Справа 556/2544/22
Номер провадження 2-а/556/3/2023
23.01.2023 року. Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Котик Л.О.
при секретарі Соловей Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 08 листопада 2022 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №219 про накладення відносно нього адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, де зазначено що 03 вересня 2022 року, ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 1 п.1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме, відмовився отримувати повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 06.09.2022 на 10 год., з чим усно був ознайомлений. Однак на вищевказану дату ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 не з'явився, причину своєї неявки не повідомив. Правопорушення виявлено під час дії особливого періоду. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 5100 грн
Позивач зазначає, що вказана постанова є незаконною та прийнята з порушенням вимог чинного законодавства з наступних підстав.
03.09.2022 він дійсно їхав автомобілем в напрямку з м. Вараш до с. Суховоля Вараського району Рівненської області. На блокпосту, на виїзді з міста, після проходження паспортного контролю був повторно зупинений невідомою особою, який почав вимагати документи, що посвідчують особу, за словами останнього, для оформлення повістки. . Взявши до рук паспорт позивача, невідомою особою були переписані паспортні дані та дані номерного знаку автомобіля, який належить ОСОБА_1 . Після чого, ця ж невідома особа повернула йому документи та дозволила продовжити рух автомобілем.
19 листопада 2022 року, поштою, ОСОБА_1 отримав постанову № 219 від 08.11.2022 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 - 1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Позивач стверджує, що дана постанова складена без його участі. Жодним чином ОСОБА_1 не був повідомлений про наявність на нього складених адміністративних матеріалів та про притягнення його до адміністративної відповідальності Про складення відносно нього протоколу, ОСОБА_1 стало відомо після ознайомлення зі змістом оскаржуваної постанови.
Вважає, що у даному випадку відповідачем при винесенні постанови порушено вимоги ст. 129 Конституції України та ст. 268 КУпАП щодо його права ознайомитись з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання. Постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності від 08.11.2022 №219 винесена без будь-яких підстав та з грубим порушенням вимог чинного законодавства, а тому просить її скасувати , а провадження в справі закрити.
Вказаний позов надійшов до суду 30 листопада 2022 року.
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 02 грудня 2022 року відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження.
11 січня 2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, вважають що позов є необґрунтованим та безпідставним з наступних підстав.
Посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 03.09.2022 вручали повістку позивачу
ОСОБА_1 1993 р.н., однак отримувати її останній відмовився. У зв"язку з чим був складений АКТ посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 про оповіщення військовозобов"язаного та відмову від повістки ОСОБА_1 за Вх. №5859/1 від 03.09.2022 року. Зі змістом повістки ОСОБА_1 був усно ознайомлений, а саме про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 06 вересня 2022 року о 10 год. 00 хв., проте позивач з невідомих причин на вище зазначену дату не з'явився, причину своєї неявки не повідомив.
26 жовтня 2022 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 219 від 26.10.2022, в якому зазначено, що позивач порушив п.п.1 п.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме 03.09.2022 відмовився отримувати повістку, в якій зазначено про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 06.09.2022 на 10 год., з чим усно був ознайомлений. Однак на вищевказану дату ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з"явився причини своєї неявки не повідомив. Правопорушення, передбачене ч.2 ст.2101 КУПАП, скоєне позивачем, було виявлено під час дії особливого періоду.
З 17.03.2014 року в Україні діє особливий період, після оприлюднення указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та по даний час.
На розгляд адміністративної справи ОСОБА_1 не з'явився, відповідно була винесена постанова №219 від 08.11.2022 про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.2 ст.2101 КУпАП. Копію постанови направлено за домашньою адресою проживання позивача, що підтверджується повідомленням про направлення постанови №3425/17 від 08.11.2022.
В порушення ставиться саме неявка за викликом ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначення призначення їх на особливий період, а повістка вручена свідчить про призов, тому спочатку передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст. 210-1 КУпАП. Перед призовом на військову службу по мобілізації обов'язковим є направлення на проходження ВЛК, для визначення стану придатності та здійснення контролю посадовими особами щодо підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до ст.23 Закону №3543-ХІІ.
Окрім того, згідно витягу з книги протоколів засідань призовної комісії
протокол №14 від 20.12.2019 року, ОСОБА_1 1993 р.н. рішенням призовної комісії
звільнений від призову на строкову військову службу по досягненню 27- ми річного віку (як не розшуканий). Згідно з ч.І ст.18 Закону України №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» переданий на облік військовозобов'язаних.
Відповідно до абзацу 9 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу», взяттю на військовий облік військовозобов'язаних запасу підлягають громадяни України, які досягли 27- річного віку під час перебування на військовому обліку призовників.
Після досягнення 27 річного віку позивач зобов'язаний був особисто з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стати на військовий облік, як військовозобов'язаний запасу, пройти медичний огляд та отримати військово - обліковий документ, проте всупереч чинному законодавству України, позивач не з'явився, на військовий облік не став.
