Справа № 694/607/22
Провадження №1-кп/694/72/23
24.01.2023 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засiданнi кримінальне провадження №12022250360000188 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки с. Вільховець, Звенигородського району, Черкаської області, зареєстрованої по АДРЕСА_1 , проживаючої по АДРЕСА_2 , із середньою освітою, незаміжньої, маючої на утриманні неповнолітню доньку, раніше несудимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
з участю обвинуваченої ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8
ОСОБА_7 , 24 лютого 2022 року, приблизно о 20 год., знаходячись за місцем свого проживання, а саме в кухні житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_2 , в ході конфлікту, який виник раптово, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, взяла у праву руку кухонний ніж і нанесла ОСОБА_9 один удар в праву ділянку області живота.
Внаслідок таких дій ОСОБА_7 , ОСОБА_9 отримав проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини з ушкодженням печінки. Згідно висновку експерта № 05-9-02/62 від 25.02.2022 проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини з ушкодженням печінки відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Після отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_9 24.02.2022 був доставлений до КНП «Звенигородська БЛІЛ», в приміщені якої від отриманих тілесних ушкоджень у вигляді колото-різаної рани черевної порожнини о 05 год.10 хв. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України-умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 вину визнала в повному обсязі, визнала всі фактичні обставини, які їй пред'явлено в обвинуваченні, та пояснила, що 24 лютого 2022 року за місцем її проживання прийшли у гості ОСОБА_10 , ОСОБА_11 разом зі своїми трьома дітьми. Вони всі разом та спільно з її співмешканцем ОСОБА_9 вечеряли та вживали алкогольні напої. Потім вона пішла відпочивати разом зі своїми доньками. В подальшому прокинулась та почула, що її старша донька кличе на допомогу. Вийшовши з кімнати побачила, що ОСОБА_9 вчиняє насильницькі дії відносно її доньки ОСОБА_12 . Коли вона втрутилася, ОСОБА_9 відпустив її доньку, а вона схопила кухонний ніж та нанесла йому один удар в область живота. Після чого викликала поліцію і швидку допомогу. Гостей на той час у будинку вже не було. Надалі пам'ятає події погано, оскільки дуже злякалась. Вказує, що протягом останнього року ОСОБА_9 регулярно мав конфлікти з її старшою донькою, вона викликала поліцію. У вчиненому дуже розкаюється, вважає, що не мала права позбавляти його життя і не хотіла цього. У судовому засіданні просила пробачення у потерпілої. При призначенні покарання висловила думку, що зобов'язана нести покарання визначене законом, оскільки винна.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 вказала, що в той вечір балакала по телефону з сином і він їй повідомив, що відпочиває. В подальшому їй сказала донька, що до неї зателефонувала ОСОБА_7 та повідомила, що зарізала ОСОБА_9 . Син казав потерпілій, що у нього відносини з ОСОБА_7 нормальні. ОСОБА_7 надала грошові кошти на поховання.
Сторона обвинувачення для підтвердження вчинення ОСОБА_7 інкримінованого їй правопорушення, клопотала допитати свідків, які дали наступні покази:
Свідок ОСОБА_13 надала покази, що безпосереднім свідком події не була. Близько 01.00 год. 25.02.2022 їй зателефонувала ОСОБА_7 та повідомила, що підрізала ОСОБА_9 . При цьому вона була дуже збентежена і подробиць не повідомляла. Наступного дня свідкові повідомили доньки обвинуваченої, що у старшої доньки виник конфлікт з ОСОБА_9 , а обвинувачена втрутилась і, захищаючи доньку, нанесла удар. Також свідок зазначає, що була свідком неодноразового грубого ставлення померлого до дітей обвинуваченої, внаслідок чого між ними постійно виникали конфлікти. Обвинувачена і її діти неодноразово телефонували свідкові серед ночі і просили прийти.
Свідок ОСОБА_14 надала покази, що є сусідкою обвинуваченої і безпосереднім очевидцем події не була. Близько 01.30 год. 25.02.2022 їй зателефонувала ОСОБА_7 та повідомила, що підрізала ОСОБА_9 , потім зателефонувала під ранок і вказала, що він помер. Також обвинувачена їй пояснила, що у ОСОБА_9 виник конфлікт з її донькою, а вона, захищаючи дитину, нанесла йому удар ножем. Коли свідок прийшла під ранок до обвинуваченої, бачила у неї свіжий синець на обличчі. Інші подробиці їй невідомі.
Свідок ОСОБА_12 надала покази, що вона є донькою обвинуваченої. У вказаний вечір до них у гості приходили сусіди ОСОБА_10 , ОСОБА_11 разом зі своїми трьома дітьми. Гості, обвинувачена і ОСОБА_9 вечеряли та вживали алкогольні напої. Потім обвинувачена пішла відпочивати у кімнату, а трохи згодом пішли і гості. ОСОБА_9 був дуже п'яний і між ним і свідком виник конфлікт. Свідок почала кричати і з кімнати на її крик вибігла матір і заступилась за неї. ОСОБА_9 відпустив свідка і вона вибігла надвір. Коли повернулась, побачила, що матір лежить на підлозі і на обличчі в неї садно, а ОСОБА_9 стоїть і у нього в животі стирчить ніж. Потім він сів на стілець і витягнув ніж. Далі обвинувачена викликала поліцію і сказала їй викликати швидку, що вона і зробила. Між свідком і ОСОБА_9 конфлікти були майже щодня - він її душив, бив, виганяв з дому.
Свідок ОСОБА_15 надала покази, що вона є донькою обвинуваченої. У вказаний вечір до них у гості приходили сусіди. Коли гості пішли, вона вже була у своїй кімнаті. Через певний проміжок часу почула крик матері (обвинуваченої) і, вийшовши з кімнати, побачила, що матір лежить на підлозі, а ОСОБА_9 має поранення в живіт.
Свідок ОСОБА_11 надала покази, що у вказаний вечір вони з родиною прийшли до ОСОБА_7 у гості та вечеряли, вживали алкоголь. Конфліктів між обвинуваченою і ОСОБА_9 не було, хоча він і перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння. Через певний проміжок часу після того, коли вони повернулись, прибігла донька обвинуваченої і дуже плакала. Вони швидко пішли до ОСОБА_7 і побачили, що вона сидить в шоковому стані і мовчить, а коло неї лежить ніж. ОСОБА_9 перебував майже без свідомості. ОСОБА_9 дуже не любив старшу доньку обвинуваченої і між ними постійно виникали конфлікти.
Свідок ОСОБА_10 надав покази, що у вказаний вечір близько 19.00 год. вони з родиною прийшли до ОСОБА_7 у гості та вечеряли, вживали алкоголь. ОСОБА_9 , коли вони уходили перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, оскількидодому вже прийшов напідпитку. Вони повернулися, оскільки прибігла донька обвинуваченої і побачили, що обвинувачена сидить в кухні з ножем, а ОСОБА_9 має поранення в живіт. Потім приїхала швидка.
Свідок ОСОБА_16 яка надала покази, що у вказаний вечір вона з родиною прийшли до ОСОБА_7 у гості. Через певний проміжок часу після того, коли вони повернулись додому,прибігла донька обвинуваченої, і вони знов пішли до них. Обвинувачена сиділа з ножем, а ОСОБА_9 був з раною.
Свідок ОСОБА_17 надав покази, що він 24.02.2022 був черговим лікарем КНП
«Звенигородська БЛІЛ» і прибув на виклик. ОСОБА_9 був доставлений до лікарні, проте перебував у стані клінічної смерті. В свідомість він не приходив, оперативне втручання результатів не дало і настала клінічна смерть.
Свідок ОСОБА_18 який надав покази, що він був водієм швидкої допомоги і здійснював виїзд на виклик за місцем проживання обвинуваченої. З вказаної адреси забирали ОСОБА_9 . Про його стан йому невідомо.
