Справа № 210/393/23
Провадження № 3/210/375/23
іменем України
"26" січня 2023 р.
Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю. розглянувши матеріал, які надійшли з Відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, громадянина України, не працюючого, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,
В провадження судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю. 20 січня 2023 року надійшов адміністративний матеріал у відношенні ОСОБА_1 .
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення Серії ВАВ № 083209 від 23.01.2022 року, що 06.01.2023 року о 16:30 годин громадянин ОСОБА_1 знаходячись по АДРЕСА_1 вчинив повторно домашнє насильство фізичного характеру у відношенні матері ОСОБА_2 , вдарив, ображав нецензурною лайкою, чим порушив терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №324130 від 06.01.2023 року, який діяв з 15:00 годин, чим вчинив адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №083209 від 09.01.2023 року ОСОБА_1 був повідомлений співробітниками поліції про призначення розгляду адміністративної справи в Дзержинському районному суду м. Кривого Рогу 26 січня 2023 року на 10 годину 00 хвилин, що підтверджується наявним у протоколі підписом останнього.
Однак, 26 січня 2023 року ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Стаття 268 КУпАП не вимагає обов'язкової участі у розгляді справи особи, яка притягується до відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Відтак, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, вважаю за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
23 січня 2023 року поза межами судового засідання від ОСОБА_2 на адресу суду надійшла заява, в якій остання просила суд звільнити від відповідальності її сина ОСОБА_1 .
Дослідивши надані матеріали, суд дійшов наступних висновків.
Так, суд зобов'язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, на підтвердження вини ОСОБА_1 органом поліції надані наступні докази:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 083209 від 09.01.2023 року;
- рапортом щодо обставин викладених у протоколі від 06.01.2023 року;
- протокол про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення (або таке, що готується) від 07.01.2023 року;
- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 09.01.2023 року;
- терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 324130 від 06.01.2023 року;
- лист за підписом заступника начальника - начальника СВ підполковника поліції Соломахи О.
Згідно з диспозицією ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь - яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Як вбачається з протоколів про адміністративні правопорушення дії ОСОБА_1 співробітником поліції кваліфіковано за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 с. 172-2 КУпАП.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Суду не надано доказів, які б підтверджували факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП, що свідчить про відсутність у діянні ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки повторного протягом року вчинення домашнього насильства.
Враховуючи викладене, співробітниками поліції не підтверджено факт вчинення ОСОБА_1 повторного протягом року домашнього насильства, що призвело до помилкової кваліфікації діяння ОСОБА_1 за ознаками складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП та передчасного складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а вказане правопорушення задокументовано в законний спосіб, з огляду на вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, оцінюючи надані докази, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, а отже провадження по справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 173-2, 247, 252, 283, 284 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.2 ст.173-2 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП..
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Н. Ю. Вікторович