79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"24" січня 2023 р. Справа №914/1974/17
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Бонк Т.Б.
Суддів Бойко С.М.
Матущак О.І.
секретар судового засідання Кострик К.,
представники сторін:
позивача: Овчарук О.
відповідача: Вук У.,
розглянувши заяву Акціонерного товариства “Оператор газорозподільчої системи “Львівгаз”
про перегляд за нововиявленими обставинами від 24.10.2022 №79001-СК-18371-1022(вх. суду від 25.10.2022 від №01-05/2603/22)
постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2022
у справі № 914/1974/17
за позовом: АТ “НАК “Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача: АТ “Львівгаз”, м. Львів
про стягнення 506 606 082,44 грн
У вересні 2017 року АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до АТ “Львівгаз” про стягнення 506 606 082,44 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання укладеного з відповідачем договору № 13-259-ВТВ купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 позивач передав відповідачу природний газ для його виробничо-технологічних витрат та нормованих витрат на загальну суму 1 179 229 830,39 грн, який відповідач оплати не своєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення 348 494 542,6 грн основного боргу, 71 668 500,32 грн пені, 15 998 052,04 грн трьох процентів річних та 70 444 987,48 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.02.2020 у справі № 914/1974/17 позов задоволено частково(том 6,а.с. 239-251). Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 348 494 542,60 грн основного боргу, 44 399 319,92 грн пені, 15 998 052,04 грн 3% річних, 70 444 987,48 грн інфляційних втрат та 227 081,48 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При прийнятті рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів сплати позивачу 348 494 542,6 грн за отриманий від нього у травні-грудні 2015 року природний газ на підставі договору № 13-259-ВТВ. Здійснивши перерахунок позовних вимог, суд вказав, що позивачем допущено арифметичні помилки при обчисленні пені, що підтверджується висновком експертів № 3726 комісійної судово-економічної експертизи за матеріалами господарської справи № 914/1974/17 від 26.07.2019, у зв'язку з чим дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 44 399 319,92 грн. Крім того, суд встановив, що позивач обчислив пеню понад строки встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України та відхилив посилання позивача на п.9.2 договору, яким сторони передбачили строк позовної давності тривалістю три роки для вимог про стягнення пені.
Суд першої інстанції відхилив як безпідставні доводи відповідача про те, що дії третіх осіб (Мінерего та НКРЕП) через невиконання ними вимог ст. 30 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст. 9 ЗУ «Про природні монополії» є форс-мажорними обставинами, які підтверджуються сертифікатом №5849 від 17.02.2016, та звільняють відповідача від сплати заборгованості, вказавши, що зазначені у сертифікаті обставини не носять надзвичайного і непереборного характеру, так як неможливість розрахуватись за куплену продукцію зумовлена відсутністю достатньої кількості грошових коштів, що не є обставиною непереборної сили.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 у справі №914/1974/17 апеляційну скаргу АТ “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено. Рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2020 у справі № 914/1974/17 в частині відмови у стягненні 24 950 134,28грн пені скасовано, в цій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені задоволено частково. Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2020 у справі № 914/1974/17 викладено в наступній редакції: “2.Стягнути з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 348 494 542,60 грн основного боргу, 69 349 454,20грн пені, 15 998 052,04 грн 3% річних, 70 444 987,48 грн інфляційних втрат, 238 901,38грн судового збору. Стягнути з Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на користь Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” 214,71грн судових витрат за проведення експертизи”.
При прийнятті постанови апеляційний суд погодився з судом першої інстанції, що заперечення відповідача щодо невиконання зобов'язання у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин є безпідставними, а позовні вимоги позивача про стягнення основної заборгованості за договором № 13-259-ВТВ купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 є законними та обґрунтованими. Поряд з тим, перевіривши проведений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні 24 950 134,28 грн пені (69 349 454,20грн- сума уточненої позивачем пені - 44 399 319,92 грн пені, присудженої судом), а відтак рішення суду першої інстанції в цій частині відмови у стягненні пені підлягає скасуванню.
Апеляційний суд також відхилив посилання відповідача на прийняття 29.07.2022 ЗУ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого відновлення» та ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022рік» (щодо фінансування заходів, спрямованих на врегулювання відносин на ринку природного газу та у сфері постачання під час війни та подальшого відновлення)», та його доводи, що прийняттям цих законів держава підтвердила, що заборгованість за спірним договором виникла не з вини Операторів ГРМ, а повинна бути врегульована відповідно до встановлених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" процедур, вказавши, що статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК"Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу. Відтак, оскільки відповідач не включений до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, на нього дія Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" не поширюється.
25.10.2022 АТ “Оператор газорозподільчої системи “Львівгаз” (відповідач) подало до апеляційного суду заяву про перегляд постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 за нововиявленими обставинами.
Так, нововиявленими обставинами у даному випадку АТ «Львівгаз» вважає те, що в рамках реалізації ЗУ «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» №1639 (далі- ЗУ 1639) АТ НАК «Нафтогаз» отримало з бюджету 22 млрд грн, не будучи включеним до Реєстру підприємств, які беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів природного газу, а тому заявник вважає, що на норми ЗУ №1639 поширюється на правовідносини сторін. Заявник вказує, що про вказані обставини йому стало відомо з фінансової звітності АТ НАК «Нафтогаз». Крім того, заявник вказує, що звітність позивача підтверджує, що заборгованість виникла через державне регулювання ринку природного газу, що в свою чергу підтверджує відсутність вини АТ «Львівгаз» щодо несвоєчасної оплати поставленого газу.
У відзиві на заяву про перегляд постанови за нововиявленими обставинами АТ НАК «Нафтогаз» просить відмовити у її задоволенні та залишити постанову апеляційного суду без змін.
Позивач вказує, зокрема, що АТ НАК «Нафтогаз» є учасником врегулювання заборгованості в силу положень ст. 1 ЗУ №1639 та не потребує включення до Реєстру. Вважає безпідставними посилання відповідача на консолідовану фінансову звітність позивача, так як така не вплинула б на результати розгляду даного спору, оскільки вона не суперечить нормам ЗУ №1639 і не підтверджує позицію відповідача, що цей Закон розповсюджує свою дію на операторів газорозподільних систем, що не включені до Реєстру. Крім того, вказує, що виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб та вважає, що той факт, що держава намагається врегулювати питання розрахунків за природний газ, не може свідчити, що держава визнає операторів ГРМ не винними в виникненні заборгованості перед АТ НАК «Нафтогаз». У зв'язку з чим позивач вважає, що вказані відповідачем у заяві обставини не можуть вважатись нововиявленими в розумінні п.1 ч.2 ст. 320 ГПК України, оскільки відсутні необхідні ознаки нововиявлених обставин: існування на час розгляду справи судом, не могли бути відомі заявникові під час розгляду справи, істотність даних обставин для розгляду справи.
12.12.2022 надійшло клопотання АТ “Львівгаз” про застосування ч. 2 ст. 2 ЗУ “Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" №2479-ІХ (далі-ЗУ 2479-ІХ).
Відповідач вказує, що ч.2 ст.2 ЗУ №2479-ІХ передбачено, що Операторам газорозподільних систем, щодо яких запроваджено мораторій згідно з ч. 1 цього закону, компенсовується заборгованість станом на 01.03.2022, що підлягала врегулюванню згідно з ЗУ №1639. Зазначаючи про те, що на відповідача поширюються норми ЗУ №1639, а також те, що норми ЗУ №2479-ІХ не передбачають положень щодо включення підприємств в Реєстр, АТ «Львівгаз» вважає, що станом на 01.03.2022 борг у справі №914/1974/17 буде погашено по Закону №1639. Крім того, відповідач повідомив, що постановою НКРЕКП №1375 від 01.11.2022 АТ «Львівгаз» включено до Реєстру підприємств які беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів природного газу.
09.01.2023 від позивача надійшло заперечення на клопотання відповідача про застосування ч. 2 ст. 2 ЗУ №2479-ІХ.
Позивач вказує, що в визначеному ст. 4 ЗУ № 1639 порядку підлягає врегулюванню не вся заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий по договору газ, а виключно обсяг заборгованості, яка залишилась непогашеною на розрахункову дату, і обсяг якої становить різницю між фактично обгрунтованою вартістю послуг з розподілу газу, що надаються Операторам ГРМ, та тарифами на розподіл природного газу, затвердженими НКРЕКП. При цьому, частиною 2 вказаної статті 4 передбачено, що обсяги заборгованості з різниці між фактично обгрунтованою вартістю послуг з розподілу та тарифами затверджується НКРЕКП, а тому безпідставними є доводи відповідача, що регулюванню підлягає вся заборгованість. Зазначає також про відсутність підстав для застосування ст. 6 ЗУ №1639, якою передбачено порядок списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних, оскільки основний борг станом на 31.12.2022 відповідач не погасив, а також сторони не уклали договору про реструктуризацію основної заборгованості. Крім того, позивач вказує, що основний борг відповідача внаслідок неналежного виконання договору №13-259-ВТВ від 04.01.2013, обов'язок щодо оплати поставленого на його підставі газу виник ще до прийняття Закону №1639.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 відкрито провадження за заявою АТ “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” про перегляд постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 за нововиявленими обставинами та призначено її розгляд в судовому засіданні 13.12.2022.
Ухвалою від 13.12.2022 відкладено розгляд заяви на 17.01.2023.
У судовому засіданні 17.01.2023 оголошено перерву до 24.01.2023.
У судовому засіданні 24.01.2023 представник відповідача підтримав доводи та вимоги заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами.
Представник відповідача заперечив щодо вказаної заяви та просив залишити постанову без змін.
Розглянувши заяву АТ «Львівгаз» про перегляд постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 за нововиявленими обставинами, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Передбачений нормами глави 3 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та має свої особливості.
Згідно з ч.2 ст.320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Згідно із частиною четвертою статті 320 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Нововиявлені обставини за своєю правовою природою є матеріально-правовими фактами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов:
- по-перше, їх існування на час розгляду справи;
- по-друге, те, що ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи;
- по-третє, істотність цих обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
За відсутності принаймні однієї з цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення (у вищезазначеному висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, що неодноразово викладалась в питанні визнання ознак нововиявлених обставин у господарському процесі, зокрема у постановах від 03.04.2018 у справі № 910/6052/16 та від 07.08.2018 у справі № 915/1708/14 та від 19.05.2020 у справі № 910/19793/14, від 25.08.2020 у справі № 910/6052/16, від 07.10.2020 у справі № 922/1026/19).
При цьому слід враховувати, що за своєю суттю нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 127/10129/17).
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 127/10129/17).
Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, доказ, який підтверджує обставини, що виникли після рішення, або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 9901/819/18).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року за умови відсутності зловживання. У цьому контексті ЄСПЛ неодноразово наголошував, що сама по собі наявність у національних законодавствах процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами не суперечить праву на справедливий судовий розгляд та принципу правової визначеності, якщо зазначений вид перегляду використовується для виправлення помилок правосуддя (рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі «Правєдная проти Росії», від 06.12.2005 у справі «Попов проти Молдови» № 2).
Процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами має бути використана у спосіб, сумісний із пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Ключовим для розуміння природи зазначеного виду перегляду судових рішень є тлумачення поняття «нововиявлені обставини». ЄСПЛ зауважує, що процедура скасування судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що віднайдено докази, які раніше не були об'єктивно доступними та які можуть призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка вимагає скасування судового рішення, має довести, що вона не мала можливості надати суду докази до закінчення судового розгляду і що такі докази мають вирішальне значення для справи.
Системний аналіз практики ЄСПЛ щодо перегляду судових рішень дозволяє зробити висновок, що нововиявленими обставинами можуть бути визнані обставини, які: а) існували під час розгляду справи судом; б) не були відомими суду та учасникам справи під час розгляду справи судом; в) мають істотне значення для справи і можуть призвести до іншого результату судового розгляду (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) (рішення ЄСПЛ від 26.06.2018 у справі «Industrial Financial Consortium Investment Metallurgical Union проти України», від 09.06.2011 у справі «Желтяков проти України»).
Враховуючи викладене вище, як за чинним процесуальним законодавством, так і за сталою практикою ЄСПЛ, до нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
Визначені законодавчо як нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Такі обставини мають бути відповідним чином доведені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Отже, процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає існування доказу або факту, який має значення для з'ясування обставин справи, раніше не був відомий, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
Зі змісту поданої відповідачем заяви про перегляд постанови від 16.08.2022 за нововиявленими обставинами вбачається, що відповідач вважає такими обставинами те, що позивач отримав з державного бюджету 22 млрд грн в рамках реалізації ЗУ «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» №1639, не будучи включеним до Реєстру, а також відсутність вини відповідача. Про вказані обставини, за твердженнями заявника, йому стало відомо з Консолідованої фінансової звітності станом та за рік, який закінчився 31.12.2021.
Так, АТ «Львівгаз» вважає, що заборгованість у справі №914/1974/17 підлягає врегулюванню в порядку, передбаченому нормами Закону України №1639 «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
Згідно з ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов'язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
Для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Рішення про включення або про відмову у включенні до Реєстру приймається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та оприлюднюється на її офіційному веб-сайті. (п. 1 ч. 4, п. 2 ст.3 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу»).
При прийнятті постанови від 16.08.2022 вказані доводи скаржника апеляційний суд відхилив, вказавши, що станом на момент її прийняття відповідач не включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, на нього дія Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" не поширюється.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» учасниками процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) є - постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем та оператор газосховищ, включені до Реєстру, а також особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Отже, НАК «Нафтогаз України» вказаним Законом визначено учасником процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) без вимоги включення до відповідного Реєстру, в той час коли для операторів газорозподільних систем та операторів газосховищ, зазначено вимогу - включення до Реєстру. При цьому, те, що АТ НАК «Нафтогаз України» є учасником врегулювання заборгованості без вимоги про включення його у Реєстр передбачалось з дати прийняття Закону №1639 - 14.07.2021.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у AT «НАК «Нафтогаз України» природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру. Звідси визначальною умовою для поширення норм Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» на заборгованість відповідача перед AT «НАК «Нафтогаз України» за придбання природного газу є включення АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до Реєстру. Відповідно до абзацу 15 частини першої статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ», реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу (далі - Реєстр) - відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17).
Посилання заявника на Консолідовану фінансову звітність не спростовують висновків суду про те, що Закон №1639 розповсюджує свою дію на Операторів ГРМ, які не включені до Реєстру.
Та обставина, що АТ «Львівгаз» включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу згідно з постановою НКРЕКП №1375 від 01.11.2022 теж не може вважатись нововиявленою, оскільки така не існувала на момент розгляду справи ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом.
Реструктуризація заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється після проведення розрахунків, передбачених статтею 4 цього Закону, шляхом розстрочення на три календарних місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення (ч. 2 ст.5 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу»).
Кожна із сторін зобов'язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості. (ч. 7 ст. 5 Закону).
В матеріалах даної справи відсутні докази проведення взаєморозрахунків, чи укладення договору про реструктуризацію, як це встановлено ст.ст.4,5 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
Щодо посилань заявника на відсутність його вини апеляційний суд зазначає, що таким доводам суд вже надав оцінку під час прийняття постанови від 16.08.2022 і такі були відхилені судом з посиланнями на те, що подані відповідачем сертифікати Торгово-промисловою палатою у сертифікаті № 5849 від 17.02.2016 (в яких зазначалось, що дії/бездіяльність третіх осіб призвели до унеможливлення виконання відповідачем своїх зобов'язань, визначених пунктом 6.1 договору по оплаті придбаного протягом 2014-2015 років природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат, які не були враховані при встановленні тарифів на розподіл природного газу) не підтверджують обставини непереборної сили та не є підставою для звільнення відповідача як від виконання основного зобов'язання щодо оплати природного газу, так і від відповідальності за його невиконання. При цьому, суд зазначає, що не належать до нововиявлених обставини нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що предметом даного спору були вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 13-259-ВТВ від 04.01.2013 у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем його умов, відтак суд досліджував обставин щодо виконання сторонами саме умов договору, водночас, у своїй заяві про перегляд постанови за нововиявленими обставинами відповідач посилається на обставини, які стосуються вже виконання судового рішення, прийнятого по суті спору.
Щодо клопотання АТ “Львівгаз” про застосування ч. 2 ст. 2 ЗУ “Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" №2479-ІХ (далі-ЗУ 2479-ІХ) апеляційний суд зазначає, що вимоги такого не входять в предмет дослідження та оцінки під час перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що заявником не доведено наявності підстав для перегляду постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 у справі №914/1974/17 за нововиявленими обставинами.
Згідно з ч.3 ст.325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Відповідно до ч.4 ст.325 ГПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
У зв'язку з відмовою в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови апеляційного суду, судовий збір за подання заяви слід залишити за заявником - АТ «Львівгаз».
Керуючись ст.ст.234, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
1.Відмовити в задоволенні заяви Акціонерного товариства “Оператор газорозподільчої системи “Львівгаз” про перегляд за нововиявленими обставинами постанови від 16.08.2022 у справі №914/1974/17.
2.Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 у справі №914/1974/17-залишити в силі.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 27.01.2023
Головуючий (суддя-доповідач) Т.Б. Бонк
Суддя С.М. Бойко
Суддя О.І. Матущак