ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.01.2023Справа № 910/8988/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Легкої А.С., розглянув господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод"
про стягнення 1 824 000,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: Панченко О.О.,
від відповідача: Бертнік Я.П.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариство з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 1 824 000 грн. за Договором поставки № БМЗ/2146 від 24.12.2021 року.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 24.10.2022 відкрив провадження у справі, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, визначив сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
16.11.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на неможливість виконання ним зобов'язання за договором у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин спричинених військовою агресією російської федерації.
05.12.2022 позивач подав суду відповідь на відзив.
Суд зазначає, що ухвалою від 24.10.2022 судом надано п'ятиденний строк позивачу для подання відповіді на відзив з моменту отримання відзиву. Згідно наявної у матеріалах справи роздруківки з офіційного сайту Укрпошти (номер відправлення 0223212271690) позивач отримав відзив на позовну заяву 17.11.2022. Тому останній день для подачі відповіді на відзив є 22.11.2022. Враховуючи, що відповідь на відзив подана з порушенням строку встановленого судом, то суд у судовому засіданні 06.12.2022 залишив її без розгляду.
У судовому засіданні 06.12.2022 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
26.12.2022 позивач подав суду додаткові пояснення по справі.
12.01.2023 відповідач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
Згідно вимог ч.ч. 3, 4, 8 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Враховуючи, що відповідач не навів причин, з яких доказ не міг бути подано у зазначений у ст. 80 ГПК України строк, тому подані докази судом не приймаються.
У судовому засіданні 17.01.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
24.12.2021 між позивачем (покупець за договором) та відповідачем (постачальник за договором) був укладений договір поставки № БМЗ/2146, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у визначений цим договором строк товар, а покупець зобов'язується приймати товар та здійснити оплату за нього у повному обсязі на умовах даного договору.
Згідно умов п.п. 5.1, 8.1 договору постачання вагонів здійснюється на умовах та в строки, вказаних у відповідних специфікаціях до цього договору.
Відповідно до умов п.п. 6.1, 7.1 договору ціна на товар та їх умови вказані у відповідних специфікаціях до цього договору.
Договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до специфікації № 2 від 03.02.2022 підлягає постачанню 10 одиниць на піввагонів на загальну суму 18 240 000 грн. Умови оплати: 10% предоплата терміном до 05.02.2022, 40% предоплата терміном до 25.02.2022, 50% по факту підписання акту технічної прийомки на протязі 2 банківських днів. Строк постачання: лютий-березень 2022.
Матеріалами справи встановлено, що 04.02.2022 позивач на підставі платіжного доручення № 7916 від 04.02.2022 здійснив перерахування попередньої оплати на рахунок відповідача на суму 1 824 000 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару, у т.ч. у визначений строк не виконав, отримані кошти не повернув у зв'язку із чим позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 1 824 000 грн. попередньої оплати.
Розглянувши даний спір по суті заявлених вимог, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки та підставою виникнення взаємних прав і обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Матеріалами справи встановлено та відповідачем не оспорюється факт перерахування позивачем 04.02.2022 відповідно до умов договору грошових коштів у сумі 1 824 000 грн. в якості попередньої оплати за поставку товару.
Враховуючи перерахування коштів 04.02.2022 та положення специфікації № 2 від 03.02.2022 до договору, строк передачі товару сплинув у березні 2022 року.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Доказів вчинення відповідачем дій щодо поставки товару на суму 1 824 000 грн. попередньої оплати суду не надано.
25.07.2022 позивач надіслав відповідачу лист-вимогу № 25/07-22 з пропозицією розірвати договір та повернути йому сплачену попередню оплату.
Докази повернення відповідачем одержаної попередньої оплати у розмірі 1 824 000 грн. у матеріалах справи відсутні.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності з ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
За відсутності доказів повернення відповідачем авансового платежу у спірній сумі, у повному обсязі у добровільному порядку, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми 1 824 000 грн. боргу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1 824 000 грн. попередньої оплати є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
З приводу посилання відповідача на неможливість повернення одержаної ним попередньої оплати за договором у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин спричинених військовою агресією російської федерації, суд зазначає наступне.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
Згідно вимог ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
З огляду на вищевказані вимоги чинного законодавства продовження строку виконання зобов'язань внаслідок форс-мажору чи інших обставин є можливим лише якщо сторони це прямо вказали в умовах договору, або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою сторін вже після виникнення таких обставин.
Як вбачається зі змісту розділу 12 спірного договору сторони передбачили можливість звільнення однієї із сторін саме від відповідальності за повне чи часткове невиконання будь-якого свого зобов'язання у наслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а не можливість продовження строку виконання зобов'язання, чи звільнення від його виконання в натурі.
Тому посилання відповідача з цього приводу є безпідставними.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" (01133, місто Київ, вул. Коновальця Євгена, будинок 32-Г, офіс 8, код 34502350) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" (04050, місто Київ, вул. Дегтярівська, будинок 11, офіс 3, код 33950285) 1 824 000 (один мільйон вісімсот двадцять чотири тисячі) грн. попередньої оплати, 27 360 (двадцять сім тисяч триста шістдесят) грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 30.01.2023.
Суддя О.М.Ярмак