Справа № 760/17210/21
Провадження №2/760/1926/22
30 листопада 2022 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,
представника позивача - адвоката Чучковської А.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чучковська А.В. звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд визнати за позивачем право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:190:0002, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що позивач є донькою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті батька ОСОБА_1 як єдиний спадкоємець за заповітом звернулася до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. 07 квітня 2010 року державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Пічевською Н.В. позивачу ОСОБА_1 , видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом майна ОСОБА_4 , а саме на частину домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, 18 травня 2021 року державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Пічевською Н.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частину земельної ділянки площею 0,0719 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 8000000000:72190:0002) після смерті її батька ОСОБА_4 , оскільки не визначено, яка саме частка земельної ділянки належить померлому, а тому неможливо встановити склад спадкового майна.
Оскільки за життя батько позивача не встиг розподілити в натурі спірну земельну ділянку та отримати правовстановлюючий документ на частину спірної земельної ділянки, а в рішенні Солом'янського районного суду м. Києва від 23 червня 2020 року у справі №2-4/10, яким фактично здійснено розподіл будинку та земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , не визначено частку земельної ділянки, яку виділено ОСОБА_1 , позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину в позасудовому порядку, а тому є обґрунтовані підстави для визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 липня 2021 року визначено для розгляду справи головуючого суддю Аксьонову Н.М.
Ухвалою суду від 07 липня 2021 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 28 липня 2021 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалами від 16 листопада 2021 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , а також витребувано в Дев'ятій Київській державній нотаріальній конторі належним чином засвідчену копію спадкової справи №1397/09, заведеної 23 грудня 2009 року щодо майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
06 червня 2022 року до суду надійшли витребувані докази від Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала подану позовну заяву, просила її задовольнити та не стягувати з відповідача на користь позивача судовий збір.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву, в якій вказала, що позов визнає в повному обсязі, просила розглядати справу без її участі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час, дату і місце проведення судового засідання повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Відповідно до ч.3, ч.4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Згідно з нормами ч.1, 4 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 30.08.2008 року.
Як вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 17 серпня 2009 року Виконкомом Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ще за життя 01веерсня 2005 рок ОСОБА_4 заповів все його майно дочці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М.
Після реєстрації шлюбу 30.08.2008 року ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінила прізвище на ОСОБА_6 (копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 30.08.2008 року).
23 грудня 2009 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а 07 квітня 2010 року - із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
07 квітня 2010 року державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Пічевською Н.В. позивачу ОСОБА_1 , видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом майна ОСОБА_4 , а саме на частину домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з двох житлових будинків: під літ. «А» - дерев'яний, обкладений цеглою, жилою площею 62,20 кв.м., під літ. «Б» - дерев'яний, обкладений цеглою, житловою площею 26,20 кв.м., №1,6 спорудження (зареєстровано в реєстрі за №5-775.
18 травня 2021 року державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Пічевською Н.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частину земельної ділянки площею 0,0719 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 8000000000:72190:0002) після смерті її батька ОСОБА_4 , оскільки не визначено, яка саме частка земельної ділянки належить померлому, а тому неможливо встановити склад спадкового майна.
18 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася з указаним позовом до суду, в якому просила визнати за нею право власності спадкове майно, а саме на частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:190:0002, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , оскільки за життя ОСОБА_4 не встиг розподілити в натурі спірну земельну ділянку та отримати правовстановлюючий документ на частину спірної земельної ділянки, а в рішенні Солом'янського районного суду м. Києва від 23 червня 2020 року у справі №2-4/10, яким фактично здійснено розподіл спірного домоволодіння (житлового будинку та присадибної земельної ділянки) не визначено частку земельної ділянки, яку виділено ОСОБА_1 . У зв'язку з викладеним позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину в позасудовому порядку, а тому є обґрунтовані підстави для визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.
Як убачається зі ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних спав від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Оскільки позивач немає можливості захистити своє право в досудовому порядку, а саме отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, належним способом захисту є визнання за нею права власності на спадкове майно в судовому порядку.
Відповідно до статей 1216 - 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Як визначено ч.1, ч.2 ст.1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Згідно ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Як вбачається зі змісту ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Статтею 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, у визначений законом строк подала заяву про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом.
16 серпня 2009 року державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу, номер у нотаріуса 1397 (витяг про реєстрацію у спадковому реєстрі 1146309 від 01 вересня 2005 року).
Як вбачається з копії спадкової справи, особи, які мають право на обов'язкову частку у спадщину, відсутні. Інших спадкоємців за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом не встановлено.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 має право на спадкування усього майна після смерті спадкодавця ОСОБА_4 .
Як встановлено судом ОСОБА_4 був власником частини домоволодіння з надвірними будівлями, житловою площею 28,6 кв.м., що знаходилось за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №1562 від 16 лютого 1968 року, посвідченого державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори Савченком П.К.
