печерський районний суд міста києва
Справа № 757/3928/23-к
31 січня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю слідчого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого Другого слідчого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000003 від 03.01.2023, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
Слідчий Другого слідчого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 за погодженням прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням в порядку ст. 297-1, 297-2, 297-3, 297-4 КПК України про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000003 від 03.01.2023, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Вказує, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000003 від 03.01.2023, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області від 02.02.2021 №70 о/с сержанта поліції ОСОБА_5 призначено на посаду поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння відділення поліції № 2 Сватівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - ВП № 2 Сватівського РВП ГУНП в Луганській обл.).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронні органи - це органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Таким чином, ОСОБА_5 є працівником правоохоронного органу.
Згідно ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Згідно ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Відповідно до ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_5 07.11.2015 присягнув на вірність Українському народові та зобов'язався, усвідомлюючи свою високу відповідальність, вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Водночас ОСОБА_5 складеної ним присяги не дотримав та в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, у порушення вимог ст. 1, 2, 17 Конституції України, ст. ст. 2, 64 Закону України «Про Національну поліцію», зрадив українській державі та всьому Українському народові, вчинивши злочин проти основ національної безпеки України за наступних обставин.
Так, 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Упродовж 2013 року у зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади рф та службових осіб з числа керівництва збройних сил рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і збройних сил рф як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам рф, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування чорноморського флоту рф на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та збройних сил рф вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців збройних сил рф, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та російської федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території рф службові особи генерального штабу збройних сил російської федерації (далі - гш зс рф), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб збройних сил рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей рф, що на думку співучасників були прямо пов'язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника гш зс рф герасимова в.в. перед академією військових наук рф з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву « доктрина Герасимова », де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.
У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами рф і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості рф на світовій арені, представники влади та збройних сил рф, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів рф здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав'язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян рф і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та збройних сил рф серед інших територій України, які були об'єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи чорноморського флоту російської федерації (далі - чф рф), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ збройних сил рф поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
Також, представниками влади і збройних сил рф вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
У березні - квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 11 травня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганская народная республика» (далі - «ЛНР»).
З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками російської федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, російської федерації на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
19.02.2022 керівництвом рф в умовах триваючого міжнародного збройного конфлікту в порушення положень ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Загальної декларації про права людини, ст. 36 Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст. ст. 30, 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» на тимчасово окупованій території Луганської області оголошено примусову загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Луганської області, в тому числі неповнолітніх, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна.
Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент російської федерації (далі - рф) володимир путін, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів зс рф на територію України.
Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
24 лютого 2022 року Указом Президента України Володимира Зеленського № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.
Надалі, у зв'язку з різким ускладненням оперативної обстановки на території Луганської області, пов'язаним із широкомасштабною збройною агресією російської федерації, виникненням загрози військового оточення сил поліції області, з метою захисту життя і здоров'я працівників поліції та членів їх сімей, враховуючи усний наказ командувача оперативно-тактичного угруповання «Північ», наказом начальника ГУНП в Луганській області від 25.02.2022 № 505 (далі - Наказ № 505), введено план евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Луганській області в безпечний район. Відповідно до зазначеного наказу як безпечний район для евакуації апарату ГУНП та його територіальних підрозділів поліції, місцем евакуації визначено Дніпропетровську область, а діяльність ГУНП в Луганській області передислоковано до ГУНП в Дніпропетровської області.
07.03.2022 тимчасово виконуючим обов'язки начальника ВП № 2 Сватівського РВП ГУНП в Луганській обл. ОСОБА_7 було зібрано весь особовий склад зазначеного підрозділу та доведено вимоги Наказу № 505 щодо необхідності евакуації у визначений безпечний район, а саме до Дніпропетровської області, де місцем збору визначено адміністративну будівлю ГУНП в Дніпропетровської області.
