30 січня 2023 року м. Рівне №460/8087/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (надалі - ГУ ДПС у Рівненській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2020 №00018730708 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 54998,75грн, у тому числі: 43999,00грн - за податковими зобов'язаннями, 10999,75грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за серпень 2020 від'ємного значення з податку на додану вартість за наслідками якої складено акт №2321/17-00-07-08/2535101121 від 04.11.2020. У акті встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.189.1 ст.189, пп."г" п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання на загальну суму 150 607грн, в т.ч.: за травень 2020 р. на суму 23 329грн, за червень 2020 на суму 87 081грн, за липень 2020 на суму 22 745грн та за серпень 2020 року на суму 17 452грн, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) за серпень 2020 на 106 608грн та в порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суму ПДВ 150 607грн, що тягне накладення штрафу відповідно до ст.1201 Податкового кодексу України. Крім того, в результаті встановлених порушень п.189.1 ст. 189, пп."г" п.198.5, ст.198, ст.200.2 ст.200 Податкового кодексу України позивачу донараховано податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 43 999грн за серпень 2020 року. На думку позивача, такий висновок відповідача є безпідставним, необґрунтованим, суперечить обставинам справи та нормам чинного законодавства. У зв'язку з цим податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 22.06.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
У вказаний строк позивач допущені недоліки усунула, відтак позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 09.09.2021 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 07.10.2021, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
29.09.2021 надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги є безпідставними. В результаті проведення документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 донараховано податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету у сумі 43999грн за серпень 2020 року згідно з податковим повідомленням-рішенням від 01.12.2020 №00018730708 та донараховано штрафні санкції на суму 10999,75грн. Зокрема, позивачем до перевірки не представлено жодних документів, які б підтверджували факт використання у господарській діяльності запчастин та комплектуючих, пального на загальну суму 543649,11грн, у т.ч. ПДВ 90608,18грн. Окрім того, позивачем не надано жодних документів про введення в експлуатацію нежитлового приміщення, гараж-віварій, загальною площею 96кв.м (за адресою: АДРЕСА_1 ), у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_1 неправомірно не включено до складу податкових зобов'язань на суму ПДВ 60000грн за червень 2020 року -вартість придбання такого нежитлового приміщення. З наведених підстав, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 07.10.2021 відкладено підготовче засідання на 04.11.2021 за клопотанням представника позивача.
Ухвалою від 04.11.2021 відкладено підготовче засідання на 30.11.2021 за клопотанням сторін.
Ухвалою суду від 30.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 28.12.2021.
Ухвалою суду від 28.12.2021 відкладено розгляд справи на 01.02.2022 за клопотанням представника позивача.
Судове засідання у справі 01.02.2022 не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді. Ухвалою суду від 11.02.2022 відкладено розгляд справи на 22.03.2022.
Ухвалою суду від 22.03.2022 відкладено розгляд справи до завершення в Україні воєнного стану.
Ухвалою суду від 11.08.2022 призначено розгляд справи на 08.09.2022.
Ухвалою суду від 08.09.2022 відкладено розгляд справи на 11.10.2022 за клопотанням сторін.
Ухвалою суду від 11.10.2022 відкладено розгляд справи на 10.11.2022 у зв'язку з високою імовірністю завдання авіаційних та ракетних ударів по території України.
У судовому засіданні 10.11.2022 відкладено розгляд справи на 01.12.2022 для повторного виклику позивача.
Ухвалою суду від 01.12.2022 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 30.012023 допущено процесуальне правонаступництво у справі шляхом заміни відповідача-1, Головного управління ДПС у Рівненській області як юридичної особи (ідентифікаційний код 43142449), його правонаступником, Головним управлінням ДПС у Рівненській області, територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу (ідентифікаційний код ВП 44070166).
Розглянувши заяви по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається за матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 16.11.1994, номер запису 192-Р.
Основним видом діяльності позивача як підприємця є пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, код КВЕД 49.31. Окрім того, іншими видати діяльності є: код КВЕД 49.39 - інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у, код КВЕД 63.99 - надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у., код КВЕД 56.10 - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, код КВЕД 45.20 - технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, код КВЕД 45.32 - роздрібна торгівля деталями та приладдям до автотранспортних засобів, код КВЕД 47.19 - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
Позивач перебуває на загальній системі оподаткування та є платником податку на додану вартість, дата реєстрації 21.01.2009.
