30 січня 2023 року м.Київ № 320/7036/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №103550005432 від 08.06.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2;
- зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що надає право на отримання пільгової пенсії за віком, пільгового стажу періоду роботи з 18.06.1988 по 06.03.1998 та з 20.08.2002 по 23.06.2003 за професією оздоблювальника виробів з деревини;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київської області призначити пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах відповідно до положень пункту «б» частини першої статті 13 від 05 листопада 1991 року № 1788- XII Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 з 11.05.2020.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що позивачка у лютому 2022 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах по Списку №2. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №103550005432 від 08.06.2022 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв'язку із недосягненням пенсійного віку, передбаченого ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вважаючи відмову такою, що винесена неправомірно, позивачка звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Ухвалою суду від 10.10.2022 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що пунктом 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993) встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Відповідно до наданих документів стаж роботи позивачки за Списком №2 становить 8 років 06 місяців 29 днів. За наданими документами страховий стаж становить 29 років 3 місяці 13 днів. Право на призначення пенсії за віком за Списком №2 відсутнє, оскільки позивачка не набула необхідного стажу у 10 років на посадах що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно списку № 2. За наданими документами право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058) позивачка матиме після досягнення 56 років, тобто з 11.05.2023. Щодо позовних вимог позивачки зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що надає право на отримання пільгової пенсії за віком, пільгового стажу періоду роботи з 18.06.1988 по 06.03.1998 та з 20.08.2002 по 23.06.2003 за професією оздоблювальника виробів з деревини, відповідач повідомив про те, що згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній виданої ЗАТ «Лубнимеблі» №23 від 26.12.2019 встановлено, що у зв'язку з неритмічною роботою підприємства за період з 18.06.1988 по 06.03.1998 та з 20.08.2002 по 23.06.2003 зараховано лише 5 років 11 місяців 1 день. Отже, у зв'язку з тим, що підприємство працювало не постійно відсутні підстави для зарахування періодів з 18.06.1988 по 06.03.1998 та з 20.08.2002 по 23.06.2003 до пільгового стажу у повному обсязі.
Не погоджуючись з позицією відповідача, викладеною у відзиві, позивачка подала відповідь на відзив, у якому зазначила про те, що вона має право на призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п."б" ч.1 ст. 13 Закону України №1788-ХІІ до досягнення віку, встановленого абз.1 цього пункту, а саме досягнувши 53 роки, що встановлено судовим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 у справі №320/13668/20.
Відповідач, Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення тексту ухвали на електронну адресу, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням "Діловодство спеціалізованого суду".
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , виданим Лубенським МВ ГУ МВС України в Полтавській області 24.06.2010.
Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 16.08.2002 позивачка:
- з 01.09.1984 до 27.06.1987 - навчалася у Харківському хіміко-механічному технікумі;
- з 18.08.1988 до 06.03.1998 - працювала учнем оздоблювальника, оздоблювальницею у меблевому цеху Акціонерного товариства "Лубнимеблі";
- з 20.08.2002 до 23.06.2003 - працювала оздоблювальницею у меблевому цеху АТ "Лубнимеблі";
- з 21.08.2003 до 05.04.2004 - перебувала на обліку у Лубенському міськрайонному центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю;
- з 06.04.2004 до 01.07.2004 - працювала маляром-оздоблювачем у ТОВ "Еко Планета";
- з 01.12.2004 до 07.02.2005 - працювала у ТОВ "ЕНРАНЗАЛІЗОБЕТОН";
- з 10.05.2005 до 29.06.2005 - працювала маляром у ВАТ "Завод опоряджувальних матеріалів";
- з 01.05.2006 до 23.01.2007 - працювала маляром за трудовим договором від 06.05.2006 у СПД ОСОБА_2 ;
- з 02.07.2007 до 03.05.2017 - працювала маляром у ТОВ "Ракурс";
У лютому та травні 2022 року позивачка звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) передбачено опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсії бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця подачі заяви та місця проживання пенсіонера.
Заява позивачки про призначення пенсії була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області за принципом екстериторіальності, відповідно до Порядку №22-1.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №103550005432 від 08.06.2022 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв'язку із недосягненням пенсійного віку, передбаченого ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також, у рішенні зазначено, що позивачка має загальний страховий стаж 29 років 03 місяці 13 днів, пільговий стаж відповідно до ч.2 п.2 ст.114 Закону України №1058-ІУ - 8 років 06 місяців 29 днів. За наданими документами право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 п.2 ст. 114 Закону України №1058-ІУ позивачка матиме після досягнення 56 років, тобто з 11.05.2023.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з наведених причин, позивачка звернулась до суду з цією позовною заявою.
Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
У преамбулі Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Підстави призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 13 Закону № 1788-XII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.
У постанові від 18.02.2020 у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що «пенсія за віком» - це свого роду «державний депозит» (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.
Суд зазначає, що зазначений правовий висновок необхідно розповсюдити також і на «пенсії за віком на пільгових умовах».
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
09.07.2003 було ухвалено Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).
03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон №2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV- з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Крім того, суд наголошує, що відповідно до положень Рішення №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, зокрема, у частині того, що працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону (55 років) на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Із матеріалів справи вбачається, що у спірному рішенні Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області встановило, що пільговий стаж роботи позивачки за списком №2 становить 8 років 6 місяців 29 днів, загальний страховий стаж становить 29 років 3 місяці 23 днів.
Водночас, у відзиві Головного управління Пенсійного фонду у Київській області представник відповідача стверджує, що пільговий стаж роботи позивачки за списком №2 становить 5 років 11 місяців 1 день через неритмічну роботу підприємства у період з 18.06.1988 до 06.03.1998 та з 20.08.2002 до 23.06.2003.
Відтак, на час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії позивачка досягла 55 років та в будь якому випадку має право на призначення пенсії на пільгових умовах, а тому спірне рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 , що надає право на отримання пільгової пенсії за віком, пільгового стажу періоду роботи з 18.06.1988 по 06.03.1998 та з 20.08.2002 по 23.06.2003 за професією оздоблювальника виробів з деревини, суд зазначає таке.
В обґрунтування цієї позовної вимоги, позивачка посилається на записи, наявні у її трудовій книжці та довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №14 від 07.08.2017, видану ліквідатором ЗАТ "Лубнимеблі".
Відповідно до п.10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зі змісту зазначених норм слідує, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.
Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника встановлює Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України №18-1 від 10.11.2006 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 24.11.2006 за №1231/13105.
Згідно пункту 3 постанови правління Пенсійного фонду України №18-1 від 10.11.2006 року, підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Судом встановлено, що під час попереднього звернення позивачки у 2019 році з заявою про призначення їй пенсії на пільгових умовах до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, останнім здійснювалась перевірка довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
За наслідком такої перевірки було складено акт №2153 від 17.12.2019, у якому зафіксовано неритмічність діяльності ЗАТ "Лубнимеблі" у спірний період та вирішено довідку від 07.08.2017 №14 привести у відповідність з первинними документами.
На підставі цього, 26.12.2019 арбітражним керуючим ліквідатором ЗАТ "Лубнимеблі" видано нову довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до зазначеної довідки ОСОБА_1 працювала повний робочий день з ЗАТ "Лубнимеблі" у період з 17.11.1988 до 06.03.1998 та з 20.08.2002 до 23.06.2003, виконувала роботи оздоблювальника виробів з дерева. У зв'язку з неритмічною роботою підприємства зараховано 5 років 11 місяців 1 день спеціального стажу, а саме 1988 рік - 1 місяць 9 днів, 1989 рік - 11 місяців 15 днів, 1990 рік - 12 місяців, 1991 рік - 7 місяців 2 дні, 1992 рік - 0 місяців, 1993 рік - 11 місяців 1 день, 1994 рік - 7 місяців 0 днів, 1995 рік - 5 місяців 18 днів, 1996 рік - 3 місяці 5 днів, 1997 рік - 3 місяців 7 днів, 1998 рік - 9 днів, 2002 рік - 4 місяців 9 днів, 2003 рік - 4 місяців 16 днів.
Як на підставу видачу такої довідки, у ній міститься посилання на первинні документи: накази №308-к від 22.11.1988, №236-К від 24.09.1990, №15 від 06.03.1998, №33 від 20.08.2002, №20 від 23.06.2003.
Пунктом 7 Порядку № 383 встановлено, що у разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 при шестиденному робочому тижні і на 21,2 при п'ятиденному робочому тижні.
Відтак, наведені позивачкою доводи про наявність в неї 10 років 3 місяці 19 днів пільгового стажу спростовуються матеріалами перевірки достовірності архівних довідок та, зокрема, новою довідкою, виданою ліквідатором ЗАТ "Лубнимеблі" у 2019 році.
Враховуючи вищевикладене, підстави для зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що надає право на отримання пільгової пенсії за віком, пільгового стажу періоду роботи з 18.06.1988 по 06.03.1998 та з 20.08.2002 по 23.06.2003 за професією оздоблювальника виробів з деревини відсутні.
Щодо позовної вимоги про призначення позивачці з 11.05.2020 пенсії за віком на пільгових умовах, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсійне забезпечення відповідно до цього закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Згідно із ч. 1 с. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Аналіз вищевказаних норм дозволяє стверджувати, що звернення за призначенням пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду України.
Згідно із п. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів, серед іншого, щодо: здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, «призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій», щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством.
Згідно пункту 7 Положення №280 Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку «територіальні органи».
Відповідно до пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 №28-2, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Підпунктом 7 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, серед іншого, визначено, що Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області є територіальними органами Пенсійного фонду України, що призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Пенсійний фонд України безпосередньо не наділений повноваженнями щодо «призначення (перерахунку) і виплати пенсій», а в силу положень пункту 7 Положення №280 здійснює такі повноваження виключно через утворені в установленому порядку «територіальні органи».
Пунктом 1.1. розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Постанова №22-1) передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії подається заявником до «територіального органу» Пенсійного фонду України (далі - «орган, що призначає пенсію») через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - «сервісний центр»).
Відповідно до пункту 4.1. розділу ІV Порядку 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень «органу, що призначає (перераховує) пенсію».
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ «органу, що призначає (перераховує) пенсію», який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником «органу, що призначає (перераховує) пенсію» (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів «органом, що призначає пенсію», приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.7. розділу ІV Порядку 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів саме «органом, що призначає (перераховує) пенсію».
Виключно «орган, що призначає (перераховує) пенсію», не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачка за призначенням пенсії звернулась саме до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Як вже зазначалося, пункт 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 визначає, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ «органу, що призначає (перераховує) пенсію», який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Заяву про призначення пенсії позивачка подала за місцем проживання та перебування на обліку, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській в області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії від 08.06.2022 №103550005432.
При цьому, після надання відповіді електронна пенсійна справа, яка була отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області для опрацювання, була передана засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи. Тому, пенсійна справа позивачки після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачка має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, ефективним способом захисту порушених прав на пенсійне забезпечення, буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до положень пункту «б» частини першої статті 13 від 05 листопада 1991 року № 1788- XII Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Позивачка досягла пенсійного віку 10.05.2020 (53 роки).
У позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що вона зверталась до відповідача з заявою про призначення пенсії у лютому 2022 року, проте через бездіяльність відповідача позивачка вимушена була вдруге звернутися до нього вже у травні 2022 року.
З листа Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 10.06.2022 №3661-7121/С-02/8-1000/22 вбачається, що 16.02.2022 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список № 2) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заяву не було зареєстровано, оскільки вибивало помилку, що заявник вже звертався за призначенням пенсії. Для вирішення питання Головним управлінням було направлено запит від 16.02.2022 № 325131 до Пенсійного фонду України щодо усунення помилки. У зв'язку з воєнним станом в Україні запит залишився без розгляду. 16.05.2022 за № 332518 Головним управлінням було направлено повторний запит. 27.05.2022 ОСОБА_1 повторно звернулась із заявою про призначення пенсії та відповідними документами. Оскільки питання не було вирішено, не було можливості зареєструвати заяву від 27.05.2022. 30.05.2022 технічну проблему щодо закриття попередньої заяви було усунено та прийнято заяву ОСОБА_1 на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список № 2) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відтак, позивачці має бути призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до положень пункту «б» частини першої статті 13 від 05 листопада 1991 року № 1788- XII Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 16.02.2022 (з дня звернення з заявою про призначення пенсії).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
У силу частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до квитанцій позивачкою сплачено судовий збір у загальному розмірі 1984,80 грн.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачкою судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 992,40 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, протиправним рішенням якого безпосередньо порушено права позивачки.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити частково адміністративний позов.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №103550005432 від 08.06.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київської області (код ЄДРПОУ - 22933548, вул.Саєнка Андрія, 10, м.Фастів, Київська область) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсію за віком відповідно до положень пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 16.02.2022.
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ - 21108013, вул. Пушкіна, 1, м.Суми) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.