вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"19" січня 2023 р. Cправа № 902/1094/22
Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.,
За участю представників:
позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом Коренюк М.В, виписка з ЄДРЮРФОП та ГФ;
відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом Студеннікова О.Є., витяг з наказу №20 від 11.09.2006,
присутня Гонтар І.А., довіреність №05/33 від 19.09.2022,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи
за первісним позовом: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021)
до: Виробничо-комерційного підприємства-товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" (вул. Миколи Оводова,15, м. Вінниця, 21050)
про визнання додаткової угоди укладеною
та
за зустрічним позовом: Виробничо-комерційне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс - ЛТД" (вул. М. Оводова, 15, м. Вінниця, 21050)
до: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021)
про стягнення 65 516,85 грн.
Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Виробничо-комерційного підприємства-товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" про визнання додаткової угоди укладеною.
Ухвалою від 01.11.2022 відкрито провадження у справі № 902/1094/22 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 28.11.2022.
18.11.2022 до суду від Виробничо-комерційного підприємства-товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" надійшов відзив на позовну заяву, клопотання про закриття провадження у справі та зустрічна позовна заява.
На визначену судом дату в судове засідання 28.11.2022 з'явились представники сторін.
За наслідками судового засідання 28.11.2022 протокольною ухвалою відкладено підготовче засідання на 26.12.2022, крім того, розглянуто зустрічну позовну заяву Виробничо-комерційного підприємства-товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 65 516,85 грн, з яких 46 267,51 грн - безпідставно набутих коштів, 2 548,58 грн - 3% річних та 16 700,76 грн - інфляційних втрат.
Ухвалою від 28.11.2022 зустрічну позовну заяву Виробничо-комерційного підприємства-товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 65 516,85 грн об'єднано в одне провадження з первісним позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до Виробничо-комерційного підприємства-товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" про визнання додаткової угоди укладеною для спільного розгляду у підготовчому засіданні на 26 грудня 2022р.
01.12.2022 до суду від первісного позивача надійшла відповідь на відзив.
14.12.2022 до суду від первісного позивача надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.
22.12.2022 від первісного відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на первісну позовну заяву та відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.
На визначену судом дату в судове засідання 26.12.2022 з'явились представники сторін.
За наслідками судового засідання суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.01.2023.
На визначену судом дату в судове засідання 18.01.2023 з'явились представники сторін.
Представник первісного відповідача в судовому засіданні підтримав клопотання про закриття провадження по щодо первісного позову.
Суд протокольною ухвалою відхилив клопотання відповідача за первісним позовом, про що зазначено в протоколі судового засідання.
Представник позивача за первісним позовом просить суд задовольнити первісний позов та повністю відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Представник відповідача за первісним позовом просить відмовити в задоволенні первісного позову та повністю задовольнити зустрічний позов.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.01.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується первісний та зустрічний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
01.10.2010 між КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» (далі - первісний позивач, в договорі Постачальник) та ВКП ТОВ «Альянс - ЛТД» (далі - первісний відповідач, в договорі Споживач) укладено договір № 98 купівлі- продажу теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір), згідно предмету договору Постачальник бере на себе зобов'язання продавати та постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж Споживача, які відповідають температурному графіку теплової мережі, а Споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Температурний графік теплової мережі є невід'ємним додатком цього договору.
Теплова енергія постачається Споживачеві в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (п. 2.1. Договору).
Усі нові або реконструйовані системи теплоспоживання Споживача, до введення їх в роботу, повинні бути прийняті в експлуатацію рішенням відповідних комісій, визначених ДБН «Про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» згідно з вимогами діючих Правил користування тепловою енергією, Правил технічної експлуатації теплоспоживальних установок і теплових мереж та інших нормативних документів з оформленням відповідного акта (п. 2.2. Договору).
Постачальник припиняє постачання теплової енергії Споживачу, зокрема, в разі: Письмового звернення Споживача про припинення теплопостачання (за умови технічної можливості) в разі його надходження до Постачальника не пізніше як за 3 доби до запланованого відключення. (п. 2.3. Договору).
Споживач має право, зокрема, на вибір Теплопостачальної організації, а також відмову від послуг Теплопостачальної організації (п. 3.1. Договору).
Споживач теплової енергії зобов'язується, зокрема, виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором (п. 3.2. Договору).
Згідно п. 5.1. Договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку теплової енергії. У випадку відсутності або несправності приладу комерційного обліку кількість спожитої теплової енергії визначається, як виняток, розрахунковим шляхом згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання Споживача в розрахунковому періоді.
Прилади обліку мають бути прийняті на комерційний облік Постачальником, що оформлюється відповідним актом. Споживач, що має прилади комерційного обліку, щомісячно подає Постачальнику звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до Договору, інакше кількість спожитої теплової енергії визначається постачальником розрахунковим шляхом без подальшого перерахунку. Межа балансової та експлуатаційної відповідальності Сторін вказана в додатку 2 до Договору і не може бути змінена в односторонньому порядку (п. 5.3. - 5.5. Договору).
На підставі п. 6.2. Договору Споживач щомісячно, протягом року, вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в Додатку №1 до Договору, та окремо сплачує за спожиту теплову енергію на підставі приладів обліку, або за їх відсутності, розрахунково відповідно до теплового навантаження. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов'язковим для сторін з моменту введення їх в дію.
Розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунки по Договору виконуються в наступному порядку: Споживач, не пізніше 25 числа розрахункового місяця вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку №1 до Договору та сплачує 70 відсотків вартості від обсягу теплової енергії, який передбачений на наступний розрахунковий період. Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію Споживач проводить до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. По закінченню розрахункового періоду, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, Споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та плати за приєднане теплове навантаження, акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого один примірник акту повернути Постачальнику у 5-ти денний термін. Не отримання Споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати по цьому Договору. У разі не підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт Споживачем, без надання Постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту або неповернення Споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаним Споживачем та є доказом кількості спожитої Споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості. За наявності боргу у Споживача за теплову енергію Постачальник має право зарахувати кошти, що надійшли від Споживача у черговості визначеній ст. 534 ЦК України (п. 6.3. - 6.7. Договору).
Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2011, в частині розрахунків - діє до їх повного проведення. Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди Сторін про припинення; прийняття рішення Господарським судом; ліквідації однієї з сторін без правонаступника. Припинення дії Договору не звільняє Споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.1.- 10.4. Договору).
Як зазначено позивачем в первісній позовній заяві, згідно з Листом 2 Додатку № 1 сторони погодили розмір максимального приєднаного теплового навантаження у приміщенні по вул. Козицького (тепер - вул. Миколи Оводова), 15 у м. Вінниці, що становить 0,0366 Гкал/год.
Відповідно до договору оренди № 1/18 нежитлових приміщень від 04.03.2018 ВКП ТОВ «Альянс - ЛТД» передало частину нежитлових приміщень по вул. М. Оводова, 15 у м. Вінниці В1 «ПВКП «Богдан», у зв'язку з чим внесено відповідні зміни до договору № 6808 купівлі- продажу теплової енергії в гарячій воді, укладеного 01.09.2018 між КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» та ПП «ПВКП «Богдан», та з 01.04.2019 включено приміщення по вул. М. Оводова, 15.
Також 01.04.2019 між КП ВМР «ВМТЕ» та ТОВ НВЦ «Євроінвестсервіс» укладено договір №715 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді по приміщенню по вул. М. Оводова, 15. В подальшому власником приміщення № 18 за цією адресою згідно договору дарування від 06.10.2020 став ФОП Теплицький О.М., із яким позивач уклав договір № 884 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2020.
Укладення Відповідачем договору оренди на частину приміщень по вул. М. Оводова, 15, а також зміна співвласників суміжних приміщень за вказаною адресою, стали підставою для коригування приєднаного теплового навантаження щодо відповідача.
За твердженням первісного позивача, приєднане теплове навантаження за адресою: вул. М. Оводова, 15 у м. Вінниці за Договором № 98 від 01.10.2010, укладеним із Відповідачем, з листопада 2019 року змінено і становить 0,054502 Гкал/год, про що зазначено в Опитувальному листі теплопостачання, який підписано керівником ВКП ТОВ «Альянс - ЛТД» Студенніковим Є. Ф. у квітні 2019 року (отримано Позивачем 26.11.2019). Таким чином, в листопаді 2019 року між сторонами Договору досягнуто згоди щодо зміни в частині величини приєднаного теплового навантаження. Враховуючи досягнення сторонами згоди щодо зміни величини приєднаного теплового навантаження, що підтверджується підписами представників сторін у Опитувальному листі теплопостачання, з 26 листопада 2019 року нарахування за приєднане теплове навантаження проводились, виходячи із погодженої сторонами величини приєднаного теплового навантаження - 0,054502 Гкал/год.
У зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем умов Договору № 98 від 01.10.2010 в частині оплати послуг з теплопостачання в січні 2021 року Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з Відповідача. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.04.2021 у справі № 902/20/21, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021, позов задоволено та стягнуто з ВКП ТОВ «Альянс - ЛТД» на користь КП ВМР «ВМТЕ» 54 113,89 грн основного боргу за надані послуги з теплопостачання, 5552,27 грн - інфляційних втрат, 5470,20 грн - 3% річних, 13 521,48 грн - пені та 2102,00 грн - витрат на сплату судового збору. Вказана заборгованість виникла за період з лютого 2019 року до листопада 2020 року включно.
В листопаді 2021 року Позивач звернувся до суду із новим позовом про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором № 98 від 01.10.2010. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 11.05.2022 у справі № 902/1178/21, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022, позов задоволено частково.
Стягнуто з ВКП ТОВ «Альянс - ЛТД» на користь КП ВМР «ВМТЕ» 114 432,53 грн - заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з грудня 2020 року по жовтень 2021 року, 2081,00 грн - 3% річних, 6326,96 грн - інфляційних втрат, 1842,40 грн - судових витрат зі сплати судового збору. Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ВКП ТОВ «Альянс - ЛТД» 45 578,56 грн - заборгованості за надані послуги з теплопостачання, 854,73 грн - 3% річних, 2329,32 грн - інфляційних втрат.
За змістом мотивувальної частини рішення у справі № 902/1178/21, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 45 578,56 грн заборгованості за надані послуги з теплопостачання з тих підстав, що суду не доведено правомірність нарахування позивачем Вартості наданих послуг згідно Опитувального листа у розмірі 0,054502 Гкал/год, а тому судом в Раховано величину приєднаного теплового навантаження - 0,0366 Гкал/год, погоджену Сторонами на час укладення Договору № 98 від 01.10.2010. При цьому судом зазначено, зокрема, згідно з умовами Договору сторонами погоджено необхідність визначення ставки приєднаного теплового навантаження шляхом його відображення у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Договору. Підписання представником відповідача Опитувального листа у квітні 2019 року підтверджує лише отримання пропозиції КП ВМР «ВМТЕ» щодо зміни умов договору в частині збільшення величини теплового навантаження і цей лист не може вважатись Додатковою угодою до договору, оскільки не містить умов про його зміну. Враховуючи, що позивачем вчинялись дії з підписання договору у новій редакції, однак сторонами не досягнуто згоди з даного питання, тому належним способом захисту прав позивача у даному випадку є звернення з позовом до суду про визнання укладеною Додаткової угоди до Договору.
Після ухвалення судом зазначеного рішення первісним позивачем було вжито заходи щодо внесення змін до Договору № 98 від 01.10.2010, а саме: 10.08.2022 Позивач надіслав на адресу відповідача належним чином, а саме цінним листом із описом вкладення (номер відправлення № 0505090387019) Додаткову угоду № 1 до Договору купівлі-продажу теплової енергії № 98 від 01.10.2010, умовами якої передбачено, що у зв'язку з підписанням сторонами у листопаді 2019 року Опитувального листа щодо зміни приєднаного теплового навантаження на опалення по адміністративній будівлі по вул. Оводова, 15 сторони, керуючись п. 8.1. Договору, дійшли згоди замінити ЛИСТ 2 Додатку № 1 до Договору «Обсяги постачання теплової енергії Споживачу за адресою: м. Вінниця, вул. Оводова, 15» та викласти його в новій редакції, що додається до даної Додаткової угоди.
За твердженнями первісного позивача, відповідач зазначену Додаткову угоду не підписав та на адресу КП ВМР «ВМТЕ» не повернув. Натомість Відповідач надіслав на адресу Позивача відповідь від 06.09.2022 № 28, у якій, зокрема, просить з 16.03.2022 припинити нарахування плати за відсутнє приєднане навантаження приміщень по вул. М. Оводова, 15.
У зв'язку з наявністю заборгованості за спожиті послуги, 16.03.2021 Позивачем припинено постачання теплової енергії на адміністративну будівлю Відповідача по вул. М. Оводова, 15 у м. Вінниці, про що останнього було попереджено у встановлений законодавством термін. Проте, припинення теплопостачання внаслідок виникнення заборгованості з оплати за спожиті послуги не припиняє нарахування оплати за приєднане теплове навантаження. Із заявою про від'єднання від мережі теплопостачання по вул, М. Оводова, 15 Відповідач у встановленому законодавством та Договором порядку до Позивача не звертався. Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду Вінницької області від 11.05.2022 у справі № 902/1178/21, яке набрало законної сили на підставі постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022.
З огляду на викладене, враховуючи те, що Відповідач відмовляється у встановленому законом та договором порядку погодити відповідні зміни умов договору в частині величини приєднаного теплового навантаження, незважаючи на погодження таких змін Відповідачем шляхом підписання у квітні 2019 року Опитувального листа теплопостачання і виконання умов договору після таких змін, первісний позивач був змушений звернутися до суду з вимогою про визнання укладеною Додаткової угоди до Договору № 98 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2010.
У відзиві на первісну позовну заяву відповідач за первісним позовом, поміж іншого зазначає, що у листі №16 від 23.08.2022 який позивач направляв відповідачу в якості підстав для внесення змін до Договору він зазначив «зміни максимального приєднаного теплового навантаження зумовлені: 1. Комісійним обстеженням адміністративної будівлі по вул. М. Оводова, 15 працівниками КП ВМР «ВМТЕ» та ТОВ «Альянс-ЛТД» за наслідками якого сторони підписали опитувальний лист. 2. Продажем вбудованого нежитлового приміщення по вул. Ватутіна, 33», разом з тим, у відповіді на даний лист відповідач чітко зазначені причини, з яких відповідач не підписав направлений проект додаткової угоди: проект жодним чином не враховує зміни, зумовлені продажем нежитлового приміщення по вул. Ватутіна, 33, а з 16.03.2021 року відповідач відмовився від послуг по постачанню теплової енергії і в приміщення по вул. М. Оводова (Козицького), 15.
Таким чином станом на момент подання первісної позовної заяви відсутні правові підстави вносити зміни до договору в Лист2 Додаток №1 до Договору №98
Крім того, за твердженням відповідача за первісним позовом теплове навантаження та обсяги теплової енергії це не просто предмет договору, який довільно коригується сторонами, збільшення теплового навантаження та обсягів теплової енергії потребує зміни проектних рішень (відомості про останнє - технічні умови, проектна документація, акт прийняття в експлуатацію реконструйованої системи теплоспоживання - позивачем не надані).
Також питання наявності/відсутності конклюдентних дій детально було розглянуто Господарським судом Віннииької області у справі № 902/1178/21, який встановив, що - відповідачем не вчинялось свідомих дій (правочинів), у розумінні ч. 2 ст. 241, ч. 2 ст. 642 ЦК України, котрі підтверджували б погодження пропозиції відповідача щодо зміни теплового навантаження, - позиція відповідача відносно заперечень щодо зміни теплового навантаження була послідовною.
16 березня 2021 року відповідач від'єднав систему теплоспоживання відповідача від місцевої системи, чим, відповідно, припинив теплопостачання. Факт механічного від'єднання системи теплоспоживання відповідача за вищезазначеною адресою позивачем не заперечується.
Окрім іншого, направлена позивачем відповідачеві додаткова угода мала б набути чинності з дати її підписання, що зафіксовано у пункті 3 направленого проекту додаткової угоди, в преамбулі ж проставлений рік - 2022.
В цій же редакції позивач просить визнати додаткову угоду укладеною. Одночасно позивач просить застосувати її умови до відносин, які виникли до її укладання, що суперечить в даному випадку нормам процесуального законодавства.
За твердженням відповідача за первісним позовом всі обставини, зазначені в позовній заяві вже були розглянуті Господарським судом Вінницької області в рамках справи № 902/1178/21. Ніяких інших обставин позивач не зазначив, «заціпившись» за підказку Суду щодо належність способу захисту прав, але, не врахувавши, що звернення до суду в належний спосіб не позбавляє позивача обов'язку доведення, по-перше, права, а, по-друге, його порушення.
З огляду на викладене, відповідач за первісним позовом стверджує, що у поданому позивачем позові відсутні як предмет спору, так і підстави, а тому позов задоволенню не підлягає.
У відповіді на відзив первісний позивач не погоджується з доводами відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву, оскільки укладення відповідачем договору оренди на частину приміщень по вул. М. Оводова, 15, а також зміна співвласників суміжних приміщень за вказаною адресою, стали підставою зміни приєднаного теплового навантаження в приміщення відповідача, адміністративна будівля по вул. Оводова, 15 з моменту укладення договору № 98 від 01 жовтня 2010р. не була оснащена комерційним приладом обліку, що суперечило п. 2 Статті 3 Розділу II Закону України від 22 червня 2017р. №2119-VIII - забороняється приєднання житлових і нежитлових будівель до зовнішніх інженерних мереж без оснащення таких будівель вузлами комерційного обліку, ТОВ «Альянс» по підготовці до опалювального періоду неодноразово надавався припис щодо встановлення комерційного вузла обліку теплової енергії, який забезпечував би фактичний облік спожитої теплової енергії, натомість представниками ТОВ «Альянс» припис ігнорувався.
З огляду на вищевикладене, у зв'язку з відсутнім вузлом обліку нарахування за теплову енергію проводилися згідно розрахунку відповідно до приєднаного теплового навантаження, яке не відповідало фактичному споживанню теплової будівлі, між постачальником КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» та споживачем ТОВ «Альянс» було підписано опитувальний лист у квітні 2019р., який відповідав фактичній тепло потребі об'єкту адміністративної будівлі по вул. Оводова, 15.
З приводу внесення змін в договірні відносини, які надсилалися листами КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» споживачу ТОВ «Альянс», останнім неодноразово ігнорувалися.
Первинними документами для складання опитувального листа є оцінювальний акт на будівлю, де зазначається зовнішній опалювальний об'єм (4481м3), рік побудови (1955- 1960рр.) та призначення будівлі (адміністративна), експлікація, де зазначається опалювальна площа 1081,3 м2 (в тому числі площа підвалу 252,2 м2). Кількість теплової енергії спожитої об'єктом теплопостачання не обладнаним вузлом обліку теплової енергії залежить від фактичної температури зовнішнього повітря у розрахунковий період, а в договорі зазначена нормативна середньомісячна температура повітря за кожний місяць опалювального періоду. З огляду на вищевикладене теплопостачальна організація в договорі зазначає орієнтовне споживання теплової енергії за опалювальний період, а нарахування за розрахунковий місяць проводяться відповідно до фактичної температури.
Первинний позивач стверджує, що враховуючи погодження між Сторонами зміни величини приєднаного теплового навантаження за адресою: вул. М. Оводова, 15 у м. Вінниці - до 0,054502 Гкал/год, що у квітні 2019 року засвідчено підписами представників Сторін в Опитувальному листі теплопостачання, який повернуто Позивачеві 26.11.2019, здійснення нарахувань за приєднане теплове навантаження, починаючи з 26.11.2019, виходячи із погодженої сторонами у квітні 2019 році величини приєднаного теплового навантаження, є підставою вважати, що відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України Сторони домовились про зміну умов договору в частині величини приєднаного теплового навантаження до укладення додаткової угоди про таку зміну, а саме з 26.11.2019.
З огляду на викладене первісний позивач просить суд задовольнити первісний позов, а саме визнати додаткову угоду укладеною.
Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що Рішенням Господарського суду Вінницької області у справі № 902/1178/21 встановлена неправомірність нарахування позивачем вартості наданих послуг згідно Опитувального листа у розмірі 0,54502 Гкал/год, а також встановлено, що «за відсутності погоджених сторонами змін до Договору відсутні правові підстави для визначення оплати із застосуванням збільшеної величини приєднаного теплового навантаження».
В той же час позивач за первісним позовом у Позовній заяві зазначає, що «з 26 листопада 2019 року нарахування за приєднане теплове навантаження проводились, виходячи із величини приєднаного теплового навантаження - 0,054502 Гкал/год».
Зазначене підтверджується, зокрема, рахунками № 00098 купівлі-продажу теплової енергії (від 30.11.2019 в листопаді 2019 р., від 31.12.2019 в грудні 2019 р., від 31.01.2020 в січні 2020 р., від 29.02.2020 в лютому 2020 р., від 31.03.2020 в березні 2020 р., від 30.04.2020 в квітні 2020 р., від 30.05.2020 в травні 2020 р., від 30.06.2020 в червні 2020 р., від 31.07.2020 в липні 2020 р., від 31.08.2020 в серпні 2020 р., від 30.09.2020 в вересні 2020 р., від 31.10.2020 в жовтні 2020 р., від 30.11.2020 в листопаді 2011 р.) на загальну суму 73956,66 грн. (за адресою: вул. Миколи Оводова б. 15).
Отже за кожний місяць позивач за зустрічним позовом змушений був оплачувати безпідставне теплове навантаження в розмірі 0,017902 Гкал/год (0,054502 Гкал/год - 0,0366 Гкал/год), що у грошовому еквіваленті за весь період становить 9311,17 грн. та оплатити теплову енергію в розмірі 27,2451 Гкал (76,9287 Гкал - 49,6836 Гкал) на загальну суму 36956,34 грн.
Таким чином із 73956,66 грн. - отриманих відповідачем за зустрічним позовом, 46267,51 грн. (9311,17 грн. + 36956,34 грн.) набуті ним абсолютно безпідставно.
За твердженням позивача за зустрічним позовом, оплату за вищезазначеними рахунками позивач за первісним позовом отримав у повному обсязі, що підтверджується, зокрема, виписками з рахунку позивача за зустрічним позовом та не заперечується позивачем за первісним позовом. Крім того, як вбачається із поданої первісної позовної заяви позивач за первісним позовом не тільки не вважає себе зобов'язаним повернути безпідставно набуті кошти, а, навпаки, вимагає легалізувати свою недоброчесну практику внесенням змін до договору, які б мали ретроспективно «закріпити» правову підставу власного неправомірного збагачення за рахунок позивача за зустрічним позовом.
Тому сума безпідставно набутих відповідачем за зустрічним позовом грошових коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції становить 62968,27 грн. та сума нарахованих трьох процентів річних - 2548,58 грн., таким чином загальна сума боргу відповідача за зустрічним позовом становить 65516,85 грн.
З огляду на викладене, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінниняміськтеплоенерго" на користь Виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс - ЛТД" 46267,51 грн. - безпідставно набутих грошових коштів за період з листопада 2019 по листопад 2020, та нарахованих на цю суму 2548.58 грн. - 3% річних за період з 18.12.2020 по 18.11.2022 і 16700,76 грн. - інфляційних втрат за період з 01.01.2021 по 01.11.2022 .
У відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач за зустрічним позовом зазначив, що Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.04.2021 у справі № 902/20/21, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021, позов задоволено та стягнуто з ВКП ТОВ «Альянс - ЛТД» на користь КП ВМР «ВМТЕ» 54 113,89 грн основного боргу за надані послуги з теплопостачання, 5552,27 грн - інфляційних втрат, 5470,20 грн - 3% річних, 13 521,48 грн - пені та 2102,00 грн - витрат на сплату судового збору.
Зі змісту зазначеного судового рішення слідує, що заборгованість ВКП ТОВ «Альянс- ЛТД» виникла за період з лютого 2019 року по листопад 2020 року, тобто охоплює зазначений ВКП ТОВ «Альянс-ЛТД» у зустрічній позовній заяві період (листопад 2019 року - листопад 2020 року).
Отже, відсутні підстави стверджувати, що сплачені ВКП ТОВ «Альянс-ЛТД» кошти за вказаний період набуті КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» безпідставно, оскільки спір щодо розміру заборгованості за цей період вирішено судом, рішення суду набрало законної сили і виконано ВКП ТОВ «Альянс-ЛТД».
Також є безпідставними позовні вимоги ВКП ТОВ «Альянс-ЛТД» в частині стягнення з КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» 3% річних у розмірі 2548,58 грн, що нараховані за період з 18.12.2020 до 18.11.2022, та інфляційних втрат у розмірі 16 700,76 грн. що нараховані за період з 01.2021 до 11.2022, оскільки КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» жодних грошових зобов'язань перед ВКП ТОВ «Альянс-ЛТД», в тому числі за Договором № 98 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2010, не має, а відтак відсутні підстави для застосування щодо нього відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України.
З огляду на це просить суд відмовити в задоволенні зустрічного позову.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що в задоволенні первісних позовних вимог та в задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити з огляду на нижчевикладене.
Щодо первісної позовної заяви суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Ст. 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проаналізувавши укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу з елементами договору про надання послуг (змішаний договір).
Згідно частин 3, 4 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Положеннями частин 1, 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
На підставі ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що і договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Таким чином, правочин, спрямований на зміну або розірвання договору, здійснюється у тій самій формі, що і сам договір. Здійснюється він у вигляді додаткової угоди до договору або угоди про розірвання договору.
Згідно з частиною 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
При цьому частиною 2 статті 652 ЦК України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Позивач за первісним позовом зазначає, що укладення відповідачем договору оренди на частину приміщень по вул. М. Оводова, 15, а також зміна співвласників суміжних приміщень за вказаною адресою, стали підставою зміни приєднаного теплового навантаження в приміщення відповідача, адміністративна будівля по вул. Оводова, 15 з моменту укладення договору № 98 від 01 жовтня 2010р. не була оснащена комерційним приладом обліку, що суперечило п. 2 Статті 3 Розділу II Закону України від 22 червня 2017р. №2119-VIII - забороняється приєднання житлових і нежитлових будівель до зовнішніх інженерних мереж без оснащення таких будівель вузлами комерційного обліку, ТОВ «Альянс» по підготовці до опалювального періоду неодноразово надавався припис щодо встановлення комерційного вузла обліку теплової енергії, який забезпечував би фактичний облік спожитої теплової енергії, натомість представниками ТОВ «Альянс» припис ігнорувався.
З огляду на вищевикладене, у зв'язку з відсутнім вузлом обліку нарахування за теплову енергію проводилися згідно розрахунку відповідно до приєднаного теплового навантаження, яке не відповідало фактичному споживанню теплової будівлі, між постачальником КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» та споживачем ТОВ «Альянс» тому приєднане теплове навантаження за адресою: вул. М. Оводова, 15 у м. Вінниці за Договором № 98 від 01.10.2010, укладеним із Відповідачем, з листопада 2019 року змінено і становить 0,054502 Гкал/год, про що зазначено в Опитувальному листі теплопостачання, який підписано керівником ВКП ТОВ «Альянс - ЛТД» Студенніковим Є. Ф. у квітні 2019 року (отримано Позивачем 26.11.2019). Таким чином, в листопаді 2019 року між сторонами Договору досягнуто згоди щодо зміни в частині величини приєднаного теплового навантаження. Враховуючи досягнення сторонами згоди щодо зміни величини приєднаного теплового навантаження, що підтверджується підписами представників сторін у Опитувальному листі теплопостачання, з 26 листопада 2019 року нарахування за приєднане теплове навантаження проводились, виходячи із погодженої сторонами величини приєднаного теплового навантаження - 0,054502 Гкал/год.
З приводу внесення змін в договірні відносини, які надсилалися листами КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» споживачу ТОВ «Альянс», останнім неодноразово ігнорувалися.
Первинними документами для складання опитувального листа є оцінювальний акт на будівлю, де зазначається зовнішній опалювальний об'єм (4481м3), рік побудови (1955- 1960рр.) та призначення будівлі (адміністративна), експлікація, де зазначається опалювальна площа 1081,3 м2 (в тому числі площа підвалу 252,2 м2). Кількість теплової енергії спожитої об'єктом теплопостачання не обладнаним вузлом обліку теплової енергії залежить від фактичної температури зовнішнього повітря у розрахунковий період, а в договорі зазначена нормативна середньомісячна температура повітря за кожний місяць опалювального періоду. З огляду на вищевикладене теплопостачальна організація в договорі зазначає орієнтовне споживання теплової енергії за опалювальний період, а нарахування за розрахунковий місяць проводяться відповідно до фактичної температури.
Як встановлено судом в Рішенні Господарського суду Вінницької області від 11.05.2022 у справі № 902/1178/21 залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2022 року встановлені наступні факти:
«При укладенні Договору №98 від 01.10.2010 року сторонами досягнуто згоди щодо розміру теплового навантаження по приміщенню у м. Вінниці вул. М. Оводова, 15 у розмірі 0,0366 Гкал/год шляхом укладення Додатку №1, а також узгоджено форму визначення оплати за надані послуги шляхом підписання додатків до договору (п. п. 6.2., 6.4. Договору).
На підставі п. 6.2. Договору Споживач щомісячно, протягом року, вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене саме у Додатку №1 до Договору.
Тобто, сторонами погоджено необхідність визначення ставки приєднаного теплового навантаження шляхом його відображення у Додатку №1, який є невід'ємною частиною Договору №98 від 01.10.2010 року.
Зі змісту п. 6.6. Договору не підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт Споживачем, без надання обґрунтованих заперечень є доказом лише кількості спожитої Споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості.
Таким чином, обставини не підписання актів відповідачем лише вказують на відсутність заперечень щодо обсягів поставленої теплової енергії, однак не надають позивачу право в односторонньому порядку визначати розмір приєднаного теплового навантаження, як основи для визначення вартості наданих послуг.
На підставі ст. ст. 651-653 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
В силу ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Суд виходить з того, що підписання представником відповідача Опитувального листа у квітні 2019 року підтверджує лише отримання пропозиції КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" щодо зміни умов договору в частині збільшення величини теплового навантаження.
Зазначений лист не може вважатись Додатковою угодою до договору, оскільки не містить умов про його зміну.
Суд також оцінює нормативне регулювання підстав складення сторонами Опитувального листа до договору теплопостачання.
Згідно п. 2.1. Постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 29.10.2009 року № 1232 "Про затверджнення Правил надання і погодження технічних умов на підключення до теплових мереж", для одержання технічних умов власник, користувач земельної ділянки або особа, щодо якої прийнято рішення про передачу (надання) земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності в порядку, визначеному земельним законодавством, або уповноважена ними особа, яка має намір приєднатися до теплових мереж, подає заяву до теплотранспортуючої організації, яка згідно з відповідною ліцензією діє в зоні розташування об'єкта замовника.
До заяви замовник додає такі документи:
- опитувальний лист з інформацією про об'єкт за формою, наведеною у додатку до цих Правил;
- ситуаційний план розміщення об'єкта;
- нотаріально засвідчену копію документа, що підтверджує право замовника на земельну ділянку, або рішення про передачу (надання) замовнику земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності в порядку, визначеному земельним законодавством.
Отже, надання та підписання опитувального листа можливе з ініціативи власника майна (споживача), а не надавача послуг; його підписання повинно супроводжуватись наданням інших документів з метою отримання нових технічних умов.
Правила надання і погодження технічних умов на підключення до теплових мереж регулюють відносини, які виникають у процесі приєднання новозбудованих, реконструйованих чи модернізованих об'єктів у сфері теплопостачання та об'єктів споживачів теплової енергії до теплових мереж.
Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин нового будівництва, реконструкції чи модернізації приміщень по вул. М. Оводова, 15 у м. Вінниці.
Суд також відхиляє доводи позивача з приводу того, що такі дії вчинено внаслідок укладення договору оренди з ПП ВКП "Богдан", оскільки такий договір підписано 04.03.2018 року, а опитувальний лист лише у квітні 2019 року та надано 26.11.2019 року.
Таким чином, правове регулювання відносин зі складення та підписання Опитувального листа є відмінним від порядку внесення змін до Договору, тому позиція позивача суперечить нормам законодавства.
Отже, суд вважає помилковим ототожнення позивачем Опитувального листа з додатковою угодою до договору.
За відсутності погоджених сторонами змін до Договору відсутні правові підстави для визначення оплати із застосуванням збільшеної величини приєднаного теплового навантаження.
Такий висновок суду узгоджується із позиціями КГС ВС при вирішенні подібних спорів відносно відсутності підстав для оплати наданих послуг до моменту внесення змін у договір (Постанови від 08.12.2021 року у справі №902/968/19, від 27.05.2021 у справі № 904/5807/19, від 08.06.2021 у справі № 904/5147/19, від 15.06.2011 у справі № 915/2360/19, від 17.06.2021 у справі № 924/1153/19, від 22.06.2021 у справі № 908/3104/19).
У даному випадку сторонами самостійно погоджено спосіб внесення змін до договору та порядок визначення розміру теплового навантаження у спосіб підписання Додатків до Договору №98 від 01.10.2010 року.
Позивачем дійсно вчинялись дії з підписання договору у новій редакції (т. 1 а.с. 134-143), однак сторонами не досягнуто згоди з даного питання.
Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Тому, належним способам захист прав позивача у даному випадку є звернення з позовом до суду про визнання укладеною Додаткової угоди до Договору, що випливає з правових висновків КГС ВС від 09.06.2020 року у справі № 912/1860/19, ВП ВС від 26.05.2020 року у справі № 908/299/18, від 22.09.2020 року у справі № 159/5756/18.»
Частиною 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так в вище зазначеному рішенні судом зазначено що належним способам захист прав позивача у даному випадку є звернення з позовом до суду про визнання укладеною Додаткової угоди до Договору.
Разом з тим, як вбачається з прохальної частини первісної позовної заяви первісний позивач просить суд визнати укладеною Додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу теплової енергії №98 від 01.10.2010 укладеної між Виробничо-комерційним підприємством- товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс - ЛТД» (код ЄДРПОУ 13326007) та Комунальним підприємством Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 33126849), умови якої відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України застосовуються до відносин між ними, які виникли до її укладення, а саме з 26.11.2019, в наступній редакції …
Так статтею 631 ЦК України визначено Строк договору.
А відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Разом з тим, як вбачається з первісної позовної заяви первісний позивач просить визнати укладеною Додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу теплової енергії №98 від 01.10.2010 та застосовуються до відносин між ними, які виникли до її укладення, а саме з 26.11.2019.
Разом з тим, відповідно до п. 5 ст. 188 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Рішення господарського суду в такому випадку є юридичним фактом, з яким пов'язується настання правових наслідків, визначених ст. 653 ЦК України.
Тобто з аналізу даних норм вбачається що в момент укладення договору сторони можуть встановити що відносини укладені даним договором застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, але ніяк не можуть застосовуватись до додаткової угоди якою змінюються умови даного договору, оскільки вони змінюються з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили.
З огляду на викладене, вимога позивача про визнання укладеною додаткову угоду з 26.11.2019 суперечить нормам діючого законодавства.
Також, суд звертає увагу первісного позивача, що у первісному позові він також посилається на частину 2 статті 651 ЦК України - договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, і на частини 1, 2, 4 статті 652 ЦК України - зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, і на частину 2 статті 642 ЦК України - прийняття пропозиції, разом з тим даними статтями передбачені різні підстави позову.
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Саме позивач у справі - особа, яка стверджує про порушення відповідачем зобов'язань за Договором, мав довести ту обставину, на яку він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог» (пункт 30 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18).
З огляду на викладене на переконання суду первісний позов задоволенню не підлягає.
Щодо зустрічної позовної заяви суд зазначає наступне.
Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Отже, вказане зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України, яка регулює зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Майно не можна вважати набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо в момент його набуття (збереження) це відбулось хоч і не в прямо передбачений, але в усякому випадку - в не заборонений цивільним законодавством спосіб, із метою досягнення учасниками відповідних правовідносин певного правового результату в майбутньому, якщо в подальшому цей результат настав.
Виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
За принципом змагальності кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, на позивача, поряд із обов'язком довести факт порушення свого суб'єктивного права відповідачем, також покладено обов'язок довести підставу позову, а саме обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і з якими закон пов'язує настання певних правових наслідків, тобто можливість задоволення позову.
Як встановлено судом позивач за зустрічним позовом стверджує, що з 26 листопада 2019 року нарахування за приєднане теплове навантаження проводились, виходячи із величини приєднаного теплового навантаження - 0,054502 Гкал/год., зазначене підтверджується, рахунками № 00098 купівлі-продажу теплової енергії (від 30.11.2019 в листопаді 2019 р., від 31.12.2019 в грудні 2019 р., від 31.01.2020 в січні 2020 р., від 29.02.2020 в лютому 2020 р., від 31.03.2020 в березні 2020 р., від 30.04.2020 в квітні 2020 р., від 30.05.2020 в травні 2020 р., від 30.06.2020 в червні 2020 р., від 31.07.2020 в липні 2020 р., від 31.08.2020 в серпні 2020 р., від 30.09.2020 в вересні 2020 р., від 31.10.2020 в жовтні 2020 р., від 30.11.2020 в листопаді 2011 р.) на загальну суму 73956,66 грн. (за адресою: вул. Миколи Оводова б. 15). Отже за кожний місяць позивач за зустрічним позовом змушений був оплачувати безпідставне теплове навантаження в розмірі 0,017902 Гкал/год (0,054502 Гкал/год - 0,0366 Гкал/год), що у грошовому еквіваленті за весь період становить 9311,17 грн. та оплатити теплову енергію в розмірі 27,2451 Гкал (76,9287 Гкал - 49,6836 Гкал), що у грошовому еквіваленті за весь період становить 36956,34 грн.
Оплату за вищезазначеними рахунками позивач за первісним позовом отримав у повному обсязі, що підтверджується, зокрема, виписками з рахунку позивача за зустрічним позовом.
Разом з тим, як вбачається з рахунку № 000098 від 30.11.2019 купівлі продажу теплової енергії в листопаді 2019 р. станом на 01.11.2019 року у позивача за зустрічним позовом рахувалась заборгованість в розмірі 132787,14 грн.
А відповідно до п. 6.7. Договору сторонами погоджено, що за наявності боргу у Споживача за теплову енергію Постачальник має право зарахувати кошти, що надійшли від Споживача у черговості визначеній ст. 534 ЦК України, відповідно до вимог якої у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
З наявних в матеріалах справи доказів не можливо встановити скільки зустрічний позивач сплатив зустрічному відповідачу коштів за весь період дії договору, а останній надав послуг та в якому порядку зарахував оплати проведені зустрічним позивачем. Для встановлення даних обставин необхідно бачити усі первинні документи за весь період дії між сторонами договору, які матеріали справи не містять.
Оскільки сума зайво сплачених коштів зустрічним позивачем не доведена суду належними та допустими доказами суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову зокрема і заявлених 3% річних та інфляційних втрат.
Також суд, вважає за необхідне звернути увагу зустрічного позивача на те, що ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
А урахування правового висновку, що «стаття 625 ЦК поширює свою дію па всі види грошових зобов'язань. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК» можливе лише за умови пред'явлення вимоги до зберігача безпідставно одержаних коштів, разом з тим матеріали справи не містять будь якого звернення зустрічного позивача до зустрічного відповідача про повернення безпідставно отриманих коштів, окрім даної зустрічної позовної заяви.
Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом обставини та зміст позовних вимог, суд доходить висновку, що позивачем за зустрічним позовом не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилався в обґрунтування своїх вимог, а тому відмовляє в їх задоволенні.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд звертає також увагу сторін на те, що відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів чи заперечень наведених сторонами, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.
За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісних позовних вимог в повному обсязі та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГК України витрати по сплаті судового збору за первісним та зустрічним позовом залишаються за сторонами.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні первісного позову відмовити.
2. Витрати щодо сплати судового збору за первісним позовом залишити за позивачем за первісним позовом.
3. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
4. Витрати щодо сплати судового збору за зустрічним позовом залишити за позивачем за зустрічним позовом.
5. Копію рішення направити сторонам на відомі суду адреси електронної пошти сторін : позивача за первісним позовом - office@vmte.vn.ua , відповідача за первісним позовом - aliansltd@hotmail.com .
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК
Повне рішення складено 30 січня 2023 р.
Суддя Ігор МАСЛІЙ
віддрук. прим.:
1 - до справи