Також за клопотанням сторони обвинувачення були досліджені наступні письмові та інші докази, а саме:
-дані витягу з ЄРДР, з якого вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 внесені до ЄРДР 27.02.2022 за №12022250360000188 за повідомленням підприємств, установ, організацій та посадових осіб;
-дані постанови про призначення слідчої групи у кримінальному провадженні №12022250360000188 від 25.02.2022, винесеної начальником СВ Звенигордського РВП ГУНП в Черкаській області підполковником поліції ОСОБА_19 25.02.2022;
-дані постанови про призначення групи прокурорів, винесено керівником Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_20 27.02.2022 у кримінальному провадженні №12022250360000188 від 27.02.2022;
-дані протоколу огляду місця події від 24.02.2022 з фототаблицею до нього, з якого вбачається, що оглядом місця події є домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Подвір'я домоволодіння огороджене металопрофільним парканом. Входом до подвір'я слугує металопрофільна хвіртка. Навідстані трьох метрів від хвіртки знаходиться будинок. При проведенні огляду в будинку слідчим на підлозі в коридорі, яка застелена лінолеумом, на відстані 1,5 метра від порогу веранди, виявлено сліди речовини бурого кольору. В подальшому слідчим оглянута кухня, де виявлено металевий кухонний ніж на підлозі біля кухонного столу на відстані 1 (одного) метра від краю порогу, на якому також наявні сліди речовини бурого кольору.Розміри ножа: загальна довжина - 23 см, довжина леза - 12 см, довжина руків'я - 11 см, товщина леза - 3 мм, ширина леза - 2 см, розміри рукоятки біля леза - 1,5, а накінці 3 см. Руків'я пофарбоване в чорний колір та має з одного боку три полоски. Вказаний ніж поміщений до паперового конверту та вилучений до Звенигордського РВП. Також при огляді будинку було виявлено та вилучено - змиви речовини бурого кольору з табурета, підлоги під табуретом;
-дані протоколу огляду трупа від 25.02.2022 з фототаблицею до нього з якого вбачається, що при огляді трупа виявлено одну колото-різану рану зправої сторони живота в ділянці 9 міжребер'я по серединній пахвинній лінії розміром 3х0,5 см;
-дані постанови про призначення експертизи від 25.02.2022 у кримінальному провадженні №12022250360000188 від 25.02.2022;
-дані висновку експерта №05-9-02/62 від 25.02.2022, згідно якого причиною смерті ОСОБА_9 є гостра крововтрата внаслідок проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини з ушкодженням печінки. Вказане поранення відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Отримання виявленого тілесного ушкодження внаслідок падіння з висоти власного зросту, стоячи на площині та удару об дану площину - виключається;
-дані протоколу огляду предметів від 25.02.2022 з фототаблицею до нього з якого вбачається, що оглянутий ніж, вилучений в ході огляду місця події;
-дані постанови про визнання предметів речовими доказами від 25.02.2022, згідно якої речовимидоказами визнано: металевийй кухонний ніж з чорною рукояткою, змив речовини бурого кольору, вилучений у кухні на дерев'яній табуретці;
-дані протоколу проведення слідчого експерименту від 07.03.2022 з додатком DVD+R диском. Відеозапис, що міститься на диску,переглянуто в судовому засіданні в ході дослідження доказів. На даному відеозаписі проводиться слідча дія, в ході якої ОСОБА_7 показала та розповіла, яким чином та за яких обставин нанесла тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_9 ;
-дані постанови про призначення судово-медичної експертизи від 07.03.2022 у кримінальному провадженні №12022250360000188 від 27.02.2022;
-дані висновку експерта №05-9-02/62-4 від 01.04.2022 згідно якого тілесне ушкодження у вигляді проникаючого поранення черевної порожнини з ушкодженням печінки, що спричинене дією плаского колюче-ріжучого знаряддя, могло утворитись за обставин викладених у постанові про призначення експертизи. Вказане тілесне ушкодження могло утворитись в результаті застосування відносно нього кухонного ножа (загальна довжина - 23 см, довжина леза - 12 см, довжина руків'я - 11 см, товщина леза - 3 мм, ширина леза - 2 см). Також зазначено, що вказане тілесне ушкодження могло утворитись в результаті одного удару, який було нанесено ОСОБА_9 24.02.2022 при механізмі, указаному підозрюваною ОСОБА_7 під час проведення слідчого експерименту та у час, який вказаний у фабулі постанови.
Разом з тим суд приходить до переконання про неможливість визнання всіх перелічених вище доказів допустимими з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий в порядку встановленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.
Так, ч. 1 ст. 214 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Передбачений законодавством обов'язок унесення до ЄРДР інформації про кожне конкретне кримінальне правопорушення до початку його розслідування є необхідним для того, щоб сторона обвинувачення не здійснювала надмірного втручання в приватне життя осіб, проводячи слідчі (розшукові) дії, не обумовлені досудовим розслідуванням.
ЄРДР утворений та ведеться відповідно до вимог КПК України, з метою, зокрема, «забезпечення реєстрації кримінальних правопорушень (проваджень) та обліку прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили».
У порушення імперативних вимог КПК України та Положення про порядок ведення ЄРДР, такі відомості внесено до ЄРДР не було, відповідно, кримінальне провадження у передбачений законом строк зареєстровано не було.
Кримінальний процесуальний закон не вимагає від слідчого, прокурора видання будь-якого документа як підстави внесення відомостей до ЄРДР або зміни таких відомостей.
У той же час, прийняття слідчим будь-якого процесуального рішення може мати правові наслідки тільки у випадку, якщо таке рішення було прийнято «у межах компетенції та згідно з законом» (ч. 7 ст. 110 КПК України).
Це кореспондується з обов'язком слідчого вчиняти всі процесуальні дії своєчасно та у відповідності до закону (ч. 1 ст. 40 КПК України).
Як вбачається з матеріалів справи (з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань) відомості про злочин, який є предметом даного судового розгляду, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.02.2022 об 11:42:57. Дані відомості були внесені за повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення, яке надійшло 24.02.2022.
Відповідно до ч. 3 ст. 214 КПК здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду.
Відповідно до ст. 93 КПК збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, шляхом витребування та одержання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій,
передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК України слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.
Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Тобто огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з'ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину.
Тобто огляд місця події є єдиною слідчою дією, яка може бути проведена до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Протокол огляду місця події складено 24.02.2022, підставою для проведення огляду місця події (житла) стало повідомлення про отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .. З метою перевірки вказаної інформації та з'ясування події, що відбулася,і було здійснено огляд житлового будинку, відтак він є допустимим доказом.
Разом з тим постанова про призначення слідчої групи у кримінальному провадженні винесена начальником СВ Звенигордського РВП ГУНП в Черкаській області підполковником поліції ОСОБА_19 датована 25.02.2022 та містить посилання на номер кримінального провадження і його дату реєстрації (№12022250360000188 від 25.02.2022). При цьому є незрозумілим, яким чином у вказаній постанові могли бути вказані номер провадження, якого на момент винесення ще не існувало. При цьому суд звертає увагу, що у вказаній постанові дата реєстрації провадження не відповідає дійсності. Вказані обставини свідчать про неналежне ставлення уповноважених осіб до виконання своїх посадових обов'язків.
В подальшому всі наступні докази, а саме: протокол огляду трупа від 25.02.2022 з фототаблицею до нього, постанова про призначення експертизи від 25.02.2022, висновок експерта №05-9-02/62 від 25.02.2022, протокол огляду предметів від 25.02.2022 з фототаблицею до нього, постанова про визнання предметів речовими доказами від 25.02.2022 також здобуті поза межами кримінального провадження, тобто вказані докази стороною обвинувачення зібрані у непроцесуальний спосіб та є недопустимими, оскільки кримінальне провадження за даним фактом відповідно до вимог ст. 214 КПК України взагалі не розпочиналось.
Щодо висновку експерта №05-9-02/62-4 від 01.04.2022 суд вважає наступне.
Так вказаний висновок був зроблений на підставі постанови про призначення експертизи від 25.02.2022 (яку суд визнає недопустимим доказом) та при цьому у вказаній постанові вирішено для проведення експертизи надати «..труп ОСОБА_9 ..». При цьому даний труп був вилучений відповідно до протокол огляду трупа від 25.02.2022 (який також визнаний недопустимим доказом, внаслідок отримання з порушенням вищенаведених приписів КПК). Так само як зазначено у експертному висновку, вона проведена на підставі даних висновку експерта №05-9-02/62 від 25.02.2022, який також визнаний судом не допустимим доказом. Крім того, як вбачається зі змісту експертного висновку, експертом при проведенні експертизи були використані дані (параметри ножа) з протоколу огляду предмету від 25.02.2022, який також визнаний судом не допустимим доказом.
Відтак суд вважає за необхідне застосувати доктрину «плодів отруйного дерева» (fruitofthepoisonoustree), сформульовану Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко
проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»).
Ця доктрина передбачає заборону використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів, визнаних недопустимими, тобто надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.
У рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» ЄСПЛ зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.»
Отже, сторона обвинувачення провела досудове розслідування в цьому провадженні у значному обсязі без внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, внаслідок чого суд визнає майже всі (вищеперелічені) здобуті стороною обвинувачення докази недопустимими.
При цьому суд наголошує, що ним при наданні доказам такої оцінки в першу чергу враховано основні принципи кримінального процесу.
Так, з огляду на принципи змагальності та диспозитивності як загальні засади кримінального провадження, суд, за виключенням випадку очевидної недопустимості доказу, позбавлений можливості під час судового розгляду впливати на обсяг доказів, які надаються сторонами кримінального провадження, адже оцінка кожному доказу та їх сукупності надається судом в нарадчій кімнаті.
І саме з огляду на це суд небезпідставно очікував належної, добросовісної та фахової реалізації сторонами кримінального провадження своїх повноважень.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що частинами 1 та 2 ст. 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з принципом змагальності сторін та свободи у поданні ними суду своїх доказів, закріпленим у ст. 22 КПК, прокурор, підтримуючи публічне обвинувачення в суді, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, у тому числі щодо визначення обсягу доказів, які сторона обвинувачення буде долучати в суді та на підставі яких доводитиме винуватість особи.
Статтями 22, 290, 349 КПК визначено право сторони обвинувачення обґрунтовувати свою позицію про доведеність винуватості особи доказами, зібраними під час проведення досудового розслідування, обсягу яких, на переконання сторони обвинувачення, буде достатньо для доведення винуватості особи та притягнення її до кримінальної відповідальності за інкримінований цій особі злочин. При цьому законодавець не встановив перед прокурором вимоги долучати під час судового розгляду абсолютно всі зібрані під час досудового розслідування докази.
Разом з тим суд зауважує, що 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, тобто саме у день вчинення інкримінованого обвинуваченій злочину. Вказана обставина внесла зміни у всі сфери суспільного життя, не оминаючи і кримінальний процес. І саме вказана обставина могла обумовити неможливість своєчасного внесення відомостей до ЄРДР. Але як і будь-яка інша обставина, що підлягає доказуванню, вона мала бути доведена. Дійсно, відповідні зміни були прийняті до КПК України, проте пізніше.
Разом з тим, вбачаючи явні ознаки недопустимості доказів прокурор не надав суду доказів неможливості внесення відповідних відомостей до ЄРДР (довідок, скріншотів, рапортів, постанов або інше). Вказана обставина свідчить про не досить фахове ставлення до своїх повноважень.
Проте, незважаючи на все вищенаведене судом стосовно недопустимості доказів, на переконання суду обвинувачення ОСОБА_7 доведене.
Дії обвинуваченої ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
При цьому слід наголосити, що вирішуючи на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати, яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, в чому саме полягає істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказу, та за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведених в ч. 2 ст. 87 КПК України, послатись на конкретний пункт цієї норми. Іншими словами, навіть істотне порушення прав і свобод людини не тягне за собою очевидну недопустимість доказів в автоматичному порядку. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі №204/6541/16-к.
У разі встановлення порушення прав і свобод людини, крім істотних, суд в кожному конкретному випадку має перевірити, у тому числі, чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду за критеріями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ та інших актів національного законодавства.
Доведеність обвинувачення суд ґрунтує на визнавальних показах самої обвинуваченої, показах допитаних свідків, в тому числі тих, які були присутні на місці події, даних протоколу слідчого експерименту, який на думку суду (з-поміж усіх наданих суду доказів) визнається допустимим.
При цьому суд виходить з того, що суспільно-небезпечне посягання на найвищу соціальну цінність спричиняє значний резонанс саме по собі, викликає суспільний осуд та обурення.
Застосовуючи передбачений у цій постанові ВС і такий, що ґрунтується на нормах КПК України, диференційований порядок вирішення питання про недопустимість доказів, суд констатує, що обвинуваченою з дотриманням принципів змагальності та диспозитивності не доведено, а судом на підставі доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження, не віднайдено підстав для висновку про порушення жодного фундаментального права чи свободи обвинуваченої ОСОБА_7 , а також про істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість зібраних доказів, які суд кладе в основу вироку.
Аналогічного висновку про застосування норм права Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17.
Крім того, при вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, суд в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних; порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об'єктивного взаємозв'язку та взаємоузгодження.
Вищевказані критерії визнання доказів недопустимими наведені у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2021 року у справі № 487/5684/19.
При цьому суд наголошує, що згідно статті 27 Конституції України, кожна людина має
невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.
Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань. Право на життя є першим з невід'ємних прав людини. Виходячи з цього, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Без дотримання цього права всі інші права не мають цінності і корисності, тому воно має охоронятись законом.
Показання ОСОБА_7 відповідають фактичним обставинам обвинувачення і учасниками процесу не оспорюються.
Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_7 доведена повністю та, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, дії ОСОБА_7 кваліфікує, за ч. 2 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Щодо призначення покарання, пом'якшуючих, обтяжуючих обставин, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 4 рекомендацій постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання", згідно з яким рішення суду про визнання тих чи інших обставин такими, що пом'якшують або обтяжують покарання, "має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку".
Обставини, які пом'якшують покарання.
Відповідно до обвинувального акту обставиною, якапом'якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_7 відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.
Суд погоджується з наявністю вказаної обставини, оскільки ОСОБА_7 повністю визнала свою вину, висловила щирий жаль з приводу вчинених дій та осуд своєї поведінки, зазначивши, що в жодному випадку не мала права позбавляти людину життя, проявила готовність понести кримінальну відповідальність за вчинене, просила пробачення у потерпілої в залі судового засідання під час судового розгляду.
Крім того, суд вважає, що пом'якшуючими обставинами також є з'явлення із зізнанням та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Так ОСОБА_7 одразу після вчинення інкримінованого правопорушення сама викликала співробітників поліції, повідомивши про свій вчинок і на той час ОСОБА_9 був живий. Крім того вона викликала швидку допомогу з метою надання допомоги ОСОБА_9 та відвернення тяжчих наслідків. У подальшому ОСОБА_7 надавала визнавальні покази, приймала участь у слідчих діях, повідомила правоохоронним органам усі відомі їй факти у справі, віддала знаряддя злочину.
Також суд враховує в якості пом'якшуючої обставини добровільне відшкодування шкоди, оскільки як було вказано обвинуваченою вона надала кошти на поховання ОСОБА_9 . Зазначене також було підтверджено і потерпілою в судовому засіданні, при цьому остання вказала, що інших вимог вона до обвинуваченої не висувала, цивільний позов не заявляла.
На думку суду визнати, обставинами, які пом"якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, є також п. 7 ч.1 - вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями або аморальними діями потерпілого.
Негативні події та обставини, які носили систематичний характер, про які вказували окрім обвинуваченої допитані судом свідки, які виражалися у конфліктах між дітьми обвинуваченої та ОСОБА_9 , негативно впливали на психіку обвинуваченої, викликали страждання, надмірну дратівливість, гарячковістьта саме вони безпосередньо і стали причиною конфлікту, який спонукав обвинувачену до вчинення злочину.
Обставини, які обтяжують покарання.
Відповідно до обвинувального акту обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_7 відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.
Проте суд не погоджується з таким висновком. На думку суду вказана обставина не доведена допустимими і належними доказами.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.02.2022 правомірно не може бути використаний як доказ перебування ОСОБА_7 в стані алкогольного сп'яніння, оскільки він не відповідає вимогам КПК України.
Так, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 24.02.2022отриманий стороною обвинувачення у порядку, що не передбачений КПК України, а тому як доказ має бути визнаний недопустимим на підставі ст.86 КПК України. Зокрема, даний висновок складений від 24.02.2022., а відомості до ЄРДР внесені о лише 27.02.2022. Тобто, доказ (висновок) отриманий всупереч вимогам ст.214 КПК України до внесення відомостей до ЄРДР, а тому відповідно до вимог ч.2 ст. 86 КПК України даний доказ (висновок) не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Крім того у вказаному висновку прізвище обстежуваної особи зазначено, як « ОСОБА_21 », замість вірного « ОСОБА_22 ».
Твердження свідків про вживання обвинуваченою алкогольних напоїв таким, на думку суду, не не може бути допустимим доказом перебування обвинуваченої у стані алкогольного сп'яніння.
Також суд критично оцінює доводи прокурора про наявність обставини, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 - вчинення нею кримінального правопорушення щодо особи з якою вона перебувала в сімейних відносинах.
Вказане обумовлено тим, що хоча в ході судового розгляду даного кримінального провадження беззаперечно встановлено факт тимчасового спільного проживання обвинуваченої та померлого ОСОБА_9 , однак стороною державного публічного обвинувачення не надано жодних доказів, окрім зазначення в обвинувальному акті статусу померлого ОСОБА_9 , як «співмешканець», та те що характер їх взаємовідносин свідчить про виникнення між ними сімейних відносин.
На даний час у національному законодавстві поняття «близьких відносин» закріплено лише в п. 8 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» та під ним розуміють «сімейні відносини між особами, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі між особами, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також незалежно від зазначених умов відносини між чоловіком та дружиною, батьком (вітчимом), матір'ю (мачухою) та сином (пасинком) та/або дочкою (падчеркою), усиновлювачем та усиновленим, зятем та тестем, тещею, невісткою та свекром, свекрухою, а також відносини опіки між опікуном та особою, яка перебуває під опікою, відносини піклування між піклувальником та особою, яка перебуває під піклуванням».
Аналогічна позиція про те, що сам собою факт спільного проживання чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю, викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2019 року в справі № 490/4949/17.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченійОСОБА_7 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинення злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів (ч. 2 ст. 121 КК України); особу обвинуваченої, яка раніше несудима, на утриманні має неповнолітню доньку, за місцем проживання характеризується позитивно, не знаходиться на обліку психіатра та нароколога, наявність пом'якшуючих обставин, відношення до вчиненого, поведінку після вчиненого злочину, суд вважає за можливе застосувати положення ч. 1 ст. 69 КК України та призначити ОСОБА_7 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 121 КК України. При цьому судом враховано, що сама обвинувачена погодилася з думкою прокурора про призначення реального покарання, що свідчить про усвідомлення нею свого
вчинку і також про можливість досягти мети покарання при застосуванні вказаної норми.
Визначене обвинуваченій покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності.
Разом з тим, враховуючи конкретні, досліджені в ході судового розгляду обставини справи, особу обвинуваченої, визнання вини та відношення до вчиненого, зважаючи на те, що обвинувачена активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, з'явилася із зізнанням, щиро покаялася, сама в судовому засіданні негативно оцінила власну протиправну поведінку, просила вибачення у потерпілої, завіривши суд щодо недопустимості будь-яких антисоціальних проявів в майбутньому зі свого боку, а також враховуючи її молодий вік, а також висновки викладені у досудовій доповіді Звенигородського сектору №1 Філії ДУ «Центр пробації» у Черкаській області, відповідно до яких виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства, на переконання суду, в даному конкретному випадку є можливість її виправлення без відбування покарання, і тому по відношенню до неї застосовує ст. 75КК України, і викладене на думку суду є справедливим, а також необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Відтак суд встановлює за можливе звільнити обвинувачену від відбування призначеного покарання з випробуванням згідно ст.75 КК Україниз покладанням на неї обов'язків передбачених ст. 76 цього Кодексу.
При цьому суд виходив такожі з положень ч. 2ст. 50 КК України, якими визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами. На переконання суду, покарання з яким визначився суд, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви №№ 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Суд вважає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення ним нових злочинів.
Дана позиція також викладена уПостанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Цивільний позов у справі не заявлявся.Запобіжний захід не обирався. Витрати, пов'язанні з проведеннямекспертиз - відсутні.
Доля речових доказів повинна бути вирушена в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 349, 368, 370,374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_7 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначити покарання з застосуванням ст.69 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку в 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.
На підставі ч. 1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_7 :
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Речові докази: металевий кухонний ніж та змив речовини бурого кольору, вилучені під час огляду місця події 24.02.2022 - знищити.
На вирокможе бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1