вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" січня 2023 р. Справа№ 910/6364/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Коробенка Г.П.
Кравчука Г.А.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА"
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022
у справі №910/6364/22 (суддя Лиськов М.О.)
за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 13 206,36 грн,
У липні 2022 року Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 13 206,36 грн неустойки за перевищення строку доставки вантажу за накладною №0402927.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.11.2021 позивачем був укладений договір міжнародного перевезення залізничним транспортом зі станції Бугяняй ЛТГ Литовської залізниці до станції Бородянка Південно-Західної залізниці, що підтверджується накладною №0402927, і строк доставки вантажу не повинен був перевищувати 8 діб, однак фактично вантаж був доставлений за 10 діб (прострочення на 1 добу з вини білоруської залізниці та на 1 добу з вини відповідача), тому позивачем, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (далі - УМВС), нарахована неустойка у розмірі 18% провізної плати, яку повинен сплатити відповідач, як регулююча залізниця.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що прострочка доставки вантажу по накладній №0402927 відбулась з вини ДО "Білоруська залізниця"; згідно постанови Правління НБУ від 24.02.2022 №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" відповідач не може стягнути неустойку за прострочення доставки вантажу, яка відбулась на території Республіки Білорусь і позбавлений можливості здійснювати валютні операції з ДО "Білоруська залізниця"; відповідачем були дотримані терміни доставки в межах перевезення, що ним здійснювалось по території України; позивачем невірно визначено строки перевезення, оскільки доставка вантажу білоруською залізницею відбувалось з 08.11.2021 по 12.11.2021 включно, тобто 5 діб, а не 4 доби, як зазначив позивач, тому саме білоруською залізницею допущено порушення строку доставки на 2 доби; розмір неустойки, допущеної білоруською залізницею, дорівнює 13 206,36 грн; наявні підстави для зменшення розміру неустойки до 0 грн, оскільки після початку військової агресії вантажні перевезення, які фактично були основним джерелом доходу, скоротились на 70%, за наслідками обстрілів було знищено велику кількість об'єктів товариства, відповідачем також здійснювалась евакуація населення та прибуток від перевезення пасажирів також скоротився, що призвело до надскрутного матеріального становища.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09 листопада 2022 року позов задоволено частково.
З Акціонерного товариства "Українська залізниця" стягнуто на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" неустойку за перевищення строку доставки вантажу в сумі 6603,18 грн та судовий збір в сумі 2481,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині зменшення розміру неустойки до 50% та відмови у задоволенні частини позовних вимог та постановити нове рішення, яким задовольнити поданий позов в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не надав доказів в обґрунтування підстав для зменшення неустойки, зокрема, відсутності коштів на поточних та інших рахунках підприємства; задоволення позовних вимог в повному обсязі не вплине на фінансове становище відповідача, оскільки Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави" зупинено до припинення воєнного стану вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень щодо відповідача; зменшення розміру неустойки до 50% фактично нівелює мету існування неустойки, як цивільної відповідальності (висновок у п.8.15 Постанови Верховного Суду у справі №918/116/19); несвоєчасна поставка залізницею вантажу відбулась до початку воєнних дій на території України, тому відсутній причинно-наслідковий зв'язок між порушенням відповідачем строків доставки вантажу та воєнними діями і такі порушення носять системний характер; неустойка нарахована нормами міжнародного законодавства (УМВС), які не передбачають її зменшення (аналогічний висновок у п.п.43, 44, 45 Постанови Верховного Суду у справі №917/530/21); зменшення розміру відповідальності відповідача може призвести до несправедливих наслідків для позивача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15 грудня 2022 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 05 січня 2023 року, сторонам роз'яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.
Сторони були повідомлені про відкриття апеляційного провадження в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвали суду у електронному вигляді через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему на офіційні адреси електронної пошти і ухвала про відкриття апеляційного провадження була доставлена до електронного кабінету позивача 16.12.2022 та до електронної скриньки відповідача 20.12.2022, що підтверджується довідками про доставку від 21.12.2022.
Відповідач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.
Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 05.11.2021 була оформлена накладна №0402927, за якою Акціонерне товариство "Українська залізниця" (як перевізник) взяло на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу (паливо авіаційне) зі станції Бугяняй ЛТГ Литовської залізниці до станції призначення Бородянка Південно-Західної залізниці, про що зазначено у графі 5 Накладної.
Накладна складається з двох частин: паперова накладна засвідчує факт перевезення вантажу на території Литви, час перебування вантажу на території Литви 2 доби, відстань - 349 км, час перебування вантажу на території Білорусії 4 доби, відстань 554 км, а електронна - на території України - 181 км, час перебування вантажу на території 4 доби.
Відповідно до графи 30 "відмітки перевізника" накладної вантаж був затриманий на 2 доби на станції Сарни Львівської залізниці на підставі актів №16465 та №16539.
Враховуючи взазначене, фактичний строк доставки вантажу становить 12 діб, а загальна відстань 1021 км. Відповідно до §2 ст. 24 УМВС строк доставки вантажу розраховується: одна доба на кожні розпочаті 200 км. У відповідності до §2 ст. 24 УМВС строк доставки вантажу не повинен перевищувати 3 доби.
Беручи до уваги § 3 ст. 24 УМВС, який подовжує строк доставки вантажу на 1 добу на операції, пов'язані з відправлення вантажу та на 2 доби згідно з актом загальної форми (що підтверджується написом у графі 32 Накладної), загальний строк доставки вантажу за Накладною не повинен перевищувати 8 діб у відповідності до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.
Таким чином, фактичний строк доставки вантажу становить 10 діб, а загальний строк доставки вантажу не повинен був перевищувати 8 діб, в результаті чого відповідач прострочив доставку вантажу на 2 доби.
