31 січня 2023 року м. Житомир справа № 240/19035/22
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дій,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог(а.с.25-33), просить:
- визнати протиправним дії військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення відповідача з військової служби без проведення остаточного розрахунку, а саме без проведення виплати належного грошового забезпечення в сумі 44831,61 грн.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому середній заробіток за 642 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 29.10.2020 по 01.08.2022 включно обчислений шляхом множення середньоденного розміру мого грошового забезпечення за останні два місяці служби на кількість днів затримки виплати розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідач, вплативши несвоєчасно 02.08.2022 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, не виплатив, в порушення ст. 117 КЗпП України, середній заробіток за затримку повного розрахунку.
Ухвалою від 30.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач відзиву на позов не подав; подав клопотання про зупинення провадження у справі (а.с.50), яке суд залишає без задоволення, як безпідставне, оскільки п. 5 ч.1 ст. 236 КАС України стосується фізичних осіб.
Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, наказом командира військової частини НОМЕР_1 позивач з 28.10.2020 виключений зі списків особового складу військової частини, як звільнений з військової служби у запас (а.с.13); при звільненні йому не було виплачено належне грошове забезпечення в сумі 44831,61 грн., яке виплачено 02.08.2022 (а.с.14, 38-39).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За загальним правилом пріоритетними для застосування є норми спеціального законодавства, а приписи трудового законодавства застосовуються в тому випадку, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
Питання проходження військової служби регулюється спеціальним законодавством. Соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей регулюється Законом України від 20 грудня 1999 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Однак, ні Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ні іншими нормативно-правовими актами, які регулювали питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби, не врегульовані питання порушення строків проведення розрахунків при звільненні військовослужбовців, а також наслідків такого порушення.
Слід зауважити, що положення трудового законодавства (в тому числі й Кодексу законів про працю) не поширюються на правовідносини, що виникають при визначенні норм оплати грошового забезпечення військовослужбовців, порядку такого грошового забезпечення, оскільки такі врегульовані спеціальним законодавством. Разом із тим, спеціальне законодавство, яким визначено порядок, умови, склад, розміри грошового забезпечення військовослужбовців, не врегульовує відносини, що пов'язані із затримкою розрахунку при звільненні військовослужбовців з лав Збройних Сил України, відповідальності за затримку розрахунку при такому звільненні. Відтак, в такому разі, відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України, застосуванню підлягають положення Кодексу законів про працю України.
За приписами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України визначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За такого правового врегулювання, передбаченого частиною 1 статті 117 КЗпП України, обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України.
Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, яка спрямована на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, але не більш як за шість місяців.
Враховуючи, що виплата належних позивачу при звільненні 44831,61 грн відбулася 02.08.2022, до спірних правовідносин належить застосовувати ст. 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022.
Відповідач надав суду довідку від 08.12.2022 № 2346 (а.с. 52), з якої вбачається, що середньоденне грошове забезпечення позивача становить 508,53 грн.
Період шість місяців на день розрахунку 02.08.2022 складає 181 календарний день, а тому, середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні позивача у вказаний період повинен становити 92043,93 грн.
Відповідно до практики Верховного Суду, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, постанова Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19).
За обставин цієї справи суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на таке.
Враховуючи наданий на запит суду відповідачем розрахунок грошового забезпечення позивача на день звільнення (а.с.53), йому військова частина НОМЕР_1 при звільненні, з урахуванням виплаченої 02.08.2022 суми, мала сплатити 275438,27 грн (230606,66 грн+44831,61 грн), з яких несвоєчасно виплачена сума становить 16,28%.
Суд, виходячи з принципу пропорційності, вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь 14984,75 гривень середнього заробіток за затримку розрахунку при звільненні (16,28% від 92043,93 грн).
Враховуючи задоволення позову та приписи ч. 3 ч. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути судові витрати, які складаються зі сплаченого при подачі позову судового збору в сумі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо затримки ОСОБА_1 розрахунку при звільненні в період з 28.10.2020 по 02.08.2022.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 28.10.2020 по 02.08.2022 в сумі 14984,75 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк