вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" січня 2023 р. Справа№ 910/5770/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
Мальченко А.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 (повний текст рішення складено 18.10.2022)
у справі № 910/5770/22 (суддя Баранов Д.О.)
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"
до Фізичної особи-підприємця Лавриненка Сергія Євгеновича
про стягнення 56 991, 00 грн., -
У 2022 році Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Лавриненка Сергія Євгеновича про стягнення 56 991, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним на виконання умов Договору надано Відповідачу послуги з вивезення побутових відходів на загальну суму 49 981, 70 грн, однак відповідачем такі послуги було оплачено лише в частині суми 4 319, 00 грн, у зв'язку з чим станом на дату подання даного позову заборгованість за Договором в період 31.10.2016 по 30.04.2021 становить 45 662, 70 грн., що також стало підставою для нарахування позивачем 3 % річних, інфляційних втрат та пені.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення мотивовано тим, що відповідач користувався приміщенням на підставі Договору оренди з 12.11.2015 до 25.01.2017, згідно Акту приймання-передачі (повернення) нежилого приміщення від 25.01.2017, а відтак, відповідач повинен був сплачувати послуги з вивезення побутових відходів за Договором в межах зазначеного періоду, з огляду на фактичне споживання/отримання таких послуг у зв'язку з користуванням нежитловим приміщенням.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що позивач у встановленому порядку визначений виконавцем послуг на вивезення побутових відходів. На виконання умов договору позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 56 991, 00 грн., які оплачені відповідачем частково. Також, апелянт зазначає, що факт надання послуг підтверджується актами надання послуг, рахунками на оплату, актом звірки та даними бухгалтерії позивача. Разом з тим, позивач такоє вказує, що рахунки на оплату направлялись відповідачу через програму M.E.Doc, а також позивач зареєстрував відповідні податкові накладні, при цьому заперечень щодо отриманих актів відповідач не надавав.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 24 322 грн. 00 коп.
18.11.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2022, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5770/22.
01.12.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/5770/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерман Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі №910/5770/22, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
14.12.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Фізичної особи-підприємця Лавриненка Сергія Євгеновича, відповідача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
23.12.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс", позивача у справі, надійшла відповідь на відзив.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.03.2016 між КП "Київкомунсервіс" (виконавець) та ФОП Лавриненко Сергій Євгенович (замовник) укладено Договір, відповідно до пункту 1.1. якого за умовами виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів (далі за текстом - ТПВ), що утворюються на об'єкті замовника (кафе), що знаходиться за фактичною адресою: м. Київ, вул. Мате Залки, 1/12, а замовник зобов'язується прийняти і своєчасно оплачувати послуги.
Пунктом 1.2 Договору встановлено, що кількість (обсяг) побутових відходів, що підлягає вивезенню по факту утворення ТПВ становить 7, 076 м.куб. в місяць.
Відповідно до п. 2.1 Договору тариф на послуги, які передбачені п. 1.1 цього Договору встановлено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від " 02" червня 2015 року № 186 "Про встановлення тарифів на послугу з вивезення твердих побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення).
Тариф на послуги за цим Договором становить: 72, 50 грн без ПДВ за 1 м3, в місяць - 615, 61 грн. з ПДВ.
Тарифи на послуги, що надаються за даним договором, та норми накопичення ТПВ можуть бути змінені на підставі відповідних актів, прийнятих органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, або в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Офіційне опублікування та оголошення в засобах масової інформації про зміну тарифів на послуги, що надаються за даним договором та про зміну норм накопичення ТПВ є підставою для зміни вартості надання послуг за цим Договором, з дати опублікування такого акту у засобах масової інформації. При цьому, така зміна тарифів чи норм накопичення ТПВ не потребує складання окремого письмового документу (додаткової угоди до Договору) і такі нові тарифи та норми накопичення ТПВ будуть застосовуватись при наданні послуг за цим Договором з дня їх офіційного вступу в законну силу. (п. 2.2 Договору).
Відповідно до п. 2.3 Договору оплата послуг за цим Договором, у розмірі, що вказаний у п. 2.1. даного Договору, з урахуванням ПДВ, здійснюється замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів, на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виписаного виконавцем рахунку з моменту отримання направленого виконавцем замовнику рахунку фактури (можливе направлення в електронному вигляді через систему електронного документообігу).
Згідно п. 2.5 Договору за результатами наданих послуг виконавець направляє замовнику для підписання акти наданих послуг в двох екземплярах та податкову накладну. Акт наданих послуг підписується щомісячно до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним. Після підписання Акту наданих послуг уповноваженими представниками сторін усі суперечки щодо обсягу наданих послуг вважаються необґрунтованими. Замовник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів, з дати підписання, повернути вищезазначений Акт наданих послуг Виконавцю. Якщо замовник не повернув його протягом зазначеного терміну, Акт наданих послуг вважається підписаним та вважається, що замовник не має жодних претензій до обсягів наданих послуг.
Пунктом 2.8 Договору закріплено право виконавця у разі несплати послуг у встановлений термін, або неповної сплати послуг, попередньо повідомивши замовника, призупинити виконання обов'язків по вивезення ТПВ до повного розрахунку замовника з виконавцем.
В п. 3.9 Договору визначено, що замовник зобов'язується здійснювати 100% оплату послуг на умовах, зазначених у п. 2.3 та п. 2.5 цього Договору.
Відповідно до п. 4.2 Договору за прострочення оплати послуг з вивезення побутових відходів за цим Договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Цей Договір вступає в силу з 01.03.2016 та діє до 31.12.2016., але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором. (п. 7.1. Договору).
В разі, якщо жодна із Сторін протягом п'ятнадцяти календарних днів до закінчення строку дії цього Договору не заявить в письмовій формі (шляхом надсилання рекомендованого листа) про свій намір припинити дію даного Договору та припинення дії Договору не буде оформлене сторонами належним чином, то строк дії цього Договору, вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік (пункти 7.1 та 7.2 Договору).
Згідно пункту 8.5. Договору сторони домовилися, що позовна давність по даному Договору встановлюється тривалістю у п'ять років.
Як вбачається з доводів позивача, ним надано послуги з вивезення побутових відходів за період з березня 2016 по квітень 2021 на загальну суму 49 981, 70 грн, однак послуги за Договором оплачено відповідачем в розмірі 4 319, 00 грн.
Факт оплати послуг за договором в розмірі 4 319, 00 грн відповідачем не заперечується.
Наявні в матеріалах справи акти наданих послуг за період з жовтня 2016 по квітень 2021 не підписані відповідачем.
Згідно доводів позивача, на підставі пункту 2.3 Договору рахунки та акти наданих послуг надсилалися відповідачу за допомогою програми M.E.Doc та відповідно були отримані відповідачем, згідно наданого витягу.
13.05.2021 року позивач направив відповідачу платіжну вимогу від 12.05.2021 за вих. №244-7-2268 (т. 1 а.с. 47), у якій вказав на наявність заборгованості за договором в сумі 46 811 грн. 72 коп. та просив перерахувати кошти протягом 7-ми днів, до вимоги позивачем було додано два екземпляри акту звірки взаєморозрахунків (т. 1 а.с. 48). Факт направлення вимоги підтверджується описом вкладення №0100193679093, накладною та також фіскальним чеком від 13.05.2021 (т. 1 а.с. 49). Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та без виконання.
У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 45 662, 70 грн - основний борг, 8 235, 30 грн - інфляційні втрати, 1 527, 51 грн - 3% річних, пеня - 1 565, 49 грн., нарахованих у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання.
Заперечуючи проти позову, як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи, відповідач зазначає, що 12.11.2015 між ним та ФОП Гончаровою Ксенією Юріївною (орендодавець) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 2, відповідно до умов якого відповідачу в строкове платне користування (оренду) надано нежитлове приміщення по вул. Мате Залки, 1/12 в м. Києві.
Пунктом 1.2. та 1.3. Договору оренди закріплено, що приміщення надається в оренду знаходиться у розпорядженні орендодавця на підставі договору позички № 2/2014-0508 від 05.08.2014. Приміщення надається для використання орендарем (відповідачем) у підприємницькій діяльності.
Строк дії Договору оренди згідно пункту 6.1. сторонами встановлено до 12.11.2016.
Відтак, як вбачається з доводів відповідача та згідно наданих ним доказів останній користувався приміщенням у строк до 25.01.2017, що підтверджується підписаним сторонами Актом приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення, у відповідності до якого приміщення за Договором оренди повернуто відповідачем орендодавцю у задовільному стані.
Таким чином, починаючи з 26.01.2017 р. відповідач припинив користування орендованим приміщення за адресою м. Київ, вул. Мате Залки, 1/12, а відтак, згідно доводів останнього, не користувався та не споживав послуги за Договором, стягнення коштів за які позивачем заявлено.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 35-1 Закону України "Про відходи" (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) було встановлено, що власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів.
