23 січня 2023 рокум. Ужгород№ 260/1144/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луцович М.М.
при секретарі судових засідань - Полянич В.І.
та осіб, що беруть участь у справі:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник відповідача - Васільєва В.В.;
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства меліорації та рибного господарства України про стягнення заборгованості із заробітної плати за період з 01.01.2017 року по 28.07.2021 року в розмірі 1 393 409,00 грн., -
25 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного агентства рибного господарства України про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати, виходячи з розрахунку середньої місячної заробітної плати в розмірі 11000,00 грн., за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 03 січня 2017 року по день фактичного розрахунку.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року, адміністративний позов задоволено частково та стягнуто з Державного агентства рибного господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 91061,21 грн. з утриманням належних податків та зборів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року задоволено частково, та скасовано зазначені судові рішення, а справу направлено на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного агентства рибного господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 січня 2017 року по 13 серпня 2020 в сумі 311 974,74 гривень із утриманням із цієї суми належних податків та зборів. В решті вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 28.07.2022 року, з урахуванням ухвали Верховного Суду про виправлення описки у судовому рішенні від 08.08.2022 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року скасовано, а справу №260/1144/18 направлено на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2022 року справу було розподілено судді Луцовичу М.М.
Ухвалою суду від 19.08.2022 року (головуючий суддя - Луцович М.М.). прийнято до провадження адміністративну справу №260/1144/18 за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства рибного господарства України про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 року по справі № 807/539/17 задоволено позов ОСОБА_1 та визнано протиправним і скасовано наказ Управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області від 26.12.2016 року № 60-К "Про звільнення ОСОБА_1 " та вирішено питання про поновлення позивача на попередній посаді. Дане рішення було переглянуте в порядку апеляційного провадження. Згідно рішення Львівського апеляційного адміністративного суду, рішення суду першої інстанції залишено в силі. Під час розгляду справи в суді першої інстанції не було вирішено питання про виплату компенсації за час вимушеного прогулу. У задоволенні клопотання про винесення додаткового рішення стосовно стягнення заборгованості, ОСОБА_1 було відмовлено ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 року та рекомендовано звернутися до суду. Позивач вказує, що залишається не вирішеним питання оплати праці за час вимушеного прогулу, а тому він змушений звертатися до суду з новим позовом. Також позивач зазначає, що згідно наказу від 28.07.2021 року було виконано рішення суду від 26.12.2017 року у справі №807/539/17 і ухвалу суду від 22.05.2018 року по справі №807/539/17 та поновлено позивача на займаній посаді з 01.01.2017 року.
Позивач подав до суду клопотання про збільшення позовних вимог по справі, згідно якого просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість із заробітної плати за період з 01.01.2017 по 28.07.2021 року в розмірі 1 484 470,21 грн. (а.с. 132-139, Т.3).
В матеріалах справи міститься відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, позивач був звільнений з посади наказом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Закарпатській області, а Держрибагентство не є суб'єктом призначення позивача. Зазначає, що відповідно до рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 року, позивача поновлено на посаді завідувача сектором юридичного забезпечення та роботи з персоналом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Закарпатській області. Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31.01.2018 Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Закарпатській області припинило свою діяльність. Отже, враховуючи вищевикладене, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 року щодо поновлення позивача на посаді завідувача сектором юридичного забезпечення та роботи з персоналом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Закарпатській області не може бути виконано. Окрім цього, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, а тому необхідно з'ясувати чи працював позивач з дати звільнення до дати винесення судового рішення. Отже, враховуючи вищевикладене, Держрибагентство заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 з огляду на його безпідставність, недоведеність та невідповідність нормам чинного законодавства України. Крім того, відповідач вказує, що вирішуючи спір по справі №807/539/17, судом не розглядалося питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вказана вимога позивачем не заявлялася.
Також, згідно відзиву на позов, відповідач вказує, що на виконання виконавчого листа, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом №260/1144/18 - Державною казначейською службою 15.11.2019 року проведено безспірне списання з рахунків Держрибагенства на користь позивача кошти (середній заробіток за час вимушеного прогулу) у розмірі 73304, 27 грн., а також передбачені чинним законодавством податки і збори (а.с. 108, Т.3).
