Справа № 759/4060/21
Провадження №2/367/1623/2023
Іменем України
(заочне)
25 січня 2023 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого - судді Кравчук Ю.В.,
за участю:
секретаря судових засідань - Шаповала О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича про стягнення коштів, -
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича про стягнення коштів.
Позивач вказує, що 29 серпня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 8714, про стягнення з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" грошових коштів на суму 8625 грн. 33 коп. Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем у порядку примусового виконання вищезазначеного виконавчого напису було арештовано грошові кошти позивача (пенсія по інвалідності), які знаходились, та які надходили на належному позивачу банківському рахунку в Ощадбанку, та за розпорядженням цього приватного виконавця на виконання його постанови були перераховані банківською установою в розмірі 11261 грн. для нього, що підтверджується довідкою ТВБВ № 10017/01 філії - Рівненське обласне управління Ощадбанку від 02.12.2020 № 911.
Із цієї загальної суми, списаної з банківського рахунку позивача на виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича, 8625 грн. 33 коп., перераховано для Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», а решта в розмірі 2625 грн. 67 коп. (11251- 8625,33=2625,67) стягнута приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем в рахунок винагороди приватного виконавця (виконавчого збору), що слідує із загальної стягнутої суми, оскільки виконавчий документ передбачав стягнення лише 8625 грн. 33 коп.
ОСОБА_1 зазначає, що заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21.09.2020 у справі №759/19454/19 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 29.08.2019, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 8714, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» грошових коштів на суму 8625 грн. 33 коп., що підтверджується змістом цього судового рішення. Як вбачається із наявної на веб-порталі «Судової влади України» інформації, це судове рішення не оскаржувалось, а тому набрало законної сили. Отже, підстава, на якій приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем у порядку примусового виконання стягнуто з позивача кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» та на свою користь згодом відпала - виконавчий напис судовим рішенням було визнано таким, що не підлягає виконанню. Тобто грошові кошти з позивача стягнуто безпідставно - за незаконним виконавчим написом. Таким чином, стягнуті відповідачами на їх користь належні позивачу грошові кошти підлягають поверненню на підставі ст.1212 ЦК України.
У зв'язку з чим, просить стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" на її користь 8625 грн. 33 коп. набутих без достатньої правової підстави (на підставі, яка згодом відпала); стягнути із приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича на його користь 2625 грн. 67 коп. набутих без достатньої правової підстави (на підставі, яка згодом відпала).
Позивач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. В матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи за її відсутності, позовну заяву підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, правом на подання відзиву не скористалися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки представником позивача не висловлено заперечень проти заочного розгляду справи.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до копії заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 вересня 2020 року, задоволено позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 29.08.2019, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №8714, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» грошових коштів на суму 8625,33 грн. Відповідно до листа голови Святошинського районного суду м. Києва від 08.12.2021, вих.. № 01/1875/21 у відповідь на запит Ірпінського міського суду Київської області, вказане рішення набрало законної сили 22.10.2020.
Із копії довідки філії - Рівненського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 02.12.2020 № 115.49-50/911 вбачається, що 26.09.2019 було арештовано грошові кошти в сумі 9709 грн. 86 коп. на рахунках НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , що відкриті на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; паспорт НОМЕР_4 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області від 07.12.2012) з-но Постанови про арешт коштів боржника ВП № 60071572 від 16.09.2019 в/н № 8714 вид. 29.08.2019 видана приватним виконавцем вик. округу Київської обл. Говоров П. В. 14.04.2020 була часткова оплата платіжної вимоги ВП№ 60071572/1 від 06.04.20 в/н №8714 вчин. 29.08.19 приватним нотаріусом Київської міського нотаріального округу Гуревічов О.М. про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на суму 11687 грн. 86 грн. Списано 11 251 грн.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від14 вересня 2021 року, задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. інформацію щодо суми грошових коштів, які були перераховані банківськими установами із банківських рахунків ОСОБА_1 на користь приватного виконавця та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ», із зазначенням того, яка конкретна сума була залишена у власності приватного виконавця, а яка була перерахована у власність ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ».
10.02.2022 до суду надійшла відповідь приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. від 02.02.2022 № 435, в якій він повідомляє наступне. В ході примусового виконання виконавчого провадження № 60681786, з виконання виконавчого напису № 8385 від 29.07.2019 виданого Харківського МНО Остапенко Є.М., про стягнення коштів з ОСОБА_2 , проведено наступні утримання: 03.01.2020 на рахунок приватного виконавця з обліку депозитних сум надійшли кошти в сумі 67 грн. 49 коп., списані з рахунку боржника, меморіальний ордер № K01036KFLF від 03.01.2020; 13.01.2020 на рахунок приватного виконавця з обліку депозитних сум надійшли кошти в сумі 200 грн., утримані з пенсії боржника, платіжне доручення № 3728 від 13.01.2020. Зазначені кошти, у відповідності до вимог статті 45 Закону України «Про виконавче провадження», перераховано як витрати виконавчого провадження (платіжне доручення від 11.01.2020 № 6263 на суму 67,49 грн. та платіжне доручення від 15.01.2020 № 6387 на суму 200 грн.).
Ірпінським міським судом Київської області повторно надіслано для виконання копію ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 14 вересня 2021 року в частині надання інформації про те, яка сума грошових коштів які були перераховані із банківських рахунків ОСОБА_1 були перераховані ТОВ «Фінансова компанія управління активами».
