Головуючий суддя в суді І інстанції
Юрченко С.О.
Єдиний унікальний № 374/304/22
25 січня 2023 року Ржищівський міський суд Київської області у складі:
головуючого - судді Юрченка С.О.,
секретаря - Папенко О.О.,
за участі:
позивачки - ОСОБА_1 (не з'явилась),
відповідача - ОСОБА_2 (не з'явився),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ржищів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
03 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що між нею та ОСОБА_2 15 червня 2020 року було укладено Договір позики, згідно якого вона надала відповідачу безвідсоткову позику у сумі 25000,00 (двадцять п'ять тисяч) доларів США, а відповідач зобов'язався повернути позику до 15 березня 2021 року. На підтвердження укладення Договору позики та факту отримання грошових коштів відповідачем була надана розписка від 15 червня 2020 року, із зазначенням всіх істотних умов зобов'язання, що була написана власноруч відповідачем та передана їй на зберігання. Відтак грошове зобов'язання відповідача перед позивачем вбачається з розписки, яка ним підписана, що відповідає вимогам простої письмової форми, якою оформлена укладена між сторонами угода згідно ст. 207 і ч. 2 ст. 1047 ЦК України. В строк до 15 березня 2021 року відповідач позику не повернув, в телефонних розмовах відповідає, що кошти повертати не буде. Відповідач свої зобов'язання не виконує, до теперішнього часу ніяких сум в рахунок
повернення боргу позивачці не виплатив. Факт неповернення грошових коштів підтверджується наявністю у позивачки оригіналу розписки від 15 червня 2020 року. На підставі вищезазначеного позивачка просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь борг за договором позики у розмірі 25000, 00 доларів США та витрати на відшкодування судового збору у розмірі 9150,00 грн.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, надіславши на адресу суду заяви про розгляд справи без її участі, позов підтримувала, просила його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи в силу ст. 128-131 ЦПК України повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті суду. Позовну заяву з додатками та ухвалою про відкриття загального позовного провадження відповідач не отримав, рекомендований лист з повідомленням про вручення поштового відправлення, який було надіслано 26 листопада 2022 року на адресу, вказану у позовній заяві, повернувся до суду із зазначенням причини повернення - "адресат відмовився". Рекомендований лист з повідомленням про вручення поштового відправлення, який було надіслано 15 грудня 2022 року на адресу, вказану у позовній заяві, повернувся до суду із зазначенням причини повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою". Причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.
Згідно із статтею 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи й ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.
15 червня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали між собою договір позики. За цим договором ОСОБА_1 передала в борг ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 25000,00 доларів США, які останній зобов'язався повернути до 15 березня 2021 року (а.с. 13).
Згідно з ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
У відповідності до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
За правилами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Відповідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 18.09.2013 року у справі № 6-63цс13, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Згідно із ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Встановивши наведені обставини справи, дослідивши та оцінивши надані письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов про те, що між сторонами виникли правовідносини, що випливають із договору позики, а ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_1 25000,00 доларів США, що підтверджується розпискою від 15 червня 2020 року, яка написана відповідачем власноручно.
З огляду на викладене, суд на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов висновку про наявність між сторонами правовідносин, які випливають із договору позики, оскільки наявна у позивачки розписка підтверджує як факт укладення договору позики, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Доказів того, що позивачка неправомірно заволоділа цією розпискою суду не надано.
Як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Правові висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
З огляду на наведене, позовна заява підлягає задоволенню.
Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки слід стягнути витрати на відшкодування судового збору в розмірі 9150,00 грн.
Факт сплати судового збору позивачкою підтверджується квитанцією № 1403-3038-9976-8405 від 20 вересня 2022 року про сплату судового збору в сумі 9150,00 грн (а.с.1).
В порядку, передбаченому ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Керуючись ст. 525, 526, 530, 1046, 1047, 1049 ЦК України, та ст. 2, 4, 12, 81, 82, 141, 223, 265, 273, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ), заборгованість за договором позики від 15 червня 2020 року у розмірі 25000,00 (двадцять п'ять тисяч) доларів США та витрати на відшкодування судового збору у розмірі 9150 (дев'ять тисяч сто п'ятдесят) грн 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя