Справа №760/17644/20
2/760/5620/22
16.12.2022 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Кушнір С.І.,
за участю секретаря судового засідання - Федоренко Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу
13.08.2020 року представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 64 278, 82 грн. та судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.09.2017 року між ОСОБА_2 та позивачем укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/0173207, забезпечений транспортний засіб за полісом - Мерседес, днз НОМЕР_1 .
В період дії полісу, а саме 16.07.2018 року в АДРЕСА_1 , за участі застрахованого транспортного засобу сталася ДТП.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 31.07.2018 року у справі №760/19779/18 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП, що свідчить про перебування відповідача в помент ДТП, в стані алкогольного сп'яніння.
На вимогу страховика потерпілої особи позивач здійснив виплату страхового відшкодування в порядку суброгації за подією, яка мала місце 16.07.2018 року із участю забезпеченого транспортного засобу.
Таким чином, посилаючись на положення ст. 1191 ЦК України та п. 38.1.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь виплачені кошти в порядку регресу, оскільки на момент настання ДТП за кермом забезпеченого транспортного засобу перебував страхувальник.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 13.08.2020 року зазначена цивільна справа передана в провадження судді Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.
Ухвалою суду від 31.08.2020 року справу прийнято до провадження та відкрито позовне провадження в цивільній справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивачу роз'яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.
У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідачу було надано 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позов, однак відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву, будь-яких заяв чи клопотань, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши подані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що 18.09.2017 року між ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» та ОСОБА_2 укладено поліс АМ №0173207 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком до 18.09.2018 року. Забезпечений транспортний засіб - мерседес-бенц, номерний знак НОМЕР_1 .
16.07.2018 року о 22-08 год. в м. Києві по вул. В.Чумака, 18/2 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Мерседес, днз НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля КІА, днз НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 .
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 31.07.2018 року у справі №760/19779/18 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд визнав доведеним, що ОСОБА_1 16.07.2018 року о 22-08 год, керуючи автомобілем мерседес, днз НОМЕР_1 по вул. В. Чумака, 18/2 у м. Києві, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, в результаті чого допустив зіткнення з запаркованим автомобілем КІА, днз НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.
Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.
Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, що мала місце 16.07.2018 р. о 22-08 год., в АДРЕСА_1 , встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.
07.09.2017 року між ПАТ «УПСК» та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №АЗ-005/035/17 0000069. Забезпечений транспортний засіб - КІА, номерний знак НОМЕР_2 .
Згідно платіжних доручень №5023 від 23.11.2018 року та №4910 від 05.11.2018 року ПАТ «УПСК» виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування на загальну суму 64 278, 82 грн.
12.02.2019 року ПАТ «УПСК» звернулося до ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» з претензією щодо перерахування сплаченого страхового відшкодування за пошкоджений застрахований автомобіль на суму 64 278, 82 грн.
Страховим актом №75767/1 ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС», затвердженим 24.05.2019 року встановлено, що сума страхового відшкодування пошкодженого транспортного засобу КІА, номерний знак НОМЕР_2 становить 64 278, 82 грн.
Платіжним дорученням №12811 від 27.05.2019 року підтверджено, що ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» сплачено на користь ПАТ «УПСК» 64 278, 82 грн., як страхове відшкодування.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі.
При цьому, метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15- ц; провадження № 14-176цс18 викладеної у п.п. 49 - 51, 53, 55 -57 визначено, що згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.
Згідно ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Згідно п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Відповідно до п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Отже, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо- транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
З матеріалів справи судом встановлено, що за страховим випадком позивачем складено страховий акт №75767/1 від 24.05.2019 року по договору страхування, розрахунок суми страхового відшкодування та було визначено суму страхового відшкодування потерпілій особі в розмірі 64 278, 82 грн., виплату якої підтверджено платіжним дорученням №12811 від 27.05.2019 року.
Відповідно до п. «а», п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно приписів ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
З огляду на викладене вище суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо права регресної вимоги до відповідача за вказаних вище обставин.
Відтак, здійснивши виплату страхового відшкодування, ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 , відповідального за завдані збитки, в межах здійсненої виплати.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів наявність обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.
Доказів того, що відповідачем на користь потерпілого (позивача) були відшкодовані збитки, завдані внаслідок вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди, відповідачем не надано.
Обставини наведені в позовній заяві та додані до неї докази не спростовані відповідачем, який не скористався процесуальним правом подати відзив на позов та надати докази на спростування розміру завданої шкоди.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача суми витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування у розмірі 64 278, 82 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 2102, 00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ст.ст. 16, 22, 979, 980, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» (ЄДРПОУ 20344871, адреса: м.Київ, вул. Білоруська, 3)в рахунок відшкодування шкоди в порядку регресу 64278, 82 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» (ЄДРПОУ 20344871, адреса: м.Київ, вул. Білоруська, 3) судовий збір в розмірі 2102, 00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.І. Кушнір