вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" листопада 2022 р. Справа№ 910/4874/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Іоннікової І.А.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання: Горді В.В.
за участі представників:
від позивача: Лебеденко М.В.
від відповідача-1: Федорчук О.В.
від відповідача-2: Лисюк В.В.
від третьої особи-1: не з'явився
від третьої особи-2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Фонду державного майна України
на рішення Господарського суду міста Києва
від 24.09.2021 (повний текст рішення складено 08.10.2021)
у справі №910/4874/21 (суддя - Баранов Д.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Буд Плюс»
до 1) Фонду державного майна України
2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт»
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Міністерство інфраструктури України
про визнання незаконним та скасування наказу, визнання права приватизації та зобов'язання вчинити дії
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ:
1.1. короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Південь Буд Плюс» з позовом до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, за участю третіх осіб, які не заявляє самостійний вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» та Міністерство інфраструктури України, в якому позивач просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Фонду державного майна України від 06.01.2021 №5 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році» в частині включення до Додатку №3 «Перелік окремого майна» окремого індивідуально визначеного майна - Пасажирського павільйону в Лузанівці, що розташований за адресою: Одеська область, м. Одеса, пляж Лузанівка, 21/1, Балансоутримувачем якого є ДП «Одеський морський торговельний порт», код за ЄДРПОУ 01125666, органом приватизації є Регіональне відділення Фонду по Одеській та Миколаївській областях;
- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬ БУД ПЛЮС» (ідентифікаційний код юридичної особи: 41499017) право приватизації об'єкту малої приватизації - пасажирський павільйон в Лузанівці, що складається з Пасажирського павільйону в Лузанівці літ. «А», інв. №073029, реєстровий номер 01125666.1.АААИГА532, площею 13,14 кв.м., та площадки пасажирського павільйону «І», інв. №068532, реєстровий номер 01125666.1.АААИГА527, площею 812,54 кв.м., загальною площею 825,68 кв.м., за адресою: Одеська область, місто Одеса, пляж Лузанівка, будинок 21/1, що обліковується на балансі ДП «Одеський морський торговельний порт», (ідентифікаційний код юридичної особи 01125666), ринковою вартістю 4 094 380 гривень 00 копійок без ПДВ, з яких 1 075 336 гривень 00 копійок складає вартість невід'ємних поліпшень, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬ БУД ПЛЮС» (ідентифікаційний код юридичної особи: 41499017), що визначена згідно із Звітом №2166 про незалежну оцінку ринкової вартості об'єкту малої приватизації, що була проведена Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТНЕ АГЕНСТВО «УКРКОНСАЛТ» станом на 31.07.2020 року, шляхом викупу із зарахування вартості невід'ємних поліпшень у розмірі 1 075 336 гривень 00 копійок під час остаточного розрахунку за об'єкт приватизації;
- зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях укласти договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого:
Покупцем є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬ БУД ПЛЮС» (ідентифікаційний код юридичної особи: 41499017);
Продавцем є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях,
Предметом цього Договору є пасажирський павільйон в Лузанівці, що складається з Пасажирського павільйону в Лузанівці літ. «А», інв. №073029, реєстровий номер 01125666.1.АААИГА532, площею 13,14 кв.м., та площадки пасажирського павільйону «І», інв. №068532, реєстровий номер 01125666.1.АААИГА527, площею 812,54 кв.м., загальною площею 825,68 кв.м., за адресою: Одеська область, місто Одеса, пляж Лузанівка, будинок 21/1 (далі - Об'єкт приватизації).
Ціна продажу Об'єкта приватизації становить 4 913 256,00 гривень 00 копійок, з яких 818 876, 00 гривень 00 копійок ПДВ, що визначена згідно із Звітом №2166 про незалежну оцінку ринкової вартості об'єкту малої приватизації, що була проведена Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТНЕ АГЕНСТВО «УКРКОНСАЛТ» станом на 31.07.2020року.
