31 січня 2023 року м. Київ справа №320/13732/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у Київській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС України в Київській області №9780/6/10-36-13-06 від 17.03.2021.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю відмови відповідача у списанні позивачеві суми недоїмки з підстав, не передбачених положеннями законодавства.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач правом подання відзиву на позов не скористався, інших заяв по суті справи відповідачем до суду не подано.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно частини другої статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 26.01.2004 року по 22.02.2021 року в місті Бровари Київської області. Позивач перебував на обліку в Броварському ДПІ ГУ ДПС у Київській області. Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за його рішенням здійснена 22.02.2021, номер запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2003550060001003291.
Керуючись змінами, внесеними Законом України від 4 грудня 2020 року № 1072 до пункту 9 (прим. 15) розділу VIII Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про списання несплачених станом на 1 грудня 2020 року сум недоїмки, а також штрафні санкції та пені, нараховані на ці суми недоїмки за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року.
Окрім звернення позивачем, у відповідності до вимог Закону №1072, подано звітність за період 2017-2020 роки з єдиного соціального внеску та декларації про майновий стан позивача. Всі звіти та декларації відповідачем прийняті.
22.03.2021 року на адресу позивача надійшов лист від відповідача. В листі відповідач повідомив позивачу, що останнім не було дотримано умови, передбаченої вимогами пункту 9 (прим. 15) розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI для списання сум недоїмки, штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, а саме: згідно Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків платник отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 01.01.2017 року до набрання чинності Законом №1072 та прийнято рішення про відмову у списанні сум недоїмки, штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки.
На підставі отриманого рішення від відповідача, позивач зробив запит щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків в електронному вигляді за період з першого кварталу 2017 року по 4 квартал 2020 року включно. Запит було сформовано та надіслано через електронний кабінет платника податків 26.03.2021 року.
В отриманих відомостях з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків в електронному вигляді від 26.03.2021 року зазначено, що позивачем було отримано дохід, як самозайнятій особі в розмірі 48,00 грн від ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в першому кварталі 2017 року та 250,00 грн від Державного підприємства «УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ» (код ЄДРПОУ 16466350) в першому кварталі 2018 року.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації та їх документальних підтверджень про те, що позивач мав взаємовідносини із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Державним підприємством «УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ» (код ЄДРПОУ 16466350). Заява була надіслана через електронний кабінет платника податків 08.04.2021 року. Заява зареєстрована за №22857 від 08.04.2021 року, реєстраційний індекс 22857/6.
Втім, станом на дату звернення до суду жодної відповіді від відповідача не надходило.
Позивач вважає, що рішення відповідача про відмову у списанні сум недоїмки, штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки є протиправним, у зв'язку з чим, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ).
13 травня 2020 року Верховною радою України прийнято Закон України №592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» (далі - Закон №592-ІХ).
З пояснювальної записки до проекту Закону №592-ІХ слідує, що його прийняття було обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов'язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об'єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону №592-ІХ цей Закон набирає чинності з 1 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Днем опублікування Закону №592-ІХ є 02 червня 2020 року, а тому з 03 червня 2020 року набрав чинності пункт 5 розділу І Закону №592-ІХ, відповідно до положень якого розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI доповнено пунктом 9-15.
Відповідно до пункту 9-15 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VІ (в редакції, чинній на дати звернення позивача із заявою про списання) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 3 червня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року:
а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;
б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:
1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року;
2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.
Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.
Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню.
Отже, відповідно до цього пункту підлягають списанню за заявою платника несплачені на день набрання чинності Законом №592-ІХ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платником єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Разом з тим, під час розгляду даної справи відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів, які б підтверджували, відсутність підстав для списання за заявою позивача нарахованих сум недоїмки зі сплати єдиного внеску.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 9-15 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VІ підлягають списанню за заявою платника несплачені станом на 3 червня 2020 року суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року.
Таким чином, позивачем дотримано всіх вимог, визначених пунктом 9-15 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VІ, які необхідні при реалізації права на списання нарахованої заборгованості з ЄСВ, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Оскільки позов підлягає задоволенню, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області.
Керуючись статтями 14, 73- 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС України в Київській області №9780/6/10-36-13-06 від 17.03.2021.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.
Позивач - ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ: 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А).
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Колеснікова І.С.