ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про повернення позовної заяви
"31" січня 2023 р. справа № 300/81/23
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальний підтримки про визнання дій протиправними щодо відмови у підготовці та видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2021 та зобов'язання підготувати і надати до органу пенсійного забезпечення таку довідку станом на 01.01.2021 для здійснення перерахунку пенсії з 01.02.2021, -
В першу чергу суд відзначає, що у даному випадку зважає на правові висновки, сформовані у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2023 у справі за №300/3829/22.
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) 09.01.2023 звернувся в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальний підтримки (надалі по тексту також - відповідач, ІФ ОТЦК та СП, уповноважений орган), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 для перерахунку його пенсії;
- зобов'язати Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальний підтримки підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 за №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2021 пенсії ОСОБА_1 .
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.01.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення недоліків шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на звернення до суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
Перевіряючи поважність причин пропуску строку звернення з адміністративним позовом, суд у коментованій ухвалі встановлює обставини, які стосуються дотримання строку звернення до суду, до яких, зокрема, відніс наступне:
"Так, позивач просить визнати протиправними дії та зобов'язати підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 за №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2021 пенсії ОСОБА_1 .
У даному випадку, позивач, формуючи такі вимоги, доводить до відома суду про ймовірне порушення його права на належний розмір пенсії, оскільки з 01.01.2021 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення посадових окладів з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.
До матеріалів позовної заяви позивач додав заяву від 27.10.2022, з якою звертався до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальний підтримки з проханням видати довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 з визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2021 пенсії.
На таке звернення уповноважений орган листом за №9/1/2522 від 14.12.2022 повідомив ОСОБА_1 , що умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу діючих військовослужбовців затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Відповідно до пункту 4 Постанови №704 розмірі посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Вказана норма Постанови №704 є чинною та зміни до неї Кабінетом Міністрів України не вносились.
Також, як слідує із матеріалів адміністративного позову, Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальний підтримки надано у відношенні до позивача довідку від 03.03.2021 за №9/1/603 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, за нормами чинними станом на 5 березня 2019 року.
Представлена позивачем копія довідки №9/1/603 від 03.03.2021 вказує про те, що остання видана на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 у справі №300/3409/20, загальний розмір грошового забезпечення в якій визначений в сумі 16 448,35 гривень, за нормами чинними на 5 березня 2019 року.
Відтак, вказане засвідчує, що позивачу були відомі, станом на 03.03.2021, обставини щодо розміру грошового забезпечення та його складові, які враховані при видачі відповідачем довідки про розмір грошового забезпечення за №9/1/603 від 03.03.2021 і враховані в подальшому при перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
В контексті вирішення питання наявності достатніх підстав для відкриття провадження у справі суддею з'ясовано, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 1 січня 2021 встановлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 за №1082-IX. Цей закон вперше опубліковано 30.12.2020 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1082-20/ed20201215/card6#Public).
Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування (частина 5 статті 94 Конституції України).
В силу вимог пункту 1 Прикінцевих положень Закону №1082-IX вказаний нормативно правовий акт набирає чинності з 1 січня 2021 року.
Також постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", якою, в свою чергу, змінено (викладено в новій редакції) пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо врахування при визначенні посадового окладу військовослужбовців прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 оприлюднений 03.02.2020 (https://reestr.court.gov.ua/Review/87266939).
Таким чином:
- з 03.02.2020 - дати оприлюднення повного тексту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - позивач повинен був дізнатися про втрату чинності пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103;
- з 30.12.2020 - дати публікації Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 за №1082-IX - позивач повинен був дізнатися про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 1 січня 2021 року, що зафіксований у довідці уповноваженого органу №9/1/603 від 03.03.2021, із розміром якого не погоджується ОСОБА_1 .
Окрім цього, із відомостей Автоматизованої системи діловодства Івано-Франківського окружного адміністративного суду та публічних даних Єдиного державного реєстру судових рішень (із повним доступом) встановлено, що в провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду в 2020-2021 роках за позовом ОСОБА_1 перебувала справа за №300/3409/20, за результатами розгляду якої рішенням від 25.01.2021, позов задоволено частково, серед іншого:
- визнано протиправною відмову Івано-Франківського обласного військового комісаріату надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених станом на 05.03.2019;
- зобов'язано Івано-Франківський обласний військовий комісаріат надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених станом на 05.03.2019.
Рішення набрало законної сили за результатами апеляційного оскарження 25.02.2021 (https://reestr.court.gov.ua/Review/94381987).
Як вже відзначено фактичне виконання рішення суду мало місце 03.03.2021 при видачі довідки №9/1/603, в період коли вже діяли положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 за №1082-IX, яким встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року.
Варто звернути увагу ОСОБА_1 на те, що пенсійні виплати здійснюються йому щомісяця, у зв'язку із цим позивач мав можливість помісячно отримувати від пенсійного органу відповідну інформацію щодо розміру його пенсії та розміру грошового забезпечення, з якого вона обрахована.
Отже, ще в 2021 році позивач знав або щонайменше - мав за можливість дізнатися про обрахунок власної пенсії з грошового забезпечення станом на 05.03.2019 (визначеного окремих його складових шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року), і мав би знати, що його пенсія не обраховувалася з грошового забезпечення станом на 01.01.2021.
Натомість позивач звернувся до відповідача про видачу йому довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2021 лише 27.10.2022, на що отримав відмову 14.12.2022.
Позивач не вказав в позовній заяві жодних аргументів і доводів щодо того, які об'єктивні обставини перешкоджали йому, починаючи з 01.01.2021 до 27.10.2022 звернутися до відповідача в цій справі про видачу йому довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 для перерахунку його пенсії з 01.02.2021".
У мотивувальній частині ухвали суду про залишення позову без руху, ОСОБА_1 роз'яснено про те, що позивач не надав суду пояснень в частині причин пропуску ним строків звернення до суду, окремо:
- з 03.02.2020 - дати оприлюднення повного тексту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 у Єдиному державному реєстрі судових рішень;
- з 30.12.2020 - дати опублікування Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 за №1082-IX;
- з 03.03.2021 - дати видачі ОСОБА_1 . Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальний підтримки довідки №9/1/603 від 03.03.2021 про розмір грошового забезпечення станом на 5 березня 2019 року.
30.01.2023 на адресу суду (засобами поштового зв'язку) від позивача надійшла заява (датована 23.01.2023) про поновлення строку звернення до суду, за змістом якої, на переконання позивача, застосуванню підлягають спеціальні строки встановлені частиною 3 статті 51 Закону України від 09.04.1992 за №2262-ХIІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а не шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України).
Так, відповідно до частини 3 статті 51 Закону №2262-ХIІ, перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
На думку позивача, він оскаржує саме дії Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (державного органу, який видає довідки для перерахунку пенсії) щодо не видачі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії у зв'язку із зміною розміру окладів.
Відтак, застосування судом встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до суду під час прийняття до розгляду вимог щодо триваючого правопорушення матиме наслідком неможливість реалізувати передбаченого статті 51 Закону №2262-ХІІ права на перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною розмірів певних видів грошового забезпечення та є судовою помилкою.
По справі, розгляд якої ініціює ОСОБА_1 , у спірних правовідносинах відповідачем є ІФ ОТЦК та СП (державний орган уповноважений видавати довідки для перерахунку пенсії), в той час як у справах правові висновки по яких застосував суд першої інстанції відповідачами є пенсійні органи. У порівнюваних справах вбачається і різні предмети, підстави позову та правове регулювання.
За аргументами позивача, постанови, на які покликається суд в ухвалі про залишення позову без руху, є нерелевантними і правові висновки цих постанов не можуть застосовуватися у справі, що розглядається.
Також, відповідно до судової практики Восьмого апеляційного адміністративного суду в подібних правовідносинах, то звернення позивачів до суду шестимісячним строком не обмежується.
Звертає увагу суду, що у подібних правовідносинах з приводу надання довідки про грошове забезпечення станом на 05.03.2019 для перерахунку пенсії з 01.04.2019 відповідно до судової практики, зокрема, і Івано-Франківського окружного адміністративного суду, звернення до суду шестимісячним строком не обмежувалось та не обмежується.
Дослідивши подані ОСОБА_1 письмові пояснення у заяві від 23.01.2023 та матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача, що свідчить про наявність підстав для визнання причин пропуску шестимісячного строку звернення до суду неповажними, зважаючи на таке.
У даній категорії справ, як на одну із мотивацій дотримання ним строків звернення до суду, позивачі (в першу чергу) покликається на необхідності застосувати правової позиції Верховного Суду, сформованої в постанові від 26.01.2021 у справі №520/11178/2020, оскільки виходячи з принципу "належного врядування" пенсіонер, який отримує пенсію, керується презумпцією, за змістом якої розмір пенсії має визначатися відповідно до закону.
Із публічних відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П., 26.01.2021 в справі №520/11178/2020 у власній постанові, на яку покликається позивач, зазначив:
"10. У статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, включно, право на пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги.
11. Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених статтями 22 та 64 Конституції України.
12. Водночас, право на судовий захист гарантується статтями 55 та 124 Конституції України.
13. Строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи (право на судовий захист) обмежується частиною 2 статті 122 КАС України шестимісячним строком, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
14. Щодо питання застосування процесуальних строків у правовідносинах, що виникають з пенсійного забезпечення, Верховний Суд вже викладав свої висновки у постанові від 15.09.2020 у справі №635/7878/16-а, на яку обґрунтовано покликається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, про таке:
" Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
.
Системний аналіз [частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"] даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
15. Відповідно до частини 3 статті 51 Закону №2262-XII перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
16. У цій справі ОСОБА_1 оскаржує дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо невидачі виправленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
17. Зазначене прямо впливає на соціальне забезпечення позивача щодо можливості отримання пенсії у більшому розмірі. Тому застосовування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України, матиме наслідком неможливість реалізувати позивачем передбаченого статтею 51 Закону №2262-XII права на перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною видів грошового забезпечення.
18. Покликання судів на те, що строк звернення до суду слід обчислювати з дати отримання пенсії після перерахунку (у квітні 2018 року), Суд вважає помилковим, оскільки виходячи з принципу "належного врядування" пенсіонер, який отримує пенсію, виходить з презумпції, що її розмір визначено відповідно до закону. Пенсіонер не має розумних причин сумніватися у добросовісності дій працівників Пенсійного фонду.".
Вказані правові висновки щодо питання застосування процесуальних строків у правовідносинах, які виникають з пенсійного забезпечення, сформовані у коментованій справі із покликанням на іншу попередню постанову Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №635/7878/16-а, ухвалену у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів: Єзерова А.А., Коваленко Н.В.
У такій постанові суд касаційної інстанції сформував висновки про наявність у позивача права при зверненні до суду 14.11.2016 ставити в судовому порядку перевірку правомірності рішень, дій і бездіяльності щодо перерахунку пенсії на підставі окремих положень статей 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2014 по 03.08.2014.
В свою чергу, суд вказує, що Верховний Суд у складі усієї Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних права Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Рибчука А.І., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., Стеценка С.Г., Чиркіна С.М., Стародуба О.П., Мороз Л.Л., Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г., Єзерова А.АВ., Желєзнаго І.В., у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 (ухваленої пізніше в часі від постанов у справах №520/11178/2020 і №635/7878/16-а), висловив іншу, оновлену і протилежну правову позицію щодо застосування процесуальних строків у правовідносинах, що виникають з пенсійного забезпечення і положень статей 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2014 по 03.08.2014:
"20. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
21. Відтак, на думку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів".
Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформовані 31.03.2021 вищевказані нові висновки, а тому суд вказує, що позивач не проявляв активної поведінки щодо відновлення своїх прав, враховуючи обізнаність позивача з 03.02.2020 (дати оприлюднення повного тексту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 на публічній платформі Єдиний державний реєстр судових рішень), з 30.12.2020 (дати опублікування Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 за №1082-IX) та з 03.03.2021 (дати видачі оновленої довідки за №9/1/603 від 03.03.2021 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсії, оформленої і переданої Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 у справі №300/3409/20), яким жодних дій щодо захисту свого права в судовому порядку не було здійснено до 09.01.2023.
При цьому суд вказує, що Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №755/10947/17 у постанові від 30.01.2019 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.
Не можна застосовувати аналогічні висновки Верховного Суду України, викладені в його рішеннях, ухвалених за результатами розгляду інших судових справ, якщо остання позиція відмінна від попередньої (http://reestr.court.gov.ua/Review/79834955).
Перевіряючи поважність причин пропуску строку звернення з адміністративним позовом та зважаючи на обставини, визначені у адміністративному позові, суддя виходить саме із правових висновків, визначених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а (провадження №11-345апп19), на застосування якої також наполягає позивач.
При вирішення справи Велика Палата Верховного Суду виснувала, що "...спеціальне законодавство у сфері соціального захисту містить три наступні норми, які визначають право на отримання пенсійних виплат за минулий період.
Так, за змістом статті 87 Закону №1788-ХІІ (Закону України "Про пенсійне забезпечення") нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до статті 46 Закону №1058-ІV (Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Згідно з частиною 3 статті 51 Закону №2262-ХІІ (Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб") перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, в силу вимог статті 55 Закону №2262-ХІІ, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Буквальне тлумачення наведених норм права дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ."
Отже, Велика Палата Верховного Суду вийшла із того, що "...норми статті 87 Закону №1788-ХІІ, статті 46 Закону №1058-ІV і статей 51, 55 Закону №2262-ХІІ (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу."
Велика Палата Верховного Суду поважала, що, "...визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. У спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов'язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз'яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку."
В даному випадку суд, також звертає увагу позивача, що в постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказано, що "Крім того, самостійно чи звернувшись за професійною правничою допомогою, позивачка могла би дізнатися про наведену вище усталену позицію Верховного Суду України щодо застосування частини другої статті 87 Закону №1788-ХІІ тільки до нарахованих і не виплачених з вини органів ПФУ пенсій, а не до тієї, яка ще не була нарахована у бажаному для позивачки розмірі. З огляду на чітке і однозначне обмеження Законом №1788-ХІІ строку, за який можливий перерахунок пенсії за минулий період, легітимне очікування на такий перерахунок за весь період починаючи з 17 липня 2009 року, у позивачки не могло виникнути.".
Відтак, повертаючись до досліджуваного випадку за участю ОСОБА_1 , позивач, щонайменше з 30.12.2020 (дати опублікування Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 за №1082-IX) мав можливість реалізувати своє право бути обізнаним про розмір нарахованої пенсії шляхом звернення як до уповноваженого органу, який в березні 2021 року видав довідку №9/1/603, із прив'язкою до розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, з яким ініціатор спору не погоджується, так і до органу пенсійного забезпечення, який перераховував пенсію на підставі такої довідки.
На переконання суду, право на звернення в суд (ініціювання вирішення спору) може ґрунтуватися на тому чи іншому судовому рішенні Верховного Суду (сформованій у ній позиції щодо застосування норм матеріального права), втім такі адміністративні позови повинні бути подані в строки, встановлені процесуальним законом, а у випадку пропущення таких строків - із наведенням обґрунтованих причини, які перешкоджали чи обмежували звернення до суду.
У даному випадку, суд наголошує, що позивачі, які ініціювали судовий розгляд у адміністративних справах, по яких Верховний Суд, розглядаючи касаційні скарги, ухвалив постанови від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 та від 31.08.2022 у справі №120/8603/21-а, і на застосування яких наполягає ОСОБА_1 - звернулися до суду першої інстанції в межах строків звернення до суду.
Крім того, саме по собі формування правової позиції Івано-Франківським окружним адміністративним судом в аналогічних справах, жодним чином не перешкоджає дотримання шестимісячного строку звернення до суду ОСОБА_1 .
Небажання чи не доцільність подання ОСОБА_1 до 09.01.2023 позовної заяви із спірних правовідносин з підстав негативної судової практики суду першої інстанції - не є належним обґрунтуванням та поважними причинами для поновлення пропущеного шестимісячного строку звернення до суду.
Також, суд звертає особливу увагу позивача, що актуальна судова практика Восьмого апеляційного адміністративного суду в подібних правовідносинах є ідентичною до тією, що сформована судом вище по тексту даної ухвали, зокрема, свідченням цього є постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2023 у справі за №300/3829/22.
В ухвалі про залишення позову без руху від 13.01.2023 суд запропонував ОСОБА_1 обґрунтувати дотримання ним строку звернення до суду із відповідних календарних дат, які свідчать про обізнаність та/або явну можливість бути обізнаним щодо порушеного права, зокрема з 03.02.2020, з 30.12.2020 і з 03.03.2021, тобто в частині звернення поза межами встановлених процесуальних строків.
Натомість ОСОБА_1 вказав суду на помилковість висновків про існування як таких строків звернення до суду у правовідносинах із соціального захисту громадян України, в тому числі і у правовідносинах перерахунку пенсії.
Разом з тим, питання щодо застосування строків звернення до адміністративного суду, що передує вирішенню спору по суті (стаття 122 КАС), слід розмежовувати з питанням щодо застосування строку (періоду), за який проводиться перерахунок пенсії, у разі встановлення судом вини пенсійного органу, в тому числі окремо слід розрізняти правовідносини за участю державного органу, який оформляє відповідні вихідні дані для призначення та/або перерахунку основного розміру пенсії.
Так, в контексті вказаного суд у досліджуваному випадку покликається на останні правові висновки, визначені Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо соціальних справ Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 (адміністративне провадження №К9901/15971/20), ухваленої пізніше в часі від постанов у справах №520/11178/2020 і №635/7878/16-а, які просить застосувати позивач, а саме.
"32. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
33. Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
34. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
35. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
36. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
37. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
39. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом "Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt", згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
40. Щодо посилання позивача в позовній заяві на положення статті 87 Закону №1788-ХІІ та статті 46 Закону №1058-IV, то таке є безпідставним, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.
41. До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону №1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
42. З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
43. З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 (касаційне провадження №К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження №К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
44. Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.
45. До того ж Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
46. Аналіз практики Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
47. За таких обставин Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
48. Так, колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
49. До того ж, Верховний Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.".
В котре повертаючись до дослідженого випадку суддя відзначає, що ОСОБА_1 не надав належного пояснення щодо причин пропуску ним строків звернення до суду в межах шестимісячного строку, які передують дню звернення до суду, в розумінні дотримання строків звернення, визначених в пунктах 43, 44 постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 (адміністративне провадження №К9901/15971/20), будь-які докази про поважність причин пропуску відповідного строку не подав.
Окрім того варто відзначити помилковість й інших тверджень ОСОБА_1 щодо відсутності необхідності застосування строків звернення до суду.
Зокрема, не можливо погодитися із тим, що вище коментована позиція суду є "судовою помилкою" із підстав не визнання судом існування "триваючого правопорушення", наслідком чого стане неможливість реалізувати позивачем передбаченого статтею 51 Закону №2262-ХІІ права на перерахунок пенсії у зв'язку із зміною розмірів певних видів грошового забезпечення.
В даному випадку суд не заперечує ймовірне існування "триваючого правопорушення" з 01.01.2021, втім захист права, яке позивач вважає порушуваним, повинен здійснюватися з дотримання строків звернення до суду. Суд зобов'язаний відкрити провадження у справі, якщо строки звернення дотримано, або за умови, що позивач достатньо мотивує поважність причин пропуску таких строків.
Варто мати на увазі, що ОСОБА_1 ініціює спір не із територіальним органом пенсійного забезпечення, який призначає/перераховує пенсію, а із суб'єктом владних повноважень, на службі в якого до звільнення перебував позивач і від якого останній вимагає видати довідку про оновлені вихідні дані для перерахунку його пенсії.
Позивач обґрунтовує порушення уповноваженим органом його прав у зв'язку із недотриманням положень Постанови №704.
Втім позивач не враховує того, що коментована постанова Уряду України як підзаконний нормативно-правовий акт не врегульовує питання обчислення розміру і складових пенсійного забезпечення, а визначає розмір грошового забезпечення відповідної категорії осіб, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу, осіб рядового і начальницького складу, в тому числі Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Разом з тим, спір між ОСОБА_1 і Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальний підтримки є спором не про перерахунок пенсії, а про наявність чи відсутність права на визначення у довідці про розмір грошового забезпечення діючого службовця за аналогічною посадою в системі Збройних Сил України, яку до звільнення обіймав позивач за показниками станом на 01.01.2021.
В такому випадку є явно помилковим покликання на необхідність саме у даному спорі безпосередньо, без участі органу пенсійного фонду, застосовувати положення статей 51, 55 Закону №2262-ХІІ. Відповідно цілком мотивовано є застосування положень статті 122 КАС України.
Частинами 1 і 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом частини 1 статті 123, частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач має право звернутися до суду з заявою про його поновлення, в якій вказати про підстави для поновлення строку та зобов'язаний додати докази поважності причин його пропуску.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ "Нафтова компанія Юкос" проти росії).
Окрім того, згідно із пунктом 46 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі (надалі по тексту також - Рішення Суду) "Устименко проти України" (заява №32053/13 від 29.01.2016), одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений "особливими і непереборними" обставинами.
У пункті 47 Рішення Суду зазначено, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип resjudicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 за №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Крім цього, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
Отож, ОСОБА_1 не надав суду пояснень щодо причин пропуску ним строків звернення до суду, окремо:
- з 03.02.2020 - дати оприлюднення повного тексту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 у Єдиному державному реєстрі судових рішень;
- з 30.12.2020 - дати опублікування Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 за №1082-IX;
- з 03.03.2021 - дати видачі ОСОБА_1 . Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальний підтримки довідки №9/1/603 від 03.03.2021 про розмір грошового забезпечення станом на 5 березня 2019 року.
Суддя констатує, що заява ОСОБА_1 від 23.01.2023 так і не містить посилання на обґрунтовані, поважні причини пропуску строку звернення до суду, а доводи позивача не спростовують позиції суду щодо наявності підстав для обмеження права на звернення до суду шестимісячним строком.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, що повинно бути підтверджено належними доказами.
Враховуючи наведене, у зв'язку із відсутністю належного обґрунтування поважності пропуску шестимісячного строку звернення до суду, позовна заява вважається поданою без дотримання відповідного строку звернення до суду.
Так як перша і визначаюча частина позову ґрунтується на праві отримання довідки для перерахунку пенсії за відповідними показниками, встановленими станом на 01.01.2021, строк звернення щодо якої пропущений, то друга вимога про направлення довідки до органу пенсійного забезпечення для здійснення обчислення та перерахунку з 01.01.2021 основного розміру пенсії на підставі коментованої довідки, як така, що нерозривно пов'язана із першою, без якої спір не підлягає вирішенню, - є також такою, у відношенні до якої недотримано строки звернення до суду.
Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 КАС України).
Оскільки позивачем у встановлений законом строк не було наведено обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, які б свідчили про поважність причин пропуску такого строку, то наявні усі правові підстави для повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
Водночас суд звертає увагу позивача на те, що в силу вимог частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи наведене, керуючись статями 122, 123, 169, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення в суд із адміністративним позовом до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальний підтримки, з підстав, визначених у заяві про поновлення процесуального строку від 23.01.023.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальний підтримки про визнання дій протиправними щодо відмови у підготовці та видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2021 та зобов'язання підготувати і надати до органу пенсійного забезпечення таку довідку станом на 01.01.2021 для здійснення перерахунку пенсії з 01.02.2021, - повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
Копію цієї ухвали, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Чуприна О.В.