Розпорядженням Виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.12.2017 №1589 позивач був визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території міста Києва протягом семи років.
Права та обов'язки між сторонами у даній справі виникли за договором на надання послуг з вивезення побутових відходів № 13178-Об від 01.03.2016, який за правовою природою є договором про надання послуг з вивезення побутових відходів.
Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже є обов'язковим для сторін.
Умовами пункту 7.2 договору передбачено, що якщо припинення дії договору не буде оформлене сторонами належним чином, то строк дії цього договору вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов?язків.
Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором с домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені цими, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів пивільного законодавства.
У відповідності ч. 1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спря-мована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.
Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено падання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов?язковим для виконання сторонами.
При цьому, як зазначалося вище, відповідно до п. 7.2, в разі, якщо жодна зі сторін протягом п'ятнадцяти календарних днів до закінчення строку дії даного Договору не заявить в письмовій формі (шляхом направлення іншій стороні листа) про свій намір припинити дію договору, то строк дії даного договору, вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік.
Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять додаткової угоди про розірвання договору або пропозиції про розірвання договору.
Одночасно, слід також звернути увагу, що продовження строку дії Договору також підтверджується оплатою послуг, що здійснювались відповідачем у 2020 - 2022 роках. Позивачем надано копії виписки за рахунками (т. 1 а.с. 24-44), згідно до яких на виконання Договору №13811-Об від 01.03.2016 р. відповідачем сплачено:
- за 17.12.2020 р. - 617,00 грн.;
- за 22.01.2021 р. - 617,00 грн.;
- за 18.03.2021 р. - 617,00 грн.;
- за 11.05.2021 р. - 617,00 грн.;
- за 20.07.2021 р. - 617,00 грн.;
- за 30.09.2021 р. - 617,00 грн.;
- за 10.01.2022 р. - 617,00 грн.;
Таким чином, враховуючи відсутність у матеріалах справи належним чином оформленим припинення строку дії договору у відповідності до п. 7.1 та 7.2, а також, враховуючи здійснення оплати відповідачем протягом 2020 - 2022 років, колегія суддів дійшла висновку, що договір №13178-Об від 01.30.2016 р. дійсним на момент пред'явлення позову.
Отже, висновок місцевого господарського суду, що відповідач повинен був сплачувати послуги з вивезення побутових відходів за Договором в межах періоду оренди приміщення за адресою м. Київ, вул. Мате Залки, 1/12 колегією суддів вважаються безпідставним.
Крім того, як зазначалося раніше, пунктом 2.3 Договору передбачено, що оплата послуг за цим Договором, у розмірі, що вказаний у п. 2.1. даного Договору, з урахуванням ПДВ, здійснюється замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів, на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виписаного виконавцем рахунку з моменту отримання направленого виконавцем замовнику рахунку фактури (можливе направлення в електронному вигляді через систему електронного документообігу).
При цьому, відповідачем не заперечуються факт направлення та отримання актів наданих послуг та рахунків на оплату за період з жовтня 2016 по квітень 2021. Одночасно, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням апелянта, що відповідач має доступ до зазначеного реєстру і володіє інформацією про нарахування йому вартості послуг за Договором.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Акти надання послуг: №15737 від 31.03.2016 р., №15738 від 30.04.2016 р., №15739 від 31.05.2016 р., 15740 від 30.06.2016 р., №27466 від 31.07.2016 р., №27467 від 31.08.2016 р., №36838 від 30.09.2016 р., №36839 від 31.10.2016 р., №43580 від 30.11.2016 р., №43774 від 31.12.2016 р., №5898 від 31.01.2017 р., №66064 від 28.02.2017 р., №68189 від 31.03.2017 р., №8190 від 30.04.2017 р., №16254 від 31.05.2017 р., №16256 від 30.06.2017 р., №26456 від 31.07.2017 р., №26457 від 31.08.2017 р., №33205 від 30.09.2017 р., №33208 від 31.10.2017 р., №33209 від 30.11.2017 р., №38275 від 31.12.2017 р., №1870 від 31.01.2018 р., №2107 від 28.02.2018 р., №7030 від 31.03.2018 р., №14652 від 30.04.2018 р., №14892 від 31.05.2018 р., №22005 від 30.06.2018 р., №22247 від 31.07.2018 р., №28019 від 31.08.2018 р., №32048 від 30.09.2018 р., №34885 від 31.10.2018 р., №41647 від 30.11.2018 р., №48308 від 31.12.2018 р., №1672 від 31.01.2019 р., №1917 від 28.02.2019 р. до №11897 від 31.03.2019 р., №19056 від 30.04.2019 р., №49309 від 31.05.2019 р., №529822 від 30.06 2019 р., №30077 від 31.07.2019 р., №41275 від 31.08.2019 р., №41536 від 30.09.2019 р., №52954 від 31.10.2019 р., №53221 від 30.11.2019 р., №51008 від 31.12.2019 р., №2805 від 31.01.2020 р., №3024 від 29.02.2020 р., №14381 від 31.03.2020 р., №14583 від 30.04.2020 р., №25756 від 31.05.2020 р., №25962 від 30.06.2020 р., №36446 від 31.07.2020 р., №36656 від 31.08.2020 р., №49637 від 30.09.2020 р., №49845 від 31.10.2020 р., №59057 від 31.11.2020 р., №59270 від 31.12.2020 р., №3090 від 31.01.2021 р., №3314 від 28.02.2021 р., №14152 від 31.03.2021 р., №14380 від 30.04.2021 р. на загальну суму 49 981, 70 грн, які додані ним до позовної заяви.
Разом з тим, колегія суддів підкреслює, що після підписання Акту наданих послуг уповноваженими представниками сторін усі суперечки щодо обсягу наданих послуг вважаються необґрунтованими. Замовник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів, з дати підписання, повернути вищезазначений Акт наданих послуг Виконавцю. Якщо замовник не повернув його протягом зазначеного терміну, Акт наданих послуг вважається підписаним та вважається, що замовник не має жодних претензій до обсягів наданих послуг.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом положень ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З приводу заява відповідача про застосування строків позовної давності, яка викладена разом з відзивом на позову заяву колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Одночасно, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 8.5. Договору сторони домовилися, що позовна давність по даному Договору встановлюється тривалістю у п'ять років.
При цьому, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення заборгованість за період з 31.10.2016 по 30.04.2021.
Слід зауважити, що у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.
Наведений вище алгоритм розподілу коштів врегульований в статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов'язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості: - у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання.
Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо. Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, сплачені відповідачем кошти за Договором в розмірі 4 319, 00 грн. зараховано в попередні періоди, при цьому факт оплати коштів в розмірі 4 319, 00 грн. та порядок їх зарахування позивачем, а саме за їх зарахування за попередні періоди відповідачем не заперечуються ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій.
Враховуючи вищевикладене, оскільки умовами Договору сторонами погоджено, що строк позовної давності встановлюється тривалістю у п'ять років, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем, за заявленими позовними вимогами, зазначений строк не пропущено.
Крім цього, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних, інфляційних втрат та пені.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушения зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 617 ЦК України визначено підстави для звільнення від відповідальності, за порушення зобов?язання, а саме: особа, яка порушила зобов??язання, звільняється від відповідальностіі за порушення зобов' язання, якто вона доведе, що це порушения сталося внаслідок випадку або пепереборної сили.
Частиного 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконания грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахунанням встановленого індексу інфляції за весь час прострочения, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що становлять відповідний період, перемножити між собою. (Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді сулових справ. Лист Верховного суду України №62-97 від 03.04.1997 року).
Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов?язання.
Відповідно до ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Нарахування на суму боргу 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
З огляду на порушення відповідачем строків оплати товару за Договором позивачем було нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 8235,30 грн., 3% річних в сумі 1527,51 грн., та пеню в сумі 1565,49 грн.
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів, зважаючи на встановлене вище, дійшла висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи через неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі № 910/5770/22 - скасуванню, з постановленням нового рішення про задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 року у справі № 910/5770/22 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 року у справі № 910/5770/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким:
« 1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лавриненка Сергія Євгеновича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, будинок 23; ідентифікаційний код 33745659) 45 662 (сорок п'ять тисяч шістсот шістдесят дві) грн.. 70 коп. основного боргу, 8 235 (вісім тисяч двісті тридцять п'ять) грн. 30 коп. інфляційних втрат, 1 527 (одна тисяча п'ятсот двадцять сім) грн. 51 коп. 3% річних, 1 565 (одна тисяча п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 49 коп. пені та судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2 232 (дві тисячі двісті тридцять дві) грн. 90 коп. судового збору.»
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лавриненка Сергія Євгеновича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, будинок 23; ідентифікаційний код 33745659) 3 721 грн. (три тисячі сімсот двадцят одна) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.
5. Матеріали справи № 910/5770/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді М.Г. Чорногуз
А.О. Мальченко