Справа №:755/2699/22
Провадження №: 2/755/1592/23
"30" січня 2023 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді Коваленко І.В.,
при секретарі судових засідань - Назаровій І.В.,
за участю сторін:
представника позивача - адвоката Гольдарба Я.Ю.,
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бабич Н.М.,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому засіданні приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва в порядку загального позовного провадження заяву позивача ОСОБА_3 про зміну предмету позову, яка подана в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, -
25 листопада 2022 року до Дніпровського районного суду міста Києва позивач ОСОБА_3 звернулась з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним.
Відповідно до заявлених позовних вимог, позивач просить суд:
«Визнати договір позики від 01 листопада 2015 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про отримання 290 000 доларів США, що становить еквівалент 7 076 000 гривень, недійсним».
26.09.2022 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва позовну заяву залишено без руху та надано можливість позивачу виправити недоліки в строк не більше ніж п'ять днів з дня отримання позивачем ухвали.
01.11.2022 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09 год. 30 хв. «12» грудня 2022 року.
12.12.2022 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бабич Наталії Михайлівни розгляду справи у порядку загального позовного провадження.
Постановлено здійснювати розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, у порядку загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
25.11.2022 року (вх.№42083) на адресу суду надійшла заява позивача ОСОБА_3 про зміну предмету позову (з доказами направлення Відповідачам по справі).
В заяві про зміну предмету позову позивач просить суд ухвалити рішення, яким:
«Визнати договір позики від 01 листопада 2015 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про отримання 290 000 доларів США, що становить еквівалент 7 076 000 гривень, недійсним.
Визнати додаткову угоду від 30.01.2017 року про внесення змін до договору позики від 01.11.2015 року та договору поруки №2 від 01.11.2015 року, в частині внесення змін до договору позики від 01 листопада 2015 року недійсною».
Заява обґрунтована тим, що 18.11.2022 року ОСОБА_2 було надано позивачу для ознайомлення копію додаткової угоди від 30.01.2017 року про внесення змін до договору позики від 01.11.2015 року та договору поруки №2 від 01.11.2015 року. Даною угодою до договору позики від 01.11.2015 року були внесені наступні зміни: «У договорі позики від 01.11.2015 року укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 викласти в такій редакції: п.3.1. договору Позичальник повинен повернути зазначену у п.2.1 цього договору позику Позикодавцю до 01.08.2017 року. П.5.2 у разі неповернення Позичальником у строк суми позики передбаченої цим договором Позичальник сплачує Позикодавцю пеню в розмірі 1 один (відсоток) від неповернутої або невчасно повернутої суми позики за кожен день прострочення і до моменту повного повернення позики. П.6.1. цей договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами а саме 01.11.2015 року і діє до моменту його повного виконання.» Позивач зазначає, що відповідач повідомив її, що не має оригіналу цієї додаткової угоди, оскільки він її не підписував і ніякі зміни до договору позики не вносились ним, а підпис який стоїть в додатковій угоді належить іншій особі. ОСОБА_2 вказує, що підпис, який проставлено в графі підписи сторін, після слів « ОСОБА_2 від свого імені та від імені ФГ «Ланецького» не є підписом ОСОБА_2 . Враховуючи, що стороною даної угоди є Відповідач 1, то оригінальний примірник угоди є у відповідача 1. Позивач має намір подати до суду клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, оскільки підпис, який стоїть в додатковій угоді не належить Відповідачу 2. Позивач, враховуючи викладене, вважає за необхідне змінити предмет позову та, при цьому, посилається на необхідність застосування до даних правовідносин положень ст.ст.202, 203, 207, 215 ЦК України.
23.01.2023 року (вх.№3350) до канцелярії суду надійшли заперечення на заяву про зміну предмету позову, подані представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Бабич Н.М. (з доказами направлення іншим сторонам по справі), в яких остання просить прийняти рішення про відмову у прийнятті заяви про зміну предмету позову до розгляду та повернути позивачці, у зв'язку з тим, що позивачкою змінюється одночасно предмет і підстава позову, позивачка фактично оформила новий позов, який повинен розглядатися в іншому (новому) провадженні.
У підготовчому засіданні представник позивача - адвокат Гольдарб Я.Ю. підтримав заяву про зміну предмету позову та просила її задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у заяві про зміну предмету позову.
Представник відповідача - адвокат Бабич Н.М. заперечувала проти задоволення вказаної заяви.
Відповідач ОСОБА_2 у підготовчому засіданні підтримав заяву про зміну предмету позову та просив її задовольнити.
Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали заяви про зміну предмету позову, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримання заяви та заперечення щодо підстав для прийняття заяви про зміну предмету позову, приходить до наступних висновків.
Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги.
Таким чином, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняте судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Зміна предмета позову відбудеться тоді, коли в рамках конкретного позовної вимоги позивач замість одного способу захисту прав (який був заявлений раніше, при подачі позову) захоче скористатися іншим способом захисту, обґрунтовуючи свої позовні вимоги (предмет позову) тими самими обставинами, якими він обґрунтовував первісні вимоги.
Зміна підстав позову відбувається тоді, коли позивач в рамках конкретної позовної вимоги, в обґрунтування раніше заявлених позовних вимог (предмету позову) посилається на інші обставини якими він ці (перші) позовні вимоги, обґрунтовував.
Таким чином, зміна предмета позову означає зміну вимог, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Доповнення позовних вимог новою вимогою та новими обставинами, по суті своїй є новим позовом.
Виходячи з положень п. 3 ч. 2 ст. 197 Цивільного процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд, у разі необхідності, заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви.
Процесуальні права та обов'язки сторін визначені ст. 49 ЦПК України і відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Таким чином, законодавцем визначено право позивача змінювати предмет позовних вимог, як складову матеріально-правової вимоги позивача до відповідача до закінчення підготовчого засідання.
Зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Це правило законодавець визначив імперативно. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).
Виходячи з висновків, викладених в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року по справі № 761/7978/15-ц, під підставами позову, які згідно із ст.49 ЦПК може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на дані правовідносини.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно із постановою Верховного Суду у справі № 922/404/19 від 09.07.2020 року, зроблено висновок: «позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Таким чином, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняте судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна предмета позову відбудеться тоді, коли в рамках конкретно визначеної позивачем позовної вимоги позивач замість способу захисту прав який був заявлений при подачі позову, виявить бажання скористатися іншим способом захисту, обґрунтовуючи свої позовні вимоги (предмет позову) тими самими обставинами, якими він обґрунтовував і первісні вимоги.
У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Відповідно до ч.3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову не допускається. Верховний Суд вказує, що якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог. Зокрема, такий правовий висновок надано Верховним Судом у рішенні від 13.03.2018 року в справі №916/1764/17.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19, у постанові Верховного суду від 22 липня 2021 року по справі № 910/18389/20.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Виходячи з предмету позову, який пред'явлений до суду ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , позивач просить суд: «Визнати договір позики від 01 листопада 2015 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про отримання 290 000 доларів США, що становить еквівалент 7 076 000 гривень, недійсним».
Як на підстави позову позивач посилається на те, що про укладення договору позики та написання розписки ОСОБА_2 позивачу абсолютно нічого не відомо, згоди на отримання такої значної суми грошових коштів, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2 , позивач не надавала, а тому, посилаючись на норми ч. 2 ст.65 Сімейного кодексу України, вважає, що вказаний договір позики підлягає визнанню недійсним.
Разом з тим, відповідно до прохальної частини заяви про зміну предмету позову, позивач, не змінюючи предмету позову, доповнила позовну вимогу новою позовною вимогою немайнового характеру, в якій просить суд: «Визнати додаткову угоду від 30.01.2017 року про внесення змін до договору позики від 01.11.2015 року та договору поруки №2 від 01.11.2015 року, в частині внесення змін до договору позики від 01 листопада 2015 року недійсною».
Сторона позивача посилалась на те, що 18.11.2022 року відповідач ОСОБА_2 надав позивачу для ознайомлення копію додаткової угоди від 30.01.2017 року про внесення змін до договору позики від 01.11.2015 року та договору поруки №2 від 01.11.2015 року. Позивач зазначає, що відповідач повідомив її, що не має оригіналу цієї додаткової угоди, оскільки він її не підписував і ніякі зміни до договору позики не вносились ним, а підпис, який стоїть в додатковій угоді, належить іншій особі. ОСОБА_2 вказує, що підпис, який проставлено в графі підписи сторін, після слів « ОСОБА_2 від свого імені та від імені ФГ «Ланецького» не є підписом ОСОБА_2 . Враховуючи, що стороною даної угоди є Відповідач 1, то оригінальний примірник угоди є у відповідача 1. Позивач має намір подати до суду клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, оскільки підпис, який стоїть в додатковій угоді не належить Відповідачу 2.
При цьому суд вбачає, що правовими підставами позову позивач зазначила положення ст.ст.202, 203, 207, 215 ЦК України.
За встановлених обставин, виходячи з предмету спору та суб'єктивного складу сторін, суд приходить до висновку про відсутність підстав для прийняття заяви позивача ОСОБА_3 про зміну предмету позову, зареєстрована в канцелярії суду 25 листопада 2022 року за вх.№42085, оскільки за своїм змістом позивач одночасно змінює підстави та предмет позову, виклав нові обґрунтування та обставини позовних вимог, визначив нові правові підстави позовних вимог, що є недопустимим відповідно вимог статті 49 Цивільного процесуального кодексу України, та свідчить про подання позивачем нової позовної заяви з визначенням іншого способу захисту в частині вимог немайнового характеру та доведення заявлених вимог шляхом подання нових доказів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 49, 175, 197, 260, 353 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_3 про зміну предмету позову - відмовити.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Відповідно до положень ч.2 ст.353 Цивільного процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. (п.4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України)
Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернетhttp://dn.ki.court.gov.ua
Повний текст ухвали складено 31.01.2023 року.
Суддя : І.В.Коваленко