30 січня 2023 року
м. Київ
cправа № 914/248/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Сухового В.Г.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 (у складі колегії суддів: Скрипчук О.С. (головуючий), Марко Р.І., Матущак О.І.)
та рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2022 (суддя Гоменюк З.П.)
у справі № 914/248/22
за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
до Управління поліції охорони у Львівській області
про стягнення 92 713,26 грн заборгованості,
03.01.2023 Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Управління) подало безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2022 у справі № 914/248/22.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 914/248/22, зважаючи на таке.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною 5 статті 12 ГПК для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 7 цієї ж статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення 92 713,26 грн заборгованості, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому у розумінні ГПК справа № 914/248/22 є малозначною.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження за його касаційною скаргою, Управління зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для скаржника (підпункти «а», «в» пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК).
Наявність випадку, передбаченого підпунктом «а» пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК, Управління обґрунтовує неузгодженістю висновків у справі № 914/248/22, в якій подано касаційну скаргу, з висновками Верховного Суду у справах: №910/49/17 (постанова від 07.02.20218), № 910/19702/17 (постанова від 20.12.2018), № 9109472/17 (постанова від 23.01.2018), № 923/712/17 (постанова від 22.05.2018), № 910/21406/17 (постанова від 10.10.2018), № 910/22589/17 (постанова від 05.09.2018), № 914/1050/20; № 910/8531/20 (постанова від 27.10.2021).
Значний суспільний інтерес і виняткове значення справи № 914/248/22 для скаржника (підпункт «в» пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК) Управління мотивує недоотриманням бюджетом міста коштів за договорами оренди комунального майна, а також тим, що у провадженні господарських судів знаходиться значна кількість судових справ за позовами Управління про стягнення заборгованості з орендної плати і можливістю виникнення ризику зловживання з боку інших орендарів.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову Управління про стягнення з Управління поліції охорони у Львівській області 92 713,26 грн заборгованості з орендної плати виходив із того, що:
- між сторонами існували господарські зобов'язання на підставі договору оренди нерухомого майна від 08.04.2015 № Л-9528-15 (Д-16), який припинив свою дію 07.09.2017;
- відповідно до наявних у справі копій документів орендовані нежитлові приміщення орендар повернув балансоутримувачу 07.09.2017, про що свідчить підписаний без будь-яких зауважень Акт приймання-передачі;
- довідка позивача про заборгованість від 25.03.2021 № 4-2302-8256 не є належним доказом у справі, оскільки підписана лише представниками позивача;
- інших доказів, які б підтверджували заборгованість відповідача перед позивачем, згідно з договором оренди нерухомого майна від 08.04.2015 №Л-9528-15 (Д-16), позивач не подав.
Наведені у касаційній скарзі Управління обґрунтування зводяться до посилань на неправильне встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та необхідності встановлення касаційним судом фактичних обставин справи і додаткової перевірки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції (частина 2 статті 300 ГПК). Крім цього, Управління не зазначає, в чому полягає невідповідність висновків в оскаржених судових рішеннях у справі № 914/248/22 висновкам Верховного Суду, зазначеним у касаційній скарзі, та висловлює припущення щодо наслідків розгляду спору у цій справі, що не свідчить про наявність підстав для розгляду в касаційному порядку справи № 914/248/22, передбачених підпунктами «а», «в» пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК.
Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК, за яких Суд міг би визнати, що оскаржені судові рішення у справі № 914/248/22 підлягає касаційному оскарженню, Управління не наводить.
Вивчивши і проаналізувавши матеріали поданої Управлінням касаційної скарги, інших передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК підстав для розгляду касаційної скарги Верховний Суд також не вбачає.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 914/248/22.
Керуючись статтями 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 914/248/22 за касаційною скаргою Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2022.
2. Копію цієї ухвали, оригінал касаційної скарги разом із доданими до скарги матеріалами надіслати скаржникові.
3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: В. А. Зуєв
В. Г. Суховий