31 січня 2023 року м. Київ № 320/5972/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Вишгородської районної державної адміністрації
про визнання протиправною бездіяльності тазобов'язання вичинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Вишгородської районної державної адміністрації, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Вишгородської районної державної адміністрації, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 03.11.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,10 гектара, для ведення індивідуального дачного будівництва, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:04:168:0152, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти;
- зобов'язати Вишгородську районну державну адміністрацію, повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,10 гектара, для ведення індивідуального дачного будівництва, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:04:168:0152, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, в порядку і спосіб, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України;
- стягнути на користь ОСОБА_1 з Вишгородської районної державної адміністрації 5 000 грн. завданої моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 28.01.2020 на підставі статті 118 Земельного Кодексу України звернулася до Вишгородської районної державної адміністрації із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовним розміром 0,1 га, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:04:168:0152, для індивідуального дачного будівництва.
Проте, позивач зазначив, що відповідач у строк визначений законодавством не прийняв рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відносно поданого позивачем клопотання, чим порушив право позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.
Відповідач позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Зазначив про те, що Вишгородською районною державною адміністрацією було отримано клопотання позивача на надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,10 га, яке було належним чином розглянуте із наданням відповідного рішення - розпорядження виконуючого обов'язки голови від 11.11.2020 № 586.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 суд закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду по суті на 20.07.2021.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .
З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулася до Вишгородської районної державної адміністрації із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 03.11.2020, в якому просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,1 гектара, яка межує з земельною ділянкою та кадастровим номером 3221886000:04:168:0152, для індивідуального дачного будівництва у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.
Додатками до вказаного клопотання зазначено: копію паспорта, копія довідки внутрішньо переміщеної особи, графічне розташування ділянки.
Вказане клопотання направлено позивачем на електронну пошту відповідача 03.11.2020, що підтверджується матеріалами справи.
За результатами розгляду вказаного клопотання Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області було прийнято розпорядження від 11.11.2020 № 586 «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту), яким надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва орієнтовною площею 0, 10 га на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту).
Разом з тим, позивач звертаючись до суду з даним позовом зазначила, що відповідачем не було розглянуто її клопотання та не було прийнято відповідне владне управлінське рішення. Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з положеннями статті 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.
Статтею 17 Земельного кодексу України встановлено, щодо повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить:а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель;в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель;г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок;ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом;д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст;е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок;є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів;є1) внесення до Кабінету Міністрів України пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів, міст у порядку, визначеному законом;ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до статті 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 вказаної статті).
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина 3 вказаної статті).
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина 4 вказаної статті).
У статті 121 Земельного кодексу України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара.
Отже, громадянин України вправі на підставі закону отримати безоплатно земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара, із земель комунальної власності.
Згідно із частиною 6 статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина 7 статті 118).
Згідно із частиною 9 статті 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
З аналізу зазначених норм діючого законодавства яке регулює земельні відносини вбачається, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок не означає, що земельна ділянка виділяється конкретній особі, та не є тотожним поняттю передачі земельної ділянки у власність, а є лише початковою стадією процедури безоплатного одержання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.
Відповідно до положень частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Системний аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17.
Частиною третьою статті 122 Земельного кодексу України обумовлено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:а) ведення водного господарства;б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;в) індивідуального дачного будівництва.
Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 №586-XIV (далі - Закон №586-XIV у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 1 Закону № 586-XIVвиконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.
Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону № 586-XIV місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують, зокрема, виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; підготовку та схвалення прогнозів відповідних бюджетів, підготовку та виконання відповідних бюджетів; звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; взаємодію з органами місцевого самоврядування; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.
Приписами пунктів 2, 7 частини першої статті 13 Закону № 586-XIV обумовлено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань соціально-економічного розвитку відповідних територій; використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Закону №586-XIV на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.
Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Нормами пункту другого статті 21 Закону № 586-XIV передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Пунктом 1 частини першої статті 39 Закону № 586-ХІV обумовлено, що голови місцевих державних адміністрацій, зокрема очолюють відповідні місцеві державні адміністрації, здійснюють керівництво їх діяльністю, несуть відповідальність за виконання покладених на місцеві державні адміністрації завдань і за здійснення ними своїх повноважень.
За правилами частини четвертої статті 39 Закону № 586-XIV у разі відсутності голови місцевої державної адміністрації його функції і повноваження виконує перший заступник голови, а у разі відсутності останнього - один із заступників голови місцевої державної адміністрації.
Як було встановлено судом, Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області було прийнято розпорядження від 11.11.2020 № 586 «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту)", яким надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва орієнтовною площею 0, 10 га на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту).
З огляду на встановлені судом обставини справи, суд зауважує, що за результатом розгляду клопотання громадянки ОСОБА_1 відповідним органом виконавчої влади було прийнято вмотивоване рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва орієнтовною площею 0, 10 га на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту) що свідчить про дотримання відповідачем встановленої законодавством процедури, зокрема Земельним кодексом, передачі земельної ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконано та доведено правомірність та законність своїх дій при розгляді клопотання позивача, що у свою чергу свідчить про необґрунтованість позову ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності Вишгородської районної державної адміністрації, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 03.11.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,10 гектара, для ведення індивідуального дачного будівництва, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:04:168:0152, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, оскільки як було встановлено судом у межах даного провадження відповідачем було прийнято відповідне розпорядження розпорядження від 11.11.2020 № 586 «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту)».
Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем не було порушено права позивача та не порушено вимоги, передбачені ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, отже, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому позов задоволенню не підлягає.
За таких обставин підстави для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу та вирішення питання про стягнення інших судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволені адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.