Справа № 761/29201/22
Провадження № 1-кс/761/16400/2022
28 грудня 2022 року, слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сквира Київської області, громадянина України, офіційно працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12022110000000424 від 03.10.2022 року,
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022110000000424 від 03.10.2022 року.
Вказане клопотання мотивоване тим, що в провадженні групи слідчих відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління ГУНП в Київській області перебуває кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, відомості про яке 03.10.2022 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022110000000424.
03.10.2022 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.
04.10.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України.
05.10.2022 Шевченківським районним судом м. Києва ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 01.12.2022.
28.11.2022 слідчим суддею Шевченківського районного суду ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 до 03.01.2023.
Спрямувати обвинувальний акт у суд до закінчення вказаного строку не можливо, оскільки на даний час у кримінальному провадженні проводиться ряд експертних досліджень, а саме: комплексна психолого-психіатрична експертиза підозрюваного ОСОБА_5 ; комісійна судово-медична експертиза. Крім того, у кримінальному провадженні необхідно: з урахуванням висновків проведених судових експертиз та інших здобутих у кримінальному провадженні доказів, в порядку ст. 279 КПК України, вирішити питання про зміну раніше повідомленої підозри; виконати інші слідчі дії, в яких виникне необхідність під час досудового розслідування кримінального провадження; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування та вручити підозрюваному та захиснику.
Вказані слідчі та процесуальні дії не могли бути виконані раніше з об'єктивних причин, а саме: тривалість виконання призначених судових експертиз, та черговістю слідчих дій, які неможливо провести без отриманих висновків судових експертиз, тощо.
Результати вказаних слідчих та процесуальних дій мають суттєве значення для досудового розслідування та подальшого судового розгляду, спрямованні на встановлення тих обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, лише після їх проведення можливо визначити належну правову кваліфікацію вчиненого кримінального правопорушення та завершити досудове розслідування.
При розгляді клопотання необхідно врахувати обставини, передбачені ст. 178 КК України, вагомість наявних доказів про вчинене кримінальне правопорушення, тяжкість покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 286-1 КК України, процесуальну поведінку підозрюваного, його соціальні зв'язки, майновий стан та інше.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду місця події від 03.10.2022, проколом медичного огляду для встановлення стану сп'яніння, протоколами допитів потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , висновками судово-медичних експертиз, висновком інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортних засобів», висновком комплексної фототехнічної та інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», висновком інженерно-технічної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження деталей транспортних засобів», іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Обґрунтовуючи клопотання щодо продовження строку дії запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, слідчий зазначив про достатність даних, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний ОСОБА_5 міг вчинити інкриміновані йому дії, що підтверджується доданими до клопотання матеріалами, та вказав на те, що ризики, визначені п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, на даний час не перестали існувати та не зменшились.
При цьому, в клопотанні слідчим вказано, що більш м'які запобіжні заходи не можуть бути застосовані, оскільки не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного. Зміна підозрюваному запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, може перешкодити об'єктивному розслідуванню кримінального провадження.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити з підстав у ньому наведених.
Захисник ОСОБА_4 заперечував з приводу задоволення цього клопотання, зазначив, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є досить суворим запобіжним заходом для ОСОБА_5 , просив застосувати інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника, просив відмовити у задоволенні клопотання.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши позиції учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що а провадженні групи слідчих відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління ГУНП в Київській області перебуває кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, відомості про яке 03.10.2022 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022110000000424.
03.10.2022 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.
04.10.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України.
05.10.2022 Шевченківським районним судом м. Києва ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 01.12.2022.
28.11.2022 слідчим суддею Шевченківського районного суду ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 до 03.01.2023.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.
Відповідно до п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Так, на переконання слідчого судді, на день розгляду клопотання ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України.
Аналіз наявних в матеріалах клопотання доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з інкримінованим йому злочину, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Таким чином, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Слідчий суддя, дослідивши документи долучені до клопотання, дійшов висновку, що причетність підозрюваного ОСОБА_5 до інкримінованого йому правопорушення підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, що є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Водночас при вирішенні питання про доцільність продовження строку тримання підозрюваного під вартою, слідчий суддя повинен переконатися, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та відсутність обставин, які є підставою для застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Відповідно до ст. 199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою. При розгляді клопотання про продовження тримання під вартою мають враховуватися у відповідності до ч. 3 ст.199 КПК України й наявність обставин, що перешкоджають завершенню досудового розслідування.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Суд оцінює наявність ризику можливості переховування підозрюваного від суду, як цілком ймовірний, з огляду на додані до клопотання слідчого матеріали, при цьому враховуючи також тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, що може спонукати його до вчинення спроби ухилитися від суду.
Ризик переховування від правосуддя обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання у виді позбавлення волі до десяти років.
Суд приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у своєму клопотанні, дають достатні підстави вважати, що існують ризик можливості переховуватися від суду.
Крім того, матеріали клопотання містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишать існувати та вірогідність їх настання є досить високою.
При цьому, оцінюючи можливість впливу на потерпілу, свідків, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи конкретні обставини справи, дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , який раніше не судимий, працює, проте підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, який призвів до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, не одружений, не має на утриманні непрацездатних, неповнолітніх дітей, що свідчить про відсутність у нього міцних сімейних, соціальних зв'язків, необхідно також вказати, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий суддя не знаходить підстав для обрання іншого, більш м'якого, запобіжного заходу.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею також враховано вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних та сімейних зв'язків, а також інші обставини, які характеризують його особу та спосіб життя.
Приймаючи рішення, що лише такий запобіжний захід спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , має високий ступінь суспільної небезпеки. Наявність у справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. А відтак вважаю за необхідне задовольнити клопотання щодо застосування до підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Також, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, який спричинив загибель двох малолітніх потерпілих.
З урахуванням вимог частин 3, 4 та 5 ст. 115 та частини 6 ст. 181 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування, а саме до 25 лютого 2023 року включно.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 309, 372, 532, частиною другою статті 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Строк дії ухвали про продовження підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 25 лютого 2023 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, захисником протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1