Номер провадження 2/754/1262/23
Справа №754/10777/22
Іменем України
26 січня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді - Буша Н.Д.,
за участю: секретаря с/з - Зануди І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
21.11.2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.
Обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що 12 вересня 2010 року відповідачем ОСОБА_2 була складена розписка про те, що він, зобов'язується повернути грошові кошти, отримані в борг від ОСОБА_1 , в розмірі 70 000 доларів США готівкою на придбання квартири. В розписці вказано зобов'язання позичальника повернути надані грошові кошти протягом 10 років з дня їх отримання, а саме до 12.09.2020 року. Станом на 18.11.2022 року відповідач свої зобов'язання не виконав, грошові кошти у розмірі 70 000 доларів США не повернув. Відповідно до курсу НБУ станом на 18.11.2022 року курс долару до гривні складає 36,5686 грн., а отже сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 2 559 802 грн. Надані в борг грошові кошти були отримані позивачем від продажу земельної ділянки та садового будинку в садовому товаристві «Фронтовик» по АДРЕСА_1 . Відповідно до попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку від 23.12.2008 року, їх вартість була визначена та погоджена сторонами договору у розмірі 70000 доларів США. Відповідач поклав надані грошові кошти на свій депозитний рахунок у ПАТ «Банк ФОРУМ» 13.09.2010 року, а саме 70 000 доларів США та почав підшуковувати варіанти для купівлі квартири. Відповідно до п.2 попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу квартири з передоплатою від 16.11.2012 року, зареєстрованого в реєстрі за №2221, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Караваєвою Л.А., відповідач домовився купити квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , за 559 510 грн., що становив на день укладення основного договору еквівалент 70 000 доларів США. Неповернення коштів відповідачем в передбачений сторонами строк, ставить позивача у скрутне матеріальне становище, особливо у сьогоднішній час повномасштабної війни, порушує законні права та інтереси позивача, а тому вона змушена була звертатись до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 25.11.2022 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
12.01.2023 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній визнає позовну заяву, не заперечує щодо стягнення з нього на користь позивача заборгованості. Відповідач повідомив суд, що він дійсно отримав 12 вересня 2010 року від своєї матері ОСОБА_1 грошові кошти у борг у розмірі 70 000,00 доларів США готівкою. Вказані кошти були ним використані в повному обсязі на придбання квартири в АДРЕСА_2 , про що була ним написана розписка, оригінал якої зберігається у позивача. Відповідач не мав можливості повернути борг позивачу через відсутність такої суми грошових коштів. Крім того, відповідач просить суд розглядати справу без його участі та участі його представника за наявними в матеріалах справи доказами.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16.01.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Сторони в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином. Від сторін на адресу суду надійшли заяви з проханням слухати справу у їх відсутність.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вирішив справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами по справі.
Відповідно до матеріалів справи, 12 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, на підставі якого ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 у строкову безпроцентну позику 70 000 доларів США. ОСОБА_2 зобов'язувався повернути позикодавцю вказану суму коштів до 12 вересня 2020 року.
На підтвердження отримання зазначених коштів позичальник ОСОБА_3 12.09.2010 року написав розписку, в якій йдеться про отримання ним від позикодавця коштів у вказаній сумі та строк їх повернення.
Відтак грошове зобов'язання відповідача перед позивачем убачається з розписки, яка підписана відповідачем, що відповідає вимогам простої письмової форми, якою оформлена укладена між сторонами угода згідно ст. 207 і ч. 2 ст. 1047 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2019 року по справі № 369/3340/16-ц, провадження № 61-7418св18, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
У постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі №143/280/17, провадження №61-33033св18, додатково звернуто увагу судів на те, що поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов'язання за договором позики. Наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов'язань.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргової розписки в позивача підтверджує наявність боргу (постанова Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 483/1953/16-ц, провадження №61-33891св18).
Відтак, у справі встановлено, що відповідач договірні зобов'язання не виконав, а тому за вимогою позивача суд вважає необхідним стягнути на її користь суму неповернутих грошових коштів переданих за договором позики, тобто 70000 доларів США (що станом на 18.11.2022 року за курсом НБУ становить 2 559 802,00 грн.), що відповідатиме вимогам статті 1046 ЦК України і статті 533 ЦК України.
Відповідачем не надано суду доказів того, що договір позики, який укладено між сторонами є нечинними, його дійсність не спростована. Позову про визнання правочину недійсним (удаваним) відповідач не подавав, відповідних судових рішень щодо встановлення таких обставин суду не надано. З огляду на положення цивільного законодавства даний правочин є укладеним, нікчемним законом не визнаний. Навпаки, як було зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, він не заперечує щодо укладення між ним та позивачем договору позики від 12.09.2010 року та не заперечує щодо стягнення з нього заборгованості за вказаним договором на користь позивача.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відтак, пред'явлений позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 12405 грн., що складаються з судового збору.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 174, 247, 258, 259, 268 ЦПК України, ст. ст. 207, 512-514, 518, 526, 530, 533, 626-629, 631, 638, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) суму боргу за договором позики від 12.09.2010 року в розмірі 2 559 802 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) судові витрати в розмірі 12405 грн., що складаються з судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 26.01.2023 року.
Суддя Н.Д.Буша