Справа № 420/18024/22
30 січня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управління соціального захисту населення у Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі - відповідач 1), Управління соціального захисту населення у Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі - відповідач 2), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення управління соціального захисту населення у Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради № 2487,08.07.22 від 08.07.2022 року;
зобов'язати управління соціального захисту населення у Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради призначити ОСОБА_1 допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно її заяви від 27.05.2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач зареєстрована та станом на 2014 рік проживала за адресою: АДРЕСА_1 . В 2015 року внаслідок збройного конфлікту та тимчасової окупації міста Донецьк, будинок був частково зруйнований, перебувати в ньому було небезпечно, оскільки він знаходився біля Донецького аеропорту, на території що постійно перебувала під обстрілами. Таким чином, позивач була вимушена переїхати до міста Херсон, де стала на облік як внутрішньо переміщена особа. В 2015 року переїхала до міста Одеси та з 26.08.2015 року знаходиться на обліку в управлінні соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради як внутрішньо переміщена особа, у зв'язку з тимчасовою окупацією рф м. Донецька. Фактичним місцем проживання позивача як внутрішньо переміщеної особи є адреса: АДРЕСА_2 . Протягом 2015 року отримувала адресну допомогу для внутрішньо переміщених осіб для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг згідно Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою КМУ № 505.
Постанова КМУ № 505 від 01.10.2014 втратила чинність, внаслідок прийняття урядом Постанови КМУ № 332 від 20.03.2022. Відповідно до п. 1 Порядку № 332 цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Пунктом 2 Порядку № 332 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми “єПідтримка” затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.
27.05.2022 року позивач звернулася до управління соціального захисту населення у Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради за наданням їй допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. 08.07.2022 року управлінням соціального захисту населення у Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради прийнято рішення за № 2487,08.07.22 про відмову у призначенні ОСОБА_1 допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі. При цьому у вказаному рішенні не зазначені підстави відмови у призначенні позивачу допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі, а лише вказано посилання на Постанову КМУ від 20.03.2022 року за №332 “Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам”.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
У зв'язку із зверненням до суду з адміністративним позовом, який не відповідає вимогам процесуального законодавства, ухвалою суду від 14.12.2022 вказаний позов було залишено без руху з надання позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
Позивач ухвалу суду виконав, недоліки позову усунув.
Ухвалою від 23.12.2022 провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
04.01.2023 відповідачем-1 подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради позов не визнає. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що позивача було взято на облік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505 “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг”. У зв'язку з подіями лютого 2022 року 20 березня 2022 року була прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 332 про “Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам” (далі - Порядок № 332), якою визначену механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Порядок № 332 скасував дію Постанови № 505. Тобто, вищезазначений Порядок № 332 поширює свою дію виключно на ті правовідносини, які складалися після набрання ним чинності, оскільки закон зворотної сили не має. Починаючи з 20.12.2017 року й на момент набрання Порядком № 332 чинності, позивач проживала у місті Одесі. Тобто, на момент набрання чинності зазначеним Порядком, не можна розглядати позивачку як особу, яка перемістилася з міста Донецьк, оскільки на той момент вона вже більше 4 років проживала у місті Одесі. Відповідно до п. 2 Порядку № 332 (в редакції, чинній на момент звернення) допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми “єПідтримка”, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.
Разом з тим, згідно з Порядком № 332 допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р. у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Тобто, якби позивач отримувала допомогу по Постанові № 505, вона продовжила би отримувати її в автоматично відповідно до Порядку № 332, але ОСОБА_1 такої допомоги на момент звернення не отримувала.
Станом на 27.05.2022 року м. Одеса не була тимчасово окупованою територією або територією адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії. Одеська область є в переліку, затвердженому розпорядженням № 204, але право на допомогу мають лише ті особи, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії, та зазначені в цьому переліку. Тобто, для отримання допомоги необхідно, аби територія, з якої перемістилася особа, відповідала наступним критеріям:
- була тимчасово окупованою або такою, де ведуться бойові дії;
- перебувала в переліку, визначеному розпорядженням № 204.
Місто Одеса відповідає лише одному з зазначених критеріїв, а саме: Одеська область дійсно є в переліку, визначеному розпорядженням № 204. Проте, місто Одеса не була тимчасово окупованою або такою, де ведуться бойові дії.
Відповідно до п. 3 Порядку № 332 починаючи з травня 2022 р. допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території російською федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали до 20 травня 2022 р. заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний державний вебпортал електронних послуг, або за умови подання документального підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації.
Одеська область не входить до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), мешканцям Одеської області виплата допомоги як внутрішньо переміщеним особам взагалі не здійснюється.
Оскільки ОСОБА_1 була облікована як внутрішньо переміщена особа до ведення воєнного стану та не одержувала допомогу на проживання, їй було відмовлено у наданні допомоги на проживання.
З огляду на викладене відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини, судом встановлено наступне.
Відповідно до довідки від 26.08.2015 № 5106-4715 ОСОБА_1 взято на облік в Управлінні соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, як внутрішньо переміщену особу, що прибула з м. Донецьк.
27.05.2022 позивач звернулася до Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
08.07.2022 Управлінням соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради прийнято рішення № 2487,08.07.22 про відмову у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовлено згідно абзацу 7 п. 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 № 332 “допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022р. у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг”. Підстава: постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 “Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам”.
Вказане рішення позивач вважає протиправним, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20.10.2014 № 1706-VII встановлено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
До 20.03.2022 механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг” (далі - Постанова №505).
З 26.08.2015 позивач відповідно до вимог Порядку №505 була зареєстрована в Управлінні соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 .
Пунктом 2 Порядку №505 визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
Пунктом 6 Порядку № 505 передбачено, що грошова допомога не призначається у разі, коли особа перебуває на повному державному утриманні в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, психоневрологічному інтернаті, будинку-інтернаті для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, спеціальному будинку-інтернаті системи соціального захисту населення.
20.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам" (далі - Порядок №332), якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, з прийняттям якої постанова Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" втратила чинність.
Пунктом 2 Порядку №332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року №204.
Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 року отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №505 Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (Офіційний вісник України, 2014 р., № 80, ст. 2271). Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.
Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Судом встановлено, що позивач до 24.02.2022 обліковувалася за фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою від 26.08.2015 № 5106-4715.
В редакції Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р "Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми "єПідтримка", на яке міститься посилання в п.2 Порядку №332, станом на початок війни, Одеська область входила до відповідного переліку, що свідчить про те, що позивач станом на 24.02.2022 обліковувався на території, що включена до відповідного переліку територій, на яких ведуться бойові дії.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що для отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у відповідності до Порядку № 332 позивачем мало бути дотримано дві умови:
- отримувати щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на 24.02.2022;
- або бути облікованою на території, включеній у Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №204-р “Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми “єПідтримка”, на яке міститься посилання в п.2 Порядку №332 або переміщеним з такої території.
Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи станом на 24.02.2022 позивач була облікована на території, включеній у Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №204-р “Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми “єПідтримка”, на яке міститься посилання в п.2 Порядку №332.
Таким чином, судом встановлено протиправність рішення відповідача-2 про відмову у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (224Л4/93) [ 1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Отже, “ефективний засіб правого захисту” в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства У країни встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Таким чином, судом встановлена протиправність рішення відповідача-2.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради призначити ОСОБА_1 допомогу на проживання внутрішньо перемішеним особам відповідно до поданої заяви від 27.05.2022 року.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Враховуючи те, що відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управління соціального захисту населення у Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення у Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради № 2487,08.07.22 від 08.07.2022 року про відмову у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (65114, м. Одеса, вул. Косовська, 2Д, код ЄДРПОУ 36290160) призначити ОСОБА_1 допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до поданої заяви від 27.05.2022 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65114, м. Одеса, вул. Косовська, 2Д, код ЄДРПОУ 36290160) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний