справа № 380/13962/22
27 січня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання неправомірними дій та скасування вимоги,
ОСОБА_2 (далі-позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо складення відносно позивача вимоги від 02.03.2021 № Ф-4341-51 про сплату боргу (недоїмки);
- визнати протиправною та скасувати вимогу від 02.03.2021 № Ф-4341-51.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання неправомірними дій та скасування вимоги. Визнана протиправною та скасована вимога Головного управління ДПС у Львівській області від 02.03.2021 № Ф-4341-51 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску. У задоволенні решти вимог відмовлено. Також суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 397,00 грн.
17.01.2023 представник позивача надіслав до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500, 00 грн.
Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Враховуючи те, що рішення у даній справі ухвалене в порядку спрощеного позовного проводження без виклику сторін (у письмовому провадженні), суд здійснює розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ч. 1, ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.
Відповідно до мотивувальної частини судового рішення від 11.05.2021 розподіл судових витрат здійснений судом за правилами ст. 139 КАС України. Питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу в рішенні суду не вирішене.
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду буде подано клопотання про розподіл судових витрат.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
23.01.2023 Головне управління ДПС у Львівській області надіслало заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, мотивуєчи тим, що предмет спору в даній справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Покликаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в ухвалі від 12.12.2019 у справі № 2040/6747/18, відповідач зазначає, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, установить, що розмір гонорару, визначений стороно та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів витрачений адвокатом час, тощо є нерозмірними. Із зазначених підстав, Головне управління ДПС у Львівській області просить відмовити в задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.
Стаття 139 КАС України визначає правила розподілу судових витрат за результатами ухвалення судом рішення по суті позовних вимог (задоволення позову повністю або частково, відмова в задоволенні позову).
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст. ст. 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу, уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Із матеріалів справи слідує, що 14.09.2022 між ОСОБА_2 та адвокатом Цімурою Я.В. укладений договір № 78/22 про надання правової допомоги, пунктом 3.1.розділу 3 якого передабачено, що розмір оплати послуг адвоката розраховується, виходячи із розрахунку 1500 грн/год.
Згідно із актом приймання-передачі наданої правової допомоги № 1 від 16.01.2023 згідно договору № 78/22 від 14.09.2022 витрати на правничу допомогу складають 10500,00 грн., з яких 14.09.2022 адвокатом виконані такі роботи на загальну суму 10500,00 грн:
- з підписання договору та консультація - 1 год - 1500,00 грн;
- підготовка адвокатського запиту до ГУ ДПС у Львівській області та Франкіського ВДВС у м. Львові - 1 год - 1500,00 грн;
- підготовка та подання позову в суд - 3 год - 4500,00 грн;
- підготовка та подання відповіді на відзив - 1 год - 1500,00 грн;
- складання акту, підготовка та подання клопотання про розподіл судових витрат 1 год - 1500,00 грн.
Відповідно до меморіальних ордерів: від 14.09.2022 № 366586663 на суму 2500,00 грн, від 19.10.2022 № 377547816 на суму 1000,00 грн, від 24.11.2022 № 388951464 на суму 1000,00 грн, від 08.12.2022 № 393132685 на суму 2000,00 грн, від 12.01.2023 № 404465956 на суму 3500,00 грн. ОСОБА_2 сплатила Цімурі Я.В. 10000,00 грн із призначенням платежу "правова допомога".
Разом із тим, суд відмічає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відтак, з урахуванням наведеного, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до стягнення суми понесених витрат із критеріями, встановленими ч. 5 ст. 134 КАС України, суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, оскільки існує численна судова практика із аналогічних правовідносин, розгляд справи здійснений в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Також суд наголошує, що виконані адвокатом роботи з підготовки та подання позову до суду включають підготовчі роботи щодо консультації та надіслання запитів.
Отже, суд встановив, що фактично адвокат надав позивачу послуги зі складання позовної заяви у справі та відповіді на відзив, надіслання позову з додатками через електронний суд, а тому заявлені витрати на правову допомогу в розмірі 10500,00 грн не є співмірним із складністю справи.
Таким чином, суд вважає, що розумною та співмірною, враховуючи також часткове задоволення позову, є сума витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заява про стягнення суми витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 132, 139, 241-252 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ ВП 43968090).
У задоволенні решти заяви відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кисильова О.Й.