ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.01.2023Справа № 910/8137/19
За заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр харчових технологій"
до товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ КОМПАУНД" (ідентифікаційний код 30406297)
про банкрутство
Суддя Пасько М.В.
Представники:
від заявника не з'явились,
від боржника не з'явились.
В судовому засіданні приймали участь: Петрушина К.І. - представник Рибачук (Іваній) Л.Б., Пічугін І.В. - ліквідатор боржника.
Заявник звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника оскільки останній неспроможний сплатити борг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 відкрито провадження у справі № 910/8137/19 та призначити розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Пічугіна І.В.
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 69.909.499,31 грн.
Постановою Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 визнано боржника банкрутом та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Пічугіна Ігора Вячеславовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 321 від 26.02.2013; АДРЕСА_1 ).
28.11.2022 ліквідатор боржника звернувся до суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника та стягнення 64.197.055, 82 грн.
Враховуючи викладене, розгляд заяви призначено на 26.01.2023.
11.01.2023 від Іваній Л.Б. надійшли заперечення на заяву ліквідатора боржника про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника та стягнення 64.197.055, 82 грн.
У судовому засіданні, розглянувши заяву ліквідатора боржника про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника та стягнення 64.197.055, 82 грн., суд встановив наступне.
В поданій заяві ліквідатор боржника просить суд покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника на колишнього керівника Попелянського І.В. , колишнього керівника/учасника Іваній Л.Б. та бувшого керівника Кредісова В.А. , а також стягнути з них кошти в розмірі 64.197.055, 82 грн.
Подана заява обґрунтована тим, що в результаті дій та бездіяльності керівників та учасників, боржник став неплатоспроможним, що призвело до його банкрутства та унеможливило проведення ним розрахунків з його кредиторами.
Іваній Л.Б. подала до суду заперечення на заяву ліквідатора боржника, в якому зазначила, про неможливість її задоволення, у зв'язку з її не обґрунтованістю та просила суд відмовити в її задоволенні.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що заява ліквідатора боржника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Згідно з частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 ГК України).
Відповідно до частини першої статті 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Застосування субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство урегульовано нормами частини другої статті 61 КУзПБ, чинного на час подання ліквідатором заяви.
Частиною друга статті 61 КУзПБ, передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.
Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися сторонами через встановлення складу такого правопорушення (об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони).
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.
Об'єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов'язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.
Суб'єктами правопорушення є особи визначені частиною другою статті 61 КУзПБ.
Суб'єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб'єкта правопорушення).
Отже субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона правопорушення.
З огляду на зміст предмету судового розгляду, доводів сторін та поданих письмових заперечень, на думку суду, необхідним є вирішення питань щодо: змісту та умов застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство до суб'єктів субсидіарної відповідальності та ефективності обраного ліквідатором способу захисту інтересів боржника та кредиторів тощо.
Згідно з статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Провадження у справі про банкрутство боржника було відкрито 11.07.2019 року.
Слід зазначити, що Кодекс України з процедур банкрутства набрав чинності 21 квітня, а введений в дію 21 жовтня 2019 року, тобто норми про притягнення керівника, засновників та третіх осіб за доведення до банкрутства не існувало, а отже була відсутня цивільна відповідальність в рамкам справи про банкрутство боржника.
Крім того, судом встановлено наступне.
Касаційний господарський суд Верховного Суду у Постанові від 14.12.2021 року у справі № 914/71/19 погодився із судом апеляційної інстанції про відсутність підстав для притягнення до субсидіарної відповідальності у зв'язку не долученням ліквідатором до матеріалів справи звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства (висновки про наявність ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, рекомендації щодо подальшого розвитку підприємства) за три роки до дати порушення справи про банкрутство в разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв'язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов'язкові платежі, відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 за № 1361).
Таким чином, виходячи з вимог діючого законодавства та судової практики, звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства є обов'язковим доказом у справі про притягнення до субсидіарної відповідальності.
При цьому ліквідатор у своїй Заяві посилається на звіт за результатами проведення фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства від 30.11.2021 долучений до матеріалів справи № 910/8137/19 (910/21166/21) (а.с. 12-26 т. 1).
Однак такий Звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства від 30.11.2021 року не може бути доказом у справі, оскільки:
(і) не ґрунтується на діючому законодавстві, а саме: Методичних рекомендаціях, підтвердженням чому є Висновок експертів № 17-08/22 за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи, а отже є недопустимим доказом (частина 2 статті 77 ГПК України). Оригінал Висновку експертів було долучено до справи № 910/8137/19 (910/21166/21) (а.с. 165-223 том 1), копія висновку міститься в матеріалах справи про банкрутство.
У зазначеному Висновку експерти у тому числі зазначили наступне: "З підстав докладно описаних у дослідницькій частині Звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства, складений ліквідатором ТОВ "БМБ КОМПАУНД" Пічугіним І.В. 30 листопада 2021 року, не відповідає вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України 19 січня 2006 за № 14".
(іі) Сам ліквідатор неодноразово визнавав та визнає, що Звіт є неповним. Крім того, потрібно добавити, що він є надуманим, оскільки в ньому ліквідатор зробив висновки і за 2015 рік, а як слідує з пункту 2.1 Звіту документи фінансової звітності Позивача за 2015 рік ліквідатором не досліджувалися. Тобто Звіт не є достовірним, створеним за наявністю впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Крім того, згідно з Висновком експертів №17-08/22 від 17 серпня 2022 року за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи зроблені наступні висновки:
Висновок за другим питанням.
За наданими на експертне дослідження документами, які згідно Звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства від 30 листопада 2021 року, були проаналізовані і ліквідатором ТОВ "БМБ КОМПАУНД" Пічугіним І.В., визначити рівень забезпечення зобов'язань кредиторів, так саме як і виявити ознаки неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, ані за три роки до дати порушення справи про банкрутство, ані за інший період, не видається за можливе.
Враховуючи це, висновки Звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства, складеного ліквідатором ТОВ "БМБ КОМПАУНД" Пічугіним І.В. 30 листопада 2021 року, а саме, щодо доведення ТОВ "БМБ "Компаунд" до банкрутства - за наданими на експертне дослідження документами, та за документами, що були проаналізовані ліквідатором ТОВ "БМБ КОМПАУНД" Пічугіним І.В., документально не підтверджуються також.
Висновок за третім питанням.
Аналіз фінансово-господарської діяльності товариства, ані за три роки до дати порушення справи про банкрутство, ані за інший період, за наданими на дослідження документами та за документами які аналізувались ліквідатором ТОВ "БМБ КОМПАУНД" Пічугіним І.В. підчас складення Звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства від 30 листопада 2021 року, провести неможливо.
Враховуючи це, документально не підтверджено наявність ознак доведення ТОВ "БМБ КОМПАУНД" (ідентифікаційний код: 30406297) до банкрутства, фіктивного банкрутства, прихованого банкрутства станом на 31 грудня 2016 року.
Висновок за четвертим питанням.
Аналіз фінансово-господарської діяльності товариства, ані за три роки до дати порушення справи про банкрутство, ані за інший період, за наданими на дослідження документами та за документами які аналізувались ліквідатором ТОВ "БМБ КОМПАУНД" Пічугіним І.В. підчас складення Звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства від 30 листопада 2021 року, провести неможливо.
Враховуючи це, документально не підтверджено наявність ознак доведення ТОВ "БМБ КОМПАУНД" (ідентифікаційний код: 30406297) до банкрутства, фіктивного банкрутства, прихованого банкрутства станом на 31 грудня 2017 року, що заявлено в Звіті за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства, складеного ліквідатором ТОВ "БМБ КОМПАУНД" Пічугіним І.В. 30 листопада 2021 року.
Висновок за п'ятим питанням.
Аналіз фінансово-господарської діяльності товариства, ані за три роки до дати порушення справи про банкрутство, ані за інший період, за наданими на дослідження документами та за документами які аналізувались ліквідатором ТОВ "БМБ КОМПАУНД" Пічугіним І.В. підчас складення Звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства від 30 листопада 2021 року, провести неможливо.
Враховуючи це, документально не підтверджено наявність ознак доведення ТОВ "БМБ КОМПАУНД" (ідентифікаційний код: 30406297) до банкрутства, фіктивного банкрутства, прихованого банкрутства станом на 31 грудня 2018 року, що заявлено в Звіті за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства, складеного ліквідатором ТОВ "БМБ КОМПАУНД" Пічугіним І.В. 30 листопада 2021 року.
Висновок за шостим питанням.
З підстав докладно описаних у дослідницькій частині, висновки Звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства, складеного ліквідатором ТОВ "БМБ КОМПАУНД" Пічугіним І.В. 30 листопада 2021 року, а саме, щодо виведення активів ТОВ "БМБ КОМПАУНД" в інтересах третіх осіб - документально не підтверджуються.
Суд бере до уваги те, що експертами досліджувалися ті ж самі документи, що і ліквідатором при складанні звіту від 30.11.2021 року.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
При цьому, судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, а роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996 ["Cantoni v. Frace", заява № 17862/91, §31-32), "Вєренцов проти України" від 11.04.2013 ("Vyerentsov v. Ukraine", заява № 20372/11, §65)].
Крім того, суд керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
З системного аналізу вище викладеного, суд дійшов висновку, відмовити ліквідатору боржника в задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника та стягнення 64.197.055, 82 грн.
Керуючись ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. ст. 216, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1.Відмовити ліквідатору боржника в задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника та стягнення 64.197.055, 82 грн.
2.Ухвала набрала чинності негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в установленому законом порядку.
Суддя М.В. Пасько
Повний текст ухвали складено 31.01.2023.