30 січня 2023 року № 320/5428/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, у якому просить суд з урахуванням уточненої позовної заяви:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу (стажу роботи) ОСОБА_1 періоди роботи з 04.08.1977 по 20.05.1983 в Київському виробничо-художньому об'єднанні імені Т.Г. Шевченка та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дня подання відповідної заяви.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 14.04.2022 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За результатами розгляду даної заяви органом Пенсійного фонду винесено оскаржуване рішення №103950002858 від 21.04.2022, яким було відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу у 28 років, підтвердивши лише 22 роки 10 місяців 20 днів. Як зазначає позивач, відповідач під час вирішення питання про призначення пенсії безпідставно не зарахував період її роботи з 04.08.1977 по 20.05.1983, оскільки має місце виправлення у даті наказу про звільнення з роботи.
На думку позивача, дані обставини в жодному разі не повинні впливати на підтвердження її стажу за такий період, позаяк є суто формальними недоліками трудової книжки, відповідальність за які працівник не повинен нести. Окрім того, на переконання позивача, необґрунтоване неврахування зазначеного періоду її трудової діяльності до страхового стажу суперечить нормам пенсійного законодавства та порушує її право на належний соціальний захист.
Ухвалою від 09.09.2022 судом відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Відповідачі правом на надання відзиву не скористались, про відкриття провадження у справі були проінформовані шляхом направлення на електронну адресу копії ухвали про відкриття провадження у цій справі, підписану кваліфікованим електронним підписом головуючого судді.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .
14.04.2022 позивач звернулась до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За результатами розгляду такої заяви та поданих документів ГУ ПФУ у Київській області повідомило позивача про те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №103950002858 від 21.04.2022 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу не менше 28 років.
Мотивами прийняття такого рішення слугувало те, що згідно наданих до заяви документів про стаж, страховий стаж заявника на день звернення складає 22 роки 10 місяців 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. При цьому, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 04.08.1977 по 20.05.1983, оскільки має місце виправлення в даті наказу про звільнення з роботи.
Вважаючи, що пенсійний орган безпідставно дійшов висновку про не зарахування вказаного періоду її трудової діяльності до страхового стажу та, у зв'язку з цим, протиправно відмовив їй у призначенні пенсії за віком, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту порушених, на її думку, прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року N 1058-IV (далі - Закон від 09.07.2003 N 1058-IV).
Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 N 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 N 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 N 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 N 1058-IV).
Частиною першою статті 26 Закону від 09.07.2003 N 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Згідно вимог ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 N 1788-XII (далі Закон від 05.11.91 N 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 (далі Порядок N 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі N 235/805/17, від 06.12.2019 по справі N 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі N 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі N 242/2536/16-а.
Як слідує зі змісту оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №10395002858 від 21.04.2022 про відмову у призначенні пенсії за віком, підставою для не зарахування позивачу до страхового стажу періоду роботи позивача з 04.08.1977 по 20.05.1983 слугувало те, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 має місце виправлення в даті наказу про звільнення з роботи.
Так, дослідженням змісту копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 слідує, що згідно запису під номером 1 містяться відомості про прийняття позивача з 04.08.1977 на роботу до Київського виробничо-художнє об'єднання ім. Т.Г. Шевченка. При цьому під записом за номером 3 від 20.05.1983 містяться відомості про звільнення позивача за власним бажанням.
Надаючи оцінку вказаним записам трудової книжки за спірний період суд враховує таке.
На момент заповнення та внесення у трудову книжку позивача серії НОМЕР_3 спірних записів була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20.06.74 N 162 (далі - Інструкція N 162).
Підпунктом 1.1. Інструкції N 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Пунктом 2.3 Інструкції N 162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції N 162).
Відповідно до п. п. 2.5. Інструкції N 162 у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін., виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу.
Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача відсутнє виправлення в даті наказу про звільнення з роботи (запис №3), як зазначає відповідач в оскаржуваному рішенні. Датою відповідного наказу чітко визначено "20.05.83г". Натомість наявне наведення цифри « 2» у даті наказу, що ймовірно було сприйнято пенсійним органом як виправлення.
В той же час суд зазначає, що таке наведення жодним чином не впливає на визначений у трудовій книжці трудовий (страховий) стаж позивача за спірний період. При цьому жодних виправлень у періодах роботи позивача, які зазначені в графі 2 трудової книжки, та на підставі яких, власне, і обраховується страховий стаж - не існує.
Разом із тим, спосіб внесення записів у трудову книжку позивача за період його трудової діяльності, їх порядковість, безвідривність, а також чітка часова послідовність не дає підстав вважати суду, що мали місце будь-які неправомірні дії з метою штучного (безпідставного) формування стажу позивача. Більше того, на переконання суду, такі підстави для не зарахування спірного періоду як те, що мало місце виправлення у даті наказу на прийняття на роботу не є тими недоліками трудової книжки чи записів у ній, за наявності яких трудовий стаж позивача не може вважатися підтвердженим.
Суд акцентує увагу на тому, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі N 490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі N 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Поряд із тим, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.93 N 301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тобто, законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а.
Крім того, Верховний Суд у іншій постанові від 11.05.2022 в справі № 120/1089/19а вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Таким чином на позивача не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальні недоліки, які містить трудова книжка, позаяк такі недоліки не пов'язані із виною позивача.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Європейського суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява N 29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Відтак, підсумовуючи викладене суд вважає, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме відомості про дату прийняття позивача на посаду, звільнення із займаної посади, назву цієї посади, відбитки печатки підприємств. Крім того, вони є вчиненими у хронологічному порядку та правильній логічній послідовності, що спростовує будь-які сумніви у можливому маніпулюванні з цими записами, тому не зарахування органом Пенсійного фонду підтвердженого періоду трудової діяльності позивача з 04.08.1977 по 20.05.1983 до страхового стажу з суто формальних підстав є протиправним.
За таких обставин оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №10395002858 від 21.04.2022, яким позивачу не зараховано до страхового стажу періоди його трудової діяльності з 04.08.1977 по 20.05.1983, а також відмовлено у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги зобов'язального характеру про призначення пенсії, то суд враховує те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону від 09.07.2003 N 1058- IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У постанові від 05.05.2018 у справі N 826/9727/16 Верховний Суд зробив висновок, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відтак, виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
У цей же час суд зазначає, що судовий захист повинен сприяти відновленню порушеного права особи, яка звернулася за таким захистом.
Оскільки суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідача, у межах даного провадження, враховуючи підстави позову, судом не досліджувалось питання щодо наявності у позивача страхового стажу, вікового цензу та інших складових на підставі яких провадиться призначення пенсії, суд вважає, що для належного захисту порушеного права позивача в цій частині слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 04.08.1977 по 20.05.1983 та повторно розглянути заяву позивача у порядок та спосіб, що передбачений чинним законодавством, прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Щодо звернення зобов'язальної частини позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, суд зазначає таке.
Пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області є уповноваженим органом, який має право приймати рішення про призначення пенсії позивачу, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
З урахуванням вимог частини 3 статті 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 992,40 грн. належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області у розмірі 744,30 грн.
Керуючись ст. ст. 9, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №10395002858 від 21.04.2022 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (ЄДРПОУ: 13844159, адреса: вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, 54000) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до страхового стажу період роботи з 04.08.1977 по 20.05.1983 в Київському виробничо-художньому об'єднанні імені Т.Г. Шевченка та повторно розглянути заяву позивача у порядок та спосіб, що передбачений чинним законодавством, прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 744,30 грн. (сімсот сорок чотири грн. 30 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 30.01.2023.
Суддя Панченко Н.Д.