31 січня 2023 року м. Ужгород№ 260/193/23
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область,88008) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
Позиції сторін.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/4932/21 було зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків грошового забезпечення з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області" №33/27-232 від 19 травня 2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум та без обмеження її максимального розміру. З урахуванням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/3089/22 та постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходищодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення у 2022 році» № 118 від 16.02.2022 року, пенсія виплачується у розмірі визначеному станом на 01.12.2019 р. та становить 31916,90 грн. Не погоджуючись з таким діями пенсійного органу, позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити з 01.03.2022 перерахунок та виплату йому пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням нарахованої індексації та раніше виплачених сум. Листом від 05.12.2022 пенсійний орган відмовив у здійсненні такої виплати. Вважаючи таку відмову протиправною, з метою захисту своїх прав та законних інтересів позивач звернувся до суду із цим позовом.
27 січня 2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшов відзив на даний адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду віл 16.09.2022 року у справі №260/3089/22, яке набуло законної сили 17.10.2022 року, Головне управління здійснило з 01.12,2019 року перерахунок та виплату пенсії в розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області» №33/27-232 віл 19.05.2021 року без обмеження максимальним розміром станом па дату, з якої судом зобов'язано провести такий перерахунок (01.12.2019).
На переконання відповідача , ухвалюючи рішення у справі суд має врахувати, що відповідно до частини 7 ст. 43 Закону № 2262-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУПФ України в Закарпатській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2262-ХІІ.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/4932/21 від 23 листопада 2021 року , визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90 до 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення та обмеження максимальним розміром при здійсненні перерахунку з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області" №33/27-232 від 19 травня 2021 року при виконанні рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року у справі №260/4932/21; Зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків грошового забезпечення з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області" №33/27-232 від 19 травня 2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум та без обмеження її максимального розміру.
Згідно доданого пенсійним фондом розрахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 вбачається, що позивачу було обраховано індексацію базового ОСНП у розмірі 4411,04 грн.., однак виплата такої відповідачем не здійснюється.
29 листопада 2022 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, якою просив провести виплату пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків грошового забезпечення з 01.03.2022 року без застосування обмежень максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням суми індексації у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» №118 від 16 лютого 2022 року, з урахуванням виплачених сум.
Листом від 05 грудня 2022 року №4404-4758/0-02/8-0700/22 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відмовило позивачу у перерахунку пенсії, зазначивши, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду віл 16.09.2022 року у справі №260/3089/22, яке набуло законної сили 17.10.2022 року, Головне управління здійснило з 01.12,2019 року перерахунок та виплату пенсії в розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області» №33/27-232 від 19.05.2021 року без обмеження максимальним розміром станом па дату, з якої судом зобов'язано провести такий перерахунок (01.12.2019).
Мотиви та норми права застосовані судом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Згідно з Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі Закон № 3668-VI), внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ, на підставі Закону України від 24.12.2015 № 911-VIІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а саме ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, яку викладено в наступній редакції "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність" та доповнено реченням такого змісту "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абзац 6 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України у Справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року (вказана вище справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016 є втрата чинності з 20.12.2016 норм частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ. Це, у свою чергу, виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, така норма вважається "відсутньою" у тексті Закону.
Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі Закон № 1774-VIІІ) передбачено, що відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, він набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Суд зазначає, що частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, втратила чинність з дня проголошення Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
Буквальне розуміння змін, внесених Законом № 1774-VIІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, дозволяє стверджувати, що в Законі № 2262-ХІІ була відсутньою норма ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Тобто починаючи з 2017 року стаття 43 Закону № 2262-ХІІ не передбачала положення про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Отже, внесені Законом № 1774-VIІІ до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року"), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Наведений висновок узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17 та від 09.11.2020 у справі № 813/678/18.
Водночас у постанові від 16.12.2021 в справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційним Судом України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
З огляду на викладене суд доходить до висновку, що ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (далі Постанова № 118) установлено, що з 1 березня 2022 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац 2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, абзац 4 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004).
Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
При цьому суд враховує, що положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Крім того, суд додатково враховує, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/4932/21 від 16.09.2022 року вже надано правову оцінку діям відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром та за наслідками вирішення справи зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок ОСОБА_2 без обмеження її максимальним розміром.
Щодо посилань відповідача на Постанову № 118 як підставу для застосування обмеження, то суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 Постанови № 118 установлено, що з 1 березня 2022 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Верховний Суд вже висловлював правову позицію щодо заборони обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким вона призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Водночас згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Крім того, суд враховує, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим ч. 3 ст. 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
У спірних правовідносинах наведене положення пункту 2 Постанови № 118 щодо підвищення пенсій з 01.03.2022 "у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом" суперечить приписам Закону № 2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, які є спеціальними (пріоритетними), а тому підлягають застосуванню відповідачем.
Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
Аналогічна правова позиція була підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19.
При цьому, на думку суду, обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно з Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України.
Отже, аналізуючи наведені правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідач протиправно обмежив розмір пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплачувати пенсію виходячи з 90% грошового забезпечення, то суд зазначає таке.
Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додатктвих її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Як встановлено судом, позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУв Закарпатській області та отримує пенсію за вислугу років, яка йому призначена на підставі Закону України №2262-ХІІ " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб ".
Розмір призначеної пенсії становив 90 % від відповідних сум грошового забезпечення.
Суд зауважує, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами та встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії. Відтак, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Таким чином, перерахунок та виплата пенсії позивача має здійснюватись виходячи з розміру 90% грошового забезпечення, оскільки саме такий відсоток був встановлений на момент призначення пенсії позивачу, а тому вимоги позивача в цій частині теж підлягають задоволенню.
Враховуючи протиправність дій відповідача щодо застосування з 01.03.2022 до виплати пенсії позивача обмеження її максимальним розміром, суд вважає, що є достатні правові підстави для зобов'язання відповідача здійснити з 01.03.2022 виплату пенсії позивачу з урахуванням індексації, встановленої відповідно до Постанови № 118, без обмеженням пенсії максимальним розміром, виходячи з розміру 90% грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат, на думку суду, такий спосіб захисту порушеного права позивача, буде ефективним в розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіривши доводи та докази, надані сторонами, суд доходить до переконання про наявність підстав для задоволення позову повністю.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст. 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ 20453063) щодо щодо обмеження виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків грошового забезпечення з 01.03.2022 року, без врахування сум індексації у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходищодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення у 2022 році» № 118 від 16.02.2022 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ 20453063) з 01.03.2022 здійснити виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) у розмірі 90 відсотків грошового забезпечення без застосування обмежень максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням суми індексації у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходищодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення у 2022 році» № 118 від 16.02.2022 року з урахуванням виплачених сум.
4. Стягнути з рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області (88000, пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 1073,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адмінсуду.
СуддяЗ.Б.Плеханова