У період з 22.10.2020 по 28.10.2020, на підставі наказу ГУ ДПС у Рівненській області №1771 від 21.10.2020, направлень №1177/17-00-07-08 та №1176/17-00-07-08 від 21.10.2020 відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 04.11.2020 №2321/17-00-07-08/ НОМЕР_1 .
Висновками акта перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог Податкового кодексу України в частині достовірності нарахування від'ємного значення з податку на додану вартість, а саме: в порушення п.44.1 ст.44, п.189.1 ст.189, пп."г" п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 150 607грн, в т.ч.: за травень 2020р. на суму 23 329грн, за червень 2020р. на суму 87 081грн, за липень 2020р. на суму 22 745грн та за серпень 2020р. на суму 17 452грн, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) за серпень 2020р. на 106 608грн та в порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суму ПДВ 150 607грн, що тягне накладення штрафу відповідно до ст.1201 Податкового кодексу України.
На підставі висновків акта перевірки від 04.11.2020 №2321/17-00-07-08/2535101121, 01.12.2020 ГУ ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення №00018730708 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 54998,75грн, у т.ч.: у тому числі: 43999,00грн - за податковими зобов'язаннями, 10999,75грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
За правилами п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
В силу вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За правилами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку.
Зазначена позиція неодноразово була підтримана Верховним судом у своїх рішеннях.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:
були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);
мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів) (пункт 200.5 статті 200 ПК України).
Згідно з пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що платники податку, мають право на бюджетне відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Передбачене ПК України право на отримання бюджетного відшкодування не пов'язане з тим чи товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Сума від'ємного значення визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду та враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При цьому податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується за рахунок сум від'ємного значення з податку на додану вартість, які фактично сплачені отримувачем товару його постачальнику (постачальникам) у попередніх та звітному податкових періодах. Залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином, Податковий кодекс України передбачає правило переносу від'ємного значення податку на додану вартість попередніх податкових періодів до наступного податкового періоду у визначених випадках.
При цьому, Податковий кодекс України не встановлює строку, упродовж якого сума від'ємного значення з цього податку може зараховуватися до податкового кредиту наступного податкового періоду. Право платника податку на отримання бюджетного відшкодування обмежено строком давності у 1095 днів, а сума бюджетного відшкодування - сумою сплаченого у попередніх та звітному податкових періодах податку на додану вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновків про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 150607грн (в т.ч.: за травень 2020р. на суму 23 329грн, за червень 2020р. на суму 87 081грн, за липень 2020р. на суму 22 745грн та за серпень 2020р. на суму 17 452грн), що призвело до завищення залишку від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) за серпень 2020 року на 106 608грн слугувало те, що ФОП ОСОБА_1 під час проведення документальної перевірки не надано контролюючому органу первинні документи на використання в господарській діяльності позивача запасних частин, комплектуючих та палива на суму 543 649,11грн, у т.ч. ПДВ 90 608,18грн.
Відтак, за висновком податкового органу, сплачена сума ПДВ при придбанні товарів, які використовувались в операціях, що не є господарською діяльністю позивача підлягає включенню до складу податкових зобов'язань у відповідних звітних періодах, в яких придбавалися товари (формувався податковий кредит), що не був реалізований та відсутній на залишках у фізичної особи-підприємця.
Окрім того, як зазначено податковим органом, позивачем не надано жодних документів про введення в експлуатацію нежитлового приміщення, гараж-віварій, загальною площею 96 кв.м (за адресою: АДРЕСА_1 ), у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_1 неправомірно не включено до складу податкових зобов'язань на суму ПДВ 60 000грн за червень 2020 року вартість придбання такого нежитлового приміщення, чим порушено вимоги п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України.
Оцінюючи зазначені вище висновки податкового органу в контексті вимог чинного законодавства, з урахуванням встановлених обставин справи, суд зазначає таке.
Судом встановлено, та відповідачем не заперечується та не спростовано, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, код КВЕД 49.31.