На сьогоднішній день ОСОБА_1 не має військово - облікового документа, також ІНФОРМАЦІЯ_4 не відомі особисті дані військовозобов'язаного, а саме зміна сімейного стану, наявність дітей тощо, оскільки частиною 10 статті 38 Закону України №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що призовники та військовозобов'язані зобов'язані особисто повідомляти в семиденний строк про зміни сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання, освіти та місця роботи.
Оскільки в країні продовжений воєнний стан та триває загальна мобілізація,
військовозобов'язаний не відповідально ставиться до своїх військових обов'язків,
передбачених чинним законодавством.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ
громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Оскільки в країні продовжений воєнний стан та триває загальна мобілізація, військовозобов'язаний не відповідально ставиться до своїх військових обов'язків передбачених чинним законодавством.
На підставі викладеного ІНФОРМАЦІЯ_5 вважає, що діяв виключно в рамках своїх повноважень відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстав для задоволення позову немає.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак в позовній заяві просив розглядати справу у його відсутності. Позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду адміністративної справи.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, судом не здійснювалося.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Під час провадження у справах про адміністративні правопорушення, для реалізації даного конституційного принципу, у відповідності до ст.ст.7, 245 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Разом з тим, вказані норми Закону не були дотримані посадовими особами відповідача під час притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Протокол про адміністративне правопорушення №219 від 26 жовтня 2022 року що передувало винесенню постанови, був складений за відсутності особи та не вручений позивачу, що суперечить вимогам ст.ст.255, 256 КУпАП з огляду на таке.
Як зазначено в ч.1 ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Зі змісту статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За нормативними правилами статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Відповідно до частини другої статті 254 КпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За змістом вказаних норм, а також положень ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
За змістом вказаних норм, а також положень ст. ст. 256, 259 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення складається в присутності особи, яка підозрюється у вчиненні правопорушення; під час цього особі роз"яснюються її процесуальні права, особа вправі надати пояснення; для складання протоколу особу може бути доставлено до відповідного державного органу.
Разом з тим, вимоги закону в цій частині не були дотримані, і протокол відносно позивача складено посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 у відсутності ОСОБА_1 , без повідомлення останнього.
Аналогічні порушення були допущені також і під час розгляду протоколу.
ОСОБА_1 , не було відомо про наявність матеріалів про притягнення його до адміністративної відповідальності і вказана справа розглянута без участі позивача, що підтверджується фактом відсутності підпису про вручення йому постанови. Про наявність даної постанови ОСОБА_1 стало відомо 19 листопада 2022 року, коли поштою, на його адресу надійшла Постанова №219 від 08.11.2022 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП.
Зокрема, за результатами розгляду вказаного протоколу начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , було винесено постанову № 219 від 09.11.2022 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв'язку з тим, що останній порушив вимоги п.п. 1 п.1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що тягне за собою відповідальність, згідно Закону України, а саме, 03.09.2022 відмовився отримувати повістку, в якій зазначено про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 06.09.2022 на 10 год., з чим усно був ознайомлений. Однак на вищевказану дату ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з"явився, причини своєї неявки не повідомив. Правопорушення виявлено під час дії особливого періоду
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 5100 грн.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності
Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України
№69/2022 від 24 лютого 2022 року, оголошено загальну мобілізацію протягом 90 діб із
дня набрання чинності цим Указом.
17 травня 2022 року та 12 серпня 2022 року Указами Президента України №342/2022, №574/2022, №758/2022 строки проведення загальної мобілізації продовжено з 25.05.2022 на 90 діб, з 23 серпня 2022 року, з 20 листопада 2022 року на 90 діб відповідно.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є, зокрема, Закони України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період- період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, серед іншого, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити медичний огляд та лікування в лікувально - профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Взяттю на військовий облік військовозобов'язаних державними органами, підприємствами, установами та організаціями підлягають громадяни, придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час, які не досягли граничного віку перебування в запасі Збройних Сил.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку га мобілізацію» посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Також, згідно з п.22 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921, призовники і військовозобов'язані, а також посадові особи, винні в порушенні вимог Порядку і Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних (додаток 1). несуть відповідальність згідно із законом.
Правилами військового обліку призовників і військовозобов'язаних (далі - Правила) передбачено, що призовники і військовозобов'язані повинні, зокрема: перебувати на військовому обліку за місцем проживання у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ), за місцем роботи (навчання) на підприємствах, в установах, організаціях, виконавчих органах сільських, селищних та міських рад, а також у разі тимчасового вибуття за межі України за місцем консульського обліку в дипломатичних установах України; прибувати за викликом районних (міських) військових комісаріатів (органів СБУ) на збірні пункти, призовні дільниці у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях районних (міських) військових комісаріатів (органів СБУ)). для взяття на військовий облік та визначення призначення на воєнний час, оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово - лікарської комісії районних (міських) військових комісаріатів.
