про залишення позову без руху
31 січня 2023 року Справа 160/1281/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобовязання вчинити певні дії,-
25.01.2023 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 02.08.2015 року по 03.11.2018 року та з 21.06.2019 року по 09.09.2021 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 02.08.2015 року по 03.11.2018 року та з 21.06.2019 року по 09.09.2021 року із врахуванням січня 2008 року як базових місяців для розрахунку із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 03.11.2018 року та з 09.09.2021 по день її фактичної виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 №159.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи, в тому числі, позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частинами першою, другою, п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно матеріалів позову, позивача наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 05.11.2018 №237 виключено із списків особового складу військової частини, наказом №125 від 21.06.2019 року призначено на посаду водія автомобільного відділення в/ч та наказом №184 від 09.09.2021 року виключено із списків особового складу в/ч.
Проте, суд зазначає, статтею 47 КЗпП визначено, що роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. У разі призову роботодавця - фізичної особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період такий роботодавець - фізична особа повинен виконати свої обов'язки, визначені цією статтею, протягом місяця після звільнення з такої військової служби без застосування санкцій та штрафів.
Отже, до таких виплат, як правило, належать заробітна плата, нарахована пропорційно відпрацьованому часу, компенсація за невикористані дні щорічних відпусток і відпустки на дітей (якщо такі є) та в окремих випадках - вихідна допомога.
Враховуючи зазначене, виплата індексації грошового забезпечення не відноситься до виплат, які підлягають обов'язковій виплаті при звільненні.
З 19.07.2022 набули чинності зміни до статті 233 КЗпП, внесені Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».
Так, частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній з 19.07.2022) передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, у зв'язку із прийняттям Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX, ст. 233 Кодексу законів про працю України більше не містить положень про те, що «у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком».
Предметом позову є ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення під час проходження служби за період з 02.08.2015 року по 03.11.2018 року та з 21.06.2019 року по 09.09.2021 року, отже в даному випадку має бути застосований місячний строк звернення до суду (щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби).
Відтак, в даному випадку застосовується місячний строк звернення до суду.
Обчислення місячного строку звернення до суду слід здійснювати з 20.07.2022 року - наступний день з моменту набрання чинності Закону №2352, яким було змінено частину другу статті 233 КЗпП та який сплинув у позивача 20.08.2022 року.
Суд наголошує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
За приписами ч.3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Статтею 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
У відповідності до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За таких обставин, позивачу необхідно надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформлену у відповідності до статті 167 КАС України, в якій вказати підстави для поновлення строку, із відповідними доказами поважності причин пропуску строку.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, позовну заяву слід залишити без руху.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 169, 241, 248, 256 КАС України, суд
Позовну заяву залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформлену у відповідності до статті 167 КАС України, в якій вказати підстави для поновлення строку, із відповідними доказами поважності причин пропуску строку.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.293 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених ст.294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст.294 Кодексу адміністративного судочинства України, окремо від рішення суду не допускається.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху в самостійному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя Д.В. Сидоренко