30 січня 2023 року № 320/7819/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши в місті Києві у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області ( ЄДРПОУ: 22933548, адреса: вул. Андрія Саєнка, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500), у якому просить суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Київській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" без застосування показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2019, 2020, 2021 роки;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Київській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 06.07.2022 на умовах та порядку, передбаченому частиною 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2019, 2020, 2021 роки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач неправомірно врахував показник середньої заробітної плати за 2000-2022 роки, замість середньої заробітної платі за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії 2019-2021 роки.
Ухвалою суду від 06.09.2022 відкрито провадження у справі та надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав та вказав на те, що відповідно до статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Також відповідачем зазначено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата за періоди страхового стажу, які встановлені в частині першій статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Відтак, оскільки позивачу вперше призначено пенсію у 2011 році, відсутні правові підстави для обчислення позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .
Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років з 2011 року.
Згідно заяви позивача від 07.06.2022 їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою від 06.07.2022 про проведення перерахунку її пенсії за віком, із застосуванням показника середньої заробітної плати по країні за 2019-2021 роки відповідно до ч. 2 ст.40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.07.2022 №1000-0202-8/65255 позивача повідомлено про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки, оскільки при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовується показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (або перерахунку) попереднього виду пенсії.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки, позивач звернулась з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Вказаний закони є спеціальним законом, який визначає призначення, перерахунок і виплату пенсій.
Частиною першою статті 9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-IV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років, що була призначена позивачеві.
Водночас такий вид пенсії, як пенсія за вислугу років передбачена статтею 2 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ.
Частиною 3 ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-IV визначено порядок переведення з одного виду пенсії на інший, відповідно до абз. 2 якої, при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Тобто, ч. 3 ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом. При цьому показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Як встановлено судом, позивачу призначено пенсію у 2011 році відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-IV позивач звернувся вперше.
Із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший (з пенсії за вислугу років на пенсію за віком), позивач до Головного управління Пенсійного України у Київської області не звертався.
Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що оскільки позивачеві призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, то йому не може бути призначений інший вид пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а можуть бути застосовані лише норми ч. 3 ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” щодо переведення з одного виду пенсії на інший.
На думку суду, відповідач помилково ототожнює поняття “перехід” та “переведення” з одного виду пенсії на інший, “вид пенсії” за Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та “інші види пенсій”, призначені за іншими законами.
У спірних правовідносинах має місце перехід на інший вид пенсії за іншим законом (призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, яким пенсія за вислугу років не передбачена), тому положення ч. 3 ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в частині переведення з одного виду пенсії на інший до спірних правовідносин не підлягають застосуванню.
Аналогічний правовий висновок у спорах цієї ж категорії міститься у постановах Верховного Суду України від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (21-6331а15), Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17 (11-731апп18), Верховного Суду від 22 лютого 2018 року у справі № 310/3774/17, від 13 грудня 2018 року у справах № 682/1917/17 (К/9901/38478/18), № 497/2155/16-а (К/9901/24093/18), від 18 січня 2019 року справа № 577/5237/16-а (№ К/9901/21869/18).
Таким чином, відповідач після звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком повинен був призначити йому пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а не вирішувати питання щодо доцільності його переведення з пенсії за вислугу років, призначену за нормами Закону України “Про пенсійне забезпечення”, на пенсію за віком, передбачену Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Окрім цього суд зазначає, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Водночас позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
У зв'язку з викладеним суд вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про застосування у цій справі частини третьої статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
За таких обставин при призначенні позивачеві пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” має бути застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Частиною 1 ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно п. 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затверджений постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи позивач досягла пенсійного віку 21.05.2022, із заявою про призначення пенсії за віком звернулася до відповідача 07.06.2022 та просить суд нарахувати та виплачувати пенсію з застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2019, 2020, 2021 роки з 06.07.2022.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності сторін, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Тобто, обов'язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого рішення.
Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтуванні позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Тож, сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 992,40 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" без застосування показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2019, 2020, 2021 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 06.07.2022 на умовах та порядку, передбаченому частиною 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (2019-2021 року).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ: 22933548, адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 40 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 30.01.2023.
Суддя Панченко Н.Д.