Відповідно до п. 3 Правил, призовники і військовозобов'язані за порушення встановлених пунктами 1 і 2 цього додатка, а також за порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу, про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, умисне псування військово-облікових документів чи втрату їх з необережності, неявку за викликом до районних (міських) військових комісаріатів (органів СБУ) без поважних причин, за несвоєчасне повідомлення обліковому органу, де перебувають на військовому обліку, даних про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я (після тривалого лікування хвороби та (або) хвороби, яка спричинила часткову (повну) втрату працездатності), адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади притягуються до адміністративної відповідальності у порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.
За приписами частини першої статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк (стаття 277-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Аналізуючи вищенаведені правові положення, суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення слід розпочинати зі складення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу.
Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. У процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення Кодексу України про адміністративні правопорушення містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
При цьому обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №676/752/17, від 21.03.2019 року у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 року у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17 та від 06.02.2020 року у справі №205/7145/16-а.
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 року у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 року у справі №05/7145/16-а, від 21.05.2020 року у справі №286/4145/15-а, від 3103.2021 року у справі №676/752/17 та від 25.05.2022 року у справі №465/5145/16-а.
Судом установлено, що ОСОБА_1 , всупереч вимогам чинного законодавства, не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим позбавлено останнього прав, гарантованих Конституцією України та ст.268 КУпАП.
Зокрема, суд вважає за необхідне зазначити, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Законодавство покладає обов'язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Зокрема, повідомлення №3277/18 від 26.10.2022, адресоване ОСОБА_1 у якості повідомлення його про складений адміністративний протокол та розгляд справи про адміністративне правопорушення не може розцінюватись судом як належний та достатній доказ на підтвердження належного сповіщення позивача про розгляд справи, оскільки в матеріалах справи відсутні як докази отримання даного листа позивачем, так і інші дані, які б свідчили про своєчасне повідомлення (проінформаність) позивача про дату, час та місце розгляду справи. Матеріали справи не містять й доказів ухилення позивача від отримання повідомлення про розгляд справи. Протилежного відповідачем не доведено.
З'ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.
В той же час, розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП було проведено у його відсутності, що не тільки грубо суперечить вимогам чинного законодавства, але й позбавило позивача можливості реалізувати свої права, передбачені ст.268 КУпАП, в т.ч. право на захист.
У відповідності до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Порядок розгляду справи про адміністративні правопорушення, встановлений ст.279 КУпАП, передбачає обов'язок органу чи посадової особи, яка здійснює розгляд справи, дослідити наявні у справі докази.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Однак, відповідач не надав суду доказів того, що позивач був присутній при складанні відносно нього протоколу і був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Як вбачається із дослідженого у судовому засіданні протоколу №219 про адміністративне правопорушення, позивач не був присутній при складанні вказаного протоколу, так як підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у протоколі відсутній, його пояснення відсутні, запис посадової особи про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності була присутня, але відмовилася від підписання протоколу відсутній.
Таким чином, будь-яких доказів того, що позивача належним чином було оповіщено про час та дату прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 про розгляд матеріалів про адміністративне правопорушення матеріали справи не містять і таких доказів відповідачем суду не надано, що повністю виключає вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП.
Відтак всупереч ст.77 КАС України відповідачем не спростовано доводів ОСОБА_1 про незаконність постанови, винесеної за його відсутності, у зв'язку із неповідомленням про дату, час та місце розгляду справи, без роз'яснення йому прав, передбачених ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, та надання можливості надати пояснення по суті справи.
Тому суд приходить до висновку, що відповідачем не надано суду належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідач після неявки позивача на виклик, не з'ясував причин неявки, не переконався про неповажність таких причин; передчасно, без належних правових підстав, розпочав процедуру притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, внаслідок чого постанова, яка оскаржена позивачем, винесена з порушенням процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності та за відсутності будь-яких доказів вини особи.
Окрім того, позивачем зазначено, що відповідачем також було пропущено строки притягнення до адміністративної відповідальності.
В оскаржуваній постанові зазначено, що 03.09.2022 ОСОБА_1 відмовився отримувати повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на - 06.09.2022. Отже на момент розгляду справи - 08.11.2022, закінчився двохмісячний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч.1 ст.38 КУпАП, і відповідно провадження у справі має бути закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем не надано доказів на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене вище, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
Відповідно до ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 слід стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 496 гривень 20 копійок.
Враховуючи викладене, керуючись на підставі ст.ст. 7, 210, 247, 279, ч.1 ст. 251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 77, 205, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП, задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 08 листопада 2022 року №219 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 слід стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 496 гривень 20 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, через Володимирецький районний суд Рівненської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до п.15.5) розділу У111 Перехідні положення КАС України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Головуючий: Котик Л.О.
Учасники процесу:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .