Справа № 211/1127/19
Провадження № 2/211/40/23
іменем України
31 січня 2023 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Ткаченко С.В.
при секретарі Мариненко Е.П.
за відсутності: представника позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Романовського Д.С., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача Бутко О.О., розглянувши в м. Кривому Розі без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ст. 247 ч 2 ЦПК України, цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, зазначивши, що відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 07.09.2010 року, відповідач отримав кредит у розмірі 6000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
В порушення умов Договору станом на 31.01.2019 року відповідач має заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 277867,95 грн., яка складається із: 5982,94 грн. - заборгованість за кредитом ; 266685,94 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5199,07 грн. - заборгованість за пенею та комісією.
Посилаючись, що до теперішнього часу відповідач заборгованість за кредитним договором у добровільному порядку не погасив а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь - яку частину суми заборгованості за кредитом, просять стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 123571,87 грн., яка складається із: 5982,94 грн. - заборгованість за кредитом ; 117588,93 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом з 07.09.2010 року по 31.01.2018 року, а також та судові витрати у розмірі 1921,00 грн.
В ході розгляду справи представником позивача було уточнено позовні вимоги шляхом звернення із відповідною заявою про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 22604,65 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 5982 грн. 94 коп.; в т.ч. заборгованості за простроченим тілом кредиту - 5982 грн. 94 коп., а також заборгованості за простроченими відсотками - 14086 грн. 10 коп., заборгованість по пені - 2535 грн.61 коп., та понесені судові витрати в розмірі 1921 грн. 00 коп. - сплаченого судового збору.
В ході розгляду справи представником відповідача ОСОБА_2 було надано письмові пояснення, де посилаючись на безпідставність та не доведеність позовних вимог належними, допустимими та достатніми доказами у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Ухвалою суду від 25.03.2019 року провадження по даній справі було відкрито. Ухвалено розгляд справи провести в порядку спрощеного позовного провадження.
В ході розгляду справи ухвалою суду від 15.10.2019 року задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_2 про перехід розгляду справи від спрощеного до загального позовного провадження, почато підготовче провадження. Ухвалою суду від 18.08.2020 року підготовче засідання закрито.
Представник позивача ОСОБА_3 до суду не з'явився, у позовній заяві вказали про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Представник відповідача ОСОБА_1 . Огли ОСОБА_2 надав заяву , відповідно до якої проти позовних вимог банку заперечує з підстав викладених у письмових поясненнях.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 07 вересня 2010 року ОСОБА_1 підписав анкету - заяву з метою оформлення кредиту у ПриватБанку.
17 травня 2011 року ОСОБА_1 підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».
Згідно із довідкою, наданою позивачем, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким було надано наступні кредитні картки: 17.05.2011 року № НОМЕР_1 з терміном дії до 03/15, 12.06.2013 року № НОМЕР_2 з терміном дії до 09/16.
Відповідно до розрахунку банку за договором б/н від 07.09.2010 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 31 січня 2021 року становить 22604,65 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 5982 грн. 94 коп.; в т.ч. заборгованості за простроченим тілом кредиту - 5982 грн. 94 коп., а також заборгованості за простроченими відсотками - 14086 грн. 10 коп., заборгованість по пені - 2535 грн.61 коп.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633ЦКУкраїни, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У позовній заяві банк просив стягнути заборгованість, посилаючись на положення Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, суд зазначає, що не підписані відповідачем Умови та правила надання банківських послуг у ПриватБанку не можна визнати складовими кредитного договору як такі, що не є письмовою формою договору, що узгоджується з приписами статті 1055 ЦК України. В цьому сенсі доводи банку про наявність договору приєднання до вказаних Умов та правил надання банківських послуг є безпідставними.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказаний документ на момент підписання заяви відповідачем містив саме вказані умови, в тому числі, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цьому документі, що доданий банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування .
Суд з огляду на вказані обставини, визнає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.
Посилання у позовній заяві на витяг з Тарифів Банку є неспроможними, оскільки матеріали справи взагалі їх не містять, а тому вони не можуть оцінюватись як такі, якими обґрунтовуються позовні вимоги в частині правомірності нарахування заборгованості та її складових.
На підставі зазначеного, суд доходить до висновку про неможливість визначати умови кредитного договору на підставі Умов та правил надання банківських послуг, а відтак і нараховувати на їх підставі розмір кредитних складових.
Між тим, матеріали справи містять довідку про умови кредитування, підписану ОСОБА_1 яка є належним доказом на підтвердження заявлених позивачем вимог.
Довідка про умови кредитування від 17.05.2011 року, як і анкета - заява підписані позичальником, що не оспорював відповідач, а тому складають між собою договір.
У довідці про умови кредитування сторони погодили наступні умови договору: пільговий період: до 55 днів (пільгова ставка діє за умови погашення заборгованості до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості); базова відсоткова ставка у місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів на рік) 2,5%; розмір щомісячних платежів (враховуючих плату за використання кредитних коштів у звітному періоді) 7% від заборгованості, але не менше 50 грн, і не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості: пеня = пеня (1)+ пеня (2), де пеня (1) = (базова процентна ставка за договором) / 30 - нараховується за кожний день прострочення кредиту; пеня (2) - 1 % від заборгованості, але не менше 30 грн., в місяць, нараховується 1 раз у місяць, при наявності прострочення за кредитом або відсоткам 5 та більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн., та більше; штраф за порушення терміні платежів за будь яки з грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів: 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісій.
