65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"24" січня 2023 р. Справа № 916/3115/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у підготовчому засіданні справу,
за позовом: Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності, 39; код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (68200, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н., смт. Сарата, вул. Крістіана Вернера, буд. 83; код ЄДРПОУ 04379189); Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 40477150); Комунального підприємства „Сарата комунсервіс” (68200, Одеська обл., смт. Сарата, вул. Чкалова, 44; код ЄДРПОУ 38052495),
до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ернерінг”(03022, м. Київ, провулок Василя Жуковського, 15; код ЄДРПОУ 39726263),
про визнання додаткових угод недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів.
За участю представників сторін:
від прокуратури - прокурор Ейсмонт І.С.
від Саратської селищної ради - не з'явився;
від Південного офісу Держаудитслужби - не з'явився;
від КП „Сарата комунсервіс” - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області; Південного офісу Держаудитслужби; Комунального підприємства „Сарата комунсервіс” звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ернерінг”, в якій просить суд:
- Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 17.03.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1102 від 11.02.2021 укладену між Комунальним підприємством „Сарата комунсервіс” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ернерінг”;
- Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 18.03.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1102 від 11.02.2021 укладену між Комунальним підприємством „Сарата комунсервіс” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ернерінг”;
- Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 24.05.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1102 від 11.02.2021 укладену між Комунальним підприємством „Сарата комунсервіс” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ернерінг”;
- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ернерінг” на користь Комунального підприємства „Сарата комунсервіс” безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 114 756,891078 грн;
- Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Ернерінг” (код ЄДРПОУ 39726263, провулок Василя Жуковського, будинок 15, м. Київ, 03022) витрати на сплату судового збору у сумі 9 924 гривень на користь Одеської обласної прокуратури та перерахувати його на номер рахунку: ИА808201-720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ МФО 820172 ЄДРПОУ 03528552 (юридична та поштова адреса Одеської обласної прокуратури: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, тел. 7319800).
Прокурором у позовній заяві в якості відповідача вказано Товариство з обмеженою відповідальністю “Ернерінг”, адреса реєстрації: 03022, м. Київ, пров. Василя Жуковського, буд. 15.
При цьому, прокурор при зверненні з позовом посилається на ч. 5 ст. 29 ГПК України, згідно зі змістом якої позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Як вказує прокурор, справа підсудна Господарському суду Одеської області у зв'язку з тим, що відповідно до умов спірного договору його місцем виконання є Білгород-Дністровський район Одеської області.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Приписами ст. 29 ГПК України передбачена підсудність справ за вибором позивача. Так, зокрема, ч. 1 ст. 29 ГПК України визначено право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Згідно ч. 5 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності. При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов'язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов'язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За положеннями ч. 1 ст. 197 Господарського кодексу України господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:
1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна;
2) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові;
3) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання;
4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання;
5) за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.
Разом з тим умови договору про постачання електричної енергії споживачу № 1102 від 11.02.2021 не визначають саме місця його виконання, також такі умови не вказані в оспорюваних додаткових угодах. Натомість у вказаному договорі міститься умова про місце постачання електричної енергії: Одеська область, Саратський район (п. 3.2 Договору), що входить до зобов'язання постачальника, а оплата вартості електричної енергії за цим договором, що є грошовим зобов'язанням, здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника (п. 5.8 Договору), що знаходиться в м. Київ. Отже, зобов'язання сторін за вказаним договором виконуються в різних місцях. Тому судом критично оцінюються доводи прокурора про те, що місцем виконання договору є м. Одеса, оскільки виконання договору передбачає виконання обома його сторонами зобов'язань, а не лише постачальником.
При цьому, суд зазначає, що предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсними додаткових угод №№ 1, 2, 3 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1102 від 11.02.2021 і стягнення з відповідача перерахованих за договором коштів, що є грошовим зобов'язанням, та не стосується виконання відповідачем зобов'язань по договору в частині постачання/непостачання електричної енергії. В даному випадку вимога про стягнення з відповідача отриманих ним по договору грошових коштів є похідною вимогою у разі визнання недійсними вказаних додаткових угод, та полягає у сплаті відповідачем вказаних коштів за місцем знаходження останнього.
Наразі судом не встановлено, що договір і додаткові угоди до нього відносяться до тих договорів, виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці.
Таким чином, суд вважає, що положення ч. 5 ст. 29 ГПК України можуть бути застосовані до спорів, позовні вимоги в яких безпосередньо стосуються виконання робіт/поставки товару (відповідачем) з визначеним у договорі місцем виконання. Проте, оскільки предметом даного спору є визнання недійсними оспорюваних додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1102 від 11.02.2021 і стягнення з відповідача надмірно сплачених позивачем бюджетних коштів, що обумовлено порушенням ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, а не внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині поставки товару, відповідно в даному випадку застосовуються загальні правила підсудності, визначені у ст. 27 ГПК України.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.06.2019 р. у справі № 903/432/18.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно ч. 4 ст. 10 вищезазначеного Закону відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю “Ернерінг” є: 03022, м. Київ, пров. Василя Жуковського, буд. 15.
Таким чином, суд вважає, що даний спір підлягає розгляду за місцезнаходженням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Ернерінг”, що за територіальною юрисдикцією (підсудністю) віднесено до компетенції Господарського суду міста Києва.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
В силу вимог ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що матеріали позовної заяви Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, Південного офісу Держаудитслужби, Комунального підприємства „Сарата комунсервіс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ернерінг” про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнення 114756,89 грн, підлягають направленню для розгляду за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Керуючись ст.ст. 11, 20, 27, 29, п. 1 ч. 1, ст. 31, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Матеріали справи № 916/3115/22 направити для розгляду за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-в).
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до частини 1 статті 256 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 30 січня 2023 року.
Суддя Нікітенко С.В.