30 січня 2023 року Київ № 320/16755/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.12.2018 включно;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.12.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 01.12.2018 - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно ненараховано та невиплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.12.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 01.12.2018 - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, що стало підставою для звернення до суду.
Відповідно до ухвали від 17.01.2022 судом відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач проти позову заперечував, надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якого у задоволенні позовних вимог просив відмовити. Стверджував, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ з грудня 2015 року по лютий 2016 року у Міністерства оборони України не було.
Зазначено також, що у зв'язку із збройною агресією проти України в країні дії особливий період, а у державі склалася складна фінансово-економічна ситуація.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та наділений адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом № НОМЕР_2 .
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджено копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 21.10.2016.
Із матеріалів справи слідує, що у період з 10.08.2015 позивач проходить військову службу у ЗСУ та перебував на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_4 ). Факти проходження військової служби за вказаний період підтверджені витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.08.2015 № 190 та Довідкою начальника відділення персоналу, що містяться в матеріалах справи.
Судом установлено, що у період проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ) нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у період із січня 2016 року по листопад 2018 року відповідачем не здійснювалась, що не заперечується учасниками справи та підтверджено копією помісячного розрахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , відповідно до якої позивачеві нараховано індексації його грошового забезпечення у загальному розмірі 9705, 54 грн. за період з грудня 2018 року по листопад 2021 року, з яких утримано 145, 58 грн. військового збору. Загалом перераховано на картковий рахунок НОМЕР_5 , 96 грн.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 01.12.2018 включно, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до статті 1-2 Закону України від 20.12.1991№ 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 2 якого індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно зі статтею 5 Закону № 1282-ХІІ, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до статті 9 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Пунктом 4 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Тобто, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язки проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін установленого порогу індексації.
Крім того, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Із наявних у матеріалах справи письмових доказів вбачається, що за час проходження військової служби за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 01.12.2018 позивачеві не проведено нарахування та виплату індексації його грошового забезпечення, що не заперечувалось відповідачем.
Суд констатує, що підставою для невиплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 01.12.2018 не може бути неналежне фінансування відповідача, а твердження викладені у відзиві, є безпідставними та не спростовують висновків суду.
Положеннями Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.
У той же час, виплата індексації грошового забезпечення не ставиться вказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Крім того, відсутність на рахунках відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат (доказом наявності поважних причин непроведення розрахунку).
Під час розгляду справи відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні, відтак суд не вбачає неможливості здійснення нарахування та виплати позивачу сум спірної індексації його грошового забезпечення.
Суд констатує, що саме у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету.
Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства.
Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Отже реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Крім того, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 825/874/17.
Разом із тим слід зазначити, що місяць, у якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Водночас, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період незмінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Так, Кабінетом Міністрів України 07.11.2007 прийнято постанову № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018, згідно з якою встановлювались підвищені посадові оклади військовослужбовців.
Втім, підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям після 01.01.2008 і до 01.03.2018, не відбувалось.
При цьому збільшення у січні 2016 року щомісячної грошової винагороди не є підвищенням тарифних ставок (окладів), що є підставою для визначення базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Крім того, щомісячна додаткова винагорода військовослужбовцям не є постійною величиною, а з 01.03.2018 скасована взагалі, відповідно, така складова грошового забезпечення не впливає на розмір індексації грошового забезпечення.
Таким чином, нарахування індексації має здійснюватись до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця, яке відбулось у березні 2018 року, на підставі наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 № 90 «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України».
Із урахуванням викладеного, суд зазначає, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є, зокрема, січень 2008 року.
Таким чином, оскільки індексація грошових доходів позивача передбачена нормами законодавства, а відповідачем така індексація не нарахована та не виплачена, що не заперечується відповідачем, допущені суб'єктом владних повноважень дії у не проведенні спірних виплат з підстав, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ з грудня 2015 року по лютий 2016 року у Міністерства оборони України не було, є протиправними.
Докази нарахування та виплати спірної індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по листопад 2018 року взагалі відсутні.
Згідно з пунктом 5 Порядку від 17.07.2003 № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
При цьому відповідачем не надано жодних доказів із детальним розрахунком, що сума збільшення розміру грошового забезпечення позивача за грудень 2015 року перевищила щомісячні розрахункові суми індексації з грудня 2015 року по грудень 2018 року.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, суд уважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 01.12.2018 включно та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.12.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 01.12.2018 - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
При цьому судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (набрала чинності 01.03.2018) переглянуто грошове забезпечення військовослужбовців, відповідно, базовим місяцем для індексації грошового забезпечення є березень 2018 року.
Згідно з вимогами частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, із наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності його дій.
Натомість, позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не були спростовані відповідачем.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду жодних належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх дій.
У підсумку, з урахування зазначеного у сукупності, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача, а відтак уважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд виходив із того, що позивача звільнено від сплати збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», а доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 01.12.2018 включно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 ; адреса: АДРЕСА_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.12.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 01.12.2018 - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.