Отже судом встановлені істотні умови кредитного договору узгоджені сторонами які суд враховує при вирішенні цієї справи.
Наявність та розмір заборгованості підтверджуються випискою по особовому рахунку, який згідно п.п. 57, 58 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженої Постановою НБУ від 04.07.2018 року № 75, є регістрами, які банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).
Виписка з банківського рахунку це документ, що видається фінансовою установою, в якому містяться відомості про рух грошових коштів. Банківська виписка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Мінюсту від 12.04.12р. № 578/5, згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання операцій та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.
Зі змісту виписки вбачається повна інформація про рух коштів на рахунках, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей за договором.
У наданій банком виписці, яку суд визнає належним і допустимим доказом у справі, відображаються всі операції за картковим рахунком клієнта ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , в тому числі, маються відомості щодо встановленого розміру кредитного ліміту, його збільшення, зняття грошових коштів клієнтом та погашення ним заборгованості.
Фактичний рух по рахунку вважається фактом доведеності отримання відповідачем карток та користування ними і кредитними коштами, оскільки тільки йому було відомо ПІН-код.
З виписки вбачається, що відповідач користувався вказаними кредитними картками, зокрема, знімав кошти, поповнював картковий рахунок власними коштами.
Обставини щодо користування кредитним лімітом та поповнення ОСОБА_1 не оспорені відповідачем. Доказів про погашення чи відсутності заборгованості також не надано.
Таким чином суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 5982,94 грн.
Щодо стягнення заборгованості за відсотками та пенею.
Так як сторонами було погоджено умови кредитування щодо нарахування та сплати процентів і пені, суд також вважає обґрунтованими вимоги Банку в цій частині.
Проте як вбачається з розрахунку заборгованості відповідача, позивачем станом на 31.01.2021 року здійснено нарахування відсотків та пені за користування кредитними коштами, тоді як строк дії кредитних карток, виданих банком ОСОБА_1 сплив 09/16, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Враховуючи, що на умовах договору, який був укладений сторонами, не передбачено право Банку збільшення процентів за користування кредитом, і докази повідомлення відповідача про таке збільшення, позивач суду не надавав, суд вважає, що збільшення Банком з 01.09.2014 року процентної ставки є таким, що не передбачено умовами договору, тому є незаконним.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену у договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року ( справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18)).
Строк закінчення картки є 09/16 року, тому банк мав право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку до 09/16 року.
Вимоги про стягнення заборгованості по процентам та пені , на думку суду, підлягають частковому задоволенню.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 31.08.2014 року процентна ставка становила 30 % на рік (тобто 2,5 % на місяць), заборгованість по процентах становила 1339,24 грн., з 01.09.2014 року, Банк неправомірно підвищив процентну ставку до 34,8 % на рік (тобто 2,9% на місяць) а також 01.04.2015 року до 43,2 % на рік (тобто 3,6 % на місяць ), заборгованість по процентах збільшувалась, зокрема станом на 31.01.2121 року становить 14086,10 грн.
З урахуванням відсутності доказів погодження з позичальником збільшення (вище 2,5 % на місяць, тобто 30 % на рік ) процентної ставки, суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з позичальника на користь банку вказаної в розрахунку суми процентів (14086,10 грн.). Натомість наявні підстави для стягнення заборгованості за процентами в розмірі 5128,44 грн., яка обраховується по 09/16 року (строк закінчення дії картки ), а саме: за період до 31.08.2014 року за ставкою 30 % у розмірі 1339,24 грн.; за період з 01.09.2014 року по 30.09.2016 року за ставкою 30 % у розмірі 3789,20 грн. (5982,94 грн. (тіло кредиту) х 30 % (розмір відсоткової ставки) /360 х 760 (кіот кість днів)).
Враховуючи, що відповідач порушив взяті на себе за кредитним договором зобов'язання зі своєчасного повернення кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом, визнавши доведеними ці обставини що підтверджуються наданим Банком розрахунком заборгованості, враховуючи принцип диспозитивності судового процесу, позовні вимоги щодо пені підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2399,07 грн., яка обрахована по 09/16 року (строк закінчення дії картки ).
Отже, стягненню підлягає сума кредитної заборгованості в розмірі 13510,45 грн., з яких: 5982,94 грн., заборгованість за тілом кредиту; 5128,44 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом ; 2399,07 грн., заборгованість по пені.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням задоволених позовних вимог на 59,76% (13510,45 грн. х 100 % : 22604,65 грн.) з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору в розмірі 1148,00 грн.. (59,76% х 1921,00 грн. : 100%).
Керуючись ст.ст. 76-81, 141, 258-259, 223, 264-265, 354-355ЦПК України, суд ,-
Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Азербайджан, РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.09.2010 року, що виникла станом на 30.09.2016 року, у розмірі 13510 (тринадцять тисяч п'ятсот десять ) грн. 45 коп., з яких: 5982 грн. 94 коп. заборгованість тілом кредиту; 5128 грн. 44 коп. заборгованість за простроченими відсотками, 2399 грн. 07 коп. заборгованість по пені.
Стягнути з ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Азербайджан, РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, судовий збір у розмірі 1148 (одна тисяча сто сорок вісім ) грн. 00 коп.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя: С. В. Ткаченко