Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 січня 2023 року Справа№200/867/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Молочної І.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
17.01.2022 ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), позивач, звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області (місцезнаходження: вул. Паркова, буд. 3-А, м. Соледар, Бахмутський район, Донецька область, 84545, код ЄДРПОУ 04052873):
- визнати протиправними дії Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області, які полягають у залишенні без задоволення заяви ОСОБА_1 від 06.10.2021 за вх. № 2912/01-25 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із кадастровим № 1420985900:02:000:0165 та передачу цієї земельної ділянки у його власність;
- визнати протиправними і скасувати рішення Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області від 24.11.2021 № 8/13-400 в частині включення земельної ділянки із кадастровим № 1420985900:02:000:0165 до Переліку земельних ділянок комунальної власності для підготовки Лотів для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі електронного аукціону;
- зобов'язати Соледарську міську раду Бахмутського району Донецької області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки із кадастровим № 1420985900:02:000:0165 та надати цю земельну ділянку у його власність на підставі заяви від 06.10.2021 за вх. № 2912/01-25 та поданого проекту землеустрою, виконаного ТОВ "Інвестгеопроект" (сертифікованим інженером-землевпорядником Шпигоцьким С.Ю. ).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2022 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано встановлені судом докази по справі.
Копія ухвали про прийняття до провадження адміністративної справу №200/867/22 від 19.01.2022 та позовна заява з додатками були направлені на ім'я відповідача рекомендованим листом (трек-номер 8412211682057).
17.01.2022 позивач звернувся із заявою про забезпечення позову.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2022 позивачу відмовлено в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
27.06.2022 судом повторно скеровано сторонам по справі ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2022 у справі №200/867/22 за позовом ОСОБА_1 до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Зазначені ухвали суду направлені засобами електронного зв'язку на електронну пошту представника позивача (advokat_kramatorsk@ukr.net - доставлено 28.06.2022 о 13:13), яка зазначена у позовній заяві, та на офіційну електронну пошту відповідача (ispolkom@solerada.gov.ua - доставлено 28.06.2022 о 13:13).
01.07.2022 судом повторно витребувано у відповідача докази, про що постановлено ухвалу.
Зазначена ухвала суду направлена засобами електронного зв'язку на електронну пошту представника позивача (advokat_kramatorsk@ukr.net - доставлено 04.07.2022 о 15:29), яка зазначена у позовній заяві, та на офіційну електронну пошту відповідача (ispolkom@solerada.gov.ua - доставлено 04.07.2022 о 15:29).
Будь-які інші заяви, клопотання до суду не надходили.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.
Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.
02.03.2022 опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Відповідно до наказу голови Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2022 №14/І-г «Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи» запроваджено особливий режим роботи для суддів Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи з 26.02.2022 до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.
Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.
В порядку частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що копії ухвал суду від 19.01.2022, від 27.06.2022 були доставлені на офіційну електронну пошту відповідача 28.06.2022 о 13:13, з огляду на що такі ухвали відповідно до положень частини шостої статті 251 КАС України вважається врученими належним чином.
Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Отже, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що з 05.08.2020 він розпочав процедуру отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в порядку статті 118 Земельного кодексу України. Позивач вказує, що 26.08.2020 рішенням Соледарської міської ради №7/60-1365 йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею до 2,00га для ведення особистого селянського господарства із земель с/г призначення комунальної власності Соледарської міської об'єднаної територіальної громади в межах с. Никифорівка, вул. Зарічна, для подальшої передачі у власність. 06.10.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із кадастровим номером 1420985900:02:000:0165 безоплатно у власність позивачу, однак листом від 09.12.2021 №2544/01-18 відповідач повідомив позивача про залишення цієї заяви без задоволення, оскільки вказана земельна ділянка включена до Переліку земельних ділянок комунальної власності для підготовки Лотів для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі електронного аукціону. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та зауважує, що ця відмова не була зумовлена недоліками проекту землеустрою. Посилаючись на практику Верховного Суду, позивач вказує, що підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише невідповідність його положень вимогами законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, а тому позивач вважає заявлені ним позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, позивач вказує на понесення ним витрат на правову допомогу, у зв'язку з чим просить стягнути їх на його користь з відповідача.
Суд зазначає, що відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву в даній справі не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
05.08.2020 позивач, ОСОБА_1 , звернувся до міського голови Соледарської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею до 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель с/г призначення комунальної власності Соледарської міської об'єднаної територіальної громади в межах с. Никифорівка.
26.08.2020 рішенням Соледарської міської ради «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» №7/60-1365, зокрема, ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею до 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель с/г призначення комунальної власності Соледарської міської об'єднаної територіальної громади в межах с. Никифорівка, вул. Зарічна, для подальшої передачі у власність.
11.12.2020 позивач звернувся до директора ТОВ «Інвестгеопроект» Шпигоцького С.Ю. із заявою про виконання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 .
ТОВ «Інвестгеопроект» здійснено розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 та 05.10.2021 позивачу надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1420985900:02:000:0165.
06.10.2021 позивачем до Соледарської міської ради подано заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1420985900:02:000:0165 загальною площею до 2,00га для ведення особистого селянського господарства із земель с/г призначення комунальної власності Соледарської міської об'єднаної територіальної громади в межах с. Никифорівка, вул. Зарічна. Вказана заява отримана відповідачем 06.10.2021.
24.11.2021 Соледарською міською радою прийнято рішення №8/13-400, яким включено до Переліку земельних ділянок комунальної власності для підготовки Лотів для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі електронного аукціону земельні ділянки, зазначені в Додатках №№1-3 до цього рішення за рахунок земель запасу комунальної власності Соледарської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області. Також цим рішенням вирішено надати дозвіл на розроблення у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою щодо відведення, зміни цільового призначення, інвентаризації, поділу чи об'єднання, встановлення (відновлення) меж земельних ділянок, зазначених в Додатках №№1-3 до цього рішення з метою формування земельних ділянок як об'єкта цивільних прав та продажу права оренди на них на земельних торгах у формі електронного аукціону. Земельна ділянка з кадастровим номером 1420985900:02:000:0165 включена до Додатку №1 до вказаного рішення (п. 104).
09.12.2021 міським головою Соледарської міської ради на адресу позивача скеровано лист №2544/01-18, яким позивача повідомлено, що, враховуючи інвестиційну привабливість запитуваної земельної ділянки, міська рада прийняла рішення від 24.11.2021 №8/13-400, яким включила земельну ділянку з кадастровим номером 1420985900:02:000:0165 до Переліку земельних ділянок комунальної власності для підготовки Лотів для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі електронного аукціону. Позивача повідомлено про те, що задовольнити його клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу ділянки у власність не вбачається за можливе.
Не погодившись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В порядку частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України.
Згідно зі статтею 121 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час подання позивачем заяви про затвердження проекту землеустрою) кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.
Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з правилами частин шостої - дев'ятої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 цього Кодексу.
Пунктом 6 частини третьої статті 186 Земельного кодексу України передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Частиною восьмою статті 186 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб'єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати:
додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій";
надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею;
проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.
Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб'єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами. (Частина дев'ята статті 186 Земельного кодексу України)
В порядку частини десятої статті 186 Земельного кодексу України висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.
Отже, в порядку статті 186 Земельного кодексу України органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки у власність, надано повноваження на погодження та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. При цьому, підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Однак, як слідує за матеріалів справи, відповідачем не приймалось жодне з передбачених діючим законодавством рішень, як то рішення про затвердження проекту землеустрою, або рішення про відмову у його затвердженні, натомість 09.12.2021 міським головою Соледарської міської ради на адресу позивача скеровано лист №2544/01-18, яким позивача повідомлено про неможливість задоволення його клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу ділянки у власність.
Відтак, враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем вчинено протиправні дії, які полягають у неналежному розгляді заяви ОСОБА_1 від 06.10.2021 за вх. № 2912/01-25 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із кадастровим номером 1420985900:02:000:0165 та передачу цієї земельної ділянки у його власність.
Водночас, щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Проте, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Зобов'язання прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 811/1845/18, від 21.11.2019 у справі №159/1257/18, від 23.01.2020 у справі №0840/2979/18.
За таких обставин, враховуючи правові положення законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що порушене право позивача має бути відновлено шляхом визнання протиправними дій відповідача, які полягають у неналежному розгляді заяви ОСОБА_1 від 06.10.2021 за вх. № 2912/01-25 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із кадастровим номером 1420985900:02:000:0165 та передачу цієї земельної ділянки у його власність, та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.10.2021 за вх. № 2912/01-25 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із кадастровим номером 1420985900:02:000:0165 та передачу цієї земельної ділянки у його власність з обов'язковим прийняттям передбаченого законодавством рішення.
Підсумовуючи, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області від 24.11.2021 №8/13-400 в частині включення земельної ділянки із кадастровим номером 1420985900:02:000:0165 до Переліку земельних ділянок комунальної власності для підготовки Лотів для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі електронного аукціону, суд зазначає.
Обов'язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах) визначається статтею 134 Земельного кодексу УКраїни.
Разом з цим, перелік випадків, за яких земельні торги не проводяться, визначено частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України.