Розрахунки за Об'єкт приватизації здійснюються наступним чином:
- вартість невід'ємних поліпшень у розмірі 1 290 403 гривень 20 копійок, з яких 215 067 гривень 20 копійок ПДВ, що визначена згідно із Звітом №2166 про незалежну оцінку ринкової вартості об'єкту малої приватизації, що була проведена Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТНЕ АГЕНСТВО «УКРКОНСАЛТ» станом на 31.07.2020 року, зараховується Покупцеві в рахунок сплати Ціни продажу Об'єкта приватизації;
- кошти Покупця в сумі 3 622 852 гривень 80 копійок, з яких 603 808 гривень 80 копійок ПДВ, перераховуються протягом 30 календарних днів з дня підписання цього Договору з рахунка Покупця на рахунок Продавця.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі не визнають права позивача на приватизацію шляхом викупу об'єкту малої приватизації, який перебуває в оренді у позивача.
1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2021 у справі № 910/4874/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Буд Плюс» задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ Фонду державного майна України від 06.01.2021 № 5 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році» в частині включення до додатку № 3 «Перелік окремого майна» окремого індивідуально визначеного майна - Пасажирського павільйону в Лузанівці, що розташований за адресою: Одеська область, м. Одеса, пляж Лузанівка, 21/1, Балансоутримувачем якого є Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт», органом приватизації є Регіональне відділення Фонду по Одеській та Миколаївській областях.
Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Південь Буд Плюс» право приватизації об'єкту малої приватизації - пасажирський павільйон в Лузанівці, що складається з Пасажирського павільйону в Лузанівці літ. «А», інв. № 073029, реєстровий номер 01125666.1.АААИГА532, площею 13,14 кв.м та площадки пасажирського павільйону «І», інв. № 068532, реєстровий номер 01125666.1.АААИГА527, площею 812,54 кв.м, загальною площею 825,68 кв.м, за адресою: Одеська область, місто Одеса, пляж Лузанівка, будинок 21/1, що обліковується на балансі Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт», ринковою вартістю 4 094 380, 00 грн. без ПДВ, з яких 1 075 336, 00 грн складає вартість невід'ємних поліпшень, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю «Південь Буд Плюс», що визначена згідно звіту № 2166 про незалежну оцінку ринкової вартості об'єкту малої приватизації, що була проведена Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертне агентство «Укрконсалт» станом на 31.07.2020, шляхом викупу із зарахування вартості невід'ємних поліпшень у розмірі 1 075 336, 00 грн. під час остаточного розрахунку за об'єкт приватизації.
Зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях укласти договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого:
- Покупцем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Південь Буд Плюс».
- Продавцем є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.
- Предметом цього договору є пасажирський павільйон в Лузанівці, що складається з Пасажирського павільйону в Лузанівці літ. «А», інв. № 073029, реєстровий номер 01125666.1.АААИГА532, площею 13,14 кв.м. та площадки пасажирського павільйону «І», інв. № 068532, реєстровий номер 01125666.1.АААИГА527, площею 812,54 кв.м, загальною площею 825,68 кв.м, за адресою: Одеська область, місто Одеса, пляж Лузанівка, будинок 21/1 (далі - об'єкт приватизації).
- Ціна продажу об'єкта приватизації становить 4 913 256, 00 грн, з яких 818 876, 00 грн ПДВ, що визначена згідно звіту № 2166 про незалежну оцінку ринкової вартості об'єкту малої приватизації, що була проведена Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертне агентство «Укрконсалт» станом на 31.07.2020.
- Розрахунки за об'єкт приватизації здійснюються наступним чином: вартість невід'ємних поліпшень у розмірі 1 290 403, 20 грн, з яких 215 067, 20 грн ПДВ, що визначена згідно звіту № 2166 про незалежну оцінку ринкової вартості об'єкту приватизації, що була проведена Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертне агентство «Укрконсалт» станом на 31.07.2020, зараховується покупцеві в рахунок сплати ціни продажу об'єкта приватизації; кошти покупця в сумі 3 622 852, 80 грн, з яких 603 808, 80 грн ПДВ, перераховуються протягом 30 календарних днів з дня підписання цього Договору з рахунку покупця рахунок продавця.
Присуджено до стягнення з Фонду державного майна України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Буд Плюс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 405,00 грн.
Присуджено до стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Буд Плюс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 405,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що з огляду на наявні фактичні дані, беззаперечним є те, що ТОВ «Південь Буд Плюс», як орендар за зазначеним вище договором оренди, в процесі орендування об'єкту приватизації здійснив за згодою орендодавця за власні кошти невід'ємні поліпшення такого орендованого об'єкту, які неможливо відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, при тому, що вартість таких поліпшень перевищує 25% ринкової вартості орендованого майна.