Згідно відповіді приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. від 21.11.2022 № 60071572/855, внаслідок військової агресії російської федерації, офіс приватного виконавця Гонорова Павла Володимировича, що знаходився за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Соборна, 193, оф. 7, повністю знищено, в тому числі згоріли всі оригінали виконавчих документів, матеріали виконавчих проваджень, архіви, номенклатури справ тощо. У зв'язку з чим, надати платіжні документи не вбачається за можливе. Додатково повідомляє, що загальна сума коштів, яка була перерахована стягувачу ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за період з дати відкриття (16.09.2019) по дату закінчення виконавчого провадження (21.04.2020) складає 8 625 (вісім тисяч шістсот двадцять п'ять) гривень 33 копійок.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа,яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1)повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв'язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають при наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але в подальшому відпала.
При цьому,відповідно до статті 1215 Цивільного кодексуУкраїни не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1)заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом,іншим ушкодженням здоров'я або смертю,аліменти та інші грошові суми,надані фізичній особі як засіб до існування,якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно,за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності збоку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Згідно із частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (частина перша статті 190 Цивільного кодексу України).
Оскільки рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року у справі № 759/19454/19 виконавчий напис про стягнення з позивача заборгованості визнано таким, що не підлягає виконанню, а отже, відпала підстава, на якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» набуло кошти від позивача внаслідок виконання виконавчого напису нотаріуса.
За таких обставин, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» безпідставно набутих коштів в сумі 8625 грн. 33 коп. підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича грошових коштів у сумі 2625 грн. 67 коп, суд зазначає наступне.
Кошти виконавчого провадження мають спеціальний режим регулювання, передбачений Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про органи та осіб, що здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконанню рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню.
Статтею 16 Закону України «Про органи та осіб, що здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець - громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом.
Згідно із статтею 31 Закону України «Про органи та осіб, що здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» винагорода сплачується за вчинення виконавчих дій; може стягуватись у фіксованому та відсотковому розмірах - залежно від того, виконується рішення майнового чи немайнового характеру. Винагорода приватного виконавця складається із основної та додаткової. При цьому, основна - безумовно стягується з боржника. Додаткова - сплачується стягувачем та на боржника покладена бути не може.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Таким чином, підставою для стягнення основної винагороди приватного виконавця є його відповідна постанова, яка виноситься в порядку, передбаченому частиною сьомою статті 31 Закону України «Про органи та осіб, що здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», а також статей 27, 45 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, законодавець визначив особливий порядок оскарження такої постанови - до адміністративного суду, в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено обов'язок повернути майно, яке було набуте безпідставно, або якщо підстава набуття в подальшому відпала. Таким чином, оскільки мова йде про набуття майна, то в кондикційних зобов'язаннях ключовим моментом є саме приріст активів у набувача за рахунок потерпілої особи.
Суть кондикційного зобов'язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов'язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (статті 1213 Цивільного кодексу України), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна з часу, коли він дізнався або міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави (стаття 1214 Цивільного кодексу України).
Існування понять «потерпілого» та «безпідставного збагачення» за його рахунок повністю нівелюються у виконавчому провадженні, адже винагорода приватному виконавцю сплачується залежно від вчинення виконавчих дій та їх результату, а не за сам факт існування виконавчого документа.
Таким чином, основна винагорода є платою за роботу приватного виконавця, основним доходом від його професійної діяльності. А оскільки приватний виконавець не може займатись іншою оплачуваною роботою (частина третя статті 18 Закону Украіни «Про органи та осіб, що здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»), то винагорода є його, по суті, єдиним джерелом доходу.
Відтак, підстава для стягнення основної винагороди приватного виконавця під час виконання майнового рішення не залежить від факту скасування виконавчого документа, а залежить від обсягу вжитих заходів та досягнутих результатів приватним виконавцем.
Також, згідно з частиною першою статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Склад та розміри витрат виконавчого провадження визначено наказом Міністерства юстиції України «Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження» № 2830/5 від 29 вересня 2016 року.
Здійснюючи примусове стягнення приватний виконавець у будь-якому разі несе витрати, саме тому законодавець розділяє поняття винагороди приватного виконавця (стаття 31 Закону України ««Про органи та осіб, що здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів») та витрат виконавчого провадження (частини друга, третя статті 42 Закону України «Про виконавче провадження»).
Винагорода приватного виконавця - є платою за виконану роботу з примусового стягнення. У той же час стягнуті з боржника суми витрат виконавчого провадження мають компенсаційний, а не прибутковий характер. Отже, відсутній приріст активів у приватного виконавця.
Право стягнення витрат з боржника (і, відповідно, обов'язок їх компенсувати) виникає виключно від факту здійснення виконавчого провадження і залежить від обсягу вжитих заходів примусового стягнення. Витрати стягуються на підставі постанови виконавця (пункт 2 розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень).
Закон не містить положень про повернення боржнику витрат виконавчого провадження, оскільки ця плата є компенсацією. Натомість рішення виконавця щодо їх стягнення може бути оскаржене до адміністративного суду, що передбачено статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, витрати виконавчого провадження стягуються на підставі саме постанов приватного виконавця, а не на підставі виконавчого документа. Факт визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не спростовує факту роботи виконавця, вжиття ним заходів примусового стягнення та понесення відповідних витрат.
Таким чином, на кошти виконавчого провадження не поширюються положення про кондикційні зобов'язання, оскільки вони мають іншу правову природу. Підставою їх стягнення є рішення виконавця, яке має спеціальний порядок оскарження згідно зі статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, позивачем не доведено, що саме таку суму слід стягнути із приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П. В.
За вказаних обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач звільнена від спати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до статті 141 ЦПК України, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» належить стягнути на користь держави витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича про стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (код ЄДРПОУ: 35017877) на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) 8 625 (вісім тисяч шістсот двадцять п'ять) гривень 33 коп., набутих без достатньої правової підстави.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (код ЄДРПОУ: 35017877) на користь держави судовий збір у сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Кравчук