Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 січня 2023 року Справа№200/1215/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Молочної І.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
20.01.2022 ОСОБА_1 , позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Військової частини НОМЕР_1 (з урахуванням уточнень):
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нараху вання та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 31.08.2021 по 09.12.2021;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 31.08.2021 по 09.12.2021;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за речове майно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенса цію за речове майно за період військової служби з 29.08.2016 по 09.12.2021 відповідно до статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист війсь ковослужбовців та членів їх сімей», виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2021 року (рік звільнення);
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати всіх сум на лежних ОСОБА_1 в день звільнення (невиплати грошового забезпечення, грошо вої компенсації за невикористані відпустки);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні (невиплати грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористані відпустки) за період з 10.12.2021 по 23.12.2021;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нараху вання та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в ро змірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календар ний рік служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразо ву грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.01.2022 відкрито провадження по справі у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
17.02.2022 відповідач надав відзив на позовну заяву.
18.02.2022 представник позивача звернувся до суду із клопотанням про витребування доказів по справі. В обґрунтування заявленого клопотання представник позивача зазначив, що речове майно, в період проходження позивачем військової служби, видавалось останньому з порушення норм чинного законодавства України, а саме з недотриманням норм та кількості цього майна, тому позивач має право на отримання компенсації речового майна.
18.02.2022 представник позивача надав до суду заяву про уточнення позовних вимог.
Ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2022 прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог від 18.02.2022 та витребувано у відповідача встановлені судом докази по справі.
21.11.2022 судом у відповідача повторно витребувано встановлені судом докази по справі.
Заяви та клопотання по розглядаємій справі не надходили.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.
Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб.
02.03.2022 опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Відповідно до наказу голови Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2022 №14/І-г «Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи» запроваджено особливий режим роботи для суддів Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи з 26.02.2022 до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.
Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Відповідно до частини п'ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Отже відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки його поновлено напосаді та звільнено 09.12.2021, тому саме по 09.12.2021 відповідач повинен був нарахувати та виплатити грошове забезпечення. Проте, розрахунки з позивачем відповідач здійснив лише 23.12.2021, про що свідчить банківська виписка. Також вважає, що відповідачем не вирішено питання щодо виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яка передбачена пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист віймськовослужбовців та членів їх сімей».
Крім того, позивач зазначив, що при звільненні з військової служби позивачем підіймалося питання щодо виплати йому компенсації за неотримане речове майно, але усно отримано відповідь, що всі виплати йому було проведено у військовій частині НОМЕР_2 , після звільнення позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату компенсації за неотримане речове майно.
Позивач не погоджується з такою бездіяльністю відповідача, вважає її протиправною та необґрунтованою.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого вказує на те, що позивач з 31.08.2021 не являється військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , тому будь-які правові відносини між позивачем та відповідачем, насамперед щодо грошового забезпечення за період з 31.08.2021 по 09.12.2021 відсутні. Також зазначив, що поновлення позивача на військовій службі згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2021 та ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2021 по справі №200/6983/20-а, не є підставою для продовження контракту військової служби позивача та виплати за цей період грошового забезпечення.
Щодо компенсації за неотримане речове майно відповідач зазначає, що позивачем було отримано все необхідне та належне до видачі речове майно. Позивачу видано на руки речовий атестат, проте, до суду позивачем цей речовий атестат не надано.
Щодо вимог позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідач зауважує, що з позивачем у повному обсязі проведено розрахунки за належними йому виплатами.
Стосовно грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення відповідач зазначає, що позивач не має 10 календарних років вислуги, а отже не набув права на виплату вказаної допомоги.
У зв'язку з викладеним відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 (а.с. 7-8).
Позивачу присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 (а.с. 8).
Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 , що видано Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_6 15.12.2016. Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 10).
29.08.2016 ОСОБА_1 укладено контракт з Міністерством оборони України в особі командира військової частини польова пошта НОМЕР_7 про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посадах солдатсько-сержантського складу строком на 5 років (а.с. 14-15).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.02.2020 №34 сержанта ОСОБА_1 , призначеного згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.02.2020 №19-РС на посаду бойового медика 3 штурмового взводу військової частини НОМЕР_1 , ВОС-878033А, який прибув з військової частини НОМЕР_2 з 07.02.2020 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення і вважати таким, що з 07.02.2020 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків (а.с. 16).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.07.2020 №184 сержанта ОСОБА_1 , бойового медика 3 штурмового взводу 2 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира 24 окремого штурмового бальйону (по сособовому складу) від 07.07.2020 №108-РС у запас за підпунктом «ж» (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», вважати таким, що справи та посаду здав. З 07.07.2020 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі №200/6983/20-а, яке набрало законної сили відповідно до ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2021, адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано накази військової частини НОМЕР_1 від 05 червня 2020 року № 207, від 10 червня 2020 року № 220, від 15 червня 2020 року № 227, від 3 липня 2020 року №247 у частині, що стосуються ОСОБА_1 .
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити утриману премію за червень 2020 року.
Визнано протиправними та скасовано накази військової частини НОМЕР_1 від 7 липня 2020 року №184, від 7 липня 2020 року №251, від 7 липня 2020 року №108-РС в частині, що стосуються ОСОБА_1 .
Поновлено сержанта ОСОБА_1 на посаді бойового медика 3 штурмового взводу 2 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 .
Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середне грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу в сумі 323 806,65 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2021 №351 згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі №200/6983/20-а скасовано: накази командира військової частиин НОМЕР_1 від 05.06.2020 №207, від 10.06.2020 №220, від 15.06.2020 №227, від 03.07.2020 №247, від 07.07.2020 №184, від 07.07.2020 №251, від 07.07.2020 №108-РС у частині що стосується сержанта ОСОБА_1 .
Нараховано та виплачено утриману премію за червень 2020 року.
Сержаната ОСОБА_1 поновлено на військовій службі за контрактом на посаді бойового медика 3 штурмового взводу 2 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 09.12.2021 №294-РС на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі №200/6983/20-а, ВОС-878033А.
Виплачено ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за пероід з 08.07.2020 по 03.08.2021 в розмірі 323806,65 грн. (а.с. 24).
Відповідно до пункту 2.1.1. витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2021 №351 сержанта ОСОБА_1 , бойового медика 3 штурмового взводу 2 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по сособовому складу) від 09.12.2021 №295-РС у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням контракту) пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі №200/6983/20-а.
Направлено особову справу для зарахування на віськовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вислуга років у Збройних Силах становить: календарна - 06 років 11 місяців 29 днів, пільгова - 05 років 06 місяців 06 днів, загальна - 12 років 06 місяців 05 днів.
Щорічна основна відпустка за 2020 рік не використана у кількості 15 діб, за 2021 рік не використана в кількості 18 діб.
Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплачено грошову компенсацію за 15 діб за 2020 рік та за 18 діб за 2021 рік, разом за 33 доби.
Виплачено грошову компенсацію за 70 діб невикористнаної відпустки за 2016, 2017, 2018, 2019, 2021 роки, передбаченої першим абзацом статті 16-2 розділу ІІІ Закону України «Про відпустки».
Виплачено грошове забезпечення ОСОБА_1 за період вимушеного прогулу з 04.08.2021 по 30.08.2021 (закінчкення терміну дії контракту) відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі №200/6983/20-а та ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2021 у справі №200/6983/20-а.
Виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, відповідно до пункту 1 розділу ХХІІІ «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260.
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплит грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, за 2021 рік не виплачувалась.
Постійним або службовим житлом в військовій частині НОМЕР_1 не забезпечувався (а.с. 25).
13.01.2022 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату йому компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби, та надання довідки про вартість неотриманого речового майна станом на 09.12.2021 (а.с. 26).
Згідно з розрахунково-платіжною відомістю №4 військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) від 18.01.2022 ОСОБА_1 перераховано на картковий рахунок середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 08.07.2020 по 03.08.2021 згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі №200/6983/20-а у розмірі 260664,35 грн. (а.с. 68).
Судом встановлено, що зазначені кошти зараховано на особистий банківський рахунок позивача 23.12.2021, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (а.с. 27) та не оскаржується сторонами.
Відповідно до довідки про заробітну плату позивача від 24.12.2020 №483/ФС за травень, червень 2020 року середньоденна заробітна плата позивача за останні два місяці роботи становить 828,15 грн. (22644,60+27872,30) : 61 календарний день = 828,15 грн.).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Частиною третьою статті 24 Закону №2232-XII встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) військовослужбовець не виключається та контракт не припиняється (не розривається) у разі:
перебування на лікуванні;
захоплення в полон або заручником, а також інтернування у нейтральну державу;
безвісної відсутності - до визнання його в установленому порядку безвісно відсутнім або оголошення померлим;
настання інших випадків, визначених законодавством.
Частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Аналіз наведеної вище правової норми дозволяє дійти висновку, що виключення зі списків особового складу військовослужбовця, звільненого з військової служби, можливе лише за умови здачі посади та проведення з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише за згодою такого військовослужбовця.
Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 10.05.2019 у справі №814/1113/16.
Як встановлено судом вище, 29.08.2016 позивачем укладено контракт з Міністерством оборони України в особі командира військової частини польова пошта НОМЕР_7 про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посадах солдатсько-сержантського складу строком на 5 років.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.07.2020 №184 сержанта ОСОБА_1 , бойового медика 3 штурмового взводу 2 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира 24 окремого штурмового бальйону (по сособовому складу) від 07.07.2020 №108-РС у запас за підпунктом «ж» (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», вважати таким, що справи та посаду здав. З 07.07.2020 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі №200/6983/20-а, яке набрало законної сили відповідно до ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2021, зокрема, визнано протиправними та скасовано накази військової частини НОМЕР_1 від 7 липня 2020 року №184, від 7 липня 2020 року №251, від 7 липня 2020 року №108-РС в частині, що стосуються ОСОБА_1 . Поновлено сержанта ОСОБА_1 на посаді бойового медика 3 штурмового взводу 2 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2021 №351 позивача поновлено на військовій службі за контрактом на посаді бойового медика 3 штурмового взводу 2 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 09.12.2021 №294-РС на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі №200/6983/20-а, ВОС-878033А.
Разом із цим, відповідно до пункту 2.1.1. витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2021 №351 позивача, бойового медика 3 штурмового взводу 2 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по сособовому складу) від 09.12.2021 №295-РС у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням контракту) пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі №200/6983/20-а.
Крім того, позивачу виплачено грошове забезпечення за період вимушеного прогулу з 04.08.2021 по 30.08.2021 (закінчення терміну дії контракту) відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі №200/6983/20-а та ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2021 у справі №200/6983/20-а, що не оскаржується сторонами.
Тобто, на виконання вимог рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі №200/6983/20-а, позивача було поновлено на військовій службі з 07.07.2020, та фактично звільнено саме 09.12.2021. Проте, грошове зебезпечення за період вимушеного прогулу позивачу виплачено по 30.08.2021 (закінчення терміну дії контракту) включно, а не по 09.12.2021, дату звільнення позивача з військової служби, що не заперечується відповідачем.
Враховуючи вищезазначене, відповідачем порушено вимоги діючого законодавства в частині не проведення повного розрахунку з позивачем в день його звільнення, тому суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 вимоги в частині нараховання та виплати грошового забезпечення за період з 31.08.2021 по 09.12.2021 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації за речове майно, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом вище та не заперечується сторонами, компенсація позивачу за речове майно відповідачем не нараховувалась та виплачувалась. Доказів, які підтверджують, що позивачем під час проходження служби у період з 29.08.2016 по 09.12.2021 було отримано все необхідне та належне до видачі речове майно, відповідачем суду не надано.
Згідно з статтею 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 1-2 Закону №2011-XII у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною першою статті 9-1 цього Закону встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок № 178), виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно з пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Пунктом 4 Порядку №178 установлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації .
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).
Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 (далі - Інструкція №232), установлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку №178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З огляду на наведені приписи діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства, військовослужбовці мають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке зберігається і після звільнення їх з військової служби.
Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 10.09.2019 у справі №803/774/17 та від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18.
Таким чином, суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно, відповідно до статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період з 29.08.2016 по 09.12.2021 та зобов'язати останнього вчинити ці дії.
Щодо позовних вимог про здійснення нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Згідно із абзацом першим пункту 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Положеннями частини четвертої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Порядок та умови нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби регулюється розділом ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 2 розділу ХХХІІ Порядку №260, у разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Абзацами першим-четвертим пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393) установлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:
які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони і особам рядового і начальницького складу, які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги (абзаци п'ятий, сьомий пункту 10 Постанови № 393).
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови (абзац восьмий пункту 10 Постанови № 393).
За змістом правових норм абзацу 1 частин другої статті 15 Закону №2011-XII, абзацу 2 пункту 10 Порядку № 393 та пункту 2 розділу ХХХІІ Порядку №260 законодавець розмежовує визначення самого права військовослужбовця, крім військовослужбовців строкової військової служби, на одноразову грошову допомогу при звільненні та визначення розміру такої допомоги.
У розумінні вказаних правових норм військовослужбовець, що звільнений з військової служби за закінченням контракту, крім військовослужбовців строкової військової служби, має право на виплату одноразової грошової допомоги «за наявності вислуги 10 років і більше».
При цьому суд зазначає, що законодавець не передбачає, що таке право набувається за умови наявності певного виду вислуги (календарної, пільгової, тощо).
Більш того, законодавець не надає визначень ні «календарної вислуги років», ні «пільгової вислуги років». Правовими нормами Порядку №393 та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» законодавець лише визначає періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах. Тобто, законодавець визначає лише способи обчислення вислуги років.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №806/2104/17, від 24.11.2020 у справі №822/3008/17, яка відповідно до вимог статті 242 КАС України підлягає врахуванню судом до спірних правовідносин.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у випадку звільнення військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової військової служби, з військової служби за закінченням контракту такі військовослужбовці мають права на одноразову грошову допомогу за наявності вислуги 10 років і більше незалежно від способу її обчислення (у календарному обчисленні чи на пільгових умовах).
Разом з тим, розмір такої одноразової грошової допомоги для такої категорії військовослужбовців знаходиться в прямій залежності від кількості повних календарних років їх служби.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2021 №351 встановлено, що вислуга років позивача у Збройних Силах становить: календарна - 06 років 11 місяців 29 днів, пільгова - 05 років 06 місяців 06 днів, загальна - 12 років 06 місяців 05 днів.
Таким чином, позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби за закінченням строку контракту за наявності вислуги років 12 років 06 місяців 05 днів, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом першим пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII.
В даному випадку, розмір такої допомоги визначається у вигляді 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календар ний рік служби.
Як встановлено судом вище та не заперечується сторонами, позивачу не нараховувалась та не виплачувалась одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
З огляду на викладене, суд приходить висновку, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календар ний рік служби.
Разом з тим, суд зауважує, що правовідносини, що є предметом судового розгляду у даній справі, зокрема, виникли не у зв'язку з нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації грошового забезпечення. Адже, предметом оскарження у даній справі, зокрема, є правомірність дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на те, що нарахування та невиплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідачем не здійснено, суд зазначає, що спору щодо нарахування та виплати зазнченої допомоги з урахуванням індексації грошового забезпечення, на час звернення позивача у цій справі до суду, не існувало.
З огляду на викладене, суд вважає передчасною вимогу позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату зазнченої допомоги позивачу з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.
Щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.
У спірних правовідносинах мало місце виключення позивача зі списку особового складу військової частини без проведення з ним остаточного розрахунку.
Оскільки спеціальним законодавством України не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця, суд вважає, що у даному випадку застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми трудового законодавства.
Порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення працівника визначений Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП)
Відповідно до приписів частини першої статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналізуючи вищезгадані норми матеріального права, Верховний Суд України у постанові від 15.09.2015 (справа № 21-1765а15) прийшов висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, за висновком Верховного Суду України, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати належних працівникові при звільненні сум.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.11.2011 у справі № 6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.
Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.10.2019 у справі № 825/598/17.
Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до пункту 7 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.
Розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
Отже, згідно із чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.
У відповідності до довідки від 24.12.2020 №483/ФС розмір середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 складав 828,15 грн.
Разом із цим, як встановлено судом вище та не заперечується сторонами, розрахунок при звільненні з позивачем був здійснений відповідачем 23.12.2022.
Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.12.2021 по 23.12.2021, складає 11594,10 грн. (828,15 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення) * на 14 днів (кількість днів затримки)).
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині, які підлягають захисту шляхом забов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.12.2021 по 23.12.2021 у розмірі 11594,10 грн.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Суд зазначає, що відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 139 КАС України судовий збір у даній справі стягненню не підлягає, оскільки позивач як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору в силу дії прямої норми Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нараху-вання та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 31.08.2021 по 09.12.2021.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 31.08.2021 по 09.12.2021.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, відповідно до статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період служби з 29.08.2016 по 09.12.2021.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, відповідно до статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період служби з 29.08.2016 по 09.12.2021.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за кожний повний календарний рік служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за кожний повний календарний рік служби.
Забов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.12.2021 по 23.12.2021 у розмірі 11594 (одинадцять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 10 коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 31.01.2023.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна