31 січня 2023 року справа №320/9428/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Ірпінської міської ради , у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Ірпінської міської ради щодо неприйняття рішення з питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої на території Козинцівської сільської ради Бородянського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 3221083500:03:003:0764, площею 0,1200 га із цільовим призначенням для індивідуального садівництва;
- зобов'язати Ірпінську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої на території Козинцівської сільської ради Бородянського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 3221083500:03:003:0764, площею 0,1200 га із цільовим призначенням для індивідуального садівництва.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що нею був розроблений проект землеустрою щодо відведення у її власність земельної ділянки з кадастровим номером 3221083500:03:003:0764, площею 0,1200 га для індивідуального садівництва. Розроблений проект землеустрою був переданий для затвердження Ірпінськіміській раді, однак відповідач не прийняв жодного рішення за результатами його розгляду, посилаючись на те, що за вказаний проект не проголосували депутати ради, чим допустив протиправну бездіяльність.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що за результатами розгляду заяви позивачки про затвердження проекту землеустрою комісією земельних відносин, лісових та природоохоронних питань було підготовлено висновок від 25.01.2022, на підставі якого відділом земельних ресурсів Ірпінської міської ради було підготовлено проект рішення, яке мало відбутися 24.02.2022.
Проте, у зв'язку із воєнним станом сесія органу місцевого самоврядування не відбулась.
Відповідач зазначив, що члени комісії земельних відносин, лісових та природоохоронних питань за результати розгляду заяви позивачки проголосували "проти", оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 3221083500:03:003:0764 за цільовим призначенням відноситься до території житлової забудови згідно Генерального плану с.Козинці та с.Діброва Бородянського району Київської області.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Коростенським МРВ УМВС України в Житомирській області 29.04.1998 (а.с.73).
З матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 17.08.2020 №10-11932/15-2-сг позивачці надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Козинцівської сільської ради Бородянського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,1200 га, із цільовим призначенням - для індивідуального садівництва (а.с.16).
На підставі цього наказу за замовленням позивачки Товариством з обмеженою відповідальністю "Земельні рішення" був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва на території Козинцівської сільської ради Бородянського району Київської області (а.с.44-77).
Вказаний проект був поданий позивачкою на затвердження до Ірпінської міської ради разом із заявою від 20.08.2021 (а.с.11).
Ірпінська міська рада Бучанського району Київської області у відповідь на адвокатський запит представника позивачки листом від 06.07.2022 №01-04/963 надала такі документи:
- проект рішення Ірпінської міської ради "Про розгляд заяв громадян про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в с.Кизинці, згідно додатку 1" та витяг з додатку 1 до рішення на 2 арк.;
- витяг з протоколу №4 засідання постійної депутатської комісії Ірпінської міської ради земельних, лісових та природоохоронних питань від 25.01.2022 на 1 арк. (а.с.12-15).
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача у вигляді неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою з відведення у власність земельної ділянки, позивачка звернулася до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України).
Частинами третьою та четвертою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Частиною першою статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до частини дев'ятої-одинадцятої цієї ж статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Частиною п'ятою статті 46 цього Закону передбачено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Отже, за результатом розгляду клопотання фізичної особи про затвердження проекту землеустрою з відведення у власність земельної ділянки обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування вмотивованого рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або відмову у його затвердженні з наведенням усіх підстав такої відмови.
Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову у його затвердженні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення органу місцевого самоврядування.
В межах розгляду цієї справи судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням про затвердження проекту землеустрою, за наслідками розгляду яких суб'єкт владних повноважень у двотижневий строк мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа лише з проектом рішення та протоколом засідання постійної депутатської комісії Ірпінської міської ради земельних, лісових та природоохоронних питань від 25.01.2022.
Відсутність належним чином оформленого рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою чи відмову у його затвердженні у формі саме рішення, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.04.2022 у справі №1140/2036/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 103946244).
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки матеріали справи свідчать, що відповідач за результатами розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою не прийняв рішення ані про таке затвердження, ані про відмову у затвердженні, та відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного, суд вважає, що в діях відповідача наявна протиправна бездіяльність.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області щодо неприйняття у встановлений законом строк рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.08.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3221083500:03:003:0764, площею 0,12 га для індивідуального садівництва.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Ірпінської міської ради затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої на території Козинцівської сільської ради Бородянського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 3221083500:03:003:0764, площею 0,1200 га із цільовим призначенням для індивідуального садівництва, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом четвертим частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Як було вказано вище, Ірпінська міська рада за результатами розгляду заяви позивачки не прийняла ані позитивного рішення про затвердження землевпорядної документації, ані рішення про відмову у такому затвердженні.
Таким чином, оскільки подана позивачкою заява із землевпорядною документацією не була розглянута відповідачем по суті належним чином, з прийняттям владного управлінського рішення, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача розглянути по суті таку заяву позивачки із землевпорядною документацією, та прийняти відповідне рішення за результатом такого розгляду.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачкою був сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією від 29.09.2022 №0.0.2690341387.1, яка наявна у матеріалах справи.
Враховуючи часткове задоволення позову, понесені позивачкою судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 992,40 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Ірпінської міської ради.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).
При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що 20.05.2022 між ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Яблоковою Лесею Олександрівною (Адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги №20/05, за умовами якого адвокат зобов'язався здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту щодо питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої на території Козинцівської сільської ради Бородянського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 3221083500:03:003:0764, площею 0,1200 га із цільовим призначенням - для індивідуального садівництва.
Пунктом 4.1 договору визначено, що розмір гонорару за цим договором складає 5000,00 грн.
Позивачкою на підтвердження надання адвокатом послуг додано до матеріалів справи акт приймання-передачі виконаних послуг, за яким адвокатом було надано позивачці такі послуги:
- попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин. Вивчення та правовий аналіз наданих клієнтом документів та інформації. Розробка правової позиції клієнта та процесуальної стратегії введення справи у суді. Підготовка аналітичної довідки щодо судової практики щодо оскарження бездіяльності Ірпінської міської ради щодо неприйняття рішення з питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої на території Козинцівської сільської ради Бородянського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 3221083500:03:003:0765, площею 0,1200 га із цільовим призначенням - для індивідуального садівництва (1 година) - 500,00 грн.;
- направлення адвокатського запиту Ірпінській міській раді щодо інформації про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої на території Козинцівської сільської ради Бородянського району Київської області земельної ділянки 3221083500:03:003:0765 (1 година) - 500,00 грн.;
- складання позовної заяви щодо неприйняття рішення з питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої на території Козинцівської сільської ради Бородянського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 3221083500:03:003:0765, площею 0,1200 га із цільовим призначенням - для індивідуального садівництва (2 година) - 2000,00 грн.;
- підготовка заяви про уточнення позовних вимог, відповіді на відзив по справі №320/9428/22 (4 години) - 2000,00 грн.
Загальна вартість наданих послуг становить 5000,00 грн.
В якості доказів оплати за надані послуги позивачкою долучено до матеріалів квитанцію до прибуткового касового ордера від 07.12.2022.
Відповідач не скористався своїм правом на подання заперечень щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу.
Надаючи оцінку обставинам пов'язаності заявлених до відшкодування витрат з розглядом судом цієї справи, суд зазначає, що не відповідають ознакам «неминучості» такі складові заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу:
- попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин. Вивчення та правовий аналіз наданих клієнтом документів та інформації. Розробка правової позиції клієнта та процесуальної стратегії введення справи у суді. Підготовка аналітичної довідки щодо судової практики щодо оскарження бездіяльності Ірпінської міської ради щодо неприйняття рішення з питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої на території Козинцівської сільської ради Бородянського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 3221083500:03:003:0765, площею 0,1200 га із цільовим призначенням - для індивідуального садівництва (1 година);
- підготовка заяви про уточнення позовних вимог, відповіді на відзив по справі №320/9428/22 (4 години) - 2000,00 грн.
Суд зауважує, що такі дії представника не були неминучими та обов'язковими для захисту порушеного права позички, та, крім іншого, фактично були охоплені іншими діями, зокрема, підготовкою та написанням позовної заяви до суду (тривалість - 2 години).
Зокрема, Верховний Суд у пунктах 48-49 додаткової постанови від 08.04.2021 у справі №922/2321/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 96172760) виклав правовий висновок, за яким зазначені окремо у Акті надання правової допомоги послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги; правова позиція боржника викладена у відзивах на касаційні скарги вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.
Крім того, щодо послуги зі складання уточненої позовної заяви, слід зазначити, що вказані дії адвоката зумовлені лише усуненням тих недоліків, які були допущені ним під час підготовки та складання позовної заяви, тобто направлені на виправлення процесуальних помилок представника, внаслідок чого не підлягають компенсації відповідачем.
Щодо стягнення з відповідача вартості наданих послуг у вигляді складання відповіді на відзив на позовну заяву, то суд зазначає, що в силу положень КАС України вказана процесуальна дія є правом, а не обов'язком позивача, внаслідок чого її вчинення також не відповідає ознаці «неминучості», позаяк не є необхідною для судового захисту порушеного права.
З огляду на це, вищевказані послуги, надані адвокатом, на загальну суму 2500,00 грн. не відповідають критерію «неминучості», а також охоплені за свою суттю іншою послугою, а тому не підлягають розподілу.
Суд зауважує, що наведене зменшення вартості витрат на правничу допомогу не стосується оцінки співмірності таких витрат (що може здійснюватися виключно за наявності відповідного клопотання сторони про це), позаяк у даному випадку суд надає оцінку не вартості, а обсягу наданих послуг, що не є тотожним. При цьому, на переконання суду, ретельне дослідження обсягу витрат на правничу допомогу є обов'язком суду, виконання якого є запобіжником штучного збільшення недобросовісними учасниками процесу вартості судових витрат шляхом необґрунтованого включення до їх обсягу робіт (послуг), які фактично не виконувалися (не надавалися), або охоплюються іншими роботами (послугами), або не пов'язані критерієм «неминучості» з розглядом справи тощо. Отже, оцінка обсягу та складових наданих представником послуг та їх відношення до розгляду справи (у тому числі через критерій «неминучості») має передувати оцінці розміру таких послуг на предмет їх співмірності зі складністю справи, витраченим часом, ціною позову тощо.
За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Ірпінської міської ради, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн., а загальний розмір судових витрат, які має компенсувати відповідач, складає 3492,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Ірпінської міської ради щодо неприйняття у встановлений законом строк рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 20.08.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3221083500:03:003:0764, площею 0,1200 га для індивідуального садівництва;
3. Зобов'язати Ірпінську міську раду на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути по суті заяву ОСОБА_2 від 20.08.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3221083500:03:003:0764, площею 0,1200 га для індивідуального садівництва, та прийняти відповідне рішення за результатом такого розгляду.
4. В іншій частині в позові відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 3492,40 грн. (три тисячі чотириста дев'яності дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Ірпінської міської ради (ідентифікаційний код 33800777, місцезнаходження: 08200, Київська обл., м.Ірпінь, вул.Шевченка, буд.2-А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.