вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" січня 2023 р. Справа № 911/262/23
Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Махмуда Саміха грошових коштів в загальній сумі 157 553,58 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" звернулось до Господарського суду Київської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Махмуда Саміха 70 000,00 грн. суми прострочених платежів по тілу кредита та суми прострочених платежів по процентах в розмірі 87 553,58 грн., що разом складає 157 553,58 грн. та 268,40 грн. судового збору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2023 вищевказану заяву про видачу судового наказу передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Заявлені вимоги обґрунтовані неналежним виконанням боржником прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором, до умов якого останній приєднався 19.07.2021 шляхом прийняття (акцепту) пропозиції (оферти), внаслідок чого у боржника утворилась заборгованість.
Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.
За змістом статей 148, 154 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 232 ГПК України судовий наказ є судовим рішенням.
Таким чином, зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та розмір якої підтверджується доданими до заяви документами.
Згідно із вимогами ч. 2 (пункти 4, 5), ч. 3 (пункти 3, 4) ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ст. 86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. З цією метою, насамперед, необхідно встановити факт настання строку виконання боржником зобов'язання, перевірити його розмір.
Із поданої заявником через систему "Електронний суд" до суду заяви про видачу судового наказу вбачається, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" ґрунтуються на укладеному 19.07.2021 між ним (кредитодавець) та Фізичною особою - підприємцем Махмудом Саміхом (позичальником) Договорі № 359379-КС-001 про надання кредиту, шляхом приймання (акцепту) умов, викладених в оферті (пропозиції) про укладення договору про надання кредиту, підписаного у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 70 000,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Заявник вказує, що свої зобов'язання за Договором про надання кредиту виконав в повному обсязі та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 70 000,00 грн шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позичальника, а боржник в свою чергу лише частково сплатив заборгованість за договором та посилається на те, що боржником взяті на себе зобов'язання належним чином не виконані, у зв'язку із чим нараховано 70 000,00 грн. суми прострочених платежів по тілу кредита та суми прострочених платежів по процентах в розмірі 87 553,58 грн., які заявник просить суд стягнути з боржника.
На підтвердження обставин наявності боргу у Боржника в сумі 157 553,58 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" надало до матеріалів заяви розрахунок заборгованості з посиланням на Договір № 359379-КС-001 від 19.07.2021.
Так, зі змісту розрахунку заборгованості вбачається здійснення часткових оплат боржником в сумі 24 724,18 грн. Втім, докази здійснення боржником часткових оплат боргу за Договором № 359379-КС-001 від 19.07.2021 (платіжні документи, виписки по рахунку) заявник суду не надав.
Ненадання заявником до поданої заяви доказів часткових оплат боржником боргу за укладеним Договором позбавляє суд можливості перевірити виникнення у заявника права грошової вимоги до боржника щодо основного боргу за наданий кредит саме в розмірі, зазначеному в поданій заяві. При цьому, суд зазначає, що розрахунок заборгованості це односторонній внутрішній документ Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА", який не може бути прийнятий в якості доказів часткових оплат на підтвердження вимог заявника.
Разом з тим, до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" додано Договір № 359379-КС-001 про надання кредиту від 19.07.2021, Пропозицію укласти Договір (оферта) № 359379-КС-001 про надання кредиту від 19.07.2021, Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладання Договору № 359379-КС-001 про надання кредиту від 19.07.2021.
Відповідно до частини першої-третьої статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео - та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Згідно із частинами першою та другою статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Саме накладання електронного підпису завершує створення електронного документа.
Приписами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" надано визначення, що одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України "Про електронну комерцію", фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.
Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно з Прикінцевими положеннями ЗУ "Про електронну комерцію" щодо внесених змін до таких законодавчих актів України:
2) абзац сьомий частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 40, ст. 365) після слів "особистий підпис" доповнити словами "аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис";
3) частину першу статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 36, ст. 275; 2014 р., N 24, ст. 885) викласти в такій редакції:
"Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Таким чином, без накладеного електронного цифрового підпису електронний документ не може вважатися створеним і тому не може розглядатися судом як доказ. Відповідна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, від 19.01.2022 у справі № 202/2965/19.
Проте, з наданих доказів не вбачається, що Договір № 359379-КС-001 про надання кредиту від 19.07.2021, Пропозиція укласти Договір (оферта) № 359379-КС-001 про надання кредиту від 19.07.2021, Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладання Договору № 359379-КС-001 про надання кредиту від 19.07.2021 укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" та Фізичною особою-підприємцем Махмудом Саміхом за допомогою електронного цифрового підпису. Разом з тим, не вбачається, що саме боржник - Фізична особа-підприємець Махмуд Саміх підписав зазначені документи своїм електронним цифровим підписом ( у т.ч. роздруківка ЕЦП на паперовому носії Договору, де вказано відповідний штрих-код та/або QR-код, із зазначенням ПІБ підписувача, №, дату нанесення, номер сертифіката підпису, тощо).
Заявник вказує, що направив позичальнику одноразовий ідентифікатор G-8075 на номер телефону, який зазначений в Анкеті клієнта. Проте, з інформації що міститься в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що боржник - Фізична особа-підприємець Махмуд Саміх має інший номер телефону, ніж той, який зазначений в Анкеті клієнта, яка надана заявником.
Крім того, заявник посилається на те, що на виконання умов договору грошові кошти в сумі 70 000,00 грн. були перераховані заявником на вказаний позичальником при заповненні анктених данних в особистому кабінеті рахунок № 4149-5100-6648-5345, на підтвердження чого долучає в елетронній формі копії довідок від 20.01.2023 надані Товариству з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" Товариством з обмеженою відповідальністю "Елаєнс".
Однак, в умовах Договору № 359379-КС-001 про надання кредиту від 19.07.2021, в Пропозиції про укладання договору про надання кредиту № 359379-КС-001 про надання кредиту від 19.07.2021, в Акцепті пропозиції (оферти) щодо укладення Договору 359379-КС-001 про надання кредиту від 19.07.2021 відсутні дані про рахунок позичальника - Фізичної особи-підприємця Махмуда Саміха, на який будуть перераховані грошові кошти.
Таким чином із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
З огляду на викладене, суд на підставі пунктів 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України відмовляє у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи - підприємця Махмуда Саміха заборгованості за Договором № 359379-КС-001 про надання кредиту від 19.07.2021, в загальному розмірі 157 553,58 грн.
Згідно із п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Приписами ч. ч. 2, 3 ст. 152 ГПК України визначено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Згідно із ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Частиною 1 ст. 153 ГПК України передбачено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Приписами ч. 2 ст. 151 ГПК України визначено, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 147, 150, п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" за вих. № б/нз від 25.01.2023 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Махмуда Саміха 70 000,00 грн. суми прострочених платежів по тілу кредита та суми прострочених платежів по процентах в розмірі 87 553,58 грн., що разом складає 157 553,58 грн. та 268,40 грн. судового збору - відмовити.
2. Звернути увагу учасників судового процесу, що з судовим рішенням можливо ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі в мережі Інтернет за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua
Електронна адреса Господарського суду Київської області: inbox@ko.arbitr.gov.ua, телефон: (044) 235-95-51.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 30.01.2023 та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.Г. Смірнов