З акту перевірки вбачається, що позивачем було надано контролюючому органу свідоцтва про реєстрацію наступних транспортних засобів та технічні паспорти, які перебувають у власності та на правах оренди у ФОП ОСОБА_1 , це зокрема:
- автобус ПАЗ 32053, д.н.з. НОМЕР_2 , - тимчасовий реєстраційний талон ДАП №824082;
- автобус ПАЗ 32053, д.н.з. НОМЕР_3 , - тимчасовий реєстраційний талон ДАП №824079;
- автобус Mercedes-Benz 1117, д.н.з. НОМЕР_4 , - тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_5 ;
- автобус БАЗ А 079.09, д.н.з. НОМЕР_6 , - тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_7 ;
- автобус БАЗ А 079.23, д.н.з. НОМЕР_8 , - тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_9 ;
- автобус БАЗ А 079.19, д.н.з. НОМЕР_10 , - тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_11 ;
- автобус БАЗ А 079.20 Еталон, д.н.з. НОМЕР_12 , - тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_13 ;
- автобус Mercedes-Benz 310D, д.н.з. НОМЕР_14 , - тимчасовий реєстраційний талон ДХХ №028828;
- автобус Mercedes-Benz 814D, д.н.з. НОМЕР_15 , - тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_16 ;
- автобус Богдан А-09202, д.н.з. НОМЕР_17 , - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_18 від 07.02.2017;
- автобус Volkswagen LT 35, д.н.з. НОМЕР_19 , - тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_20 ;
- автобус Mercedes-Benz 711D, д.н.з. НОМЕР_21 , - тимчасовий реєстраційний талон ДХХ №028833;
- автобус Mercedes-Benz 609D, д.н.з. НОМЕР_22 , - тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_23 ;
- автобус ЧАЗ А074.10, д.н.з. НОМЕР_24 , - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_25 від 19.06.2014;
- автобус Mercedes-Benz 814, д.н.з. НОМЕР_26 , - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_27 від 11.05.2016;
- автобус Mercedes-Benz 611D, д.н.з. НОМЕР_28 , - тимчасовий реєстраційний талон ДХХ №028832.
Як зазначено на сторінці 3 акту перевірки, загальна площа орендованих приміщень, що використовуються у господарській діяльності у періоді, який перевіряється складає 581,8 кв.м.
Для здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 згідно з договором оренди державного майна від 21.09.2012 №1036-2012 орендує в Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Рівненській області нежитлове приміщення ремонтної майстерні з конторою площею 432,8кв.м, розташованою по АДРЕСА_2 , що перебуває на балансі Костопільського міжрайонного управління водного господарства. Майно передається в оренду з метою розміщення: 378,2кв.м - майстерні, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів; 30,3кв.м - складських приміщень, 24,3 кв.м - складу паливно-мастильних матеріалів. Орендна плата визначається на підставі "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу" та згідно з виставленими рахунками.
До перевірки надано договір оренди №932-ор від 01.06.2019, укладеного з Командитним товариством "РІВНЕ-ПАС". Відповідно до цього договору ФОП ОСОБА_1 приймає в тимчасове платне користування частину приміщення будівлі автостанції, площею 104кв.м, що є власністю КТ "РІВНЕ-ПАС" і розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .
До перевірки надано договір оренди від 01.06.2020 №С20/53, укладений з ТОВ "Свиспан Ліміпед". Відповідно до цього договору ФОП ОСОБА_1 приймає в суборенду на умовах строкового платного користування частину будівлі їдальні №1 з прибудовою, площею 45,0кв.м (яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ), для розміщення кондитерського цеху, їдальні. Строк (термін) суборенди становить з 01.06.2020 по 30.04.2023. Орендна плата за користування об'єктом суборенди встановлюється сторонами за перший базовий місяць оренди (червень 2020р.) в розмірі 2000,00грн з врахуванням ПДВ. Орендна плата за наступні місяці підлягає коригуванню на індекс інфляції попереднього до звітного місяця.
Згідно з наданою ФОП ОСОБА_1 інформацією, станом на 31.08.2020 залишки ТМЦ становлять 45567,73грн з ПДВ, а саме: пальне на загальну суму 28 560грн з ПДВ та запчастини на загальну суму 17007,73грн з ПДВ.
Середня чисельність працівників, які перебували у трудових відносинах з позивачем у перевіреному періоді, становила 16 осіб у червні 2020 року, 25 осіб у липні 2020 року та 23 особи у серпні 2020 року.
Згідно з даними податкової декларації з ПДВ за травень 2020 року, податковий кредит декларації з ПДВ сформований за рахунок придбання запасних частин, придбання палива, оплата за оренду приміщення тощо на загальну суму ПДВ 30160грн.
Згідно з даними податкової декларації за червень 2020 року, податковий кредит декларації з ПДВ сформований за рахунок придбання запасних частин, оплата за оренду нежитлових приміщень, оплату за приміщення, гараж-віварій, відшкодування електроенергії, оплата за перевезення та продаж квитків тощо на загальну суму ПДВ 96420грн.
Згідно з даними податкової декларації за липень 2020 року, податковий кредит декларації з ПДВ сформований за рахунок придбання запасних частин, оплата за оренду нежитлових приміщень, оплата за перевезення та продаж квитків тощо на загальну суму ПДВ 26391грн.
Згідно з даними податкової декларації за серпень 2020 року, податковий кредит декларації з ПДВ сформований за рахунок придбання запасних частин, оплата за оренду нежитлових приміщень, оплата за перевезення та продаж квитків тощо на загальну суму ПДВ 19070грн.
Так, податковий орган дійшов висновку, що оскільки ФОП ОСОБА_1 не надано до перевірки актів на списання запасних частин та комплектуючих, такі ТМЦ не реалізовані та відсутні на залишках у позивача. Отже, останнім не встановлено факту використання товарів в операціях, що є господарською діяльністю позивача, а тому сума ПДВ, сплачена при придбанні таких товарів, повинна бути включена до складу податкових зобов'язань відповідного звітного періоду.
Суд такі висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки як встановлено судом та не заперечується відповідачем, ФОП ОСОБА_1 упродовж травня-серпня 2020 року надавала послуги пасажирського наземного транспорту міського та приміського сполучення.
Позивач має основні засоби для ведення господарської діяльності щодо надання послуг пасажирських перевезень, зокрема, на правах оренди приміщення площею 378,2кв.м - майстерня, де здійснюється технічне обслуговування та ремонт автомобілів, складське приміщення площею 30,3кв.м, склад паливо-мастильних матеріалів площею 24,3кв.м, гараж-віварій площею 96,0кв.м, автобуси в кількості 16 одиниць.
Судом встановлено, що позивач орендує частину приміщення будівлі автостанції, площею 104кв.м, що є власністю КТ "РІВНЕ-ПАС" ( розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ), а також придбаває послуги автостанційного обслуговування у КТ "РІВНЕ-ПАС", придбаває послуги перевезення та продажу квитків у ТОВ "Управляюча компанія "Рівнеспецбудінвест".
Таким чином, позиція відповідача, що придбані запасні частини та комплектуючі до транспортних засобів не були використані в господарській діяльності позивача на підставі того, що позивачем не надано до перевірки актів на їх списання є хибною та безпідставною, адже очевидним є те, що оскільки позивач надає послуги пасажирських перевезень, то в процесі такої діяльності виникає необхідність ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів.
Доказів того, що в спірний період позивач займалась іншою діяльністю, ніж та, що зазначена в реєстраційних даних позивача, відповідачем суду не надано та останнім не здобуто.
Відповідно до ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), визначено поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 3 Закону №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Вимоги до первинного та зведеного документу визначені в ч.2 ст.9 Закону №996-XIV, згідно з якою первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно із статтею 1 Закону №996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Суд зазначає, що наразі для списання запасів передбачено акт форми №з-2, затвердженої наказом Держказначейства від 18.12.2000 №130.
Проте, така форма первинного документа є обов'язковою для бюджетних установ. Усі інші підприємства можуть використовувати її за бажанням.
Таким чином, акти на списання ТМЦ не є тими первинними документами, які є обов'язковими для складання платниками податку.
Відтак, суд з урахуванням встановлених обставин справи, вважає помилковими та необґрунтованими висновки контролюючого органу про заниження позивачем податкового зобов'язання на суму 86 034,85грн, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) за серпень 2020 року.
Щодо висновків контролюючого органу про невключення до вартості податкових зобов'язань суми ПДВ в розмірі 60 000грн за червень 2020 року у вартості придбання нежитлового приміщення, що були віднесені до складу податкового кредиту у відповідних періодах, через ненадання до перевірки жодних документів про введення в експлуатацію нежитлового приміщення - гараж-віварій, загальною площею 96,0 кв.м (за адресою: АДРЕСА_1 ), суд зазначає таке.
Згідно п.4 П(С)БО 7 "Основні засоби", основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, виконання робіт і надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).
Згідно з п.п.6, 7 П(С)БО 7 "Основні засоби", об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.
Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.
