Справа №718/2830/22
Провадження №2/718/699/22
31.01.2023 року м.Кіцмань Чернівецька область
Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі:
головуючої судді Масюк Л.О.
секретаря Бужак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань цивільну справу № 718/2830/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,-
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Кіцманського районного суду Чернівецької області до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 28.11.2014 року розірвано шлюб між нею та ОСОБА_2 .
Зазначає, що від шлюбу у них є син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилається на те, що рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06.10.2014 р. стягнуто з ОСОБА_2 на її користь на утримання сина ОСОБА_5 аліменти у твердій грошовій сумі по 700 гривень щомісячно, починаючи стягнення з 21.08.2014 року і до повноліття дитини, та по 300 гривень щомісячно на її утримання, починаючи стягнення з 21 серпня 2014 року і до досягнення сином - ОСОБА_5 трьохрічного віку.
Також вказує, що ОСОБА_2 працездатний, інших дітей не має, отримує неофіційні і достатні доходи, він злісно ухиляється від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання дитини.
Також посилається на те, що згідно довідки-розрахунку Кіцманського ВДВС у Чернівецькому районі Чернівецькій область Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) заборгованість по сплаті аліментів станом на 08.12.2022 року становить 86929,07 гривень.
Таким чином, оскільки заборгованість по аліментам станом на 08.12.2022 року становить 86929,07 грн., то розмір пені за несвоєчасну сплату аліментів складає 86929,07 грн.
Враховуючи наведене, просила позов задовольнити, стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на неповнолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.03.2015 року по 08.12.2022 року у розмірі 86929,07 грн.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, однак скерувала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, однак скерував на адресу суду заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності..
У відповідності до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.
Згідно ч.1. ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 09.07.2013 року вбачається що ОСОБА_2 є батьком, а ОСОБА_1 - матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.10).
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 28.11.2014 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 11).
Відповідно до рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06.10.2014 року, стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 аліменти у твердій грошовій сумі по 700 гривень щомісячно, починаючи стягнення з 21.08.2014 року і до повноліття дитини, та по 300 гривень щомісячно на утримання позивачки, починаючи стягнення з 21 серпня 2014 року і до досягнення сином - ОСОБА_5 трьохрічного віку (а.с.12).
Згідно довідки-розрахунку Кіцманського ВДВС у Чернівецькому районі Чернівецькій область Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) заборгованість по сплаті аліментів у боржника ОСОБА_2 станом на 08.12.2022 року становить 86929,07 гривень (а.с.13-17).
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Положеннями ст. 4 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.2 ст.51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст.ст. 180, 181 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Отже, відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1ст. 196 СК України.
Крім того, обов'язок надавати дитині допомогу (аліменти) батько несе не лише на підставі рішення суду, а й з факту народження дитини, згідно з вимогами СК України.
Статтею 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
За змістом ч.4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи-підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію чи інші доходи; надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; закінчення виконавчого провадження.
Як роз'яснено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена у ст. 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи; на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові витрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Таким чином, виходячи зі змісту ст.196 СК України, суд повинен встановити факт заборгованості за аліментами й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні, та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки.
У постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та зробила висновок про те, що пеня на заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
Аналогічно вирішено питання у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18).
Таким чином, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
S=(A1 х 1% х Q1)+(A2 х 1% х Q2)+………+(An х 1% х Qn), де:
S - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Беручи до уваги, що загальний розмір пені не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, а за період з 01.03.2015 року по 08.12.2022 року така заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина становить 86929,07 гривень, то на підставі ч.1 ст. 196 СК України, сума неустойки по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , буде становити - 86929,07 гривень.
Згідно з частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищезазначене, відповідач, як батько дитини, зобов'язаний нести витрати на її утримання, однак відмовляється в добровільному порядку сплачувати аліменти у розмірі визначеному рішенням суду, внаслідок чого утворилася заборгованість з їх сплати, тим самим фактично намагається перекласти свій обов'язок піклуватись та матеріально забезпечувати дитину виключно на позивача, що є порушенням норм чинного сімейного законодавства України.
На основі всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивач, як учасник справи, як на підставу заявлених вимог, що підтверджені доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ґрунтуються на законі і підлягають до задоволення.
Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог щодо стягнення пені за прострочення сплати аліментів, судові витрати по справі, що складаються з витрат на сплату судового збору у розмірі 992 гривень 40 копійок, від сплати яких позивачка була звільнена при подачі позову, на підставі п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», - підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, ст. 51 Конституції України, ст. ст. 180-181, 196 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 3-7, 10-13, 17, 18, 76-81, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: с.Лашківка Чернівецького району Чернівецької області, паспорт НОМЕР_2 від 10.02.2005 року, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 86929 ( вісімдесят шість тисяч дев'ятсот двадцять девять) гривень 07 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок судового збору.
Судове рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.
Ріш ення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Кіцманський районний суд Чернівецької області до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Кіцманського
районного суду: Л.О.Масюк