печерський районний суд міста києва
Справа № 757/35572/21-ц
17 січня 2023 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Кулаковій І.О.,
за участю:
позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, АТ КБ «Приватбанк»), в якому просить визнати протиправним нарахування відповідачем позивачу з 18.03.2014 року штрафних санкцій, пені, процентів за користування кредитом за кредитною карткою НОМЕР_1 ; визнати протиправною відмову відповідача у задоволенні заяви позивача про ненарахування з початку і до закінчення особливого періоду штрафних санкцій, пені, процентів за користування кредитом, а також про відміну раніше нарахованих процентів за кредитною карткою НОМЕР_1 з 18.03.2014 року відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зобов'язати АТ КБ «Приватбанк» скасувати нараховані ОСОБА_1 з 18.03.2014 року усі штрафні санкції, пеню та проценти за кредитною карткою НОМЕР_1 та здійснити відповідний перерахунок залишку заборгованості за цією кредитною карткою; звільнити позивача від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»; стягнути з відповідача на користь позивача 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що вона є військовослужбовцем та проходить військову службу в Збройних Силах України (далі - ЗСУ) з 30.01.2003 року.
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
24.02.2020 року на виконання вказаних вимог Закону позивачем направлено відповідачу звернення про ненарахування їй штрафних санкцій, пені, процентів за користування кредитом та відміну раніше нарахованих процентів за кредитною карткою НОМЕР_1 з 18.03.2014 року та додано всі необхідні документи, у тому числі довідку форми № 5, видану Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського .
Однак відповідачем було відмовлено у вказаному зверненні у зв'язку з ненаданням довідки форми 5, виданої структурним підрозділом ЗСУ - військовою частиною або комісаріатом.
Позивач вважає, що надана нею відповідачу довідка форми № 5, видана Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського , є дійсною та підтверджує факт проходження позивачем військової служби.
Посилаючись на вказані обставини, на підставі ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач звернулась до суду з указаним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.07.2021 року заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору у даній справі задоволено та звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позову до АТ КБ «Приватбанк» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.07.2021 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23.09.2021 року.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці судове засідання, призначене на 23.09.2021 року, знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 25.11.2021 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.11.2021 року розгляд справи відкладено на 07.03.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2022 року розгляд справи відкладено на 20.07.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.08.2022 року розгляд справи відкладено на 07.10.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.10.2022 року розгляд справи відкладено на 17.01.2023 року.
03.11.2022 року до суду надійшли письмові пояснення відповідача на позовну заяву, у яких зазначено, що позивач не надала відповідачу документів, що підтверджують виконання нею обов'язків із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередню участь в антитерористичній операції в особливий період, а подані довідки лише засвідчують проходження нею військової служби в Національному університеті оборони України. Також відповідач не погоджується з витратами позивача на правничу допомогу.
Позивач у судове засідання не з'явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, у якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача подав заяву про проведення судового засідання без фіксування судового розгляду технічними засобами, у письмових поясненнях від 03.11.2022 року просив розглядати справу за його відсутності та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в ЗСУ, що підтверджується копією посвідчення офіцера НОМЕР_2 .
Згідно з копією довідки Національного університету оборони України імені Івана Черняхівського від 26.03.2021 року № 182/4/198/1/352 старший лейтенант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в зазначеному університеті; у Збройних Силах - з 30.01.2003 року по дату видачі довідки.
Відповідно до копії звернення ОСОБА_1 від 24.02.2020 року до АТ КБ «Приватбанк» позивач просить відповідача зупинити нарахування та не нараховувати штрафні санкції, припинити нарахування процентів та відмінити раніше нараховані проценти з 18.03.2014 року у зв'язку з тим, що вона є військовослужбовцем.
Згідно з листом АТ КБ «Приватбанк» від 11.05.2021 року для здійснення перерахунку кредитної заборгованості банк рекомендує надати повний та належний пакет документів, а саме: письмову заяву та документи на підтвердження пільгового статусу, визначені листом Міністерства оборони України від 01.02.2019 року № 321/722.
Звертаючись до суду з позовом про визнання протиправним нарахування відповідачем позивачу штрафних санкцій, пені, процентів за користування кредитом, визнання протиправною відмову відповідача у задоволенні заяви позивача про ненарахування з початку і до закінчення особливого періоду штрафних санкцій, пені, процентів за користування кредитом, про відміну раніше нарахованих процентів за кредитною карткою, зобов'язання відповідача скасувати нараховані позивачу штрафні санкції, пеню та проценти за кредитною карткою та здійснити відповідний перерахунок залишку заборгованості за цією кредитною карткою, позивач обґрунтовує його тим, що вказані нарахування здійснені з порушенням вимог до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Так, відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
За положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За приписами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Вперше часткову мобілізацію оголошено на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України № 1126-VII.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з копією посвідчення офіцера НОМЕР_2 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в ЗСУ, згідно з копією довідки Національного університету оборони України імені Івана Черняхівського від 26.03.2021 року № 182/4/198/1/352 старший лейтенант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в зазначеному університеті.
Національний банк України у листі від 02.09.2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 року у справі № 199/3051/14 міститься правовий висновок, що положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» стосуються виключно мобілізованих позичальників.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
З огляду на зазначені норми права, правові висновки Верховного Суду та встановлені обставини, зокрема, що позивачем не надано суду документів, що підтверджують виконання нею обов'язків із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередню участь в антитерористичній операції в особливий період, а подані копії посвідчення офіцера НОМЕР_2 та довідки Національного університету оборони України імені Івана Черняхівського від 26.03.2021 року № 182/4/198/1/352 лише засвідчують проходження нею військової служби в зазначеному університеті, суд дійшов висновку, що пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на позивача не поширюються, а відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
Крім зазначеного, щодо позовних вимог про визнання протиправним нарахування відповідачем позивачу штрафних санкцій, пені, процентів за користування кредитом, про відміну раніше нарахованих процентів за кредитною карткою та зобов'язання відповідача скасувати нараховані позивачу штрафні санкції, пеню, проценти за кредитною карткою й здійснити відповідний перерахунок залишку заборгованості за кредитною карткою, суд звертає увагу на наступне.
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права. Однак, такий спосіб захисту, як здійснення перерахунку та списання з особового рахунку заборгованості, не сприяє ефективному відновленню порушеного права, а тому не підлягає розгляду в судовому порядку.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Право визначення способу захисту порушеного права покладено на позивача, суд не вправі втручатися у визначення позивачем способу захисту порушеного права.
Невірно обраний спосіб захисту порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі № 905/2260/17 міститься правовий висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
За змістом ч. 2 ст. 14 ЦК України, критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта.
Згідно ст. 16 ЦК України, захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Тлумачення ст.ст. 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дій в частині не зарахування сплати, зобов'язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов'язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором, зобов'язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов'язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов'язку іншого суб'єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.
Здійснення таких нарахувань, зокрема, процентів за користування кредитом, є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов'язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача.
Споживачі вправі у випадку пред'явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів.
Аналогічні за змістом правові висновки міститься у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі № 565/482/18 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 року у справі № 320/8618/15-ц, які в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд повинен враховувати.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
З огляду на зазначені вище правові висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права та обраний позивачем спосіб захисту, суд вважає, що звертаючись до суду з позовними вимогами до відповідача про визнання протиправним нарахування відповідачем позивачу штрафних санкцій, пені, процентів за користування кредитом, про відміну раніше нарахованих процентів за кредитною карткою та зобов'язання відповідача скасувати нараховані позивачу штрафні санкції, пеню, проценти за кредитною карткою й здійснити відповідний перерахунок залишку заборгованості за кредитною карткою, позивач обрала неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки не відновлює порушене право і жодним чином не нівелює негативні наслідки порушення її права, відтак ці позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про оборону України», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.ст. 14, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 353-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 27.01.2023 року.
Суддя Є.С. Хайнацький