31 січня 2023 року Справа № 280/460/23 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Кисіль Р.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Первинна професійна спілка «Правозахисники країни» (вул. Сурська, буд. 96, с. Новоолександрівка, Дніпровський район, Дніпропетровської області, 52070), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
17.01.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, надіслана засобами поштового зв'язку 11.01.2023, ОСОБА_1 (далі - позивач) Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Первинна професійна спілка «Правозахисники країни», в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача по не нарахуванню та невиплаті в повному обсязі за березень та квітень 2022 року додаткової винагороди, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, та збільшеної додаткової винагороди позивачу;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 та збільшеної додаткової винагороди, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою від 19.01.2023 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
30.01.2023 від позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду із цим позовом, у якій позивач зазначає, що в грудні 2022 року отримав від відповідача інформацію щодо виплаченої йому грошової винагороди, вважає це заходами досудового врегулювання спору. Крім того, посилається на приписи ст. 233 КЗпП України та п. 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України, постанову Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №947/8885/21. Зазначає, що оскільки ним позов поданий у визначений строк, то вважає, що строк звернення до суду підлягає поновленню.
Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду із цим позовом та матеріали позовної заяви, суддя встановив наступне.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на його думку, під час проходження служби відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу за березень та квітень 2022 року, додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” від 28 лютого 2022 року № 168, та збільшену додаткову винагороду.
Отже, спірні правовідносини виникли у зв'язку з проходженням позивачем публічної служби, при цьому позивач не міг не знати про невиплату йому спірної доплати за період березень-квітень 2022 року в момент отримання грошового забезпечення за зазначений період.
В період до 18.07.2022 ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначалось, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, з 19.07.2022 ст. 233 КЗпП України не містить зазначеної норми.
З 19.07.2022 стаття 233 КЗпП України має наступну редакцію:
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищого у порядку підлеглості органу.
Отже, з дня набрання чинності нової редакції ст. 233 КЗпП України, встановлений тримісячний строк для звернення працівника за вирішенням трудового спору, який не пов'язаний зі звільненням такого працівника, безпосередньо до суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з тим, за приписами п. 1 розділу ХІХ Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин, впроваджений на території України постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236, станом на дату звернення позивача до суду із цим позовом не закінчився (постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 №1423 його дію продовжено до 30.04.2023).
Відповідно, визначений ч. 1 ст. 233 КЗпП України строк продовжується до 30.04.2023.
Суддя зазначає, що в силу приписів глави XV (в складі якої перебуває ст. 233) КЗпП України нормою ст. 233 КЗпП України регламентований строк звернення до місцевого загального суду щодо вирішення трудового спору (тобто до суду цивільної юрисдикції, а не до адміністративного суду).
Разом з тим, за приписами ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, відповідно до чинного нормативно-правового регулювання на момент звернення до суду з даним позовом, у спорах, пов'язаних з прийняттям на публічну службу, її проходженням, звільненням з публічної служби, в тому числі виплати заробітної плати (грошового забезпечення) встановлюється місячний строк звернення до адміністративного суду.
Відповідно, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ст. 233 КЗпП України в редакції, яка є чинною з 19.07.2022.
Відтак, посилання позивача на положення Кодексу законів про працю України є незастосовними до строку звернення до адміністративного суду із цим позовом.
Щодо посилання позивача на судове рішення Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №947/8885/21 суддя зазначає, що у цій справі 21.12.2022 Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановлена ухвала про передачу справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, а не постанова, при цьому зі змісту даного судового рішення вбачається, що на розгляді Верховного Суду перебуває саме цивільна справа (тобто справа, яка розглядається за правилами Цивільного процесуального кодексу України, а не Кодексу адміністративного судочинства України).
Щодо запровадження на території України карантину з приводу коронавірусної інфекції суддя зазначає, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено продовження строку звернення до суду із позовом у відносинах публічної служби (ч. 5 ст. 122 КАС України) на строк дії такого карантину.
Щодо посилання позивача на те, що ним вживались заходи досудового врегулювання спору, суддя зазначає, що за приписами ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Матеріали справи не містять будь-якої скарги позивача щодо спірних правовідносин, а так само рішення за наслідками розгляду такої скарги. Крім того, жодним законом не встановлений порядок досудового вирішення спору у відносинах публічної служби.
В постанові від 10.11.2022 у справі №990/115/22 Велика Палата Верховного Суду зазначили, наступне:
«26. Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
27. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
28. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/241/21, проаналізувавши положення частини п'ятої статті 122 КАС України, дійшла висновку, що нею встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, однак такі не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.
29. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
30. Таким чином, строк, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
31. Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
32. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
33. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
34. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
…
47. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
48. Ураховуючи те, що останній день перебігу процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі припав на період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ця обставина могла унеможливити дотримання такого строку позивачкою за умови надання нею до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку».
Наведені у позові та заяві про поновлення строку звернення до суду обставини не свідчать про наявність у позивача перешкод у своєчасному зверненні до суду із цим позовом та не можуть бути визнані поважними для поновлення такого строку.
Відтак, позивачем пропущений місячний строк звернення до суду за відсутності поважних причин.
У постанові від 14 червня 2018 року (справа №800/102/17) Велика Палата Верховного Суду вказала, що в пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (Заява № 24402/02), яке набуло статусу остаточного 20 серпня 2010 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див., наприклад, рішення у справі «Ашінгдан проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), від 28 травня 1985 року, пункт 57, Серія A, № 93).
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Із урахуванням наведених висновків Європейського суду з прав людини, а також положень частини п'ятої статті 122 КАС України суддя зазначає, що вказаною нормою статті 122 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету як найскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.
Положеннями частин першої та другої статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За приписами п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, суддею не встановлено поважних причин для поновлення позивачу строку звернення до суду із цим позовом, а тому позовну заяву належить повернути позивачеві.
Керуючись статтями 123, 169, 241, 243, 246 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Первинна професійна спілка «Правозахисники країни» (вул. Сурська, буд. 96, с. Новоолександрівка, Дніпровський район, Дніпропетровської області, 52070), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу із усіма доданими до неї матеріалами.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви, згідно з частиною 8 статті 169 КАС України, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення ухвали у повному обсязі.
Суддя Р.В. Кисіль