Справа № 675/1970/22
Провадження № 2/675/201/2023
"17" січня 2023 р. м.Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді Демчука П.В.,
за участю секретаря судового засідання Григор'євої О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в м. Ізяславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізяславської міської ради Хмельницької області про визнання права власності на гараж, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Управління Державної інспекції архітектури та містобудування в Хмельницькій області,
ОСОБА_1 звернулася до Ізяславського районного суду Хмельницької області з позовною заявою до Ізяславської міської ради Хмельницької області; про визнання за собою права власності на гараж АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 6822110100:01:006:1022.
Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.
Так за покликанням позивачки, 16 червня 1993 року рішенням 13 сесії Ізяславської міської ради народних депутатів Хмельницької області № 10 ОСОБА_1 була виділена земельна ділянка під будівництво гаража на території гаражного масиву « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». В 1990 році будівництво гаража було закінчено. ОСОБА_1 виготовила технічний паспорті на гараж, однак в здійсненні реєстрації права на нерухоме майно - гараж, позивачці відмовлено, оскільки згідно п. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.Тому позивачка і звернулася до суду з позовом про визнання права власності на гараж.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному об'ємі та просила їх задовольнити.
Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, при цьому представником відповідача подано письмову заяву про можливість розгляду без його участі.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог судом враховано наступне.
Згідно витягу із рішення 13 сесії Ізяславської міської Ради народних депутатів за № 10 16 червня 1993 року ОСОБА_1 була виділена земельна ділянка під будівництво гаража на території гаражного масиву « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ХМ № 4315 від 01 грудня 1993 року ОСОБА_1 передано у власність земельна ділянка площею 0.0040 га, яка розташована на території гаражного масиву « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки, розміром 0, 0004 га, з кадастровим номером 6822110100:01:006:1022, цільове призначення якої - для будівництва індивідуальних гаражів, та яка розташована по АДРЕСА_1 . Вказана обставина підтверджується витягом Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6800646782022 від 06.07.2022 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 305420929 від 20.07.2022 року).
Як вбачається з матеріалів справи, на земельній ділянці з кадастровим номером 6822110100:01:006:1022, яка виділена для будівництва індивідуальних гаражів, позивачем збудовано гараж (машино-місце) АДРЕСА_1 , гаражний масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що в м. Ізяслав Хмельницької, та виготовлено на його замовлення КП «Ізяславське районне бюро технічної інвентаризації» технічний паспорт.
Як засвідчує витяг з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва № ІУ161220810307 від 10.08.2022 року Державної інспекції архітектури та містобудування України позивачці по справі було повернуто декларацію про готовність до експлуатації об'єкта та повідомлено, що цільове призначення земельної ділянки суперечить вимогам абзацу першого п. 9 розділу V Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Порушені вимоги п. 4ст .26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Згідно відомостей ДЗК за кадастровим номером 6822110100:01:006:1022, позивачка не є власником земельної ділянки.
Відповідно до звіту про проведення технічного огляду гаражу від 03.11.2022 року, складеного експертом Чілійом А.І. (кваліфікаційний сертифікат серії АЕ №006517 від 24.11.2021 року), гараж АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 6822110100:01:006:1022 відповідає вимогам державних будівельних норм.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За змістом ч. 3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй введена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Частиною 5 вищевказаної статті передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
За приписами ст. 331 ЦК України визначені загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, створене з додержанням вимог закону, та не регулює правовий режим самочинного будівництва. Відповідно до положень цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Статтею 375 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Згідно з ч. 2 вищевказаної статті ЦК України власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Ст. 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду, він приймається в експлуатацію згідно з цим порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об'єкту.
Як визначає ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, частина шоста вказаної статті чітко регламентує, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно має бути визнане за позивачкою.
На підставі ст.ст. 317, 319, 331, 375, 376 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на гараж АДРЕСА_1 , гаражний масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що в м. Ізяслав Хмельницької області на земельній ділянці з кадастровим номером 6822110100:01:006:1022.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 27 січня 2023 року.
Суддя П.В.Демчук