Водночас у позивача наявне переважне право на приватизацію об'єкта оренди, в наслідок чого останнє виступає орендарем-покупцем об'єкта приватизації, то за таких підстав, позивач має право під час остаточного розрахунку за об'єкт приватизації зарахувати вартість понесених ним невід'ємних поліпшень такого об'єкту приватизації.
А з огляду на те, що процедура приватизації шляхом викупу вже була визначена відносно ТОВ «Південь Буд Плюс», то орендоване останнім державне майно не може бути включено до «Переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році», натомість відповідач-1 фактично відмінив (припинив) попередньо затверджену та майже виконану процедуру приватизації державного майна шляхом викупу - «Пасажирського павільйону в Лузанівці».
Отже, суд дійшов до висновку, що наявність наказу № 5 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації що підлягають приватизації в 2021 році», додаток № 3, унеможливлює подальше виконання Регіональним відділенням ФДМУ розпочатої попередньо процедури приватизації зазначеного вище державного нерухомого майна шляхом його викупу, та також свідчить про порушення прав позивача.
1.3. короткий зміст вимог апеляційних скарг
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Фонд державного майна України звернувся безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2021 у справі № 910/4874/21 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Крім того, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2021 у справі № 910/4874/21 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2021 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4874/21.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
20.12.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Фонду державного майна України.
24.12.2021 від Міністерства інфраструктури України надійшли письмові пояснення по справі.
18.01.2022 від Міністерства інфраструктури України надійшли письмові пояснення щодо апеляційної скарги Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.
01.02.2022 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.
Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1965/22 від 07.07.2022 у зв'язку з перебуванням судді Коробенка Г.П., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/4874/21.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2022 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Іоннікова І.А., Михальська. Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/4874/21 за апеляційними скаргами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2021 у справі №910/4874/21 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.
Ухвалою від 27.07.2022 розгляд справи відкладено на 28.09.2022.
У судовому засіданні 28.09.2022 оголошено перерву до 09.11.2022.
У судове засідання 09.11.2022 з'явились представники позивача та відповідачів, які надали пояснення по суті спору.
2.2. узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги
Апеляційна скарга Фонду державного майна України мотивована тим, що при розгляді справи суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, в рішенні суду наявна невідповідність висновків, обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Відповідач-1 вказує, що оскільки спірний об'єкт не було приватизовано у 2020 році, то його включено до наказу Фонду від 06.01.2021 № 5 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році» і таке рішення жодним чином не порушує прав позивача та не відміняє попередньо затверджену процедуру приватизації, а отже Фонд діяв в межах своїх повноважень приймаючи оскаржуваний наказ.
Фонд державного майна не погодився і з висновками суду першої інстанції, щодо необхідності врахування вартості поліпшень майна зроблених позивачем, оскільки пунктом 6.2. Договору оренди прямо визначено, щодо відсутності у орендодавця обов'язку компенсувати орендарю здійснені ним істотні поліпшення майна.
Щодо вимог про зобов'язання укласти договір купівлі продажу, апелянт стверджує, що Фонд не відмовлявся від укладення такого договору, а тому звернення позивача з позовом в цій частині є передчасним, а вимоги позивача про укладення договору на запропонованих ним умовах є втручанням в дискреційні повноваження Фонду та позбавляє можливості орган приватизації визначити необхідні умови такого договору з урахуванням вимог приватизаційного законодавства. (аналогічна позиція міститься в пункті 80 постанови Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/3527/20).
Крім того, відповідач наголошує, що позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту.
Апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.
Відповідач-2 вказує, що позивачу дійсно надавався дозвіл на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, однак такий дозвіл надавався з умовою, що такі поліпшення не будуть компенсовані орендарю та зараховані в рахунок орендної плати.
Крім того, відповідач-2 вказує, що вимога про вимога про скасування наказу є такою, що не ґрунтується на Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» та не стосується апелянта.
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача-1 позивач просив відмовити у її задоволенні, та залишити оскаржуване рішення без змін.
Позивач зазначає, що оскаржуваний наказ впливає на права позивача у завершенні процедури приватизації, розпочатої ще 2020 році, оскільки відміняє/скасовує (припиняє) попередньо затверджену та майже виконану процедуру приватизації державного майна шляхом викупу, а тому заявлені позовні вимоги направлені на захист прав та інтересів позивача та правомірно задоволені судом першої інстанції.
Міністерство інфраструктури України у своїх письмових поясненнях зазначає, що спірні правовідносини стосуються саме процедури приватизації, а тому третя особа-2 просить суд прийняти законне та обґрунтоване рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача-2 позивач просив відмовити у її задоволенні та залишити оскаржуване рішення без змін.
У відзиві позивач вказує, що більшість доводів відповідача-2 не має відношення до предмета доказування, а тому мають бути відхилені судом, натомість доводи про неправомірність врахування судом істотних поліпшень при визначенні ціни продажу об'єкту приватизації не підтверджуються матеріалами справи.
2.4. інші процесуальні дії у справі
У судовому засіданні представники відповідачів надали пояснення, в яких підтримали доводи апеляційних скарг, просили їх задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційних скарг, просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши думку присутніх представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами за відсутності представників третіх осіб.
Мотивувальна частина.
3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини
27.02.2018 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південь Буд Плюс» (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (з урахуванням внесених змін в редакції від 18.02.2019 та від 18.09.2019) за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: пасажирський павільйон, інв. № 073029, реєстровий № 01125666.1.АААИГА532, площею 13,14 кв.м, прилегла відкрита площадка, площею 812, 54 кв.м, інв. № 068532, реєстровий № 01125666.1.АААИГА527, загальною площею 825, 68 кв.м, за адресою: м. Одеса, пляж Лузанівка, буд. 21/1 (далі - майно), що обліковується на балансі Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ «Експертне агентство «Укрконсалт» станом на 31.08.2017 та становить 3 194 188, 00 грн.
Відповідно до п. 4.3. договору відновлення орендованого майна здійснюється орендарем відповідно до п. 5.4., 5.7., 6.2. цього договору.
Для отримання згоди орендодавця на здійснення поліпшень орендар звертається до орендодавця згідно вимог чинного законодавства (п. 4.4. договору).
Відповідно до п. 5.7. договору орендар зобов'язується своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний ремонт орендованого майна. Ця умова договору оренди не розглядається як дозвіл (згода) на здійснення поліпшень орендованого майна (створення нової речі) за власний рахунок і не тягне за собою зобов'язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень (необхідних витрат), що відбулись в результаті ремонту. У разі, якщо орендар подає заяву на погодження орендодавцем здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, він зобов'язаний надати експертний висновок на проектно-кошторисну документацію на здійснення невід'ємних поліпшень.
Згідно п. 5.16. договору передача орендованого майна в суборенду, його приватизація чи перехід права власності на майно до третіх осіб - заборонені.
За умовами п. 6.2. договору орендар має право за письмовою згодою орендодавця, балансоутримувача та уповноваженого органу управління, за рахунок власних коштів проводити заміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості. Проведення орендарем заміни, реконструкції, розширення, технічного переозброєння орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості, не розглядається як дозвіл на здійснення невід'ємних поліпшень та не тягне за собою зобов'язання щодо компенсації вартості таких поліпшень.
Пунктом 6.4. договору передбачено, що у разі якщо буде прийнято рішення про приватизацію об'єкта оренди та орендарем будуть виконані умови, передбачені частиною 2 статті 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 № 2269-VIII, останній має право на приватизацію об'єкта оренди шляхом викупу.
Цей договір укладено строком на 10 (десять) років та діє з 18.02.2019 до 18.02.2029 включно (п. 10.1. договору).
Відповідно до п. 10.7. чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, приватизації орендованого майна орендарем.
Як слідує із наявних в матеріалах справи доказів, за вих. № 11/00588 від 29.08.2019 на адресу РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях ТОВ «Південь Буд Плюс» направлено лист, яким надало заяву про включення об'єкта права державної власності «Пасажирський павільйон в Лузанівці загальною площею 825, 68 кв.м», розташованого за адресою: м. Одеса, пляж Лузанівка, 21/1, балансоутримувачем якого є ДП «Одеський морський торговельний порт», орган управління - Міністерство інфраструктури України, до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, підписану керівником (директором ТОВ «Південь Буд Плюс») та підтвердження повноважень директора.
Листом № 01-08-00439 від 30.08.2019 на адресу уповноваженого органу управління державним майном - ФДМУ РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях направило копію заяви та звернення ТОВ «Південь Буд Плюс» про включення об'єкта права державної власності до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.
Листом № 07-08-00438 від 30.08.2019 на адресу Міністерства інфраструктури України РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях направлено лист яким просилось розглянути звернення та протягом 15 днів з дати його надходження надати згоду на приватизацію об'єкта або вмотивовану відмову.
Листом від 19.09.2019 № 10319/16/10-19 Міністерство інфраструктури надало згоду на включення об'єкту до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.
Наказом Фонду державного майна України № 294 від 27.09.2019 «Про доцільність включення до переліку об'єктів малої приватизації об'єкта державної власності «Пасажирський павільйон в Лузанівці», розташований за адресою: м. Одеса, пляж Лузанівка, 21/1», зокрема наказано вважати доцільним включення до переліку об'єктів малої приватизації (окремого майна) об'єкта державної власності: Пасажирський павільйон в Лузанівці загальною площею 825, 68 кв.м», розташованого за адресою: м. Одеса, пляж Лузанівка, 21/1.
За вих. № 01-08-00921 від 27.09.2019 на адресу Департаменту приватизації та розпорядження державним майном РВ ФДМУ по Одеській області направлено наказ ФДМУ № 294 від 27.09.2019 та просилось розглянути питання про включення до переліку окремого майна, що підлягає приватизації в 2019 році, об'єкта нерухомого майна, вказаного в переліку, що додається.
Наказом Фонду державного майна України від 28.12.2019 № 1574 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році» (із змінами) «Пасажирський павільйон в Лузанівці», за адресою: м. Одеса, пляж Лузанівка, 21/1, що перебуває на балансі ДП «Одеський морський торговельний порт», зокрема наказано включити до Переліку окремого майна, що підлягає приватизації в 2020 році (додаток 3). Згідно з цим наказом повноваження щодо здійснення заходів з приватизації вищевказаного об'єкта покладено на Регіональне відділення Фонду по Одеській та Миколаївській областях.
Наказом РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях № 173 від 24.01.2020 «Про прийняття рішення про приватизацію об'єкта державної власності «Пасажирський павільйон в Лузанівці», зокрема наказано прийняти рішення про приватизацію об'єкта державної власності - «Пасажирського павільйону в що розташований за адресою: м. Одеса, пляж Лузанівка, 21/1.
Відтак, станом на 24.01.2020 предмет договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.02.2018 (за обліковим номером 209840911672), а саме, пасажирський павільйон в Лузанівці, що складається з Пасажирського павільйону в Лузанівці літ. «А», інв. № 073029, реєстровий номер 01125666.1.АААИГА532, площею 13,14 кв.м., та площадки пасажирського павільйону «І», інв. № 068532, реєстровий номер 01125666.1.АААИГА527, площею 812,54 кв.м., загальною площею 825,68 кв.м., за адресою: Одеська область, місто Одеса, пляж Лузанівка, будинок 21/1, набув такого статусу, відносно якого розпочалася процедура приватизації.
3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції
Звертаючись з позовом, позивач вказує, що попри наявність наказу ФДМУ № 1574 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році», додаток № 3, наказу РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях № 173 «Про приватизацію об'єкта державної власності, 06.01.2021 ФДМУ незаконно приймає рішення у вигляді наказу № 5 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році» окремий об'єкт: «Пасажирський павільйон в Лузанівці», область місцезнаходження об'єкта: Одеська, адреса (и) об'єкта: м. Одеса, пляж Лузанівка, 21/1, назва балансоутримувача або зберігача, код за ЄДРПОУ: ДП «Одеський морський торговельний порт», код за ЄДРПОУ 01125666, назва органу приватизації: Регіональне відділення Фонду по Одеській та Миколаївській областях, було повторно незаконно включено до «Переліку окремого майна» об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році, додаток № 3.
Прийнявши оскаржуваний наказ від 06.01.2021 № 5 в частині включення до додатку № 3 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році» окремого індивідуально визначеного майна - «Пасажирський павільйон в Лузанівці» до «Переліку окремого майна, що підлягає приватизації в 2021 році», ФДМУ фактично відмінив (припинив) попередньо затверджену та майже виконану процедуру приватизації державного майна шляхом викупу.
Таким чином наказом № 5 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році» ФДМУ включив «Пасажирський павільйон в Лузанівці» до «Переліку окремого майна, що підлягає приватизації в 2021 році» (додаток 3), не врахувавши при цьому те, що це майно вже перебуває в процедурі приватизації ТОВ «Південь Буд Плюс» шляхом його викупу.
Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом позивач посилається на невизнання Фондом державного майна України за ТОВ «Південь Буд Плюс» права на приватизацію орендованого об'єкта шляхом викупу, а також права на зарахування йому під час остаточного розрахунку за об'єкт приватизації вартість здійснених невід'ємних поліпшень, в наслідок чого ФДМУ відмовляється рецензувати звіт № 2166 про незалежну оцінку ринкової вартості об'єкту малої приватизації, такі дії прямо суперечить положенню Конституції України, Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», Закону України «Про оренду державного комунального майна», Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженого наказом Фонду державі майна України 25.05.2018 № 686, умовам договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.02.2018 (за обліковим номером 209840911672).
Водночас, як на підстав для визнати незаконним та скасувати наказ Фонду державного майна України від 06.01.2021 №5 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році» в частині включення до Додатку №3 «Перелік окремого майна» окремого індивідуально визначеного майна - Пасажирського павільйону в Лузанівці, що розташований за адресою: Одеська область, м. Одеса, пляж Лузанівка, 21/1, Балансоутримувачем якого є ДП «Одеський морський торговельний порт», код за ЄДРПОУ 01125666, органом приватизації є Регіональне відділення Фонду по Одеській та Миколаївській областях позивач посилається, що вказаним наказом фактично анульовано процедуру приватизації щодо вказаного об'єкту шляхом викупу яка вже тривала.
Однак колегія суддів зазначає, що такі доводи позивача з якими погодився суд першої інстанції не підтверджуються матеріалами справи, в матеріалах справи наявні докази, зокрема листування сторін щодо незгоди з умовами приватизації, зокрема щодо необхідності зарахування вартості істотних поліпшень, однак матеріали справи не містять доказів, що відповідачі заперечують щодо самого права позивача на приватизацію спірного майна.
Крім того, ч. 6 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу, визначає, що органи приватизації припиняють приватизацію об'єкта приватизації у таких випадках: включення об'єкта приватизації до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; виключення об'єкта великої приватизації з переліку об'єктів, що підлягають приватизації; ухвалення місцевою радою рішення про скасування попереднього рішення про приватизацію відповідного об'єкта комунальної власності.
Враховуючи, що наказ Фонду державного майна України від 06.01.2021 №5 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році» не містить положень щодо припинення приватизації спірного майна чи анулювання вчинених сторонами дій щодо приватизації вказаного майна, а з огляду на те, що станом на момент прийняття наказу від 06.01.2021 процедура приватизації завершена не було, то й доводи позивача та висновки суду першої інстанції, що орендоване позивачем державне майно не може бути включено до «Переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році» та фактично відміняє (припиняє) попередньо затверджену та майже виконану процедуру приватизації державного майна шляхом викупу - «Пасажирського павільйону в Лузанівці» не ґрунтуються ні на наявних у справі доказах ні на нормах чинного законодавства.
З огляду на викладене, вимога визнати незаконним та скасувати наказ Фонду державного майна України від 06.01.2021 №5 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році» в частині включення до Додатку №3 «Перелік окремого майна» окремого індивідуально визначеного майна - Пасажирського павільйону в Лузанівці, що розташований за адресою: Одеська область, м. Одеса, пляж Лузанівка, 21/1, Балансоутримувачем якого є ДП «Одеський морський торговельний порт», код за ЄДРПОУ 01125666, органом приватизації є Регіональне відділення Фонду по Одеській та Миколаївській областях не підлягає задоволенню, оскільки вказаний наказ жодним чином не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.
Водночас, не підлягають задоволенню і вимоги позивача про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬ БУД ПЛЮС» права приватизації об'єкту малої приватизації - пасажирський павільйон в Лузанівці, що складається з Пасажирського павільйону в Лузанівці літ. «А», інв. №073029, реєстровий номер 01125666.1.АААИГА532, площею 13,14 кв.м., та площадки пасажирського павільйону «І», інв. №068532, реєстровий номер 01125666.1.АААИГА527, площею 812,54 кв.м., загальною площею 825,68 кв.м., за адресою: Одеська область, місто Одеса, пляж Лузанівка, будинок 21/1, що обліковується на балансі ДП «Одеський морський торговельний порт», (ідентифікаційний код юридичної особи 01125666), ринковою вартістю 4 094 380 гривень 00 копійок без ПДВ, з яких 1 075 336 гривень 00 копійок складає вартість невід'ємних поліпшень, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬ БУД ПЛЮС» (ідентифікаційний код юридичної особи: 41499017), що визначена згідно із Звітом №2166 про незалежну оцінку ринкової вартості об'єкту малої приватизації, що була проведена Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТНЕ АГЕНСТВО «УКРКОНСАЛТ» станом на 31.07.2020 року, шляхом викупу із зарахування вартості невід'ємних поліпшень у розмірі 1 075 336 гривень 00 копійок під час остаточного розрахунку за об'єкт приватизації та зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях укласти договір купівлі-продажу, відповідно до умов визначених позивачем, не підлягають задоволенню, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до статті 16 ЦК України положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, якими встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №914/1128/16, від 22.01.2019 у справі №912/1856/16 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.08.2018 у справі №905/1926/16.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи свій висновок, судам слід виходити зі змісту відповідності суб'єктивного права, за захистом якого звернувся позивач, характеру порушення і чи може обраний спосіб забезпечити поновлення порушеного права. При цьому необхідно мати на увазі, що захист суб'єктивних цивільних прав здійснюється в межах правовідносин, які виникли між сторонами.
Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу шляхом прийняття судом рішення, зокрема, про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення, має містити конкретний перелік дій, які можуть бути використані у примусовому порядку та поновити порушене право позивача.
Спосіб захисту, який нерозривно пов'язаний із предметом позову, визначає і коло обставин, які мають значення для вирішення спору та є достатніми доказами у розумінні статті 79 ГПК України, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Предметом розгляду у даній справі, зокрема, є заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо укладення з позивачем договору купівлі-продажу державного майна, з визначенням запропонованих позивачем умов договору.
При цьому, Верховний Суд розглядаючи аналогічні спори неодноразово вказував, що ефективність такої позовної вимоги викликає обґрунтований сумнів з огляду на об'єктивну неможливість сприяти відновленню порушеного права, а вказаний спосіб захисту за своєю суттю є суперечливим у співвідношенні до правовідносин, які склались між сторонами.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Положеннями частин 2, 3 статті 181 ГК України передбачено, що проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідачів з пропозицією укласти договір в якому при визначені ціни продажу мають бути враховані істотні поліпшення зроблені позивачем, однак така ціна не була погоджена відповідачем.
Тобто між сторонами наявний спір щодо умов договору купівлі продажу, однак як вже зазначалось обраний позивачем спосіб захисту його порушених прав або законних інтересів шляхом подання позову з вимогою про зобов'язання відповідача укласти договір не є ефективним та не сприятиме відновленню порушеного права позивача, оскільки фактично відсутній механізм яким відповідача-2 можна примусити укласти договір, а тому вимога про зобов'язання укласти договір не підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про визнання за позивачем права на приватизацію, то колегія судів зазначає, що одним зі способів захисту, який передбачений частиною другою статті 16 ЦК України, є визнання права. Норми частини другої статті 20 ГК України визначають такі способи захисту, як визнання наявності або відсутності прав.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Отже, зобов'язання містить дві нерозривно поєднані складові - обов'язок боржника вчинити дію або утриматись від її вчинення та право кредитора вимагати виконання цього від боржника.
Виходячи з наведеного способами захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов'язань можуть бути: 1) визнання права позивача; 2) визнання відсутнім (припиненим)обов'язку позивача; 3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача.
Схожі висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2012 року у справі № 6-134цс12 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц.
Водночас застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
В даному випадку, вимога про визнання за позивачем, як орендарем державного майна, права приватизації шляхом викупу об'єктом оренди не призводить до поновлення прав позивача, оскільки фактично не має жодних правових наслідків, крім того, суд враховує, що відповідачі не оспорюють права позивача на приватизацію спірного майна, а спірними є лише умови договору про купівлю-продаж.
3.3. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду
Порушенням права є такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивач належними та допустимими доказами не довів, наявність порушеного права яке б підлягало захисту.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
За результатами розгляду справи колегією суддів встановлено відсутність порушеного права позивача, а також неналежний спосіб захисту порушеного права щодо частини заявлених вимог, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизація державного або комунального майна здійснюється, зокрема, шляхом викупу об'єктів приватизації.