Згідно відповіді на відзив, позивач визнає, що згідно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №260/1144/18 від 22.04.2019 року, Державною казначейською службою на підставі виконавчого листа, з відповідача було стягнуто в примусовому порядку 91 061,21 грн., а тому вказує, що сума позову підлягає зменшенню на вказану суму, а тому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість із заробітної плати за період з 01.01.2017 по 28.07.2021 року в розмірі 1 393 409,00 грн. (а.с. 142-144, Т.3)
В судовому засіданні позивач підтримав уточнені позовні вимоги та просив задовольнити такі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що у квітні 2017 року, що позивач звертався до Закарпатського окружного адміністративного суду із вимогами до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне агентство рибного господарства України про визнання дій відповідача по справі протиправними, зобов'язання відповідача скасувати наказ № 60-К від 26.12.2016 року "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді завідувача сектору юридичного забезпечення та роботи з персоналом Управління Закарпттярибоохорони.
Так, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 року у справі № 807/539/17 (головуючий - суддя Гаврилко С.Є.) визнано протиправним та скасовано наказ Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області від 26.12.2016 року № 60-К "Про звільнення ОСОБА_1 "; зобов'язано поновити ОСОБА_1 на посаді завідуючого сектором юридичного забезпечення та роботи з персоналом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області з 01.01.2017 року; у задоволенні позовної заяви у частині решти позовних вимог відмовлено (а.с.10-13, т.1).
27 березня 2018 року, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 року у справі №807/539/17 залишено без змін (а.с.16-18, т.1).
Також, у межах справи 807/539/17, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року, у зв'язку з ліквідацією Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області, було замінено сторону виконавчого провадження, а саме: Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області на його правонаступника - Державне агентство рибного господарства України.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 року апеляційну скаргу Державного агентства рибного господарства України залишено без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 року - без змін, (а.с.21-22, т.1).
Суд, вирішуючи вищезазначений спір по справі № 807/539/17 - питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не розглядав, оскільки така вимога позивачем не заявлялась.
З такою вимогою позивач звернувся 25 жовтня 2018 року до Закарпатського окружного адміністративного суду по справі 260/1144/18.
Крім того, як встановлено в ході розгляду справи по суті, згідно наказу Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 28.07.2021 року було виконано рішення суду від 26.12.2017 року у справі №807/539/17 і ухвалу суду від 22.05.2018 року по справі №807/539/17, а саме: скасовано наказ Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області від 26.12.2016 року № 60-К "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлено ОСОБА_1 на займаній посаді з 01.01.2017 року (а.с. 140, Т.3).
Таким чином, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість із заробітної плати за період з 01.01.2017 по 28.07.2021 року в розмірі 1 393 409,00 грн., що і є предметом розгляду в межах даної справи №260/1144/18 (головуючий суддя - Луцович М.М.).
Зокрема, скасовуючи рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року та напрявляючи справу №260/1144/18 на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду, Верховний Суд у постанові від 28.07.2022 року зазначив, що, суди попередніх інстанцій помилково при розрахунку заборгованості із заробітної плати за весь час вимушеного прогулу позивача не застосували пункт 10 Порядку №100, коли у розрахунковому періоді відбулося підвищення посадових окладів згідно з актами законодавства, що не відповідає вказаним висновкам Верховного Суду (а.с. 69-76, Т.3).
Згідно постанови від 28.07.2022 року по справі №260/1144/18 Верховний Суд вказав, що пункт 10 Порядку №100 був чинним до 11 грудня 2020 року, а рішення судом першої інстанції ухвалено 13 серпня 2020 року, отже вказаний пункт стосовно обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача з урахуванням коефіцієнту підвищення підлягає застосуванню у площині спірних правовідносин. Приймаючи до уваги вищевказане судом апеляційної інстанції не досліджено питання та обставин застосування пункту 10 Порядку №100 при розрахунку середнього заробітку (за час вимушеного прогулу) коефіцієнту підвищення, виходячи із посадового окладу позивача. Вказані обставини не були предметом оцінки судів попередніх інстанцій, не досліджувалися питання судом питання визначення коефіцієнту підвищення посадового окладу при обрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків щодо остаточного розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
За вимогами частини п'ятої статті 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.07.2022 року по справі №260/1144/18, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Приписами ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Позивача звільнено з роботи згідно наказу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області від 26 грудня 2016 року №60-К та поновлено на роботі з 01.01.2017 року рішенням суду від 26.12.2017 року.