Іншим співвласником указаного домоволодіння, а саме частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою-характеристикою №1460722 від 17.03.2010 року
19 жовтня 2001 року на підставі рішення Київської міської ради №116-4/217 від 28 січня 1999 року ОСОБА_4 було видано державний акт на право приватної власності на землю №72-2-01299, відповідно до якого йому було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0719 га, кадастровий номер 72190002, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування житлового будинку та господарських будівель у спільну приватну власність з гр. ОСОБА_7 , ОСОБА_3 .
Згідно з інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 23 липня 2021 року, земельна ділянка з кадастровим номером: 8000000000:72:190:0002, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 0,0719 га, що призначена для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва та використовується для обслуговування житлового будинку та господарських будівель на праві власності належить ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Як стверджує позивач, у 2005 році між співвласниками домоволодіння ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виник спір щодо поділу будинку та присадибноi земельної ділянки, який розглядався y Солом'янському районному суді м. Києва (справа №2-4/10). Оскільки протягом розгляду справи ОСОБА_4 помер ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_1 , як єдиний спадкоємець за заповітом, вступила до вказаної справи як правонаступник позивача ОСОБА_4 .
Інша донька померлого - відповідач ОСОБА_2 зазначений заповіт не оспорювала.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23 червня 2010 року у справі №2-4/10 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл будинку та земельної ділянки, задоволено частково, зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл земельної ділянки - в повному обсязі. Указаним рішенням суд вирішив таке:
1) виділити ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 без врахування самовільно збудованої прибудови під літ. «А1-1», а саме: передпокій розміром 11,7 кв.м., житлову кімнату - 8,5 кв.м., житлову кімнату - 8 кв.м., житлову кімнату (без врахування площі самовільної добудови під літ. «А1») - 7,6 кв.м., житлову кімнату - 8,1 кв.м., а всього 43,9 кв.м., що складає частину будинковолодіння;
2) виділити ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 , які складаються з: квартира АДРЕСА_3 - веранди - 7,8 кв.м., сходів, передпокою - 10,1 кв.м., кухні - 6,9 кв.м., житлової кімнати - 21,7 кв.м., а всього 46,5 кв.м.; квартира АДРЕСА_1 - тамбура - 2,1 кв.м., коридора - 5 кв.м., житлової кімнати - 11,5 кв.м., ванної - 3,6 кв.м., кухні - 5,5 кв.м., ганку, погреба, а всього 27,7 кв.м., квартира АДРЕСА_4 - коридора - 3,5 кв.м., ванної - 4,6 кв.м., кухні - 10,6 кв.м., житлової кімнати - 13,7 кв.м., житлової кімнати - 12,5 кв.м., а всього 44,9 кв.м., що складає частини будинковолодіння;
3) розподілити земельну ділянку до будинковолодіння;
4) виділити ОСОБА_3 539,2 кв.м. земельної ділянки, ОСОБА_1 179,8 кв.м. земельної ділянки за варіантом 1 «А» висновку експертизи №6861 від 02 жовтня 2006 року по лінії розподілу:
- з точки «А», яка розділяє межу по вул. М. Скрипника на відрізки /5,47+7,74+4,76+6,86/=24,83 метри ліворуч та /1,03+8,27/=9,3 метри праворуч по існуючому паркану в точку «Б» - 1,28 метри;
- з точки «Б» вздовж стін гаражу під літ. «Ж» в точку «В» /точка «В» знаходиться на відстані 0,4 метри від лівого рогу гаража;
- з точки «В» по існуючому паркану в точку «Г» - 3,02 метри;
- з точки «Г» праворуч та паралельно стін будинку під літ. «А» в точку «Б» - 4,25 метри;
- з точки «Б» по існуючому паркану в точку «Е» - 0,95 метри;
- з точки «Е» по лінії розподілу в точку «И-1»;
- з точки «И-1» праворуч в точку «И» - 0,75 метри;
- з точки «И» в точку «К»;
- точка «К» розподіляє ліву межу ділянки на відрізки /0,88+7,15+3,52/=11,55 метрів ліворуч та 12,5 метрів праворуч.
При цьому в мотивувальній частині указаного рішенням встановлено, що частку земельної ділянки ОСОБА_7 , яка була передана у спільну сумісну власність ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , успадкувала ОСОБА_3 . Також суд прийшов до висновку про перерозподіл земельної ділянки між сторонами за їх ідеальними частками у праві власності на неї, а саме за варіантом А-1 до висновку №6861 від 02.102006 року.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23 червня 2010 року у справі №2-4/10 фактично розподілено земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:72:190:0002, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за їх ідеальними частками у праві власності на неї, а саме за варіантом А-1 до висновку №6861 від 02.102006 року, та виділено ОСОБА_3 539,2 кв.м., що становить 3/4, а ОСОБА_1 - 179,8 кв.м., що становить .
Інший власник домоволодіння та земельної ділянки - ОСОБА_3 , яка залучена до участі у справі як третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, письмових пояснень та будь-яких заперечень проти позову не подавала.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявні підстави для визнання за позивачем права власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:72:190:0002, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , адже дане нерухоме майно на момент смерті спадкодавця належало йому на праві власності.
Керуючись ст.10, 12, 89, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:72:190:0002, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників :
- позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 ;
- відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_6 ;
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_7 .
Суддя Солом'янського районного
суду міста Києва Н.М. Аксьонова