У подальшому, в період часу з 07.03.2022 по 07.07.2022 (більш точних дати та часу органами досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_5 , грубо порушуючи вимоги Конституції України, Закону України «Про національну поліцію», ігноруючи вимоги Наказу № 505 щодо евакуації та подальшого несення служби, перебуваючи на тимчасово окупованій території с. Троїцьке Сватівського району Луганської області, відмовився евакуюватись до визначеного місця та добровільно увійшов до складу так званого «министерства внутренних дел Луганской народной республики», яке є частиною окупаційної адміністрації рф.
У результаті чого ОСОБА_5 обійняв посаду в структурному підрозділі окупаційної адміністрації рф, так званому «министерстве внутренних дел Луганской народной республики», а саме у «Троицком районном отделе внутренних дел Луганской народной республики», яке розташовувалося за адресою: АДРЕСА_1 .
Продовжуючи виконувати свій злочинний умисел, спрямований на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місце ОСОБА_5 прийняв присягу «сотрудника органов внутренних дел Луганской народной республики» на вірність народу так званої «Луганской народной республики», що є частиною окупаційної адміністрації російської федерації.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні діяння, умисно скоєного громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
09.12.2022 відносно ОСОБА_5 складено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Надалі, у зв'язку з невстановленням місцезнаходження ОСОБА_5 та наявністю достатніх підстав вважати, що останній перебуває на тимчасово окупованій території України, відповідно до норм ст. ст. 111, 133, 135, 278 КПК України, з 15.12.2022 підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, який належним чином повідомлений про підозру.
Обставинами, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України є наявність в матеріалах досудового розслідування достатніх об'єктивних доказів.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується зібраними доказами, а саме: рапортами оперуповноважених працівників ДВБ НП України; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 14.07.2022; протоколом огляду відео публікації за участю свідка ОСОБА_8 від 14.07.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 14.07.2022; протоколом огляду відео публікації за участю свідка ОСОБА_9 від 14.07.2022; висновком про результати службового розслідування за інформацією викладеною в доповідній записці начальника УГІ ГУНП в Луганській області від 04.06.2022; протоколом допиту
свідка ОСОБА_7 від 08.08.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 08.08.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 27.08.2022; протоколами огляду відео публікації за участю свідка ОСОБА_10 від 18.11.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 18.11.2022; протоколами огляду відео публікації за участю свідка ОСОБА_11 від 18.11.2022, іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі.
Підозрюваний ОСОБА_5 неодноразово викликався органом досудового розслідування повістками, надісланими засобами поштового, телефонного та електронного зв'язку (у т.ч. шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора), однак жодного разу не з'явився.
Враховуючи викладене, у сторони обвинувачення є обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 переховується від органу досудового розслідування з метою уникнення від притягнення до кримінальної відповідальності та засудження.
Таким чином ОСОБА_5 , грубо порушуючи свої обов'язки підозрюваного, переховуючись від органів досудового розслідування, перешкоджає подальшому здійсненню досудового розслідування у кримінальному проваджені.
Постановою слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань капітана Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 від 03.01.2023 підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в розшук. Розшук підозрюваного ОСОБА_5 доручено здійснювати оперативним працівникам Луганського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
Відповідно до листа Луганського управління Департаменту внутрішньої безпеки Націлнальної поліції України від 06.01.2023 № 63/42-12/01-2023 заведено оперативно-розшукову справу категорії «Розшук» № 110/42-842/2023 від 06.01.2023 відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.01.2023 у справі № 757/1477/23-к, надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування стосовно нього запобіжнього заходу у вигляді тримання під вартою.
Будь-яких відомостей, що ОСОБА_5 перебуває у полоні в представників так званих «лнр», «днр», або представників окупаційної адміністрації російської федерації у органу досудового розслідування немає.
Матеріалами кримінального провадження повністю підтверджується факт умисного переховування підозрюваного ОСОБА_12 , від органів досудового розслідування, наявність можливостей знищити, сховати або спотворити будь-які із речей, документів, електронних носіїв інформації, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; можливостей з метою переховування від слідства та суду, використовувати майновий, соціальний стан, а також з метою перешкодити спробам підозрюваного незаконно впливати на свідків, експертів та спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, ураховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється.
На даний час у кримінальному провадженні проведено всі можливі слідчі (розшукові) дії, спрямовані на встановлення об'єктивних обставин та доведення вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Зібрані під час досудового розслідування докази є достатніми для складання обвинувального акту, однак завершити досудове розслідування не виявляється за можливе, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України - у селищі Троїцьке Сватівського району Луганської області, де останній обіймає посаду в структурному підрозділі окупаційної адміністрації рф, так званому «министерстве внутренних дел Луганской народной республики», а саме в «Троицком районном отделе внутренних дел Луганской народной республики», яке розташовувалося за адресою: Луганська область, Сватівський район, с. Троїцьке, вул. Молодіжний квартал, буд. 28.
Згідно з частиною 1 статті 297 1 КПК України, спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченим цим Кодексом, з урахуванням положень глави «Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень». Частина 2 статті 297-1 КПК України передбачає, що спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтею 111 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Вимога про оголошення у міждержавний або міжнародний розшук не поширюється на випадки, якщо вирішується питання про застосування стосовно цих осіб спеціального кримінального провадження.
Слідчий у судовому засіданні підтримала клопотання в повному обсязі, просила його задовольнити з підстав у ньому зазначених.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечила щодо доводів клопотання, просила відовити у його задоволенні.
Слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, дійшов таких висновків.
Під час розгляду клопотання встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000003 від 03.01.2023, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Відповідно до ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави, на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочинів передбачених частинами другою статті 111 КК України стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.
Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Водночас, положеннями ст. 297-5 КПК України передбачено, що повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Так, 09.12.2022 відносно ОСОБА_5 складено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Надалі, у зв'язку з невстановленням місцезнаходження ОСОБА_5 та наявністю достатніх підстав вважати, що останній перебуває на тимчасово окупованій території України, відповідно до норм ст. ст. 111, 133, 135, 278 КПК України, з 15.12.2022 підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, який належним чином повідомлений про підозру.
Підозрюваний неодноразово викликався слідчим для особистого отримання повідомлення про підозру, допиту в якості підозрюваного та участі в інших процесуальних діях, однак останній на виклик слідчого не з'явився.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі.
Підозрюваний ОСОБА_5 неодноразово викликався органом досудового розслідування повістками, надісланими засобами поштового, телефонного та електронного зв'язку (у т.ч. шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора), однак жодного разу не з'явився.
Враховуючи викладене, у сторони обвинувачення є обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 переховується від органу досудового розслідування з метою уникнення від притягнення до кримінальної відповідальності та засудження.
Таким чином ОСОБА_5 , грубо порушуючи свої обов'язки підозрюваного, переховуючись від органів досудового розслідування, перешкоджає подальшому здійсненню досудового розслідування у кримінальному проваджені.
Постановою слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань капітана Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 від 03.01.2023 підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в розшук. Розшук підозрюваного ОСОБА_5 доручено здійснювати оперативним працівникам Луганського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
Відповідно до листа Луганського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 06.01.2023 № 63/42-12/01-2023 заведено оперативно-розшукову справу категорії «Розшук» № 110/42-842/2023 від 06.01.2023 відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.01.2023 у справі № 757/1477/23-к, надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування стосовно нього запобіжнього заходу у вигляді тримання під вартою.
Будь-яких відомостей, що ОСОБА_5 перебуває у полоні в представників так званих «лнр», «днр», або представників окупаційної адміністрації російської федерації у органу досудового розслідування немає.
Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, поряд з положеннями ч. 2 ст. 297-4 КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, рішення Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series А, № 182). Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій відповідно до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.
Отже, вищевказані обставини дають достатні та безсумнівні підстави вважати, що підозрюваний умисно перебуває на тимчасово окупованих територіях та переховується від органу досудового розслідування, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені ним особливо тяжкого злочину.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого про здійснення спеціального досудового розслідування в кримінальному провадженні № 62023000000000003 від 03.01.2023, відносно підозрюваного ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушенння, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Керуючись ст. 297-1, 297-3, 297-4, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого Другого слідчого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000003 від 03.01.2023, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України - задовольнити.
Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування в кримінальному провадженні № 62023000000000003 від 03.01.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушенння, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1