Справа № 183/240/23
№ 2-о/183/96/23
31 січня 2023 року м.Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Оладенко О.С.
за участю секретаря судового засідання - Павлюк А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа - Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,-
06 січня 2023 року адвокат Ігнатов Євген Євгенович, який діє в інтересах заявників, звернувся до суду із заявою про встановлення факту народження дитини.
В обґрунтування заяви посилається на те, що заявники перебувають у шлюбі з 18 вересня 2017 року. Від шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 у пологовому будинку смт.Совєтський на тимчасово окупованій території України, народився син - ОСОБА_3 , про що було видано довідку про народження. У зв'язку з тим, що медичні документи про народження, отримані на території АР Крим зразка російської федерації є недійсними, а довідка про народження дитини видана компетентною установою України - відсутня, заявники позбавлені можливості отримати свідоцтво про народження на території України в позасудовому поряду. Встановлення факту народження дитини необхідно для отримання свідоцтва про народження дитини встановленого законодавством України зразка, підтвердження громадянства України дитини та реалізації в подальшому дитиною всіх належних прав та свобод громадянина України.
У судове засідання представник заявників не з'явився, у поданій заяві просить про розгляд справи за його відсутності. Заявлені вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник заінтересованої особи - Новомосковського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 317 ЦПК України, згідно якої справи про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за наявними матеріалами.
У зв'язку з неявкою осіб, які, беруть участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши надані заявником докази, приходить до наступного.
Судом встановлено, що згідно із копіями паспортів громадянина України, долученими до заяви, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянами України.
Заявники перебувають у шлюбі, зареєстрованому 18 вересня 2017 року Виконавчим комітетом Шотівської сільської ради Іванівського району Херсонської області, про що вчинено актовий запис №13.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт.Совєтський (Автономна Республіка Крим) від матері - ОСОБА_1 та батька - ОСОБА_2 , народилася дитина ОСОБА_3 . Зазначений факт підтверджується копією довідки про народження №Р-00616 від 16.03.2022, копією медичного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданими на тимчасово окупованій території України - в Автономній Республіці Крим (а.с.6,13).
Згідно витребуваних судом відомостей, за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актовий запис про народження дитини, складеного на ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 - відсутній
Так, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Автономна Республіка Крим є тимчасово окупованою територією. Тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Вирішуючи питання про можливість прийняття як доказу документів, виданих окупаційною владою, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Частиною 3 даної статті Закону передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Народження дитини є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Частиною 3 ст. 317 ЦПК України передбачено, що у рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
Судом встановлено, що заявники позбавлені можливості здійснити державну реєстрацію народження дитини у позасудовому порядку. Встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України прав та інтересів третіх осіб не порушує та не пов'язане з подальшим вирішенням спору про право.
З огляду на наведене, суд приходить висновку про можливість встановлення факту народження дитини чоловічої статі - ОСОБА_3 , що відбувся ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт.Совєтський (Автономна Республіка Крим, Україна) від батьків: матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, та батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України.
Керуючись ст.ст. 3, 5, 12, 76-81, 89, 258-259, 263-268, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа - Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України - задовольнити.
Встановити факт народження дитини чоловічої статі - ОСОБА_3 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - смт.Совєтський, Автономна Республіка Крим, Україна, від матері: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, та батька: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України.
Рішення, відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України, підлягає негайному виконанню.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
заявник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ,
заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ,
заінтересована особа: Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), код ЄДРПОУ 40340814, місцезнаходження: 51200, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул.Українська, 7а.
Повне судове рішення складено і підписано 31 січня 2023 року .
Суддя Оладенко О.С.