справа № 208/6244/22
№ провадження 2-а/208/17/23
Іменем України
20 січня 2023 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі: Головуючого судді - Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання - Грищенко О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам'янське справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська із позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову посилається на те, що 13.11.2022 року приблизно о 10 годині на блокпосту між містом Кам'янське та містом Дніпро він мав розмову з працівником поліції, а наступного дня в додатку дія прийшло повідомлення про складену постанову серії ЕАР №06163734, відповідно якої його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП з зазначенням керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів.
На думку позивача постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною.
Тому просить суд постанову серії ЕАР №06163734 від 13.11.2022 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП України визнати протиправною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього - закрити. Стягнути витрати зі сплати судового збору.
У судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, надав відзив відповідно до якого вважає позовні вимоги щодо скасування постанови про накладання адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі необґрунтованими. Постанова складена відповідно до норм чинного законодавства та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не а в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.205 № 1395.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини в адміністративній справі, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, відповідно та при дотриманні норм матеріального і процесуального права, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що поліцейським сержантом поліції Попруженко Андрієм Володимировичем відносно ОСОБА_1 складена постанова серія ЕАР № 06163734, відповідно якої його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП за те, що 13.11.2022 р. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом TOYOTA PRADO, д.н.з. НОМЕР_1 , в Дніпропетровській області, Дніпровському районі, 958 км, не маючи відповідних документів (поліс ОСЦПВ), чим порушив п. 2.4а Правил дорожнього руху України.
Позивач стверджує, що правила дорожнього руху не порушував, адже має чинний поліс обов'язкового страхування, доказів зворотного відповідачем не надано.
Частиною 1 ст. 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка».
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
В силу ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху;
В силу ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», визначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхиленні інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, даною постановою зазначено - судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.
Суд, зазначав у наведеному рішенні, що КУпАП визначає систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності (п. 2.2 Рішення).
Також суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому у скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Тобто, позиція Суду полягає у тому, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов'язковою і має передувати такому розгляду.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Для підтвердження порушення вказаного у оскаржуваній постанові відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, фото чи відеозапис події на якому чітко вбачався би факт правопорушення чи пояснення очевидців даного правопорушення.
Натомість, жодних доказів: відеозапису, фото-фіксації моменту вчинення правопорушення водієм, тобто факту керування автомобілем особою, яка не пред'явила поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, пояснень свідків чи очевидців тощо матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Пунктом 2.1 «ґ» ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Згідно з п. 2.4а ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується з обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Таким чином, відсутність полісу договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є підставою для притягнення водія транспортного засобу до адміністративної відповідальності.
При цьому відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 в адміністративній справі №127/19283/17, притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною 1 статті 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог ПДР не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Крім того, суд вважає, що інспектор мав можливість перевірити наявність страхового полісу через електронну систему, що не було здійснено відповідачем, тому не доведено факт вчинення позивачем порушення відповідно до п. 2.4а ПДР України, оскільки в матеріалах справи відсутні документи та матеріали, які б могли бути визнані судом як докази про їх вчинення.
Водночас, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути доказом вчинення особою правопорушення. Вона є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому має передувати фіксування цього правопорушення. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.08.2019 року по справі № 712/12830/16-а.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За наведеного, а також ураховуючи заявлені вимоги та приписи ч. 3 ст. 286 КАС України, суд приходить до висновку, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, не доведена, рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності поліцейським прийняте з порушенням норм процесуального права, і за відсутності достатніх доказів про вчинення позивачем правопорушення, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 6, 9, 12, 139, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову сержанта поліції Попруженко Андрія Володимировича УПП в Дніпропетровській області серія ЕАР № 06163734 від 13.11.2022 року про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП, закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з суб'єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , судові витрати в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 коп.
Апеляційна скарга на судове рішення у справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Похваліта С. М.