Позивач, посилаючись на допущене відповідачем прострочення термінів доставки вантажу, на підставі УМВС та Статуту залізниць України, нарахував до стягнення з відповідача штрафні санкції в сумі 13 206,36 грн у розмірі 18% провізної плати, яку повинен сплатити відповідач, як регулююча залізниця.
14.01.2022 позивач направив відповідачу претензію про сплату неустойки в сумі 13206,36 грн за перевищення строку доставки вантажу, яка була отримана відповідачем 18.01.2022, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.
Листом від 14.07.2022 відповідач відмовив у задоволенні претензії, посилаючись на те, що недотримання терміну доставки було допущено перевізником ДО "Білоруська залізниця", однак у зв'язку із збройною агресією росії проти України взаємодію перевізників було припинено, відповідно претензію не було розглянуто з іноперевізником і відсутні погодження щодо сплати ним претензійних вимог, також заборонено здійснювати будь-які валютні операції з юридичними особами у Республіці Білорусь, тому відповідач позбавлений можливості здійснювати валютні операції з ДО "Білоруська залізниця" і штраф за недотримання терміну доставки, яке допустило ДО "Білоруська залізниця", відповідачем сплачуватись не буде.
У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 13 206,36 грн неустойки за перевищення строку доставки вантажу за накладною №0402927.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що порушення терміну перевезення на 2 дні сталось з вини ДО "Білоруська залізниця", з яким, у зв'язку із військовою агресією, припинені будь-які відносини, і яке, як відповідальна залізниця, має сплачувати неустойку. Також просив зменшити розмір неустойки до 0 грн.
За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, однак вважав можливим зменшити розмір неустойки на 50%, у зв'язку із чим задовольнив позовні вимоги частково та стягнув з відповідача на користь позивача 6603,18грн.
Позивач у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині зменшення розміру неустойки до 50% та відмови у задоволенні цієї частини позовних вимог.
Частинами 1, 2 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог, апеляційний господарський суд встановив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі накладної №0402927, внаслідок чого між сторонами винили права та обов'язки з перевезення вантажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні, а предметом розгляду даної справи є матеріально-правова вимога про застосування наслідків порушення термінів доставки вантажу.
Матеріалами справи підтверджується, що термін доставки вантажу був перевищений на 2 дні, внаслідок чого у відповідача, як регулюючої залізниці, згідно положень УМВС, виник обов'язок виплатити позивачу повну суму неустойки у розмірі 18% перевізної плати, що становить 13 206,36 грн, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог щодо стягнення вказаної неустойки.
Однак, статтею 233 Господарського кодексу України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи.
Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України).
Вказані правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 13.05.2019 року у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
При цьому чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19, зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Відповідач просив зменшити розмір неустойки до 0 грн, однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, зменшення розміру неустойки до нуля, не є зменшенням за своєю правовою природою, а фактично є звільненням відповідальності, що не узгоджується із повноваженнями суду.
У той же час, як вірно встановив суд першої інстанції, 24.02.2022 року в зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Частиною 3 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що загальновідомими обставинами є те, що АТ "Українська залізниця", як стратегічне підприємство, після початку збройної агресії Російської Федерації проти України виконує безкоштовні евакуаційні рейси для громадян, перевезення військових та гуманітарних вантажів, тоді як інфраструктура підприємства зазнає постійних обстрілів та ракетних ударів з боку Російської Федерації. При цьому, до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України основним джерелом доходу відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Тобто, відповідач наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.
Оцінивши докази у справі у їх сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо можливості зменшення розміру неустойки на 50% - до суми 6603,18 грн, оскільки відповідачем доставлено вантажі в пункт призначення, тоді як позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення строків доставки вантажів, яке сталось у тому числі з вини білоруської залізниці, враховуючи, що відповідач в умовах воєнного стану має для країни вкрай важливе стратегічне значення, постійно зазнає людських та інфраструктурних втрат внаслідок бойових дій на території України, усунення яких потребує значних ресурсів, власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності держави.
Зменшення розміру неустойки на 50% відповідає принципу збалансованості інтересів сторін, є справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, і судом першої інстанції було враховано, що порушення відповідачем зобов'язань мало місце до початку військової агресії Російської Федерації проти України, однак наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на час розгляду спору зменшити розмір неустойки.
При цьому, апеляційний господарський суд відзначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення були також враховані правові позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 04.02.2020 року у справі №918/116/19, і є помилковими посилання позивача на те, що зменшення розміру неустойки на 50% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання.
Також помилковою є правова позиція позивача щодо неможливості зменшення спірної неустойки з огляду на те, що вказана неустойка розрахована на підставі та у відповідності до УМВС, що не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваної неустойки (у разі її правомірного нарахування).
Посилання позивача на те, що відповідачем не було надано доказів об'єктивної неможливості своєчасного здійснення розрахунків, зокрема, відсутності коштів на поточних та інших рахунках підприємств, у тому числі неможливості залучення кредитних коштів, не спростовує висновків суду.
Щодо посилань позивача на правові позиції Верховного Суду, викладену в постанові від 16.06.2022 року у справі №917/530/21, то вони відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки зазначені постанови прийняті за інших обставин справи, інших правовідносин та за іншої фактично-доказової бази, ніж у даній справі, оскільки у справі №917/530/21 підставою для стягнення штрафу було рішення центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом як таке, що є обов'язковим до виконання згідно з приписами Закону України "Про Антимонопольний комітет України".
Отже, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами.
Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09 листопада 2022 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30.01.2023.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді Г.П. Коробенко
Г.А. Кравчук