Згідно з п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Повідомлення за формою №20-ОПП подають упродовж 10 робочих днів після реєстрації, створення чи відкриття об'єктів оподаткування і об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, до органу ДПС за основним місцем обліку платника податків (п.8.4 розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 №1588, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300).
У випадку неподання у строки та у випадках, передбачених Податковим кодексом України, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, застосовується штраф на самозайнятих осіб у розмірі 340грн, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи - 1020 гривень (п.117.1 ст.117 Податкового кодексу України).
Таким чином, з урахуванням системного аналізу зазначених норм податкового законодавства, суд дійшов висновку, що ненадання ФОП ОСОБА_1 контролюючому органу документів про введення в експлуатацію нежитлового приміщення - гаража-віварію, загальною площею 96,0 кв.м (за адресою: АДРЕСА_1 ), а також неподання повідомлення за формою №20-ОПП не свідчить про те, що таке приміщення не використовується позивачем у підприємницькій діяльність та не може слугувати підставою для зменшення позивачу суми залишку від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, сформованого за рахунок сплати ПДВ при придбанні такого приміщення.
Щодо висновку податкового органу про невикористання позивачем у господарській діяльності упродовж травня-серпня 2020 року придбаного пального на загальну суму 27440,01грн, в т.ч. ПДВ 4573,34грн, у зв'язку з відсутністю його реалізації, відсутністю на залишках та ненаданням актів списання пального та подорожніх (шляхових) листів автомобіля, суд зазначає таке.
В акті перевірки відповідач стверджує про відсутність обліку подорожніх листів.
Поряд з цим, наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 №488/346 була затверджена типова форма первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема і Типова форма № 2 - Подорожній лист вантажного автомобіля.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень" від 05.07.2011 №3565-VI, застосування подорожніх листів суб'єктами господарювання, що експлуатують колісні транспортні засоби, стало необов'язковим з 14.08.2011.
При цьому, згідно з наказом Міністерства інфраструктури та Міністерства економічного розвитку України від 10.12.2013 №1005/1454 "Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346" наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 №488/346 втратив чинність та, відповідно, були скасовані, зокрема, типові форми подорожніх листів.
Отже застосування суб'єктами господарювання, що експлуатують колісні транспортні засоби, у своїй господарській діяльності подорожнього листа вантажного автомобіля є необов'язковим.
Відповідачем не заперечується факт надання позивачем послуг пасажирського наземного транспорту упродовж травня-серпня 2020 року.
Враховуючи викладене, спростовується також факт невикористання позивачем в господарській діяльності придбаного пального на загальну суму придбання 27440,01грн, в т.ч. ПДВ 4573,34грн, що підтверджується належним чином зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними, оскільки такі товари були використані для заправки автобусів, які, у свою чергу, використовуються для здійснення господарської діяльності позивача.
Проаналізувавши наведені вище норми чинного законодавства та первинні документи позивача, суд встановив, що господарські операції позивача з придбання товарів були здійснені в межах його господарської діяльності, підприємець переслідувала ділову мету під час їх здійснення та понесла зміни майнового стану, що, у свою чергу, вказує на реальне настання для позивача правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Як зазначає Верховний Суд у постанові від 20.03.2020 у справі №826/11054/15, з огляду на вищезазначені положення, саме на податковий орган як суб'єкт владних повноважень покладається обов'язок надати суду достатні докази на обґрунтування зафіксованих в акті перевірки висновків про порушення платником податків норм податкового та іншого законодавства, на підставі яких щодо платника прийнято оскаржувані акти індивідуальної дії, які є предметом судового розгляду.
Також, як зазначено в зазначеному рішенні, в акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, суб'єктивних припущень та висновків щодо дій суб'єкта господарювання, які не підтверджені належними первинними документами, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності рішень суб'єкта владних повноважень, наведеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем в акті перевірки не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з придбання товарів цілям та завданням діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про те, що придбання товарів не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Оскільки відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, а доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем за подання цього позову сплачено судовий збір в сумі 908грн, що підтверджується платіжним дорученням від 17.08.2021 №283.
Відтак, судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору в зазначеній сумі підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 01.12.2020 №00018730708.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати із сплати судового збору в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач-1: Головне управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська, буд.12, м.Рівне, 33023, ідентифікаційний код ВП 44070166).
Рішення складено 30 січня 2023 року.
Суддя О.М. Дудар