ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.01.2023Справа № 910/6676/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Ярошевської І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження
позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго"», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс», м. Київ
про стягнення 5 742 038,26 грн,
Представники сторін:
від позивача: Верещагіна А.О.;
від відповідача: Слободяник І.П.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія "Укренерго"» (далі - ПрАТ «НЕК "Укренерго"»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» (далі - ТзОВ «Енерго Збут Транс»/відповідач) про стягнення 5 742 038,26 грн, у тому числі: 5 315 529,87 грн - пені та 426 508,39 грн - 3% річних, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0493-02024 від 29.03.2019.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.08.2022 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 29.08.2022.
29.08.2022 суд відклав підготовче засідання на 26.09.2022 у зв'язку із неявкою представника відповідача.
26.09.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ТзОВ «Енерго Збут Транс» заперечує проти задоволення позову, мотивуючи тим, що позивачем невірно здійснено розрахунок пені, при цьому, на думку відповідача, одночасне нарахування пені та 3% річних є неправомірним. Водночас, відповідачем заявлено про застосування до позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності.
26.09.2022 суд відклав підготовче засідання на 10.10.2022.
29.09.2022 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
07.10.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Підготовче засідання 10.10.2022 не відбулося.
11.10.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшли доповнення до заперечень на відповідь на відзив.
Господарський суд міста Києва ухвалами від 17.10.2022 повідомив сторін про призначення підготовчого засідання на 21.11.2022.
21.11.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.01.2023.
23.01.2023 у судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача. Зокрема, представник ПрАТ «НЕК "Укренерго"» позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник ТзОВ «Енерго Збут Транс» проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
29.03.2019 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія "Укренерго"», яке внаслідок реорганізації перетворено у Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія "Укренерго"» (далі - оператор системи передачі, ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» (далі - користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0493-02024, згідно з умовами якого ОСП зобов'язується надавати послуги з передачі електричної енергії, а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
В п. 4.1. договору сторони погодили, що для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; 2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється на підставі даних щодо погодинних обсягів передачі електроенергії по точках комерційного обліку, які зареєстровані за відповідним користувачем (додаток №2). З цією метою використовуються дані обліку адміністратора комерційного обліку та ЕІС користувача.
Відповідно до п. 5.1. договору планова та фактична вартість послуги (грн) за цим договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу (МВт*год) за розрахунковий період на тариф на послугу, затверджений регулятором (грн/МВт*год). На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Згідно п. 6.1. договору розрахунковим періодом (розрахунковим місяцем) за цим договором є 1 (один) календарний місяць.
У відповідності до п. 6.2. договору користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості послуги ОСП наступним чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з п. 4 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, у кожен з наступних періодів:
2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового періоду;
3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового періоду;
4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового періоду;
5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому, розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з п. 4, на 5 днів наперед.
Пунктом 6.7. договору передбачено, що у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань.
Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 14.1. договору).
07.12.2020 між сторонами підписано додаткову угоду № 4 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0493-02024 від 29.03.2019, якою договір викладено в новій редакції.
Так, п. 4.1. договору викладено в такій редакції: для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; 2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється: для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР; для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника; для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація. З цією метою використовуються дані обліку адміністратора комерційного обліку.
Згідно п. 6.5. договору в редакції додаткової угоди № 4, користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 (п'яти) робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком», з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
В п. 14.1. договору в редакції додаткової угоди № 4, сторони погодили, що договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2020. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.
Отже, у період з липня 2021 року по жовтень 2021 року включно, позивачем були виставлені відповідачу на оплату планові рахунки за липень 2021 року у розмірі 18 332 625,73 грн, за серпень 2021 року у розмірі 19 046 664,00 грн, за вересень 2021 року у розмірі 19 046 664,00 грн, за жовтень 2021 року у розмірі 19 046 664,00 грн, які відповідач сплачував з порушенням строків, встановлених у п. 6.2. договору.
Крім того, позивачем були складені та підписані акти за фактично надані послуги з передачі електричної енергії за період з травня 2021 року по вересень 2021 року включно, зокрема, акт приймання-передачі послуг за травень 2021 року від 31.05.2021 на суму 127 690 611,38 грн, акт приймання-передачі послуг за червень 2021 року від 30.06.2021 на суму 123 888 929,70 грн, акт приймання-передачі послуг за липень 2021 року від 31.07.2021 на суму 128 587 271,18 грн, акт приймання-передачі послуги за серпень 2021 року від 31.08.2021 на суму 134 383 125,18 грн, акт приймання-передачі послуги за вересень 2021 року від 30.09.2021 на суму 131 571 869,68 грн.
Проте, відповідач за поставлену електричну енергію розраховувався з порушенням строків, встановлених у п. 6.5. договору в редакції додаткової угоди № 4.
Таким чином, у зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати планових та фактичних обсягів спожитої електричної енергії, позивач нараховує пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу в сумі 5 315 529,87 грн та 3% річних в сумі 426 508,39 грн за період з 26.06.2021 по 31.11.2021 з урахуванням часткової оплати відповідачем заборгованості.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
За юридичним змістом укладений між сторонами договір є договором енергопостачання.
Так, відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 56 Законом України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Отже, судом встановлено, що 29.03.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0493-02024 з урахуванням додаткових угод, відповідно до якого позивач зобов'язався надавати послуги з передачі електричної енергії, а відповідач зобов'язався здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Так, п. 4.1. договору передбачено, що для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; 2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється: для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР; для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника; для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.
Судом вище встановлено, що у період з липня 2021 року по жовтень 2021 року включно, позивачем були виставлені відповідачу на оплату планові рахунки за липень, серпень, вересень та жовтень 2021 року, які відповідач сплачував з порушенням строків, встановлених у п. 6.2. договору.
Крім того, судом також встановлено, що позивачем були складені та підписані акти за фактично надані послуги з передачі електричної енергії за період з травня 2021 року по вересень 2021 року включно, проте відповідач розраховувався за фактично спожиту електричну енергію з порушенням строків, встановлених в п. 6.5. договору в редакції додаткової угоди № 4.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно п. 4.12. ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Так, у відповідності до п. 6.2. договору користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості послуги ОСП наступним чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з п. 4 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, у кожен з наступних періодів:
2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового періоду;
3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового періоду;
4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового періоду;
5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому, розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з п. 4, на 5 днів наперед.
Згідно п. 6.5. договору в редакції додаткової угоди № 4, користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 (п'яти) робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком», з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Отже, судом встановлено, а також не заперечується відповідачем, що останній здійснював оплату планового обсягу послуги за період з липня 2021 року по жовтень 2021 року та фактичного обсягу спожитої електроенергії у період з травня 2021 року по вересень 2021 року з порушенням строків, передбачених п. 6.2. та п. 6.5. договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0493-02024 з урахуванням додаткової угоди № 4 від 07.12.2020.
Таким чином, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати за надану послугу, позивач нараховує пеню, передбачену п. 6.7. договору у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу у сумі 5 315 529,87 грн та 3% річних в сумі 426 508,39 грн за період з 26.06.2021 по 31.11.2021 з урахуванням часткової оплати відповідачем заборгованості.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Так, пунктом 6.7. договору передбачено, що у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань.
З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що ПрАТ «НЕК "Укренерго"» нараховує пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу з урахуванням часткової оплати відповідачем наданої послуги.
Разом з тим, суд зазначає, що 0,1% від суми простроченого платежу перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, внаслідок чого ПрАТ «НЕК "Укренерго"» невірно здійснено розрахунок пені.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за розрахунком суду, обґрунтованими до стягнення є суми пені у розмірі 2 217 686,29 грн та 3% річних у розмірі 426 508,29 грн за період з 26.06.2021 по 31.11.2021 з урахуванням часткової оплати відповідачем заборгованості.
При цьому, судом не приймаються до уваги доводи відповідача, що 3% річних є пенею, передбаченою законом, внаслідок чого позивачем безпідставно двічі нарахована пеня.
Так, з урахуванням приписів статті 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та статті ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Пеня, за визначенням ч.3 ст. 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Разом із тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, ураховуючи встановлене вище суд, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ПрАТ «НЕК "Укренерго"» до ТзОВ «Енерго Збут Транс» в частині стягнення пені в сумі 2 217 686,29 грн та 3% річних у розмірі 426 508,29 грн, що має наслідком часткове задоволення позову.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності для нарахування пені, суд зазначає таке.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільногоправа або інтересу.
Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, в тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Судом вище зазначено, що позивач нараховує пеню на суму боргу з урахуванням періодичної часткової оплати за період з 26.06.2021 по 31.11.2021.
При цьому, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 № 1423 строк карантину продовжено до 30.04.2023.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Отже, у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що ПрАТ «НЕК "Укренерго"» звернулося до суду в межах строку позовної давності з урахуванням положень п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, що має наслідком відмову ТзОВ «Енерго Збут Транс» у задоволенні клопотання про застосування до позовних вимог наслідків спливу позовної давності.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго"» задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» (01135, місто Київ, вулиця Златоустівська, будинок 23А літ. М; ідентифікаційний код 42588390) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго"» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; ідентифікаційний код 00100227) 2 217 686 (два мільйони двісті сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн 29 коп. - пені, 426 508 (чотириста двадцять шість тисяч п'ятсот вісім) грн 39 коп. - 3% річних та 39 662 (тридцять дев'ять тисяч шістсот шістдесят дві) грн 92 коп. - судового збору.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено: 31.01.2023.
Суддя В.В. Бондарчук