вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" січня 2023 р. Справа№ 910/3596/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Алданової С.О.
Зубець Л.П.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою
відповідальністю "Агро-НВ" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2022
у справі №910/3596/22 (суддя - Спичак О.М. )
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ"
про стягнення 66549,54 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
17.05.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-НВ» про стягнення 66549,54 грн.
В обґрунтування позову позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №286/1 електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 29.11.2018 не у повному обсязі оплатив надані позивачем послуги з розподілу електроенергії, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 66549,54 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 у справі № 910/3596/22 позов задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з ТОВ "Агро-НВ" на користь Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» заборгованість за недораховану електричну енергію в розмірі 66549,54 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 66549,54 грн боргу за обсяг та вартість не облікованої електричної енергії, оскільки в процесі розгляду справи встановлено, що нарахування позивачем вартості недорахованої електричної енергії здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства на підставі підтвердженого належними та допустимими доказами факту порушення споживачем Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), що не спростовано відповідачем.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Агро-НВ" 17.08.2022 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 у справі № 910/3596/22 скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю; здійснити розподіл судових витрат за подання апеляційної скарги відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що при прийнятті рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального права та не з'ясовано обставин, що мають значення для справи.
Скаржник в апеляційній скарзі посилався на те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов до невідповідного висновку щодо допущення відповідачем порушення умов договору щодо своєчасної та повної оплати за договором №286/1.
Позивач звертаючись з позовною заявою до відповідача, не врахував той факт, що строк виконання зобов'язань відповідача за Договором №286/1 відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
Сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим Договором, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили, що перешкоджають виконанню договірних зобов'язань у цілому або частково. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідною довідкою, виданою Торгово-промисловою палатою України. Строк виконання за цим Договором у такому разі відкладається на строк дії обставини непереборної сили. (п.7.1. договору №286/1).
Також в апеляційній скарзі скаржник зазначив, що суд першої інстанції в оскаржуванном рішенні встановив, що на підставі Реєстру споживачів постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-НВ» на Лютий 2022 року відповідачем було складено та направлено позивачу Акт №41/2022-02 прийому передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії від 28.02.2022, в якому відповідачем було зазначено, що за період з 01.02.22 по 28.02.2022 позивачем були надані послуги з розподілу електроенергії обсягом 67109 кВт.год
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на підставі Реєстру споживачів постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-НВ» на Березень 2022 року відповідачем було складено та направлено позивачу Акт №65/2022-03 прийому передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії від 31.03.2022, в якому відповідачем було зазначено, що за період з 01.03.22 по 31.03.2022 позивачем були надані послуги з розподілу електроенергії обсягом 41054 кВт.год
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О.; судді - Алданова С.О., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 витребувано справу № 910/3596/22 у Господарського суду міста Києва.
12.09.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла справа № 910/3596/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-НВ» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 залишено без руху, роз'яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги.
23.09.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-НВ» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, з якої вбачається, що апелянтом сплачено судовий збір у сумі 3721, 50 грн та докази направлення копії апеляційної скарги ВАТ «Тернопільобленерго».
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Агро-НВ" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 у справі № 910/3596/22, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Позиція інших учасників справи.
12.10.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
ВАТ «Тернопільобленерго» вважає оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.22 законним та обґрунтованим, а вимоги апеляційної скарги від 17.08.2022 необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами, такими, що суперечать вимогам нормативно-правових актів та не спростовують необхідність належного виконання договірних зобов'язань на ринку електроенергетики, а тому не підлягає задоволенню.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2018 між Відкритим акціонерним товариством «Тернопільобленерго» (оператор системи) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-НВ» (електропостачальник) укладено Договір №286/1 електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідно до умов якого оператор системи забезпечує недискримінаційний доступ постачальника до мереж оператора системи з метою реалізації постачальником як суб'єктом роздрібного ринку своїх прав та виконання обов'язків та функцій постачальника електричної енергії по відношенню до споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території здійснення ліцензованої діяльності оператора системи.
Відповідно до п. 2.1 Договору №286/1 електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 29.11.2018 оператор системи надає послуги з розподілу електричної енергії споживачам постачальника, які входять в балансуючу групу постачальника згідно з реєстром за ЕІС кодами споживачів та їх точок вимірювання. Реєстр ведеться оператором системи в електронному вигляді.
Постачальник здійснює оплату послуг з розподілу згідно з умовами глави 3 цього договору та інші послуги оператора системи згідно з Порядком розрахунків, який є додатком до цього договору (п. 2.2 Договору №286/1 електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 29.11.2018).
Відповідно до п. 3.1 Договору №286/1 електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 29.11.2018 ціна договору складає вартість послуг з розподілу за сукупністю споживачів балансуючої групи постачальника.
Згідно з п. 3.2 Договору №286/1 електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 29.11.2018 постачальником здійснюється оплата послуг з розподілу за сукупністю споживачів, яким згідно з договорами про постачання електричної енергії розподіл забезпечує постачальник.
Відповідно до п. 9.1 Договору №286/1 електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 29.11.2018 договір набирає чинності з дня приєднання постачальника до умов цього договору і діє до 31.12.2019, якщо інший строк не зазначено в заві-приєднання.
У п. 1 Додатку №2 до Договору №286/1 електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 29.11.2018 (Порядок розрахунків) сторони погодили, що постачальник зобов'язується своєчасно сплачувати оператору системи вартість послуг з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів, які входять в балансуючу групу постачальника згідно з реєстром за ЕІС кодами споживачів та їх точок вимірювання на умовах, вказаних в Договорі та цьому додатку.
Відповідно до п. 3 Додатку №2 до Договору №286/1 електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 29.11.2018 (Порядок розрахунків) розрахунковим вважається період з 01 числа місяця по останній календарний день цього місяця включно (календарний місяць).
Отже, позивач звертаючись з даним позовом до суду, вказує на те, що між сторонами був укладений Договір №286/1 електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 29.11.2018, в свою чергу відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору не у повному обсязі оплатив надані позивачем послуги з розподілу електроенергії, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 66549,354 грн.
Умови договору є однаковими для всіх електропостачальників та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 2.1 договору, на підставі договору Оператор системи забезпечує недискримінаційний доступ Постачальника до мереж Оператора системи з метою реалізації Постачальником як суб'єктом роздрібного ринку своїх прав та виконання обов'язків та функцій постачальника електричної енергії по відношенню до споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території здійснення ліцензованої діяльності Оператора системи.
За змістом п. 2.2. договору, постачальник здійснює оплату послуг з розподілу (передачі) згідно з умовами глави 3 цього договору та інші послуги Оператора системи згідно з порядком розрахунків, який є додатком 1 до цього договору.
Відповідно до п. 3.2 договору, Постачальником здійснюється оплата послуг з розподілу (передачі) за сукупністю споживачів, яким згідно з договорами про постачання електричної енергії, розподіл (передачу) забезпечує Постачальник.
Розділом 3 договору передбачено, що розрахунковим періодом для цілей цього договору є календарний місяць; при цьому, оплата послуг з розподілу (передачі) здійснюється Постачальником плановими авансовими платежами.
Пунктом 4.2 договору встановлені обов'язки Постачальника, а саме: виконувати умови цього договору; здійснювати оплату послуг з розподілу (передачу) електричної енергії у повному обсязі згідно з умовами глави 3 цього договору та інших платежів, необхідність яких випливає з умов цього договору.
Матеріалами справи підтверджується, що у лютому-березні 2022 надав відповідачу послуги з розподілу електричної енергії, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг від 28.02.2022 на суму 105 673,32 грн. та від 31.03.2022 на суму 64 645,76 грн., які односторонньо підписані сторонами, також посвідчено печаткою одною стороною.
Оскільки відповідач наданих позивачем послуг не оплатив, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 66549,54 грн. заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії з лютого по березень 2022 року.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами частин 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У відповідності до частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з розподілу.
Отже, надання послуг з розподілу електричної енергії здійснюється виключно на підставі договору, а тому укладення спірного правочину між сторонами було обов'язковою умовою надання послуг з розподілу електричної енергії.
Відповідно до пп. 5 п. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", балансуюча група - об'єднання учасників ринку, що створюється на підставі договору про створення балансуючої групи, у межах якого визначений договором учасник ринку, який входить до такого об'єднання, несе відповідальність за баланс електричної енергії всіх інших учасників ринку, що входять до такого об'єднання.
Відповідно до п. 1.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, Оператор системи забезпечує на своїй території діяльності недискримінаційний доступ до електричних мереж електропостачальнику, який має намір здійснювати діяльність з постачання електричної енергії споживачам, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи. Оператор системи розподілу укладає договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, який розробляється оператором системи на підставі додатка 4 до цих Правил та укладається з кожним електропостачальником, який звертається до оператора системи.
За своєю правовою природою договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії є договором про надання послуг та регулюється приписами Глави 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у лютому та березні 2022 року позивачем надано відповідачу послуги з розподілу електричної енергії на загальну суму 287791,27 грн., що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг від 28.02.2022 на суму 105 673,32 грн. та від 31.03.2022 на суму 64645,76 грн.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У той же час, позивач надав суду з позовом лише скріншоти листування з електронної пошти, що є паперовими копіями електронних доказів та не надав відповідних електронних доказів.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-НВ» за Договором №286/1 електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 29.11.2018 у сумі 66549,54 грн підтверджуються наявними матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 66549,54 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-НВ» про стягнення 66549,54 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо чинності Договору №286/1 від 29.11.2018. відповідно до п.7.1. сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим Договором, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили, що перешкоджають виконанню договірних зобов'язань у цілому або частково. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідною довідкою, виданою Торгово-промсловою палатою України. Строк виконання за цим Договором у такому разі відкладається на строк дії обставини непереборної та п.7.2. Сторона, для якої виконання зобов'язань стало неможливим унаслідок дії обставин непереборної сили, має не пізніше ніж через 5 днів письмово повідомити іншу сторону про початок, тривалість та вірогідну дату припинення дії обставин непереборної сили.
В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що відповідач повідомив позивача про наявність надзвичайних та невідворотних обставин унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених договором. Копія вказаної відповіді надана позивачем з позовом.
Колегія судів дослідивши відповідь на вимогу №2821/04/22 від 13.04.22, в якому повідомлялось про настання надзвичайних та невідворотних обставин внаслідок повномасштабного військового вторгнення російською федерацією на територію України, що унеможливило виконання зобов'язань по Договору, але ТОВ «АГРО-НВ» надало після прострочення зобов'язань і утворення боргу та направлення позивачем претензії від 12.04.2022 №1994/33.
Згідно п.3.4 Договору №286/1 від 29.11.2018, оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється постачальником у формі попередньої оплат, згідно додатка 2 «Порядок розрахунків». Постачальник до 25 числа місяця, що передує розрахунковому, здійснює оплату послуг з розподілу електричної енергії у формі попередньої оплати у розмірі 100% замовленого обсягу купівлі електричної енергії, який визначено згідно п.4 цього додатку до Договору на поточний рахунок оператора системи ( п.2 Додатку 2 до Договору № 286/1 від 29.11.2018).
Щодо Листа ТТП України, колегія судів зазначає що лист №2024/02,0-7.1 від 28.02.2022 р. має загальний інформаційно-дорадчий характер і не є таким, що змінює норми Закону чи автоматично звільняє від необхідності виконання зобов'язання. Тому наявність зазначеного листа та самого факту здійснення військової агресії проти нашої держави не звільняють сторону від виконання зобов'язань, прийнятих за ним, а також не спростовує здійснення встановленою розділом 6 регламенту процедури підтвердження настання для відповідача дії обставин непереборної сили, які на йогу думку унеможливили виконання ним зобов'язань по Договору №286/1.
Відповідно до ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Інших документів, що підтверджує засвідчення форс-мажорних обставин ТПП України та її регіональними органами законодавчо не визначено. В справі №910/3596/22 відповідачем ні сертифікату ТТП України, ні інших доказів, що підтверджують виникнення конкретних обставин, що мали непереборний характер саме до відповідача і створили умови за яких відповідач не зміг виконати зобов'язань до договору надано не було.
Також, колегія суддів дослідивши матеріали справи, не погоджується с апелянтом стосовно ненадання відповідних електронних доказів суду та недопустимість наданих копій електронних доказів.
Відповідно до ст. 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
2. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
3. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
4. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
5. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
01.06.2022 від відповідача до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про витребування у позивача доказів та пояснень щодо розрахунку заборгованості відповідно до щодо щомісячних фактично спожитих обсягів розподіленої електроенергії.
22.06.2022 Господарському суді міста Києва відбулось судове засідання в якому від позивача були наданні оригінали документів та було надано доступ до електронної пошти vrp@toe.com.ua позивача та продемонструвано на електронному носії (ноутбуці) електроні листи та їх вкладання, якими сторони обмінювалися за спірний період. Зі сторони відповідача представників на судовому засіданні не було, а тому не скористалися процесуальним правом ознайомитись та оглянути документи, в тому числі електронними доказами, яками сторони обмінювались в електронному форматі.
Згідно з ст. 86 ГПК України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 - відсутні.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене Північний апеляційний господарський суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються судом апеляційної інстанції на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-НВ» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 у справі №910/3596/22 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 у справі №910/3596/22 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-НВ».
4. Матеріали справи №910/3596/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді С.О. Алданова
Л.П. Зубець