ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"31" січня 2023 р. справа № 300/4733/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування наказу №1068/03 від 19.07.2022 та зобов'язання до вчинення дій
Адвокат Бойчук Мирослав Йосипович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про скасування наказу від 19.07.2022 №1068/03 щодо припинення виплати середнього заробітку та зобов'язання відповідача відповідно до статті 119 Кодексу законів про працю України зберегти місце роботи (посади) і середній заробіток позивачу на час виконання державних або громадських обов'язків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно оскаржуваним наказом від 19.07.2022 №1068/03 вніс зміни до наказу від 20.05.2022 №730/03, яким позивача увільнено від роботи з 23 травня 2022 року на час дії особливого періоду, але не більше ніж до закінчення терміну дії контракту до 21 квітня 2025 року із збереженням місця роботи, посади, припинивши виплату середнього заробітку, оскільки на позивача, яка відповідно до контракту з Добровольчим формуванням Івано-Франківської територіальної громади №4 є добровольцем на громадських засадах і безоплатно виконує бойові розпорядження та інші громадські обов'язки, не поширюються зміни, внесені до ч.3 ст.119 Кодексу законів про працю України від 01.07.2022 №2352-ІХ.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2022 №912 "Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції" постановлено реорганізувати Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) шляхом його приєднання до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) з перейменуванням у Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.
Відтак, враховуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2022 №912 "Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції" та клопотання представника позивача від 13.12.2022, відповідачем в даній справі слід вважати перейменоване Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.
Ухвала про відкриття провадження належним чином під підпис вручена представнику відповідача 28.12.2022 (а.с.19), однак відзив відповідачем не подано.
Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов, у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.
Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази, встановив наступне.
Наказом Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 12.05.2021 №748/03 ОСОБА_1 з 13 травня 2021 року призначена на посаду головного спеціаліста відділу проходження державної служби Управління персоналу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), як переможець конкурсу, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом, із збереженням 9 рангу державного службовця в межах категорії "В" посад державної служби (а.с.4).
21.04.2022 позивач уклала контракт добровольця територіальної оборони з Добровольчим формуванням Івано-Франківської територіальної громади №4 терміном на три роки, відповідно до якого позивач, серед інших, взяла на себе зобов'язання виконувати завдання територіальної оборони в межах відповідної територіальної громади протягом строку дії контракту, відповідно до вимог, визначених Законом України "Про основи національного спротиву", Положенням та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють порядок діяльності добровольчих формувань територіальних громад, та цим Контрактом.
Відповідно до пункту 3 вказаного контракту на добровольця, який уклав цей контракт, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та статтею 119 Кодексу законів про працю України (а.с.5, 6).
Згідно пункту 1 наказу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 20.05.2022 №730/03 позивача увільнено від роботи з 23 травня 2022 року на час дії особливого періоду, але не більше ніж до закінчення терміну дії контракту до 21 квітня 2025 року із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку.
Відповідно до пункту 2 наказу від 20.05.2022 №730/03 Управлінню бухгалтерського обліку, фінансового та господарського забезпечення Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) забезпечити здійснення виплати середнього заробітку позивачу (а.с.7).
Відповідач, керуючись Законом України №2352-ІХ від 01.07.2022 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" та частиною 3 статті 119 Кодексу законів про працю України (із змінами) прийняв оскаржуваний наказ від 19.07.2022 №1068/03 про внесення змін до наказу від 20.05.2022 №730/03.
Так, оскаржуваним наказом Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 19.07.2022 №1068/03 про внесення змін до наказу від 20.05.2022 №730/03 пункт 1 викладено в редакції: "увільнити ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу проходження державної служби Управління персоналу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), від роботи з 23 травня 2022 року на час дії особливого періоду, але не більше ніж до закінчення терміну дії контракту до 21 квітня 2025 року із збереженням місця роботи і посади". Виключено пункт 2 наказу від 20.05.2022 №730/03 (а.с.8).
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до частини 1 статті 119 Кодексу законів про працю України на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Як встановлено, 21.04.2022 позивач уклала контракт добровольця територіальної оборони з Добровольчим формуванням Івано-Франківської територіальної громади №4 терміном на три роки, відповідно до якого позивач, серед інших, взяла на себе зобов'язання виконувати завдання територіальної оборони в межах відповідної територіальної громади протягом строку дії контракту, відповідно до вимог, визначених Законом України "Про основи національного спротиву", Положенням та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють порядок діяльності добровольчих формувань територіальних громад, та цим Контрактом. Відповідно до пункту 3 вказаного контракту на добровольця, який уклав цей контракт, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та статтею 119 Кодексу законів про працю України (а.с.5, 6).
Згідно пункту 1 наказу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 20.05.2022 №730/03 позивача увільнено від роботи з 23 травня 2022 року на час дії особливого періоду, але не більше ніж до закінчення терміну дії контракту до 21 квітня 2025 року із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку. Відповідно до пункту 2 наказу від 20.05.2022 №730/03 Управлінню бухгалтерського обліку, фінансового та господарського забезпечення Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) забезпечити здійснення виплати середнього заробітку позивачу (а.с.7).
Відповідно до частини 2 статті 119 Кодексу законів про працю України працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених Кодексом цивільного захисту України, законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
Частиною 3 статті 119 Кодексу законів про працю України встановлені гарантії працівникам, призваним на визначені у цій частині статті 119 Кодексу види військової служби під час дії особливого періоду.
Зокрема, відповідно до частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України (в редакції, яка була чинна до 19.07.2022) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
01.07.2022 Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022.
Відповідно до Закону №2352-ІХ внесені зміни до Кодексу законів про працю України, а саме: в частині третій статті 119 слова "зберігаються місце роботи, посада, і середній заробіток" замінено словами "зберігаються місце роботи і посада".
Отже, з 19.07.2022 частина 3 статті 119 Кодексу законів про працю України діє в наступній редакції: за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Як встановлено, оскаржуваним наказом Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 19.07.2022 №1068/03 про внесення змін до наказу від 20.05.2022 №730/03 про увільнення позивача від роботи з 23 травня 2022 року на час дії особливого періоду, але не більше ніж до закінчення терміну дії контракту до 21 квітня 2025 року, із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку, зокрема пункт 1 викладено в редакції, в якій слова "із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку" замінено словами "із збереженням місця роботи і посади". Також виключено пункт 2 наказу від 20.05.2022 №730/03 щодо забезпечення здійснення виплати позивачу середнього заробітку (а.с.8).
Щодо віднесення проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України до видів військової служби, призваним на які, працівникам частиною 3 статті 119 Кодексу законів про працю України встановлені гарантії під час дії особливого періоду, суд зазначає наступне.
Приписи частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України поширюються на працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду.
Згідно статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України мають таку загальну структуру:
Генеральний штаб Збройних Сил України;
Командування об'єднаних сил Збройних Сил України;
види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили;
окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили;
окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки;
органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Правові та організаційні засади національного спротиву, основи його підготовки та ведення, завдання і повноваження сил безпеки та сил оборони та інших визначених цим Законом суб'єктів з питань підготовки і ведення національного спротиву визначає Закон України "Про основи національного спротиву".
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про основи національного спротиву" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
Сили територіальної оборони Збройних Сил України - окремий рід сил Збройних Сил України, на який покладається організація, підготовка та виконання завдань територіальної оборони (частина 15);
територіальна оборона - система загальнодержавних, воєнних і спеціальних заходів, що здійснюються у мирний час та в особливий період з метою протидії воєнним загрозам, а також для надання допомоги у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій (частина 16);
добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони (пункт 2);
доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України - громадянин України або іноземець чи особа без громадянства, який перебуває в Україні на законних підставах впродовж останніх п'яти років та на добровільній основі зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України (пункт 1).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 4 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Відповідно до частини 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначені види військової служби:
строкова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Отже, приписи частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України поширюються на працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду, які визначені частиною 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", при цьому - не на всі види військової служби, визначені вказаною нормою, водночас даний перелік є вичерпним.
Разом з цим, до переліку видів військової служби, призваним на які, працівникам частиною 3 статті 119 Кодексу законів про працю України встановлені гарантії під час дії особливого періоду, не відноситься служба у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
Відтак, приписи частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України не поширюються на працівників на час проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
Відповідно до частини 1 статті 119 Кодексу законів про працю України на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
21.04.2022 позивач уклала контракт добровольця територіальної оборони з Добровольчим формуванням Івано-Франківської територіальної громади №4 терміном на три роки, відповідно до якого позивач, серед інших, взяла на себе зобов'язання виконувати завдання територіальної оборони в межах відповідної територіальної громади протягом строку дії контракту, відповідно до вимог, визначених Законом України "Про основи національного спротиву", Положенням та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють порядок діяльності добровольчих формувань територіальних громад, та цим Контрактом. Відповідно до пункту 3 вказаного контракту на добровольця, який уклав цей контракт, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та статтею 119 Кодексу законів про працю України (а.с.5, 6).
У відповідності до частини 3 статті 3 Закону України "Про основи національного спротиву" завданнями територіальної оборони є:
1) своєчасне реагування та вжиття необхідних заходів щодо оборони території та захисту населення на визначеній місцевості;
2) участь у посиленні охорони та захисті державного кордону;
3) участь у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, ліквідації наслідків ведення воєнних (бойових) дій;
4) участь у підготовці громадян України до національного спротиву;
5) участь у забезпеченні умов для безпечного функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування та органів військового управління;
6) участь в охороні та обороні важливих об'єктів і комунікацій, інших критично важливих об'єктів інфраструктури, визначених Кабінетом Міністрів України, та об'єктів обласного, районного, сільського, селищного, міського значення, районного у містах рад, сільських, селищних, порушення функціонування та виведення з ладу яких становлять загрозу для життєдіяльності населення;
7) забезпечення умов для стратегічного (оперативного) розгортання військ (сил) або їх перегрупування;
8) участь у здійсненні заходів щодо тимчасової заборони або обмеження руху транспортних засобів і пішоходів поблизу та в межах зон/районів надзвичайних ситуацій та/або ведення воєнних (бойових) дій;
9) участь у забезпеченні заходів громадської безпеки і порядку в населених пунктах;
10) участь у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану в разі його введення на всій території України або в окремих її місцевостях;
11) участь у боротьбі з диверсійно-розвідувальними силами, іншими збройними формуваннями агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями;
12) участь в інформаційних заходах, спрямованих на підвищення рівня обороноздатності держави та на протидію інформаційним операціям агресора (противника);
13) участь у наданні населенню правових послуг у порядку, передбаченому Законом України "Про безоплатну правову допомогу".
Враховуючи наведене, на позивача поширюються приписи частини 1 статті 119 Кодексу законів про працю України, яка передбачає гарантії працівникам збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вищевикладне, відповідач протиправно, з порушенням вимог частини 1 статті 119 Кодексу законів про працю України, оскаржуваним наказом від 19.07.2022 №1068/03 про внесення змін до наказу від 20.05.2022 №730/03 про увільнення позивача від роботи з 23 травня 2022 року на час дії особливого періоду, але не більше ніж до закінчення терміну дії контракту до 21 квітня 2025 року, із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку, пункт 1 виклав в редакції, в якій слова "із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку" замінено словами "із збереженням місця роботи і посади" та виключив пункт 2 наказу від 20.05.2022 №730/03 щодо забезпечення здійснення виплати позивачу середнього заробітку.
Щодо зобов'язання відповідача відповідно до статті 119 Кодексу законів про працю України зберегти місце роботи (посади) і середній заробіток позивачу на час виконання державних або громадських обов'язків, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 Кодексу адміністративного України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, суд зазначає, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси позивача.
Суд зазначає, скасування наказу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 19.07.2022 №1068/03 про внесення змін до наказу від 20.05.2022 №730/03 відновлює первинну редакцію наказу від 20.05.2022 №730/03.
При цьому, позивачем не доведено, що після скасування наказу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 19.07.2022 №1068/03 відповідачем не буде виконуватися первинна редакція наказу від 20.05.2022 №730/03.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, то відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача відповідно до статті 119 Кодексу законів про працю України зберегти місце роботи (посади) і середній заробіток позивачу на час виконання державних або громадських обов'язків.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Слід визнати протиправним та скасувати наказ Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 19.07.2022 №1068/03 про внесення змін до наказу від 20.05.2022 №730/03. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316386, вул. Грюндвальська, 11, м. Івано-Франківськ, 76018) про скасування наказу №1068/03 від 19.07.2022 та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 19.07.2022 №1068/03 про внесення змін до наказу від 20.05.2022 №730/03.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.