За умовами ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизація об'єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду, здійснюється шляхом продажу на аукціоні або шляхом викупу, якщо виконуються умови, передбачені частиною другою цієї статті.
Орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов: орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна; орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід'ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу; невід'ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди; здійснення і склад невід'ємних поліпшень, у тому числі невід'ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід'ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб'єктом оціночної діяльності; орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати; договір оренди є чинним на момент приватизації.
Орендар, який виконав умови, передбачені частиною другою цієї статті, має право на приватизацію об'єкта шляхом викупу.
Зі змісту ст. 13, 15 та 16 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» випливає те, що приватизація державного або комунального майна (платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями (п. 22 ч. 1 ст. 1) може здійснюватися у двох формах: шляхом продажу об'єктів права державної або комунальної власності на аукціоні; шляхом викупу об'єктів приватизації (це такий спосіб продажу об'єкта приватизації одному покупцю (п. 9 ч. 1 ст. 1).
Аналіз абз. 2 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» дає підстави для висновку, що у разі наявності у фізичної особи або юридичної особи переважного права на викуп об'єкту приватизації, таке право є непорушним та є вищим над загальним порядком - шляхом продажу об'єктів права державної або комунальної власності на аукціоні, застосування якого допускається виключно у разі за умови відсутності зазначеного такого переважного права.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу, визначає, що органи приватизації припиняють приватизацію об'єкта приватизації у таких випадках: включення об'єкта приватизації до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; виключення об'єкта великої приватизації з переліку об'єктів, що підлягають приватизації; ухвалення місцевою радою рішення про скасування попереднього рішення про приватизацію відповідного об'єкта комунальної власності.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Положеннями частин 2, 3 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Водночас, відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Одним із основоположних принципів приватноправового регулювання є закріплений у пункті 3 статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України принцип свободи договору, відповідно до якого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, ай охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл.
Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки викладено в абзаці 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 No 3рп/2003.
Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Нормами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У відповідності до частин 2 та 3 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.
Суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п. 145 рішення від 15.11.1996р. у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 року (заява № 38722/02)).
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:
5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу
Колегія суддів дослідила матеріали справи та погоджується з доводами апелянтів, що внесення орендованого позивачем майна до наказу Фонду від 06.01.2021 № 5 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році» не порушує прав позивача та не відміняє попередньо затверджену процедуру приватизації, а отже Фонд діяв в межах своїх повноважень приймаючи оскаржуваний наказ.
Крім того, колегія суддів погоджується з доводами відповідача-1, що матеріали справи не містять доказів відмови Фонду від укладення з позивачем договору купівлі-продажу, водночас позовна вимога про зобов'язання укласти договір є неналежним способом захисту права, а тому не може бути задоволена судом.
Як вже зазначалось і вимога позивача про визнання за ним права на приватизацію не призведе до поновлення прав позивача, а тому не підлягає задоволенню, оскільки не є ефективним способом захисту.
Доводи сторін щодо ймовірної ціни об'єкту приватизації колегією суддів не розглядаються, оскільки з урахуванням предмету позову, вказані обставини не впливають на результат розгляду даного спору.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що твердження, викладені у рішенні суду першої інстанції, зокрема, щодо порушення право позивача оспорюваний наказом та належності обраного позивачем способу захисту порушеного права є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2021 у справі №910/4874/21 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційні скарги Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2021 у справі №910/4874/21 підлягають задоволенню.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
7.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційних скарги, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України, покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-
1. Апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2021 у справі №910/4874/21 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2021 у справі №910/4874/21 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Буд Плюс» відмовити в повному обсязі.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Буд Плюс» (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Балківська, буд. 130А; код ЄДРПОУ 41499017) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15; код ЄДРПОУ 43015722) 10215,00 грн (десять тисяч двісті п'ятнадцять грн 00 коп.) судового спору за подання апеляційної скарги.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Буд Плюс» (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Балківська, буд. 130А; код ЄДРПОУ 41499017) на користь Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9; код ЄДРПОУ 00032945) 10215,00 грн (десять тисяч двісті п'ятнадцять грн 00 коп.) судового спору за подання апеляційної скарги.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.
7. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано після виходу суддів з відпусток та лікарняного 23.01.2023.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді І.А. Іоннікова
Ю.Б. Михальська