Таким чином, суд констатує, щов силу вимог ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, позивачеві слід виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2017 року по 26.12.2017 року.
Статтю 236 Кодексу законів про працю України врегульовано оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі. За приписами цієї статті, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою виконати рішення суду.
20 листопада 2018 року у справі 260/539/17 судом видано виконавчий лист щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді завідуючого сектором юридичного забезпечення та роботи з персоналом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області з 01 січня 2017 року.
Також, суд зауважує, що ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року, у зв'язку з ліквідацією Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області, замінено сторону виконавчого провадження, а саме: Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області на його правонаступника - Державне агентство рибного господарства України.
Вказане рішення суду набуло законної сили згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року.
Згідно частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, судом встановлено обставини, щодо правонаступництва Державного агентства рибного господарства України та вказані обставини повторно не доказуються.
Крім того, як з'ясовано судом під час розгляду справи, позивач після звільнення жодного дня не працював.
Так, 04 травня 2020 року, за ухвалою суду по справі №260/1144/18 (головуюча суддя - Скраль Т.В.) було зобов'язано ОСОБА_1 надати суду оригінал або належним чином засвідчену копію всіх сторінок трудової книжки; відомості про перебування на обліку у центрі зайнятості або відомості про працевлаштування, після звільнення з посади завідувача сектору юридичного забезпечення та роботи з персоналом.
01 червня 2020 року позивач повідомив суд, що після звільнення йому не було видано трудову книжку та стверджував, що його трудова книжка знаходиться в Держрибагентстві України, всі його неодноразові клопотання залишилися без розгляду. Через відсутність трудової книжки не зміг стати на облік в центрі зайнятості. Відмову центру зайнятості та клопотання про звернення до відповідача додає, ( а.с.102-104, т.2).
Отже, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач після звільнення не працював, допомогу по безробіттю та по тимчасовій непрацездатності не отримував.
Однак, як підтверджується матеріалами справи, судові рішення у справі №807/539/17 (зокрема рішення суду від 26.12.2017 року у справі №807/539/17 і ухвала суду від 22.05.2018 року по справі №807/539/17) щодо поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді завідуючого сектором юридичного забезпечення та роботи з персоналом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області з 01.01.2017 року - було виконано тільки 28.07.2021 року (а.с. 140, Т.3).
Оскільки, відповідач судове рішення від 26.12.2017 року виконав, шляхом видання наказу про поновлення позивача на роботі, тільки 28.07.2021 року, отже в силу вимог статті 236 Кодексу законів про працю України слід стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 27.12.2017 року по 28.07.2021 року.
Так, середній заробіток працівника, відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці», визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100 в редакції до 12 грудня 2020 року).
Згідно з пунктом 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 2 Порядку №100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
У разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.
У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.
Ухвалою суду від 04 травня 2020 року по справі №260/1144/18 (головуюча суддя - Скраль Т.В.) було витребувано від архівного відділу Виноградівської районної державної адміністрації відомості про нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_1 за останні два місяці роботи у 2016 році.
30 червня 2020 року Виноградівською районною державною адміністрацією надано суду витребувані докази.
У відповідності до розрахункової відомості по видам оплат (нарахування по підприємству) Закарпаттярибоохорона за листопад 2016 року (а.с.133-134), ОСОБА_1 нараховано 3609,30 грн. (в т.ч., оклад - 1723,00 грн., надбавка за високі досягнення в праці - 1178,45 грн., індексація доходів - 73,95 грн., надбавка за ранг - 90 грн., вислуга років (в галузі) - 543,90 грн.) та відповідно до розрахункової відомості по видам оплат (нарахування по підприємству) Закарпаттярибоохорона за грудень 2016 року (а.с.130-131), ОСОБА_1 нараховано 11609,15 грн. (в т.ч., оклад - 1723,00 грн., компенсація відпустки для звільнених - 4064,40 грн., надбавка за високі досягнення в праці - 1178,45 грн., індексація доходів - 150,40 грн., надбавка за ранг - 90 грн., вислуга років (в галузі) - 543,90 грн.), відтак, середня заробітна плата за останні два повні місяці роботи на займаній посаді у відповідності до вимог визначених Порядком обчислення середньої заробітної плати склала 15218,45 грн., відтак, середньоденний розмір заробітної плати складає 345,87 грн. (15218,45 грн./44 робочі дні).
Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Відповідно до пункту 10 Порядку №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У своїх постановах Верховний Суд неодноразово висловив свою позицію щодо необхідності застосування пунктів 7, 8 та пункту 10 розділу IV Порядку №100 у тому випадку, коли у розрахунковому періоді відбулося підвищення посадових окладів згідно з актами законодавства.
Вказані правові висновки щодо застосування положень Порядку №100 для цілей обрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу висловлено Верховним Судом у постановах від 22 травня 2019 року у справі №572/2429/15-ц, від 06 серпня 2019 року у справі №0640/4691/18, від15 квітня 2020 року у справі №826/15725/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №826/17601/14, від 12 серпня 2020 року у справі №2-а-3279/10/1970, від 11 лютого 2021 року у справі №814/197/15 і підстав для відступу від таких висновків під час розгляду цієї справи колегія суддів не знаходить.
Отже, при розрахунку заборгованості із заробітної плати, в тому числі за час вимушеного прогулу та затримки виконання рішення суду - підлягає застосуванню пункт 10 Порядку №100, у разу, якщо у розрахунковому періоді відбулося підвищення посадових окладів згідно з актами законодавства, що відповідає вищенаведеним висновкам Верховного Суду.
Так, пункт 10 Порядку №100 був чинним до 11 грудня 2020 року, а отже вказаний пункт, з урахуванням коефіцієнту підвищення, підлягає застосуванню у площині спірних правовідносин при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача з 01.01.2017 року по 26.12.2017 року та при обчисленні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача з 27.12.2017 року по 11.12.2020 року.
В 2017 році згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці працівників державних органів» № 15 від 18.01.2017 р., та згідно із штатним розписом Управління Держрибагентства України, розмір посадового окладу завідувача сектору у складі департаменту, головного управління, служби, самостійного управління та відділу, діяльність якого поширюється на територію однієї або кількох областей, м. Києва або м. Севастополь становив - 4100,00 грн. (а.с. 23, Т.1).
В 2018 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році» від 25.01.2018 р. № 24 розмір посадового окладу становив - 5400,00 грн.
В 2019 році - згідно Схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2019 році (у коефіцієнтах) затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2019 р., № 102 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2019 році», розмір посадового окладу становив - 5810,00 грн.
У 2020 році - згідно постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2020 р. №16 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2020 року №15», розмір посадового окладу становив - 6300,00 грн.
Згідно довідки про заробітну плату за останні два місяці перед звільненням посадовий оклад позивача складав 1723,00 грн.(а.с.129-135, Т.1).
Отже, коефіцієнт підвищення складає:
2017 р. - 4100,00 : 1723,00 = 2,38
2018 р. - 5400,00 : 4100,00 = 1,32
2019 р. - 5810,00:5400,00=1.08
2020 р. - 6300,00 : 5810,00 = 1.084
Враховуючи вище викладене, з урахуванням коефіціенту підвищення та з огляду на листи Мінсоцполітики про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік, суд приходить висновку, що на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2017 року по 26.12.2017 року в сумі 202 507,20 грн. (345,87 грн. (середньоденна заробітна плата виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи позивача) х 2,38 (коефіціент підвищення) = 823,2 грн. (середньоденна з урахуванням коефіцієнту підвищення) х 246 (днів)).
Також, з урахуванням коефіціенту підвищення та з огляду на листи Мінсоцполітики про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 р., 2018 р., 2019 р., 2020 р., суд приходить висновку, що на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 27.12.2017 року по 10.12.2020 року (пункт 10 Порядку №100 був чинним до 11 грудня 2020 року) в сумі 575 256, 3 грн., а саме:
з 27.12.2017 по 31.12.2017 - 823,2 грн. (середньоденна з урахуванням коефіцієнту підвищення за 2017 р. ) х 3 дні = 2469,60 грн.
за 2018 рік - (823,2 грн. (середньоденна з урахуванням коефіцієнту підвищення за 2017 р. ) х на 1,32 (коефіцієнт підвищення за 2018 рік)) = 1099,00 грн. х 250 днів) = 274 750,00 грн.
за 2019 рік - (1099,00 грн. (середньоденна з урахуванням коефіцієнту підвищення за 2018 р. ) х на 1,08 (коефіцієнт підвищення за 2019 рік)) = 1187 грн. х 250 днів) = 296 750, 00 грн.
з 01.01.2020 року по 10.12.2020 року - (1187 грн. (середньоденна з урахуванням коефіцієнту підвищення за 2019 р. ) х на 1,084 (коефіцієнт підвищення за 2020 рік)) = 1286,7 грн. х 237 днів) = 304947,9 грн.
З огляду на те, що пункт 10 Порядку №100, який передбачав коригування середнього заробітку на коефіцієнт підвищення - був чинним до 11 грудня 2020 року, а отже з вказаний пункт не підлягає застосуванню при обчисленні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача з 11.12.2020 року по 28.07.2021 року.
Таким чином, при обчисленні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача з 11.12.2020 року по 28.07.2021 року підлягає застосуванню середньоденна заробітна плата виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи позивача, без коригування на коефіцієнт підвищення.
Отже, користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 11.12.2020 року по 28.07.2021 року в сумі 53 263,98 грн. (345,87 грн. (середньоденна заробітна плата виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи позивача) х 154 дні).
Разом з тим, як встановлено судом в ході розгляду справи по суті та визнається позивачем, Державною казначейською службою на підставі виконавчого листа, з відповідача було стягнуто в примусовому порядку 91 061,21 грн. (а.с. 142-144, Т.3).
Таким чином, на користь ОСОБА_1 середній заробіток з 01 січня 2017 року по 28 липня 2021 року в сумі 1 043 627,47 грн. із утриманням із цієї суми належних податків та зборів.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць, а оскільки середня заробітна плата ОСОБА_1 за останні два повні місяці роботи на займаній посаді склала 15218,45 грн. - стягненню за один місяць підлягає заробітна плата у розмірі 7609,22 грн., із утриманням із цих сум належних податків та зборів.
Отже, рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 7 609, 22 грн., слід звернути до негайного виконання.
Щодо посилання позивача на те, що за період з 01 січня 2017 року по 28 липня 2021 року на його користь підлягає стягненню премія та матеріальна допомога, то суд зазначає наступне.
Згідно ч. 3 ст. 50 Закону України "Про державну службу" за результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватися премії.
Таким чином, премії державного службовця носять заохочувальний характер, визначаються роботодавцем виключно за результатом роботи працівника та щорічного оцінювання службової діяльності такого, а отже питання щодо призначення чи не призначення премій працівникові віднесено до дискреційних повноважень роботодавця.
Згідно ч. 2 ст. 54 Закону України "Про державну службу" державним службовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Порядок надання та розмір такої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2016 р. № 500 рішення про надання матеріальної допомоги державним службовцям приймається керівником державної служби у державному органі в межах затвердженого фонду оплати праці.
З системного аналізу аналізу вище вказаних правових норм можна дійти висновку, що чинним законодавством передбачено виплату позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, однак не передбачено можливість оплати йому премії та матеріальну допомогу за період вимушеного прогулу та за період затримки виконання рішення суду, як про це зазначає позивач.
З огляду на викладене суд приходить висновку, що безпідставними є доводи позивача про те, що йому слід компенсувати премію та виплатити матеріальну допомогу за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду з 01.01.2017 року по 28.07.2021 рік, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову частково з мотивів, що зазначені вище у рішенні.
Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного агентства меліорації та рибного господарства України (м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 45 а, код ЄДРПОУ 37472282) про стягнення заборгованості із заробітної плати за період з 01.01.2017 року по 28.07.2021 року в розмірі 1 393 409,00 грн. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного агентства меліорації та рибного господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 січня 2017 року по 28 липня 2021 року в сумі 1 043 627,47 грн. (один мільйон сорок три тисячі шістсот двадцять сім гривень 47 копійок) із утриманням із цієї суми належних податків та зборів.
3. Рішення в частині стягнення із Державного агентства меліорації та рибного господарства України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 7 609, 22 грн. (сім тисяч шістсот дев'ять гривень 22 копійки) із утриманням із цієї суми належних податків та зборів - підлягає до негайного виконання.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
СуддяМ.М. Луцович
Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 30.01.2023 року.