Справа №538/1716/22
Провадження по справі №2/538/50/23
30 січня 2023 року м. Лохвиця
Лохвицький районний суд Полтавської області у складі
головуючого судді Зуб Т.О.,
за участю секретаря судового засідання Криворучко В.І.,
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Панченко О.В.,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лохвиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Орган опіки та піклування Заводської міської ради Полтавської області, про визначення місця проживання дитини,-
ОСОБА_1 звернувся до суду позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що він та ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 02.11.2020 року шлюб між ним та ОСОБА_2 був розірваний. З травня 2022 року син з ним постійно проживає разом в окремій кімнаті будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вихованням та матеріальним забезпеченням сина займається він, також для дитини створені всі умови для проживання, навчання та виховання.Згідно декларації про вибір лікаря, ОСОБА_1 є законним представником дитини.
Просить визначити місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним за його місцем проживання.
Ухвалою судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 05.12.2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 21.12.2022 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Панченко О.В. позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з викладених у позові підстав.
Відповідач ОСОБА_2 просила задовольнити позов, пояснила, що між нею та позивачем є суперечності щодо місця проживання дитини. Син на теперішні час проживає з ОСОБА_1 , оскільки вона не має матеріальної можливості його утримувати, проживає з батьками-пенсіонерами, житлові умови не дозволяють окремому обладнанню місця для навчання, проживання дитини. Крім того, вона має намір виїхати за кордон, щоб найти високоплачувану роботу.
Представник третьої особи- Служби у справах дітей Виконавчого комітету Лохвицької міської ради Полтавської області надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Вказані норми кореспондуються із нормами Сімейного Кодексу України.
Статтею 161 СК України визначено порядок вирішення спору між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини.
Відповідно до роз'яснень, наданих Верховним Судом України в п.18 Постанови Пленуму № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9). Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 02.11.2020 року шлюб між сторонами розірваний(а.с. 5). Згідно акту обстеження про факт проживання, неповнолітній ОСОБА_3 з травня 2022 року проживає разом з батьком- ОСОБА_1 в окремій кімнаті будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7). Згідно декларації про вибір лікаря, ОСОБА_1 є законним представником дитини (а.с. 8). Згідно педагогічної характеристики ОСОБА_3 проживає разом з батьком та братом в неповній сім'ї (а.с. 10). Згідно висновку Виконавчого комітету Заводської міської ради як органу опіки та піклування недоцільно визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком- ОСОБА_1 , оскільки відутній спір між батьками (а.с. 35-36).
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Відповідно до статті 160 Сімейного кодексу України (далі - СК) місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Таким чином, враховуючи, що в судовому засіданні встановлено, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з батьком не суперечитиме її інтересам, враховуючи доводи відповідача щодо позовних вимог, яка зазначила про наявність суперечностей щодо місця проживання дитини, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог ОСОБА_1 та визначення місця проживання дитини на даний час разом з ним.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Орган опіки та піклування Заводської міської ради Полтавської області, про визначення місця проживання дитини- задовольнити.
Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом батьком- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем м. Червонозаводське, Лохвицького району, Полтавської області, за місцем проживання останнього.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 31.01.2023 року.
Суддя: Т.О. Зуб