Зокрема, земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. (частина третя статті 134 Земельного кодексу України).
В свою чергу, статтею 121 Земельного кодексу України України встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, п. п. "б" ч. 1 якою, визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Підсумовуючи, судом встановлено, що позивач має право безоплатно набути у власність із земель комунальної власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування земельну ділянку розміром до 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель с/г призначення комунальної власності Соледарської міської об'єднаної територіальної громади в межах с. Никифорівка, вул. Зарічна. При цьому, позивачем повністю дотримано регламентовану законодавством процедуру виготовлення та погодження проекту землеустрою.
Відтак, в даних правовідносинах дії щодо включення відповідачем до переліку земельних ділянок, які призначені для продажу у власність або для передачі в оренду на земельних торгах (аукціонах) земельної ділянки, на яку претендує ОСОБА_1 у межах норм, встановлених статтею 121 Земельного кодексу України та щодо якої позивачем отримано дозвіл на розробку проекту землеустрою та розроблено технічну документацію з формуванням відповідної земельної ділянки, та щодо неухвалення відповідного рішення щодо позивача, не можна вважати такими, що вчинені відповідачем на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Тобто, останні не відповідають принципам ухвалення рішення, що визначено частиною другою статті 2 КАС України.
Отже, рішення Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області від 24.11.2021 №8/13-400 в частині включення земельної ділянки із кадастровим номером 1420985900:02:000:0165 до Переліку земельних ділянок комунальної власності для підготовки Лотів для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі електронного аукціону є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 461/681/16-а.
Отже, оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено частиною п'ятою статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В порядку частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі № 810/1502/18.
Так, між позивачем та адвокатом Берзінєм С.Л. укладено договір про надання професійної правової допомоги від 04.01.2022, за яким ціна правової допомоги складається безпосередньо з плати за надані послуги професійної правничої допомоги адвоката (винагороди, гонорару), фактичних витрат, пов'язаних з їх наданням (судовий збір, поштові витрати, проїзд транспортом, проживання у готелі, канцелярські витрати), а також з гонорару успіху за досягнутий результат (п. 4.1).
Згідно з актом наданих послуг, складеного на виконання вказаного договору від 04.01.2022, адвокатом позивача понесено 5000,00 грн. за підготовку та подання до суду позовної заяви та 1000,00 грн. за складання та подання заяви про забезпечення позову.
Сплата позивачем грошових коштів у розмірі 6000,00 грн. підтверджується квитанцією б/н від 09.01.2022.
Додані до матеріалів справи документи підтверджують надання адвокатом професійної правової допомоги позивачу на підставі договору та ордеру про надання правової допомоги, а акт виконаних робіт підтверджує понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. пов'язані із юридичним супроводом справи №200/867/22, підтверджені належними та допустимими доказами та є співмірними з предметом позову.
Водночас, суд вважає безпідставними наведені адвокатом позивача обґрунтування щодо понесення ним витрат на участь у судових засіданнях на суму 3000,00 грн, оскільки вказана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у зв'язку з чим такі вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того, не підлягають стягненню на користь позивача витрати на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 744,30 грн. (квитанція №9ССА-4Е70-5НН8-ХХА0 від 14.01.2022) оскільки в задоволенні такої заяви судом було відмовлено, про що постановлено відповідну ухвалу.
Квитанцією №К473-9НАР-Р40М-МСР9 від 14.01.2022 підтверджено сплату судового збору за подання розглядаємого позову до суду в сумі 1984,80 грн.
Враховуючи викладене, задоволення позовних вимог, суд приходить висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений позивачем судовий збір у сумі 1984,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області (місцезнаходження: вул. Паркова, буд. 3-А, м. Соледар, Бахмутський район, Донецька область, 84545, код ЄДРПОУ 04052873) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області, які полягають у неналежному розгляді заяви ОСОБА_1 від 06.10.2021 за вх. № 2912/01-25 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із кадастровим номером 1420985900:02:000:0165 та передачу цієї земельної ділянки у його власність.
Зобов'язати Соледарську міську раду Бахмутського району Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.10.2021 за вх. № 2912/01-25 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із кадастровим номером 1420985900:02:000:0165 та передачу цієї земельної ділянки у його власність із обов'язковим прийняттям передбаченого законодавством рішення.
Визнати протиправним та скасувати рішення Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області від 24.11.2021 №8/13-400 в частині включення земельної ділянки із кадастровим номером 1420985900:02:000:0165 до Переліку земельних ділянок комунальної власності для підготовки Лотів для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі електронного аукціону.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1984 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 31.01.2023.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна