Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 січня 2023 року Справа№200/4665/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні розмірі 30 705,74грн.,-
19 жовтня 2022 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 24.11.2017 по 25.02.2022 включно;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, у розмірі 30 705 грн. 74 коп.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив військову службу за контрактом у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ). За час проходження військової служби мені не була нарахована та не виплачена: індексація мого грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року та по день мого звільнення зі служби - 24 листопада 2017 року; грошова компенсація за невикористані дні додаткової соціальної відпустки, як учаснику бойових дій, за 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 24 листопада 2017 року.
Така бездіяльність прикордонних загонів стала підставою для його звернення з позовною заявою до суду, який рішенням від 28 грудня 2021 року по справі №200/4731/21 зобов'язав відповідачів виплатити йому ці кошти.
На виконання цього рішення 14.02.2022р. ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) виплатив мені 6233,10 грн., а 25.02.2022 ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 виплатив мені 24472,64 грн. Це підтверджується виписками Приватбанку від 21.03.2022р., що додаються до позовної заяви.
Таким чином, всупереч закону при звільненні зі служби 24.11.2017р. відповідачем - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) не було проведено повний розрахунок. Затримка у виплаті тривала 1553 дні (з 24.11.2017р. по 25.02.2022р.).
Це тягне за собою відповідний правовий наслідок у вигляді стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки такого розрахунку. Просить суд задовольнити позов.
Ухвалою суду від 21 жовтня 2022 року позовну заяву було залишено без руху.
22 листопада 2022 року на адресу суду надійшли докази cплати позивачем судового збору на виконання вимог ухвали суду від 21 жовтня 20222 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №200/4665/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач відзив на адміністративний позов не надав. Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 , що видано ІНФОРМАЦІЯ_6 27.11.2017. Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_1 ) від 29.04.2015 №96-ОС призначено з 29.04.2015 старшого прапорщика ОСОБА_1 , дільничним інспектором прикордонної служби 2 категорії відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_8 ” ІІІ категорії (тип В), 8 тарифний розряд, звільнивши його з посади дільничного інспектора прикордонної служби 1 категорії відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_9 ” ІІІ категорії (тип Б).
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_1 ) від 18.11.2015 №260-ОС призначено з 18.11.2015 старшого прапорщика ОСОБА_1 , дільничним інспектором прикордонної служби 2 категорії відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_10 ” ІІІ категорії (тип В), 8 тарифний розряд, звільнивши його з посади дільничного інспектора прикордонної служби 2 категорії відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_8 ” ІІІ категорії (тип В).
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_1 ) від 10.07.2017 №157-ОС виключено зі списків особового складу, усіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 , дільничного інспектора прикордонної служби 2 категорії відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_10 ” ІІІ категорії (тип В) у зв'язку з вибуттям для подальшого проходження військової служби до НОМЕР_6 прикордонного загону (І категорії) АДРЕСА_2 категорії), з 10.07.2017.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) від 12.07.2017 №250-ОС ОСОБА_1 зарахований у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 , який прибув для подальшого проходження служби з ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_1 ). Зараховано до списку особового складу загону, поставлено на всі види забезпечення з 12.07.2017 (а.с. 47).
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) від 24.11.2017 №424-ОС ОСОБА_1 виключено з особового складу загону та всіх видів забезпечення з 24.11.2017. Щорічну основну відпустку за 2017 рік не використав, виплатити компенсацію за 09 календарних днів. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачена. Грошова допомога за 2017 рік виплачена. Скасовано надбавку за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби за листопад 2017 року в повному обсязі. Позбавлено премії за листопад 2017 року в повному обсязі. Виплачено надбавку за особливі умови служби, пов'язані з ризиком для життя за листопад 2017 року по день виключення зі списків особового складу. Виплачено грошову компенсацію за невикористане речове майно у сумі 25201,87 гривень. Згідно наказу Міністерства внутрішніх справ №188 від 18.03.2016 виплатити винагороду за участь в антитерористичній операції у листопаді 2017 року за 24 доби - 2800,00 гривень.
Не погодившись із остаточним розрахунком при звільненні позивач звернувся до суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року по адміністративній справі №200/4731/21 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 ) Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 ) Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.07.2015 по 10.07.2017. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 10.07.2017. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12.07.2017 по 24.11.2017. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 12.07.2017 по 24.11.2017. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
24 лютого 2022 року відповідачем проведено розрахунок з позивачем, що підтверджується банківською випискою наявною в матеріалах справи.
У зв'язку із несвоєчасним остаточним розрахунком з позивачем при звільненні, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Строк звернення до суду із даним позовом ОСОБА_2 не порушено з огляду на наступне.
Протягом місяця з дня отримання остаточного розрахунку позивач мав право звернутися до суду з позовом про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Подаючи позовну заяву 22.03.2022 ОСОБА_2 цього строку дотримався.
Однак з незалежних від позивача причин суд не отримав рекомендований лист із позовною заявою. 31.03.2022 лист було повернуто по причині неможливості отримання судом кореспонденції у зв'язку із тим, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан і в цьому регіоні відбувалися активні бойові дії.
З оголошення на сайті Донецького окружного адміністративного суду від 07.09.2022 позивач дізнався про нову адресу для листування з судом. 21.09.2022 за вказаною адресою ОСОБА_2 повторно надіслав позовну заяву.
Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під “належними звільненому працівникові сумами” необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17.
Ураховуючи, що не проведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати зазначеної вище компенсації на підставі статті 117 КЗпП України.
Пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, визначено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
В матеріалах справи №200/4731/21 наявна довідка ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.06.2021 №155 про розмір грошового забезпечення позивача за період з 12.07.2017 по 24.11.2017 та зворотній бік особистої картки заробітної плати №13238 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.
З довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.06.2021 №155 вбачається, що за період проходження служби в ІНФОРМАЦІЯ_13 позивач отримав 41869,59грн.
З відомостей, що відображені в зворотному боці особистої картки заробітної плати №13238 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, вбачається, що ОСОБА_2 нараховано грошове забезпечення: за серпень 2017 року - 7502,41грн., за вересень 17990,97грн., за жовтень 5 326,24грн., за листопад 2017 року - 11049,97грн.
Звільненню позивача передували жовтень-листопад 2017 року.
З вказаних довідки та особистої картки заробітної плати №13238 можна зробити розрахунок розміру середньоденного грошового забезпечення позивача, що складається з: 16376,21 (розмір грошового забезпечення позивача за 2 місяці, що передували звільненню (5326,24+11049,21)/61 календарні дні (кількість днів у жовтні та листопаді 2017 року 2 останніх місяці, що передували звільненню позивача) = 268,46грн.
Позивача було звільнено 24 листопада 2017 року, а датою повного розрахунку при звільненні є 14 лютого 2022 року, а не 24 лютого 2022 року, як помилково зазначає позивач.
24 лютого 2022 року військовою частиною НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 ) Державної прикордонної служби України було виплачено позивачу 24 472,64грн. на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року по адміністративній справі №200/4731/21.
Так, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року по адміністративній справі №200/4731/21, ІНФОРМАЦІЯ_1 14 лютого 2022 року позивачу виплачено 6233,10грн., що підтверджується банківською випискою від 21 березня 2022 року.
З огляду на викладене, затримка по виплаті коштів з 24 листопада 2017 року по 14 лютого 2022 року день фактичного розрахунку складає 1543 календарних днів.
Отже, розмір середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні складає 414 223,78грн. (268,46грн х 1543).
Поряд з цим суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див.пункт 71 постанови від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц).
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (див. висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц):
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Обрахована відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, сума середнього заробітку за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення становить 414 233,78грн.
Суд, враховуючи розмір простроченої заборгованості роботодавця на день звільнення (6233,10грн.) порівняно з належними до виплати сумами (414 233,78грн.), виходячи з принципу пропорційності, вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь 3000 гривень як середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Аналогічна правова позиція щодо розрахунку середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні із застосуванням критерію зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, викладена Верховним Судом в постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19.
Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням наданих доказів, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
За змістом норм статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України Про оплату праці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір, згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Вказаного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі №910/4518/16 від 30.01.2019.
Відповідно до квитанції від 28 жовтня 2022 року позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов задоволено частково на суму 3 000 грн., суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 99,24грн.
Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_4 ) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні розмірі 30705,74грн.- задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 24.11.2017 по 14.02.2022.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 99,24 (дев'яносто дев'ять) гривень 24 копійок.
Рішення прийнято в порядку спрощеного позовного провадження. Повне судове рішення складено та підписано 30 січня 2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі “Електронний суд”.
Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.
Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов